Відмінності між версіями «Sdfgsdhgfjmghy»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
(Про себе)
(==Історія використання символа @ та його назви в різних країнах ==)
Рядок 8: Рядок 8:
 
== Мої проекти ==
 
== Мої проекти ==
  
== ==Історія використання символа @ та його назви в різних країнах == ==
+
Емо-субкультура з’явилася в Росії на початку 2000-х років і відразу стала об’єктом критики. Супротивники її рахують, що емо культивує депресію і віктімность, пропагує самогубство. На початку 2008 року в пресі з’явилися відомості, що ФСБ має намір боротися з розповсюдженням емо із-за пропаганди дитячого суїциду.[17]
@ — лігатура, що означає «at».
+
  
Офіційна назва — «комерційне ет». В Україні цей символ називають «равликом», «песиком», «собакою» або «вухом».
+
2 червня 2008 в Держдумі Росії відбулися парламентські слухання, на яких обговорювалася «Концепція державної політики в області духовно-етичного виховання дітей в РФ і захисту їх моральності». Крайню нетерпимість розробники концепції проявили до емо і готів.
 +
По ступеню суспільної небезпеки вони прирівняні до ськінхедам, футбольним фанатам, нацболам і антифашистам.[18] Законопроект був зустрінутий ЗМІ з іронією, а багато громадських діячів, зокрема члени партії «Єдина Росія», піддали його осміянню і критиці.[19][20]
  
Код в Юнікоді 0040 (64 в десятковій системі числення)
+
Серед багатьох молодіжних субкультур існує неприязне відношення до «емо», яке виражається у висміюванні зовнішнього вигляду, критиці ідей і музичних переваг емо-кидов, а так само в створенні сайтів «анті-емо» спрямованості, творі пісень і т.п. Так, наприклад, велику популярність в кругах інтернет-користувачів здобув кліп, знятий групою «Ептить», - «Emoyob»[1].
Походження
+
Пісня під назвою «Емобой» з іронічним змістом є у деяких російських рок-груп, зокрема у «Clockwork Times» і «Infornal Fuckъ».
 
+
Історія знаку @ бере початок, нібито, ще в середньовіччя, коли ченці — хранителі стародавніх знань і рукописів — перекладали й переписували трактати — також і написані латиною. У латині вживається прислівник «ad», що в перекладі на сучасну англійську означає «at» («на», «в», «до») — і вказує на приналежність, напрям і наближення. У шрифті, що використовувався ченцями, буква «d» мала невеликий «хвостик», що робило її схожою на цифру «6» в дзеркальному відображенні. Так «ad» досить швидко перетворилося на @.
+
 
+
Завдяки дослідженням італійського дослідника Джорджіо стабільний у архівах Інституту економічної історії міста Прато поблизу Флоренції виявлено документ, де вперше в письмовому вигляді трапляється цей знак. Документ виявився датованим 1536 роком листом флорентійського торговця, в якому йшлося про три прибулі до Іспанії торгові кораблі. У складі їх вантажу фігурували ємності з вином, позначені символом «@».
+
 
+
Американський вчений Бертольд Уллман висунув припущення, що знак @ винайшли середньовічні ченці, щоб скоротити латинське слово «ad», що означає «на», «в», «стосовно» тощо
+
 
+
У XV столітті @ з'являється знову. Іспанські купці використовували цей знак як скорочене найменування міри ваги — «arroba» (це приблизно 11,52 кг або 25.40 фунтів). Цікаво, що цей захід використовувався для позначення ваги худоби і вина.
+
 
+
В епоху відродження @ став використовуватися для позначення ціни, а в епоху індустріальної революції (час капіталу, перших бірж, верстатів і так далі) @ незмінно трапляється в бухгалтерських звітах. Так «равлик», разом з $, #, % і іншими «рахівницькими» знаками з майже забутою семантикою перекочувала на клавіатуру.
+
 
+
Сучасна офіційна назва цього символу «комерційне at» бере початок з рахунків, де він використовувався в таких контекстах: 7 widgets @ $ 2 each = $ 14, що перекладається як 7 шт. по 2 дол = 14 дол. Оскільки цей символ застосовувався в бізнесі, його розмістили на клавіатурах друкарських машинок. Він був присутній вже на перших в історії друкарських машинках «Ундервуд», випущених 1885 року.
+
 
+
«Равлик» мирно чекав своєї зоряної години, поки на нього випадково не впав погляд Рея Томлінсона (Ray Tomlinson), дослідника з американської компанії BBN Technology.
+
 
+
Тут потрібно відволіктися і сказати кілька слів про те, чим займався Томлінсон і чому його вважають не лише винахідником електронної пошти, але і власне знаку @, хоча ні тим, ні іншим він не є. Компанія BBN Technology, в якій працював Томлінсон, у кінці 60-х стала однією з учасниць проекту ARPANet — мережі комп'ютерів, безпосередньої попередниці Інтернету — який вівся за замовленням міністерства оборони США.
+
 
+
В ті роки програми, що дозволяють передавати файли і послання від одного користувача до іншого, вже існували. Але відправник і одержувач користувалися одним комп'ютером. Найшвидший модем працював тоді в двісті разів повільніше сучасного стандартного, який «вантажить» із швидкістю 56,6 Кбіт/сек.
+
 
+
Томлінсон якраз займався розробкою поштових програм і створенням віртуальних поштових скриньок. Власне, віртуальна поштова скринька була файлом, який відрізнявся від звичайного файлу тим, що користувачі не могли виправити текст, — тільки додати. В операції використовувалися дві програми — SNDMSG для відправлення і READMAIL для читання.
+
 
+
Нова програма, яку написав Томлінсон, складалася з 200 рядків коду і була комбінацією SNDMSG, READMAIL і протоколу CPYNET, що використався в ARPANet для відсилання файлів на віддалений комп'ютер. Перше послання Томлінсоном було відправлено з одного комп'ютера на іншій, що стояв в цій же лабораторії.
+
 
+
На «перегонку» файлу і експерименти у Томлінсону пішло півроку, перш ніж він відправив послання зі своєї лабораторії на комп'ютер, який був дійсно, віддаленим.
+
 
+
Можливо, другим комп'ютером був один із тих небагатьох, що входили в ARPANet. Природньо, про подію не повідомляли диктори CNN і жодних презентацій і нагороджень не було. Про те, що у Томлінсона дещо вийшло, знали не більше декількох сотень колег, що мали доступ до «прамережі».
+
 
+
Томлінсон використовував клавіатуру моделі 33 Teletype, і одного прекрасного дня він кинув на неї погляд у пошуках значка, що, по-перше, не міг би трапитись ані в жодному імені або назві і що, по-друге, міг би відокремити ім'я користувача від імені комп'ютера. Це мав бути універсальний алгоритм: ім'я — знак — місце.
+
 
+
Окрім букв і цифр на клавіатурі були й пунктуаційні знаки, серед яких затесався і «равлик». У ті часи (до 1971 року, коли модель клавіатур була змінена), подібні знаки розташовувалися в другому ряду ліворуч.
+
 
+
@ був найвірнішим рішенням алгоритму. Як пізніше говорив сам Томлінсон, якому протягом усього життя дошкуляли журналісти, це був єдино можливий вибір[Джерело?].
+
 
+
Справжнє народження @ пережила в 80-х, коли почалася комп'ютерна революція — ПК вийшли за межі лабораторій, і в 90-х, коли з'явилися перші веб-браузери. @ полюбилася користувачам, і навіть розповідають, що є відповідний дорожній знак.
+
Іменування знака в різних країнах
+
[[Файл:Квіти.jpeg]]
+
    Україна — равлик, песик, мавпочка, слимачок та вухо ,
+
    Угорщина — черв'як ,
+
    Росія — собака ,
+
    Швеція — булочка з корицею.[Джерело?] ,
+
    Корея — равлик ,
+
    Болгарія — «кльомба» або «маймунско а» (мавпа А) ,
+
    Нідерланди — «apenstaartje» (мавпячий хвостик) ,
+
    Ізраїль — «штрудель» (вир) ,
+
    Іспанія — як і міра ваги «arroba» ,
+
    Франція — та ж міра ваги «arrobase» ,
+
    Португалія — та ж міра ваги «arrobase» ,
+
    Німеччина, Польща — мавпячий хвіст, мавпяче вухо, скріпка, мавпа ,
+
    Італія — «chiocciola» (равлик) ,
+
    Данія, Норвегія, Швеція — «snabel-a» (рило а) або слонячий хобот (а з хоботом) ,
+
    Чехія, Словаччина — Рольмопс (оселедець під маринадом) ,
+
    Америка — кішка ,
+
    Китай, Тайвань — мишеня ,
+
    Туреччина — трояндочка ,
+
    Сербія — «пришелепкуватий A» або «мајмун» (мавпа) ,
+
    В'єтнам — «скарлючені A» ,
+
    Польща, Хрватія, Голландія, Румунія, Словенія — «malpa» (мавпа) ,
+
    Фінляндія — котячий хвіст, «спляча кішечка» ,
+
    Греція — мало макаронів ,
+
    Угорщина — черв'як, кліщ ,
+
    Латвія — et («пов»), запозичення з англійської ,
+
    Литва — eta («ця»), запозичення з англійської з литовської морфеми в кінці .
+
[[Файл:249497.jpeg]]
+
--[[Користувач:Шарпар Анастасія|Шарпар Анастасія]] 10:14, 1 березня 2013 (EET)
+
 
+
Гарна стаття...--[[Користувач:Погрібна Інна Юріївна|Погрібна Інна Юріївна]] 18:23, 6 березня 2013 (EET)
+

Версія за 11:51, 12 березня 2013

Про себе

...... Мене звати Місаєва Вікторія,зараз навчаюсь у КДПУ ім. Винниченка на психолого-педагогічному факультеті.

Мої інтереси

... Люблю слухати хорошу музику, гуляти та багато іншого..

Мої проекти

Емо-субкультура з’явилася в Росії на початку 2000-х років і відразу стала об’єктом критики. Супротивники її рахують, що емо культивує депресію і віктімность, пропагує самогубство. На початку 2008 року в пресі з’явилися відомості, що ФСБ має намір боротися з розповсюдженням емо із-за пропаганди дитячого суїциду.[17]

2 червня 2008 в Держдумі Росії відбулися парламентські слухання, на яких обговорювалася «Концепція державної політики в області духовно-етичного виховання дітей в РФ і захисту їх моральності». Крайню нетерпимість розробники концепції проявили до емо і готів. По ступеню суспільної небезпеки вони прирівняні до ськінхедам, футбольним фанатам, нацболам і антифашистам.[18] Законопроект був зустрінутий ЗМІ з іронією, а багато громадських діячів, зокрема члени партії «Єдина Росія», піддали його осміянню і критиці.[19][20]

Серед багатьох молодіжних субкультур існує неприязне відношення до «емо», яке виражається у висміюванні зовнішнього вигляду, критиці ідей і музичних переваг емо-кидов, а так само в створенні сайтів «анті-емо» спрямованості, творі пісень і т.п. Так, наприклад, велику популярність в кругах інтернет-користувачів здобув кліп, знятий групою «Ептить», - «Emoyob»[1]. Пісня під назвою «Емобой» з іронічним змістом є у деяких російських рок-груп, зокрема у «Clockwork Times» і «Infornal Fuckъ».