Відмінності між версіями «Розробка сценарію діалогу»
Стойка (обговорення • внесок) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[category:РІС]] | [[category:РІС]] | ||
| − | Розвиток діалогу в часі можна розглядати як послідовність переходів системи з одного стану в інше. Очевидно, що жодне з цих станів не повинне бути «тупиковим», тобто користувач повинен мати можливість перейти з будь-якого поточного стану діалогу в потрібний (за один або декілька кроків). Для цього в ході розробки інтерфейсу необхідно визначити ті, що всі можливі складаються діалогу і шляху переходу з одного стану в інше. Іншими словами, необхідно розробити сценарій діалогу. | + | Розвиток діалогу в часі можна розглядати як послідовність переходів системи з одного стану в інше. Очевидно, що жодне з цих станів не повинне бути «тупиковим», тобто користувач повинен мати можливість перейти з будь-якого поточного стану діалогу в потрібний (за один або декілька кроків). Для цього в ході розробки інтерфейсу необхідно визначити ті, що всі можливі складаються діалогу і шляху переходу з одного стану в інше. Іншими словами, необхідно розробити сценарій діалогу.<br> |
Цілями розробки сценарію діалогу є: | Цілями розробки сценарію діалогу є: | ||
| + | <ul> | ||
| − | + | <li>виявлення і усунення можливих тупикових ситуацій в ході розвитку діалогу;</li> | |
| − | + | <li>вибір раціональних шляхів переходу з одного стану діалогу в інше (з поточного в потрібне);</li> | |
| − | + | <li>виявлення неоднозначних ситуацій, що вимагають надання додаткової допомозі користувачеві.</li> | |
| − | + | </ul> | |
| − | + | Складність розробки сценарію визначається в основному двома чинниками:<br> | |
| − | + | функціональними можливостями створюваного застосування (т.е. числом і складністю функцій обробки інформації, що реалізовуються) і ступенем невизначеності можливих дій користувача. | |
| − | Складність розробки сценарію визначається в основному двома чинниками: функціональними можливостями створюваного застосування (т.е. числом і складністю функцій обробки інформації, що реалізовуються) і ступенем невизначеності можливих дій користувача. | + | |
У свою чергу, ступінь невизначеності дій користувача залежить від вибраної структури діалогу. Найбільшим детермінованим володіє діалог на основі меню, найменшою - діалог типу «питання - відповідь», керована користувачем. | У свою чергу, ступінь невизначеності дій користувача залежить від вибраної структури діалогу. Найбільшим детермінованим володіє діалог на основі меню, найменшою - діалог типу «питання - відповідь», керована користувачем. | ||
| − | Із сказаного виходить, що сценарій діалогу можна спростити, понизивши ступінь невизначеності дій користувача. Можливими способами рішення цієї задачі є: використання змішаної структури діалогу (застосування меню з метою «обмеження свободи» користувача там, де це можливо) | + | Із сказаного виходить, що сценарій діалогу можна спростити, понизивши ступінь невизначеності дій користувача.<br> |
| + | Можливими способами рішення цієї задачі є: | ||
| + | <ul> | ||
| + | <li>використання змішаної структури діалогу (застосування меню з метою «обмеження свободи» користувача там, де це можливо); | ||
| + | <li>застосування вхідного контролю інформації, що вводиться (команд і даних).</li> | ||
| + | </ul> | ||
Додаткові можливості по зниженню невизначеності дій користувача надає об'єктно-орієнтований підхід до розробки інтерфейсу, при якому для кожного об'єкту наперед встановлюється перелік властивостей і допустимих операцій. Скорочуючи число можливих станів діалогу, розробник разом з тим повинен пам'ятати про необхідність віддзеркалення в його сценарії роботи засобів підтримки користувача, що, поза сумнівом, робить сценарій складнішим. | Додаткові можливості по зниженню невизначеності дій користувача надає об'єктно-орієнтований підхід до розробки інтерфейсу, при якому для кожного об'єкту наперед встановлюється перелік властивостей і допустимих операцій. Скорочуючи число можливих станів діалогу, розробник разом з тим повинен пам'ятати про необхідність віддзеркалення в його сценарії роботи засобів підтримки користувача, що, поза сумнівом, робить сценарій складнішим. | ||
Спосіб опису сценарію діалогу залежить від ступеня його складності. Чим складніше мережа переходів з однієї точки діалогу в іншу, тим більше формальні засоби повинні застосовуватися при розробці сценарію. І навпаки, якщо робота користувача із застосуванням складається всього з декількох кроків, цілком прийнятний або словесний, або графічний опис кожного кроку. В цьому випадку сценарій діалогу може нагадувати послідовність картинок з коміксу. | Спосіб опису сценарію діалогу залежить від ступеня його складності. Чим складніше мережа переходів з однієї точки діалогу в іншу, тим більше формальні засоби повинні застосовуватися при розробці сценарію. І навпаки, якщо робота користувача із застосуванням складається всього з декількох кроків, цілком прийнятний або словесний, або графічний опис кожного кроку. В цьому випадку сценарій діалогу може нагадувати послідовність картинок з коміксу. | ||
Версія за 13:02, 17 грудня 2009
Розвиток діалогу в часі можна розглядати як послідовність переходів системи з одного стану в інше. Очевидно, що жодне з цих станів не повинне бути «тупиковим», тобто користувач повинен мати можливість перейти з будь-якого поточного стану діалогу в потрібний (за один або декілька кроків). Для цього в ході розробки інтерфейсу необхідно визначити ті, що всі можливі складаються діалогу і шляху переходу з одного стану в інше. Іншими словами, необхідно розробити сценарій діалогу.
Цілями розробки сценарію діалогу є:
- виявлення і усунення можливих тупикових ситуацій в ході розвитку діалогу;
- вибір раціональних шляхів переходу з одного стану діалогу в інше (з поточного в потрібне);
- виявлення неоднозначних ситуацій, що вимагають надання додаткової допомозі користувачеві.
Складність розробки сценарію визначається в основному двома чинниками:
функціональними можливостями створюваного застосування (т.е. числом і складністю функцій обробки інформації, що реалізовуються) і ступенем невизначеності можливих дій користувача.
У свою чергу, ступінь невизначеності дій користувача залежить від вибраної структури діалогу. Найбільшим детермінованим володіє діалог на основі меню, найменшою - діалог типу «питання - відповідь», керована користувачем.
Із сказаного виходить, що сценарій діалогу можна спростити, понизивши ступінь невизначеності дій користувача.
Можливими способами рішення цієї задачі є:
- використання змішаної структури діалогу (застосування меню з метою «обмеження свободи» користувача там, де це можливо);
- застосування вхідного контролю інформації, що вводиться (команд і даних).
Додаткові можливості по зниженню невизначеності дій користувача надає об'єктно-орієнтований підхід до розробки інтерфейсу, при якому для кожного об'єкту наперед встановлюється перелік властивостей і допустимих операцій. Скорочуючи число можливих станів діалогу, розробник разом з тим повинен пам'ятати про необхідність віддзеркалення в його сценарії роботи засобів підтримки користувача, що, поза сумнівом, робить сценарій складнішим. Спосіб опису сценарію діалогу залежить від ступеня його складності. Чим складніше мережа переходів з однієї точки діалогу в іншу, тим більше формальні засоби повинні застосовуватися при розробці сценарію. І навпаки, якщо робота користувача із застосуванням складається всього з декількох кроків, цілком прийнятний або словесний, або графічний опис кожного кроку. В цьому випадку сценарій діалогу може нагадувати послідовність картинок з коміксу.
