Відмінності між версіями «Розробка сценарію діалогу»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 2: Рядок 2:
  
 
[[category:РІС]]
 
[[category:РІС]]
Розвиток діалогу в часі можна розглядати як послідовність переходів системи з одного стану в інше. Очевидно, що жодне з цих станів не повинне бути «тупиковим», тобто користувач повинен мати можливість перейти з будь-якого поточного стану діалогу в потрібний (за один або декілька кроків). Для цього в ході розробки інтерфейсу необхідно визначити ті, що всі можливі складаються діалогу і шляху переходу з одного стану в інше. Іншими словами, необхідно розробити сценарій діалогу.
+
Розвиток діалогу в часі можна розглядати як послідовність переходів системи з одного стану в інше. Очевидно, що жодне з цих станів не повинне бути «тупиковим», тобто користувач повинен мати можливість перейти з будь-якого поточного стану діалогу в потрібний (за один або декілька кроків). Для цього в ході розробки інтерфейсу необхідно визначити ті, що всі можливі складаються діалогу і шляху переходу з одного стану в інше. Іншими словами, необхідно розробити сценарій діалогу.<br>
 
Цілями розробки сценарію діалогу є:
 
Цілями розробки сценарію діалогу є:
 +
<ul>
  
виявлення і усунення можливих тупикових ситуацій в ході розвитку діалогу
+
<li>виявлення і усунення можливих тупикових ситуацій в ході розвитку діалогу;</li>
  
вибір раціональних шляхів переходу з одного стану діалогу в інше (з поточного в потрібне);
+
<li>вибір раціональних шляхів переходу з одного стану діалогу в інше (з поточного в потрібне);</li>
  
виявлення неоднозначних ситуацій, що вимагають надання додаткової
+
<li>виявлення неоднозначних ситуацій, що вимагають надання додаткової допомозі користувачеві.</li>
 
+
</ul>
допомозі користувачеві.
+
Складність розробки сценарію визначається в основному двома чинниками:<br>
 
+
функціональними можливостями створюваного застосування (т.е. числом і складністю функцій обробки інформації, що реалізовуються) і ступенем невизначеності можливих дій користувача.
Складність розробки сценарію визначається в основному двома чинниками: функціональними можливостями створюваного застосування (т.е. числом і складністю функцій обробки інформації, що реалізовуються) і ступенем невизначеності можливих дій користувача.
+
 
У свою чергу, ступінь невизначеності дій користувача залежить від вибраної структури діалогу. Найбільшим детермінованим володіє діалог на основі меню, найменшою - діалог типу «питання - відповідь», керована користувачем.
 
У свою чергу, ступінь невизначеності дій користувача залежить від вибраної структури діалогу. Найбільшим детермінованим володіє діалог на основі меню, найменшою - діалог типу «питання - відповідь», керована користувачем.
Із сказаного виходить, що сценарій діалогу можна спростити, понизивши ступінь невизначеності дій користувача. Можливими способами рішення цієї задачі є: використання змішаної структури діалогу (застосування меню з метою «обмеження свободи» користувача там, де це можливо)або застосування вхідного контролю інформації, що вводиться (команд і даних).
+
Із сказаного виходить, що сценарій діалогу можна спростити, понизивши ступінь невизначеності дій користувача.<br>
 +
Можливими способами рішення цієї задачі є:
 +
<ul>
 +
<li>використання змішаної структури діалогу (застосування меню з метою «обмеження свободи» користувача там, де це можливо);
 +
<li>застосування вхідного контролю інформації, що вводиться (команд і даних).</li>
 +
</ul>
 
Додаткові можливості по зниженню невизначеності дій користувача надає об'єктно-орієнтований підхід до розробки інтерфейсу, при якому для кожного об'єкту наперед встановлюється перелік властивостей і допустимих операцій. Скорочуючи число можливих станів діалогу, розробник разом з тим повинен пам'ятати про необхідність віддзеркалення в його сценарії роботи засобів підтримки користувача, що, поза сумнівом, робить сценарій складнішим.
 
Додаткові можливості по зниженню невизначеності дій користувача надає об'єктно-орієнтований підхід до розробки інтерфейсу, при якому для кожного об'єкту наперед встановлюється перелік властивостей і допустимих операцій. Скорочуючи число можливих станів діалогу, розробник разом з тим повинен пам'ятати про необхідність віддзеркалення в його сценарії роботи засобів підтримки користувача, що, поза сумнівом, робить сценарій складнішим.
 
Спосіб опису сценарію діалогу залежить від ступеня його складності. Чим складніше мережа переходів з однієї точки діалогу в іншу, тим більше формальні засоби повинні застосовуватися при розробці сценарію. І навпаки, якщо робота користувача із застосуванням складається всього з декількох кроків, цілком прийнятний або словесний, або графічний опис кожного кроку. В цьому випадку сценарій діалогу може нагадувати послідовність картинок з коміксу.
 
Спосіб опису сценарію діалогу залежить від ступеня його складності. Чим складніше мережа переходів з однієї точки діалогу в іншу, тим більше формальні засоби повинні застосовуватися при розробці сценарію. І навпаки, якщо робота користувача із застосуванням складається всього з декількох кроків, цілком прийнятний або словесний, або графічний опис кожного кроку. В цьому випадку сценарій діалогу може нагадувати послідовність картинок з коміксу.

Версія за 13:02, 17 грудня 2009


Розвиток діалогу в часі можна розглядати як послідовність переходів системи з одного стану в інше. Очевидно, що жодне з цих станів не повинне бути «тупиковим», тобто користувач повинен мати можливість перейти з будь-якого поточного стану діалогу в потрібний (за один або декілька кроків). Для цього в ході розробки інтерфейсу необхідно визначити ті, що всі можливі складаються діалогу і шляху переходу з одного стану в інше. Іншими словами, необхідно розробити сценарій діалогу.
Цілями розробки сценарію діалогу є:

  • виявлення і усунення можливих тупикових ситуацій в ході розвитку діалогу;
  • вибір раціональних шляхів переходу з одного стану діалогу в інше (з поточного в потрібне);
  • виявлення неоднозначних ситуацій, що вимагають надання додаткової допомозі користувачеві.

Складність розробки сценарію визначається в основному двома чинниками:
функціональними можливостями створюваного застосування (т.е. числом і складністю функцій обробки інформації, що реалізовуються) і ступенем невизначеності можливих дій користувача. У свою чергу, ступінь невизначеності дій користувача залежить від вибраної структури діалогу. Найбільшим детермінованим володіє діалог на основі меню, найменшою - діалог типу «питання - відповідь», керована користувачем. Із сказаного виходить, що сценарій діалогу можна спростити, понизивши ступінь невизначеності дій користувача.
Можливими способами рішення цієї задачі є:

  • використання змішаної структури діалогу (застосування меню з метою «обмеження свободи» користувача там, де це можливо);
  • застосування вхідного контролю інформації, що вводиться (команд і даних).

Додаткові можливості по зниженню невизначеності дій користувача надає об'єктно-орієнтований підхід до розробки інтерфейсу, при якому для кожного об'єкту наперед встановлюється перелік властивостей і допустимих операцій. Скорочуючи число можливих станів діалогу, розробник разом з тим повинен пам'ятати про необхідність віддзеркалення в його сценарії роботи засобів підтримки користувача, що, поза сумнівом, робить сценарій складнішим. Спосіб опису сценарію діалогу залежить від ступеня його складності. Чим складніше мережа переходів з однієї точки діалогу в іншу, тим більше формальні засоби повинні застосовуватися при розробці сценарію. І навпаки, якщо робота користувача із застосуванням складається всього з декількох кроків, цілком прийнятний або словесний, або графічний опис кожного кроку. В цьому випадку сценарій діалогу може нагадувати послідовність картинок з коміксу.