Відмінності між версіями «Інформаційна безпека»

Версія за 05:49, 30 жовтня 2012

Поняття інформаційної безпеки

Інформаційна безпека - захищеність життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від навмисного або ненавмисног впливу в тій чи іншій формі (інформаційна блокада, інформаційна війна, дезінформащя тощо).

Суть інформаційної безпеки - забезпечення збереження інформаційних pecypciв держави i захищеність законних прав особистості у сфері іформації.

Інформаційне право — це комплексна галузь права, щодо відносин в інформаційній сфері суспільства.

Історичні аспекти інформаційної безпеки

На всіх етапах історичного розвитку людської цивілізації інформація була як найважливішим об'єктом, так і засобом боротьби між людьми, народами, державами, військово-політичними блоками і союзами. Тому проблема інформаційної безпеки завжди була, є і буде актуальною.

Рис. 1. Сунь-Цзи

Історія інформаційної безпеки сягає корінням у глибоку давнину. Ще Плутарх у праці «Древні звичаї спартанців» першим пунктом поставив звичай, що кожного, хто входив до ceccrrii, старший показуючи на двері, попереджав: «Жодне слово з них не виходить», що повністю відповідає розумінню конфіденційності інформації. А фразою «безпека є попередженням шкоди» Платон фактично говорить про інформаційну розвідку.
При цьому батьківщиною розвідки вважають стародавній Китай: у IV ст. до н.е. філософ Сунь-Цзи (рис.1) написав першу фундаментальну працю під назвою “Мистецтво війни”, в якій говориться про переваги володіння достовірною інформацією про ситуацію у стані супротивника.
Повертаючись до сьогодення, варто зауважити, що на даний момент в Україні й країнах СНД йде активна робота над питаннями захисту інформації. Відносно нова та неосвоєна вітчизняними спеціалістами галузь інтенсивно розвивається, реагуючи на стрімкі зміни у світовому інформаційному просторі.
Однак варто зауважити, що сучасні засоби захисту інформації ледве встигають за прогресом у галузі промислового шпигунства. Розвиток області захисту інформації в більшості країн регулюється законодавством. Не стала виключенням і Україна. Найчастіше законодавчі обмеження перешкоджають розвитку цієї області зусиллями цивільних учених, залишаючи ініціативу військовим. До початку 70-х років ХХ сторіччя електронна безпека була прерогативою винятково спецслужб і всі криптографічні алгоритми були секретними.
З необхідністю використання криптографії для обміну банківською інформацією (платежами) були розроблені й впроваджені відкриті (не секретні) криптографічні стандарти (1973 рік), стала розвиватися нова галузь науки – відкрита криптографія. З початку 80-х на ринку праці з’являються перші цивільні спеціалісти із захисту інформації.

1. Інформаційна безпека держави
2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства