Відмінності між версіями «Тактова частота»

Версія за 10:37, 17 січня 2012

Тактова частота́ — основна одиниця виміру частоти тактів у синхронних колах, що визначає кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються системою за одиницю часу. Найчастіше термін застосовують щодо компонентів комп'ютерних систем.

Один такий цикл (звичайно коротший за наносекунду в сучасних мікропроцесорах) варіюється між логічними нулем та одиницею. Через теплові і електричні обмеження, нульовий стан зберігається дещо довше ніж одиничний стан.

Тактова частота - це частота появи тактових імпульсів.

Тактова частота:

- Визначається часом між активними переходами сигналу з одного значення на інше;

- Вимірюється в герцах, що визначають число активних переходів в секунду.

Тактова частота характеризує продуктивність підсистеми (процесора, пам'яті тощо), тобто кількість виконуваних операцій в секунду. Проте, системи з однією і тією ж тактовою частотою можуть мати різну продуктивність, тому що на виконання однієї операції різними системами може вимагатися різну кількість тактів (зазвичай від часток такту до десятків тактів), а крім того, системи, що використовують конвеєрну і паралельну обробку, можуть на одних і тих же тактах виконувати одночасно кілька операцій.

Тактова частота визначає кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються процесором за одиницю часу. Тактова частота сучасних процесорів вимірюється у МГц (1 Гц відповідає виконанню однієї операції за одну секунду, 1 МГц=106 Гц). Чим більша тактова частота, тим більше команд може виконати процесор, і тим більша його продуктивність. Перші процесори, що використовувалися в ПК працювали на частоті 4,77 МГц, а сьогодні робочі частоти найсучасніших процесорів досягли позначки в 2 ГГц (1 ГГц = 103 МГц).