Відмінності між версіями «Засоби збереження інформації IV тис. до н.е.»
Jarik13 (обговорення • внесок) (Створена сторінка: [[Файл:Amarna letter mp3h8877.jpg|200px|thumb|left|Табличка з амарнського архіву — дипломатичний документ, л...) |
Jarik13 (обговорення • внесок) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | Перші документи на штучно створених матеріальних носіях дійшли до нас з далекого минулого у вигляді глиняних табличок, сувоїв папірусу, стародавніх пергаментів. Це були штучні носії з природних матеріалів. | ||
+ | |||
+ | == Глиняні таблички == | ||
+ | |||
+ | |||
[[Файл:Amarna letter mp3h8877.jpg|200px|thumb|left|Табличка з амарнського архіву — дипломатичний документ, лист від князя Мегіддо Бірідії]] | [[Файл:Amarna letter mp3h8877.jpg|200px|thumb|left|Табличка з амарнського архіву — дипломатичний документ, лист від князя Мегіддо Бірідії]] | ||
− | [[Файл: | + | [[Файл:2200px-Cuneiform script2.jpg|200px|thumb|right|Давня шумерська глиняна табличка — торгівельна угода, приблизно 2600 років до нашої ери.]] |
[[Файл:200px-Calame-1.jpg|200px|thumb|right|Отаким пером писали на гляняних табличках. Зверніть увагу на трикутну форму — якщо такою паличкою натиснути на сиру глину, на тій залишиться клиновидний відтиск.]] | [[Файл:200px-Calame-1.jpg|200px|thumb|right|Отаким пером писали на гляняних табличках. Зверніть увагу на трикутну форму — якщо такою паличкою натиснути на сиру глину, на тій залишиться клиновидний відтиск.]] | ||
− | + | . | |
− | |||
− | |||
Вважається, що першими документами призначеними для зберігання та передачі інформації були шумерські глиняні таблички-бирки V-IV ст. до н.е. з назвами об'єктів та позначенням їх кількості, виконуючи облікові функції при зберіганні та транспортуванні товарів. Ці документи одночасно фіксували перші письмові знаки шумерів. Загалом, природні матеріали не набули широкого вжитку як матеріальний носій інформації через непрактичність у використанні (об'єм, вага, складність в обробці матеріалу, тиражуванні) | Вважається, що першими документами призначеними для зберігання та передачі інформації були шумерські глиняні таблички-бирки V-IV ст. до н.е. з назвами об'єктів та позначенням їх кількості, виконуючи облікові функції при зберіганні та транспортуванні товарів. Ці документи одночасно фіксували перші письмові знаки шумерів. Загалом, природні матеріали не набули широкого вжитку як матеріальний носій інформації через непрактичність у використанні (об'єм, вага, складність в обробці матеріалу, тиражуванні) | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | == Папаірус == | ||
+ | |||
+ | [[Файл:220px-Cyperus papyrus6.jpg|200px|thumb|left|Cyperus papyrus]] | ||
+ | [[Файл:200px-Egypt.Papyrus.01.jpg|200px|thumb|right|Розділ єгипетської Книги Мертвих, написаний на папірусі]] | ||
+ | Папі́рус (грец. πάπυρος) — товстий папероподібний матеріал, що виготовлявся в стародавньому Єгипті з стебел рослини циперус папірус (Cyperus papyrus) сімейства осокових, яка росла на берегах Нілу. В подальшому використовувалася як основа для письмен. Папірус в перекладі з єгипетської - «дар річки». | ||
+ | |||
+ | У Єгипті були бібліотеки, що містили до тридцяти тисяч сувоїв; особливо багата бібліотека була в Олександрії[1]. Папірус настільки був поширений, що єгипетські купці загортали в нього покупцям товар. Найдавнішому свитку папірусу налічувалося понад п'ять з половиною тисяч років. | ||
+ | |||
+ | Хімічно, папірус складається з: 57% целюлози, 27% лігніну, 9% мінеральних речовин, а 7% води. |
Версія за 15:17, 28 грудня 2011
Перші документи на штучно створених матеріальних носіях дійшли до нас з далекого минулого у вигляді глиняних табличок, сувоїв папірусу, стародавніх пергаментів. Це були штучні носії з природних матеріалів.
Глиняні таблички
.
Вважається, що першими документами призначеними для зберігання та передачі інформації були шумерські глиняні таблички-бирки V-IV ст. до н.е. з назвами об'єктів та позначенням їх кількості, виконуючи облікові функції при зберіганні та транспортуванні товарів. Ці документи одночасно фіксували перші письмові знаки шумерів. Загалом, природні матеріали не набули широкого вжитку як матеріальний носій інформації через непрактичність у використанні (об'єм, вага, складність в обробці матеріалу, тиражуванні)
Папаірус
Папі́рус (грец. πάπυρος) — товстий папероподібний матеріал, що виготовлявся в стародавньому Єгипті з стебел рослини циперус папірус (Cyperus papyrus) сімейства осокових, яка росла на берегах Нілу. В подальшому використовувалася як основа для письмен. Папірус в перекладі з єгипетської - «дар річки».
У Єгипті були бібліотеки, що містили до тридцяти тисяч сувоїв; особливо багата бібліотека була в Олександрії[1]. Папірус настільки був поширений, що єгипетські купці загортали в нього покупцям товар. Найдавнішому свитку папірусу налічувалося понад п'ять з половиною тисяч років.
Хімічно, папірус складається з: 57% целюлози, 27% лігніну, 9% мінеральних речовин, а 7% води.