Відмінності між версіями «Писемність»

Версія за 23:52, 21 жовтня 2011

Писемність — засіб передачі людської мови за допомогою знаків (див. алфавіт, абетка, ієрогліфіка, клинопис);

Зачатки письма - зарубки і мітки, бирки, вузлики на мотузках, намиста, раковини. Ієрогліфіка і клинопис використовували піктограми (ідеографічне письмо) і фонетичні символи, розташовані поруч. Так влаштована сучасна китайська писемність. Складове письмо, наприклад, японське, виникло з постійного використання знака для представлення звучання короткого слова.

Найдавніші пам'ятки писемності — записи віком близько 8 тис. років, виявлені на кістках тварин і панцирах черепах у провінції Хенань, Китай, в неолітичному поселенні. Їх вважають першими знаками писемності, на 2,5 тис. років древнішими, ніж клинописні записи знайдені в Месопотамії (біля 3,5 тис. до н. е.). Найбільш прадавнє прото-кіпу (що складається з 12 звисаючих ниток, деякі з вузликами, і обмотані навколо паличок) виявлене при розкопках герметичної кімнати однієї з великих пірамід на археологічному об'єкті Караль[1] (долина Супі, Перу) археологом Рут Марта Шейді Соліс (Ruth Martha Shady Solís), датується воно за стратиграфічним шаром приблизно 3000 роком до н. е.[2], у зв'язку із чим може вважатися одним із найпрадавніших (після шумерського клинопису і єгипетських ієрогліфів) засобів комунікації в людства та архівним документом.

Ієрогліфи - стародавні рисункові знаки єгипетського листа - були змішаними. У них деякі знаки, ідеограми, позначали поняття, а інші були алфавітними.

Клинопис - це писемність в стародавньому Шумері (державі в межиріччі Тигру і Євфрату), знаки якої складалися з груп клиноподібних рисок, видавлених на глиняних табличках. Вона була спочатку ідеографічним листом, а потім перетворилася на словесно-складовий лист.

Алфавіт - це система письмових знаків - букв - для передачі звуків мови на даній мові. Названий по перших двох буквах грецького алфавіту - "альфа" і "бета".

Найдавнішим був алфавіт міста-держави Угарит, відомий з сер. 2-го тис. до н. е.. Порядок знаків в ньому в основному відповідає порядку знаків в інших західносемітських алфавітах, відомих починаючи з останніх століть 2-го тис. до н. е..: в фінікійською, давньоєврейською та деяких інших. Фінікійці, які жили на східному узбережжі Середземного моря, в давнину були відомими мореплавцями. Вони вели активну торгівлю з державами Середземномор'я. Від фінікійського алфавіту відбуваються грецький і арамейська алфавіти, що дали початок більшості сучасних писемностей, а також безліч «тупикових ліній» у розвитку письма: малоазійські алфавіти, іберського письма, нумідійського письма і ін.

Стародавні греки також запозичили алфавіт у фінікійців, а від грецького алфавіту ведуть своє походження латинський алфавіт і церковно-слов'янські глаголиця і кирилиця, що стали основою сучасного російського алфавіту.

Кирилиця складалась з сорока трьох писемних знаків, вона мала всі літери, потрібні для передачі звуків старослов’янської мови. Навять більше, ніж потрібно. Зайві знаки протягом ХVIII-XX сторіч були вилучені за слов’янських абеток.

Глаголиця мала сорок літер. Їхня форма дуже складна й химерна. Якщо уважно придивитись, деякі знаки глаголиці схожі на перкинуті або перекручені літери кириллиці. Тільки ще й ускладнені, прикрашені завитками та кружальцями .

КИРИЛ (ок.826-69) і МЕФОДІЙ (ок.815-85), св. рівноап., просвітителі слов'ян, творці слов. абетки, перекладачі Письма на слов. мову.

Посилання

Вільна енциклопедія

Виникнення писемності

Розвиток систем кодування