Відмінності між версіями «Користувач:Кудряшов Сергій»

Версія за 12:04, 11 березня 2011

Про себе

Кудряшов Сергій Володимирович

народився 10 червня 1993р.

навчаюся в КДПУ ім.Володимира Винниченка

факультет історії та права

група16

Проекти в яких беру участь

Відмітки молодіжного світу

Мої інтереси

Спорт

Мої роботи

Реферат на тему:

Проблеми молоді в Україні очима політиків та громадських діячів

Не так давно пройшли парламентські слухання з питань молодіжної політики у Верховній Раді. Пройшли досить спокійно. Не вирували пристрасті, зацікавленість парламентаріїв до них була, відверто скажемо, мінімальною. Були, звісно, критичні висловлювання на адресу державної молодіжної політики, однак з виступів переважної більшості промовців напрошувався загалом позитивний, принаймні не дуже критичний висновок. Одне слово, проблеми є, але вони вирішуються, хоч і повільно, зате в правильному напрямі. Тим часом гострота соціальних проблем української молоді аж ніяк не поступається загальній гостроті соціально-економічної кризи в країні. Чи справді молодіжна політика не потребує сьогодні кардинальних змін?

Редакція тижневика "Україна і світ сьогодні" вирішила надати слово добре знаним у молодіжному середовищі людям. У роботі цього своєрідного "круглого столу" взяли участь Олексій КЛЯШТОРНИЙ - голова Молодіжного парламенту України, Юрій ПАВЛЕНКО - голова Молодіжної партії України, Владислав СТЕМКОВСЬКИЙ - віце-премєр Молодіжного уряду України, заступник голови Союзу аграрної молоді України, Олександр КРИВОШЕЄНКО - директор Центру політичного маркетингу, Павло ШЕВЧЕНКО - головний редактор тижневика "Україна і світ сьогодні".

Павло Шевченко : Почнемо з найпростішого, можливо, і водночас найголовнішого. Парламентські слухання покликані насамперед дати чітку оцінку ситуації. На вашу думку, наскільки те, що говорилося в залі Верховної Ради, відповідає реальному стану речей у сфері молодіжної політики?

Олексій Кляшторний : Хто був учасником парламентських слухань, точніше, хто виступав з парламентської трибуни? На 80 відсотків, принаймні не менше двох третин, це безпосередні підлеглі Івана Федоренка - голови Державного комітету з питань молодіжної політики, туризму і спорту. Це керівники управлінь у справах молоді, спорту, туризму облдержадміністрацій, місцевих служб у справах неповнолітніх тощо. Тому вони могли висловлюватися і голосувати навіть за те, що сонце сходить на півночі, якби їм так було сказано. На слуханнях не було виступів усіх, хто хотів. Лише кільком людям, наприклад, Олегу Петрову, не змогли відмовити. Був дуже жорсткий добір, хто виступатиме. За два дні до слухань перший віце-спікер Віктор Медведчук, який вів ці слухання, особисто затвердив список, хто виступатиме. Не було такого, щоб вже під час слухань хтось зголосився виступити. Критичне слово було, але воно було дозованим настільки, щоб загальний висновок, загальне враження було позитивним.

Молодіжний парламент України не може бути задоволений із підсумків парламентських слухань. Не можемо ми також бути задоволені з діяльності Держкомітету і Українського національного комітету молодіжних організацій (УНКМО). Бюджетні кошти на підтримку молоді витрачаються, а результату не видно. Не вдаватимусь у кримінальні речі, хай цим займаються відповідні органи, але бюджетні кошти виділялися регулярно в 1997-2000 роках, а що конкретно зроблено, то цього ніхто не може сказати, навіть пан Рябіка, котрий чотири роки ці гроші витрачав. Відбулися різноманітні конгреси, форуми, дуже багато грошей витрачено на всілякі концерти для молоді. А де ж реалізація конкретних соціальних програм для молоді? Витрачати бюджетні кошти на концерти - це ж чистісінької води відмивання грошей. Повторюю: гроші прогуляні, пропиті, а в результаті нічого позитивного нема. Майже всі проекти - це концерти, форуми, конгреси тощо. Це чистий популізм. 7 мільйонів гривень витрачено торік, у цьому році виділено вже 12 мільйонів. Тож головна сьогодні проблема - не у відсутності державних коштів на підтримку молодіжних соціальних програм, а в тому, як вони витрачаються тими людьми, котрі взялися провадиди в життя державну молодіжну політику.

Юрій Павленко : Парламентські слухання, по суті, підтвердили цілу низку молодіжних проблем у країні. Насамперед, це одержавлення молодіжної політики, друге - її монополізація, коли всі організації зведені в одну напівдержавну структуру, через яку потім витрачаються кошти. Окремі політики намагаються поставити під контроль всю молодіжну політику в державі, і більше того, весь молодіжний рух. Бюджетні кошти розподілялися, по суті, на організації, котрі діяли, образно кажучи, на трьох Печерських пагорбах. Більшість регіональних організацій не те що не отримують бюджетних коштів, а взагалі не мають навіть інформаційної підтримки для своєї нормальної діяльності. Це проблема, яку Держкомітет не вирішує. Потім, є ще проблема кадрова. Керівниками молодіжної політики, зокрема департаменту з молодіжної політики Держкомітету, стали люди, які вже показали своєю попередньою діяльністю, що вони не здатні цього ефективно робити. Це підтверджено і підсумками перевірок, зокрема контрольно-ревізійного управління, Рахункової палати Верховної Ради, але внаслідок певного покровительства ці люди продовжують керувати молодіжною політикою. Головуючий на парламентських слуханнях Медведчук, оскільки не приймалася якась постанова після цих слухань, заявив, що профільний комітет Верховної Ради, Держкомітет як урядова стурктура, УНКМО та Національна рада з питань молодіжної політики при Президентові України підготують пропозиції. Таким чином було окреслено тих, хто є представником молодіжного руху. Я вже не кажу про молодіжні партії, які теж є субєктом молодіжної політики, але були виключені і всі інші громадські молодіжні організації. Це пряме порушення головних засад громадянського сусупільства, про яке так люблять говорити нинішні провідники нашої державної молодіжної політики. Молодіжна партія України разом з партією "Молода Україна" підписали звернення до демократичних політичних сил із закликом розпочати національну кампанію проти корупції в державній молодіжній політиці, яку ми будемо вести до повного усунення морально скомпроментованих осіб від її важелів. Потрібно зробити молодіжну політику прозорою, відкритою, доступною і зрозумілою кожній молодій людині.

Щодо концертів для молоді, організованих на бюджетні кошти, то додам до слів Олексія таке. Шоу-бізнес не повинен розвиватися за рахунок бюджету, гроші звідти мають спрямовуватися на профілактику наркоманії, алкоголізму серед молоді, на її працевлаштування, кредитування будівництва житла для молодих сімей тощо. Навпаки, шоу-бізнес - це та комерційна сфера, з якої можна брати на це гроші. У всьому світі саме так і робиться. А у нас все перевернуто з ніг на голову.

Після низки заяв і публікацій у пресі про корумпованість провідників нинішньої молодіжної політики, вони намагаються звести все до конфлікту окремих людей, що, мовляв, йде боротьба за бюджетні кошти, щоб максимально знизити суперечку, звести її до примітивної сварки за грошові знаки. До речі, ми, як політична партія, взагалі не можемо отримувати кошти з держбюджету, і ми на них не претендуємо. Ми хочемо, повторюю, щоб все, що відбувається в молодіжній політиці, було прозорим, доступним, зрозумілим, відкритим.

Владислав Стемковський : Я ще представляю й Союз аграрної молоді - є заступником голови цієї організації. Зрозуміло, саме зараз, коли на селі йде реформа, виникає особливо багато проблем у сільської молоді. Ми не збираємося штучно розділяти молодь України на сільську і міську, але обєктивно проблем у сільської молоді більше. Хоча б згадати про традиційно нерівні умови в здобутті освіти, працевлаштуванні тощо. Очевидно, що до сільської молоді треба ставитися з особливою увагою. Я був записаний до виступу на парламентських слуханнях, але пан Медведчук слова мені не надав. На слуханнях у жодному виступі не прозвучало навіть натяку на особливі проблеми сільської молоді. Як на мене, це теж показник "ефективності" нинішньої молодіжної політики. Союз аграрної молоді взяв найактивнішу участь у написанні програми "Сільська молодь". Указом Президента від 6 жовтня 1999 року створення такої програми було передбачено. Трьом відомствам - міністерствам освіти, аграрної політики та Держкомітету було доручено розробити цю програму на період 2000-2010 роки. 1 лютого цього року програма була затверджена. Можна сказати, що перші кроки були нормальні. Що відбувається далі? Програма просто не виконується. Плану реалізації програми на сьогоднішній день не існує, ніхто його не розробляв. Якщо нема плану реалізації, то про що можна говорити? Фактично це була паперова справа. Ніхто програму й не збирається виконувати. Держкомітет спустив цю справу на обласний рівень, а там зовсім немає коштів. На засіданні Національної ради з питань молодіжної політики (яку очолює пан Медведчук) обговорювали, як виконується указ Президента. Пункт про сільську молодь був просто проігнорований. Ми не входимо до Національної ради. Стукатися в двері, сидіти в приймальнях нам набридло. Зараз ми намагаємося щось робити в обхід Держкомітету. Дещо вдається, але, даруйте, навіщо тоді Держкомітет? Фактично не існує сьогодні державної підтримки сільської молоді. Покладали певні надії на парламентські слухання, однак...

Олександр Кривошеєнко : Ситуація в молодіжній політиці, про яку ми сьогодні говоримо, є наслідком певних загальних тенденцій нашого політичного життя. Молодіжний чинник у політиці набуває дедалі більшого значення, тобто зростає роль молоді у формуванні влади через зростання виборчої активності молодих людей. Крім того, в суспільстві популярною є так звана молодіжна ідея, тобто прихід до влади нового покоління. Це приваблива ідея, вона може стати основою вдалого виборчого проекту. Посилена увага політики і політиків до молоді спричинює активні зміни в середовищі молодіжного руху, змінюється ставлення до молоді, до молодіжних організацій з боку інших субєктів політичного процесу. Тому й виникають спроби монополізації молодіжного руху в цілому з боку "дорослих" політичних сил. Йде активна політизація молодіжного руху. Створюється декілька помітних своєрідних блоків у молодіжному русі, які є могутнішими за окремі молодіжні організації. Парламентські слухання наочно показали цю ситуацію. Можна прогнозувати, що молодіжні політичні обєднання не будуть самостійними субєктами наступних виборчих перегонів, однак окремі виборчі блоки охоче надаватимуть місце у виборчих списках кільком молодим людям, аби зібрати побільше голосів молодих виборців. Також можна легко прогнозувати поглиблення політизації молодіжного руху. Сьогодні керівники молодіжних організацій не лише усвідомлюють зацікавленість ними "дорослих" політиків, але й намагаються активно скористатится з цього. Вони вже зрозуміли, що деякі соціальні проблеми молоді можна ефективно вирішити лише на політичному рівні. Дедалі менше буде молодіжних організацій, які залишатимуться осторонь політичних процесів. Вони приставатимуть до того чи іншого політичного табору.

Павло Шевченко : Виходить, молодіжним організаціям потрібно, образно кажучи, спочатку стати жертвою політичних сил, щоб досягти своїх власне молодіжних цілей. Ви вважаєте, що сьогодні увага політичних сил до молодіжного руху обумовлюється виключно ставленням до нього, як до субєкту виборчого процесу?

Юрій Павленко : На жаль, так. Наприкінці 80-х - початку 90-х років був сплеск молодіжного руху в Україні, потім він затих, ледве борсався. В останні два-три роки знову йде активізація молодіжного руху, але вже в тих формах, про які ми говорили. Молодь стала практичнішою, виросло вже ціле покоління, яке готове робити реальні справи як для себе особисто, так і для держави. Державі, яку вони вже визначають як свою - на відміну від багатьох представників старшого покоління політиків, для котрих, чесно скажемо, незалежна Україна не є своєю державою, вони цього не усвідомлююють, і, за великоми рахунком, не хочуть усвідомлювати. Відомий усім Олесь Доній часто повторює, що сьогодні в Україні молодь штучно викинута з системи державного управління. Адже прийняли рішення, що народним депутатом можна стати лише з 25 років, Президентом - з 35 років. А молодь готова до активної життєвої діяльності, тим більше коли в Україні такі величезні проблеми з державними кадрами. Її, молодь, не пускають у велику політику, тому молоді люди йдуть у бізнес, у тому числі - в тіньовий бізнес.

Павло Шевченко : Чи не складається, бува, враження, що ви представляєте такі слабенькі організації, котрі ходять просять допомоги? Самі що ви можете зробити? Які потенції самого молодіжного руху в Україні? Олексій Кляшт орний: А чому держава повинна кидати молодь напризволяще? Адже це світова норма, коли держава забезпечує пільгові умови для молодої людини, якій потрібно вчитися, шукати першу роботу і взагалі починати доросле складне життя? Втім, сьогодні в Україні ми ставимо питання лише про те, щоб деякі державні чиновники не заважали молодіжним