Відмінності між версіями «Рівні архітектури IP-телефонії»

Поточна версія на 02:49, 20 листопада 2010

1.4 Рівні архітектури IP-телефонії

Архітектура технології Voice over IP може бути спрощено представлена у вигляді двох площин. Нижня площина - це базова мережа з маршрутизацією пакетів IP, верхня площина - це відкрита архітектура управління обслуговуванням викликів (запитів зв'язку). Нижня площина, кажучи спрощено, являє собою комбінацію відомих протоколів Інтернет: це - RTP (Real Time Transport Protocol), який функціонує поверх протоколу UDP (User Datagram Protocol), розташованого, у свою чергу, в стеку протоколів TCP / IP над протоколом IP. Таким чином, ієрархія RTP / UDP / IP являє собою свого роду транспортний механізм для мовного трафіку. Цей механізм буде більш докладно розглянутий у розділі 4, присвяченій протоколах Інтернет для передачі мови в реальному часі. Тут же відзначимо, що в мережах з маршрутизацією пакетів IP для передачі даних завжди передбачаються механізми повторної передачі пакетів у разі їх втрати. При передачі інформації в реальному часі використання таких механізмів лише погіршить ситуацію, тому для передачі інформації, чутливої до затримок, але менш чутливою до втрат, такий як мова і відеоінформація, використовується механізм негарантованої доставки інформації RTP / UDPD / IP. Рекомендації ITU-Т допускають затримки водному напрямку не перевищують 150 мс. Якщо приймальня станція запросить повторну передачу пакету IP, то затримки при цьому будуть занадто великі.
Тепер перейдемо до верхньої площини управління обслуговуванням запитів зв'язку. Взагалі кажучи, управління обслуговуванням виклику передбачає прийняття рішень про те, куди виклик повинен бути спрямований, і яким чином має бути встановлене з'єднання між абонентами. Інструмент такого управління-телефонні системи сигналізації, починаючи з систем, підтримуваних декадно-крокових АТС і передбачають об'єднання функцій маршрутизації і функцій створення комутованого розмовного каналу в одних і тих же декадно-крокових шукачів. Далі принципи сигналізації еволюціонували до систем сигналізації по виділеним сигнальним каналах, до многочастотной сигналізації, до протоколів загальноканальної сигналізації № 7 [6, 7] і до передачі функцій маршрутизації у відповідні вузли обробки послуг Інтелектуальної мережі.
У мережах з комутацією пакетів ситуація більш складна. Мережа з маршрутизацією пакетів IP принципово підтримує одночасно цілий ряд різноманітних протоколів маршрутизації. Такими протоколами на сьогодні є: RIP - Routing Information Protocol, IGRP - Interior Gateway Routing Protocol, EIGRP - Enhanced Interior Gateway Routing Protocol, IS-IS - Intermediate System-to-intermediate System, OSPF - Open Shortest Path First, BGP - Border Gateway Protocol та ін Точно так само і для IP-телефонії розроблено цілий ряд протоколів.
Найбільш поширеним є протокол, специфікований в рекомендації Н.323 ITU-T, зокрема, тому, що він став застосовуватися раніше інших протоколів, яких, до того ж, до впровадження Н.323 взагалі не існувало.
Інший протокол площині управління обслуговуванням виклику-SIP - орієнтований на те, щоб зробити кінцеві пристрої і шлюзи більш інтелектуальними і підтримувати додаткові послуги для користувачів.
Ще один протокол - SGCP - розроблявся, починаючи з 1998 року, для того, щоб зменшити вартість шлюзів за рахунок реалізації функцій інтелектуальної обробки виклику в централізованому обладнанні. Протокол IPDC дуже схожий на SGCP, але має багато більше, ніж SGCP, механізмів експлуатаційного управління (ОАМ & Р). В кінці 1998 року робоча група MEGACO комітету IETF розробила протокол MGCP, який базується, в основному, на протоколі SGCP, але з деякими доповненнями в частині ОАМ & Р.
Робоча група MEGACO не зупинилася на досягнутому, продовжувала вдосконалювати протокол управління шлюзами і розробила більш функціональний, ніж MGCP, протокол MEGACO. Його адаптований до Н.323 варіант (під назвою Gateway Control Protocol) ITU-T пропонує в рекомендації Н.248.

--Козінцев Олексій 36 гр. 11:04, 16 листопада 2010 (EET)