Відмінності між версіями «Користувач:8464609»

Версія за 15:39, 20 жовтня 2019

Буйнова Юлія Русланівна

Про себе

Студентка 1 курсу природничо-географічного факультету.

Мої інтереси

Захоплююсь малюванням та фото. Люблю слухати музику та дивитися фільми.

Навчальні курси та проекти, в яких беру участь

Проект з ІКТ та Хімії

Мої роботи

Сильні, середні і слабкі електроліти. Ступені константи електролітичної дисоціації.

Ідея проекту

• Задум:

ознайомитися з сильними, слабкими та середніми електролітами, ступенями константи електролітичної дисоціації.

• Мета проекта:

вивчити сильні, слабкі та середні електроліти. Дослідити ступені константи електролітичної дисоціації.

• Передбачуваний результат:

вивчити та дослідити тему.

Автор проекту

Буйнова Юлія Русланівна

Матеріали проекту

• Ступені константи електролітичної дисоціації

Йонні речовини дисоціюють у водному розчині повністю, а молекулярні – лише частково. Електролітична дисоціація – процес зворотний, тому в розчинах електролітів разом з йонами містяться й молекули. Для кількісної характеристики процесу дисоціації використовується величина, яка називається ступенем електролітичної дисоціації α (альфа).

*Ступінь дисоціації – це відношення кількості молекул, що розпалися на йони до загальної кількості молекул електроліту до дисоціації.

Якщо кількість дисоційованих молекул позначити літерою n, а загальну кількість молекул у розчині – N, то ступінь дисоціації α (альфа) можна обчислити за формулою: α = n/N де n – кількість дисоційованих молекул на йони; N – загальна кількість молекул, що знаходяться у розчині. Ступінь дисоціації α виражається в частках одиниці, або у відсотках. Тоді формулу (1) треба помножити на 100%. Сту́пінь дисоціа́ції або коефіціє́нт дисоціа́ції — кількісний показник, обчислений як відношення числа формульних одиниць розчиненої речовини, що розпалися на його йони, до їх загального числа дисоціації. Позначається зазвичай α і є безрозмірною величиною. Ступінь дисоціації залежить від концентрації. Для слабких електролітів, у яких можна знехтувати взаємодією йонів між собою, справедливий закон розведення Оствальда. Наприклад, якщо ступінь дисоціації фторидної кислоти дорівнює 30 %, або 0,3, це означає, що у водному розчині з кожних ста молекул кислоти тридцять розпалися на йони. Або з кожних десяти молекул кислоти три дисоціювали α(НF) = 0,3(30 %), це означає, що у водному розчині з кожних десяти молекул три дисоціювали. Ступінь дисоціації електролітів визначають експериментально. Він залежить від природи розчинника, природи розчинюваної речовини та її частки у розчині, температури тощо. Чим більша полярність розчинника, тим більший ступінь дисоціації електроліту в ньому. Підвищення температури, як правило, збільшує дисоціацію, тож за нагрівання ступінь дисоціації зростає. У разі зменшення частки електроліту у розчині, тобто під час його розбавляння, ступінь дисоціації збільшується. Тож, зазначаючи ступінь дисоціації, слід зазначати й концентрацію розчину.

З огляду на ступінь дисоціації електроліти поділяють на:

• Сильні;

• слабкі;

• середньої сили.

Сильні й слабкі електроліти різняться здатністю дисоціювати у водних розчинах. Електроліти, ступінь дисоціації яких навіть у відносно концентрованих розчинах високий (близький до 1), називають сильними, а електроліти, ступінь дисоціації яких навіть у розведених розчинах невеликий, - слабкими. Сильними електролітами є луги та чи не всі солі. У розбавлених розчинах сульфатна, нітратна, хлоридна, бромідна, йодидна кислоти також дисоціюють практично повністю. α > 0,3, або 30% то це сильні електроліти (солі, луги, сильні мінеральні кислоти: H2SO4, HNO3, HCl, HI, HF, HClO4, HMnO4);

Інтернет ресурси проекту

Список посилань на ресурси проекту (якщо посилань багато, то зробіть на новій сторінці). Посилання на створену колекцію закладок

Додаткові матеріали проекту

Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали

Результати проекту

Звіт у вигляді презентації..