Відмінності між версіями «Портфоліо до проекту "Штучний інтелект" Сторчак Віталіни»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
(Опис проблеми)
(Опис проблеми)
Рядок 9: Рядок 9:
 
# ризиком бути втягненим у корупцію.
 
# ризиком бути втягненим у корупцію.
  
[[Файл:800px-Sophia at the AI for Good Global Summit 2018 (27254369347) (cropped).jpg|міні]]
+
[[Файл:troxi_futurologii_abo_yak_shtuchnij_intelekt_zminit_sistemu_osviti-2287.htm.jpg|міні]]
  
 
Усі ці ознаки, звичайно, є i в митній службі, від продуктивності i злагодженої роботи якої значною мірою залежить економічне здоров’я держави. I хоча різні кібернетичні пристрої i прилади в роботі митниці посідали вже солідне місце, головне рішення залишається за людиною – суб’єктом волі, а це, як відомо, обтяжено спокусами, що їх далеко не завжди людина здатна витримати.
 
Усі ці ознаки, звичайно, є i в митній службі, від продуктивності i злагодженої роботи якої значною мірою залежить економічне здоров’я держави. I хоча різні кібернетичні пристрої i прилади в роботі митниці посідали вже солідне місце, головне рішення залишається за людиною – суб’єктом волі, а це, як відомо, обтяжено спокусами, що їх далеко не завжди людина здатна витримати.
Рядок 18: Рядок 18:
 
# прогнозована вченими i загрозлива катастрофічними наслідками можливість виходу з-під контролю.
 
# прогнозована вченими i загрозлива катастрофічними наслідками можливість виходу з-під контролю.
 
Саме останній момент був тривалий час причиною заборони створення програми штучного інтелекту Римським клубом. Мисляча машина, штучно створений (нехай i з добрими намірами) інтелект уявляється неодмінно бездушною, глибоко антигуманною сутністю. А право її створення заперечується як замах на права Бога, єдино якому належить прерогатива i функція Створення. Показовим прикладом подібного уявлення є повість Мари Шеллi “Франкенштейн, або Сучасний Прометей” (1818 р.), у якiй учений штучно (із трупних останкiв) створює людську плоть, одержуючи в пiдсумку потворного i мстивого монстра. Головна провина Франкенштейна при цьому полягає не в його помилцi у створеннi людини i не в зрадництвi ним власного створiння, а саме в його бажаннi стати Творцем штучного життя.
 
Саме останній момент був тривалий час причиною заборони створення програми штучного інтелекту Римським клубом. Мисляча машина, штучно створений (нехай i з добрими намірами) інтелект уявляється неодмінно бездушною, глибоко антигуманною сутністю. А право її створення заперечується як замах на права Бога, єдино якому належить прерогатива i функція Створення. Показовим прикладом подібного уявлення є повість Мари Шеллi “Франкенштейн, або Сучасний Прометей” (1818 р.), у якiй учений штучно (із трупних останкiв) створює людську плоть, одержуючи в пiдсумку потворного i мстивого монстра. Головна провина Франкенштейна при цьому полягає не в його помилцi у створеннi людини i не в зрадництвi ним власного створiння, а саме в його бажаннi стати Творцем штучного життя.
[[Файл:358590_178.jpg|міні]]
+
[[Файл.jpg|міні]]
 
Штучна людина – робот, мисляча машина – часто ототожнюється з оживленим мерцем, повсталим трупом, що стає подiбним до запрограмованої машини (згадаймо фiльми “Досконалий солдат”, “Зомбi”, “Суддя Дред”, “Газонокосар” та iн.). Що, знову ж таки указує на негативне вiдношення до можливого конкурента по розуму. Щоправда, у “Термiнаторi-2” (так само як у “Робокопi”) уже вiдбувається подiл на поганих i добрих роботiв залежно вiд їхнього вiдношення до людини: “за” чи “проти”. Загальна комп’ютеризацiя, створення вiртуальних програм, iгор, мережi Iнтернет i можливостi, що вiдкрилися у зв’язку з цим, iстотно змiнили вiдношення до здатних мислити машин у бiк позитивних, одночасно наблизивши їхню реальну появу в побутi i роботi (вже є безлiч програм, що здатнi самостiйно навчатися – перших наближень штучного iнтелекту). Так що описана картина митного контролю, де головне рiшення здiйснюватиме комп’ютер (робот, автомат i т.д.), а митниками стануть штучнi апарати (як це демонструють рiзнi фантастичнi фiльми, зокрема, “Гостя з майбутнього” ще радянського виробництва з бiороботом-митником у секторi часу або “Чужий” з головним комп’ютером-координатором Матiр’ю), сьогоднi вже не здається настiльки фантастичною.
 
Штучна людина – робот, мисляча машина – часто ототожнюється з оживленим мерцем, повсталим трупом, що стає подiбним до запрограмованої машини (згадаймо фiльми “Досконалий солдат”, “Зомбi”, “Суддя Дред”, “Газонокосар” та iн.). Що, знову ж таки указує на негативне вiдношення до можливого конкурента по розуму. Щоправда, у “Термiнаторi-2” (так само як у “Робокопi”) уже вiдбувається подiл на поганих i добрих роботiв залежно вiд їхнього вiдношення до людини: “за” чи “проти”. Загальна комп’ютеризацiя, створення вiртуальних програм, iгор, мережi Iнтернет i можливостi, що вiдкрилися у зв’язку з цим, iстотно змiнили вiдношення до здатних мислити машин у бiк позитивних, одночасно наблизивши їхню реальну появу в побутi i роботi (вже є безлiч програм, що здатнi самостiйно навчатися – перших наближень штучного iнтелекту). Так що описана картина митного контролю, де головне рiшення здiйснюватиме комп’ютер (робот, автомат i т.д.), а митниками стануть штучнi апарати (як це демонструють рiзнi фантастичнi фiльми, зокрема, “Гостя з майбутнього” ще радянського виробництва з бiороботом-митником у секторi часу або “Чужий” з головним комп’ютером-координатором Матiр’ю), сьогоднi вже не здається настiльки фантастичною.
  

Версія за 22:25, 3 грудня 2018

Тема статті

Штучний інтелект

Опис проблеми

Перші застосування штучного інтелекту мисляться i вважаються найбільш необхідними для впровадження саме у сфері правоохоронній, що відрізняється чотирма моментами:

  1. законом, що становить певний набір правил (актів, інструкцій, кодексів i т.д.), i механізм їхнього застосування (алгоритм дії);
  2. підвищеним ризиком стосовно представників Закону;
  3. можливостями здійснення помилок та їхніх наслідків;
  4. ризиком бути втягненим у корупцію.

Усі ці ознаки, звичайно, є i в митній службі, від продуктивності i злагодженої роботи якої значною мірою залежить економічне здоров’я держави. I хоча різні кібернетичні пристрої i прилади в роботі митниці посідали вже солідне місце, головне рішення залишається за людиною – суб’єктом волі, а це, як відомо, обтяжено спокусами, що їх далеко не завжди людина здатна витримати. Спробуймо уявити собі на хвильку таку картину: контрольно-пропускні пункти обладнані комп’ютерами (роботами), що здатні мислити, самостійно навчатися i наділені функцією приймати рішення. Перевага подібних стражів очевидна: вони глухі до проблем влади, слави i грошей, отже, їх не можна “купити”; вони чіткі у виконанні i застрахованi вiд випадкових або навмисних помилок; більш швидкі в аналiзi ситуацiї i виборi дiй; максимально об’єктивнi, скромнi, непiдкупнi, розумнi, здатнi навчатися, безстороннi, логiчнi, довговiчнi, безстрашнi, надiйнi, до них не потрiбнi мiри покарання за порушення закону, що є основою їхнiх програм, i т.д. Можна одразу відзначити й очевидні недолiки:

  1. зависання в ситуацiї розмитої невизначеностi, можливiсть збою (хоча його можна вiднести до розряду “хвороб”, що їм пiдлягає i людина, наприклад, зараження вiрусом, утрата пам’ятi i т.д.);
  2. непристосованість до виконання незапрограмованих фізичних дій (затримка злочинця, оперативний пошук, не передбачувана ситуація);
  3. прогнозована вченими i загрозлива катастрофічними наслідками можливість виходу з-під контролю.

Саме останній момент був тривалий час причиною заборони створення програми штучного інтелекту Римським клубом. Мисляча машина, штучно створений (нехай i з добрими намірами) інтелект уявляється неодмінно бездушною, глибоко антигуманною сутністю. А право її створення заперечується як замах на права Бога, єдино якому належить прерогатива i функція Створення. Показовим прикладом подібного уявлення є повість Мари Шеллi “Франкенштейн, або Сучасний Прометей” (1818 р.), у якiй учений штучно (із трупних останкiв) створює людську плоть, одержуючи в пiдсумку потворного i мстивого монстра. Головна провина Франкенштейна при цьому полягає не в його помилцi у створеннi людини i не в зрадництвi ним власного створiння, а саме в його бажаннi стати Творцем штучного життя. міні Штучна людина – робот, мисляча машина – часто ототожнюється з оживленим мерцем, повсталим трупом, що стає подiбним до запрограмованої машини (згадаймо фiльми “Досконалий солдат”, “Зомбi”, “Суддя Дред”, “Газонокосар” та iн.). Що, знову ж таки указує на негативне вiдношення до можливого конкурента по розуму. Щоправда, у “Термiнаторi-2” (так само як у “Робокопi”) уже вiдбувається подiл на поганих i добрих роботiв залежно вiд їхнього вiдношення до людини: “за” чи “проти”. Загальна комп’ютеризацiя, створення вiртуальних програм, iгор, мережi Iнтернет i можливостi, що вiдкрилися у зв’язку з цим, iстотно змiнили вiдношення до здатних мислити машин у бiк позитивних, одночасно наблизивши їхню реальну появу в побутi i роботi (вже є безлiч програм, що здатнi самостiйно навчатися – перших наближень штучного iнтелекту). Так що описана картина митного контролю, де головне рiшення здiйснюватиме комп’ютер (робот, автомат i т.д.), а митниками стануть штучнi апарати (як це демонструють рiзнi фантастичнi фiльми, зокрема, “Гостя з майбутнього” ще радянського виробництва з бiороботом-митником у секторi часу або “Чужий” з головним комп’ютером-координатором Матiр’ю), сьогоднi вже не здається настiльки фантастичною.

Блог до проекту

Мультимедійна презентація

Календар подій проекту:

Опитування до проекту

Фотоальбом до проекту

Спілкування між учасниками проекту

Інформаційні ресурси

Друковані джерела

Відеоматеріали

Електронні ресурси