Відмінності між версіями «Користувач:Tbelkova»
| Рядок 547: | Рядок 547: | ||
26. Физическая культура и здоровье : учебник / под ред. | 26. Физическая культура и здоровье : учебник / под ред. | ||
В.В. Пономаревой. – М. : ГОУВУНМЦ, 2001. – 352 с. | В.В. Пономаревой. – М. : ГОУВУНМЦ, 2001. – 352 с. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
Версія за 12:44, 5 червня 2018
Назва курсу
Фізичне виховання.....
Напрям підготовки,спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень: 222 «Медицина» , 221«Стоматологія»;Кафедра __медичної реабілітації.
Мета та завдання навчального курсу
Метою є підготовка майбутніх фахівців до високопродуктивної праці, виховання у студентів потреби в систематичних заняттях фізичними вправами для підтримки свого належного фізичного та психічного стану в залежності від психофізичних навантажень та з урахуванням особливостей їх майбутньої професійної діяльності, зміцнення здоров’я, а також отримання умінь і навичок для застосування різноманітних методів та засобів фізичної культури в майбутньої профілактично- лікувальній діяльності та формування у всіх верств населення престижності здоров’я.
Завдання Для досягнення мети фізичного виховання студентів передбачається комплексне вирішення наступних задач: • збереження і зміцнення здоров’я студентів, сприяння формуванню здорового способу життя, підтримання і підвищення рівня працездатності протягом навчання; • виховання у студентів потреби в систематичних заняттях фізичними вправами з урахуванням особливостей їх майбутньої професійної діяльності та фізичного самовдосконалення; • оволодіння методиками оцінки фізичного розвитку, функціонального стану та самоконтролю під час занять фізичними вправами; • отримання студентами необхідних знань, вмінь та навичок в застосуванні засобів фізичної культури для профілактики захворювань, відновлення та зміцнення здоров’я, продовження професійної діяльності працездатного населення; • формування розуміння ролі фізичної культури у розвитку особистості і підготування її до професійної діяльності, мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичної культури, до здорового способу життя, фізичного вдосконалення і самовиховання, потреби в регулярних заняттях фізичними вправами і спортом; • формування системи знань і вмінь з фізичної культури і здорового способу життя.
У результаті вивчення навчального курсу студент повинен
знати: основи організації і методики найбільш ефективних видів і форм раціональної рухової діяльності й уміння застосувати їх на практиці у своїй фізичній активності;основи методики оздоровлення і фізичного удосконалювання традиційними і нетрадиційними засобами і методами фізичної культури;основи професійно-прикладної фізичної підготовки і уміти застосовувати їх на практиці;основи фізичного виховання різних верств населення.
вміти: застосовувати систематичне фізичне тренування оздоровчої або спортивної спрямованість;виконання тестів професійно-прикладної фізичної підготовленості.
Автор (укладач) курсу
Посилання на сторінки авторів (укладачів)
| Бєлкова Тетяна Олександрівна
Учасники
Сторінка координування курсу "Назва курсу" викладач
Графік навчання
Форма навчання: денна
Варіант Структура
ВСЬОГО: 160 годин аудиторних: лекцій 0;практичних 30 СРС 130.Рік навчання: 2017-2018.Вид контролю: залік.
Змістовий модуль 1
Навчальні теми змістового модуля 1. Модуль 1. Оволодіння основними засобами розвитку фізичних якостей Змістовий модуль 1. Оволодіння основними засобами розвитку гнучкості, спритності та швидкості. Конкретна мета: 1. Мати уявлення щодо поняття фізичної якості „ гнучкість”. 2. Пояснювати поняття динамічна, статична, активна та пасивна гнучкість. 3. Уміти запропонувати засоби та методи для розвитку гнучкості. 4. Мати уявлення щодо поняття фізичних якостей „швидкість” та „спритність”. 5. Уміти запропонувати засоби та методи для розвитку спритності. 6. Уміти запропонувати засоби та методи для розвитку швидкості.
Змістовий модуль 2
Навчальні теми змістового модуля 2. Змістовий модуль 2. Оволодіння основними засобами розвитку сили та витривалості. Конкретна мета: 7. Мати уявлення щодо поняття фізичної якості „ гнучкість”. 8. Пояснювати поняття динамічна, статична, активна та пасивна гнучкість. 9. Уміти запропонувати засоби та методи для розвитку гнучкості. 10. Мати уявлення щодо поняття фізичних якостей „швидкість” та „спритність”. 11. Уміти запропонувати засоби та методи для розвитку спритності. 12. Уміти запропонувати засоби та методи для розвитку швидкості.
===Змістовий модуль 3===Форма навчання
Навчальні теми змістового модуля 3. Змістовий модуль 3. Гімнастика. Легка атлетика. Конкретна мета: 1. Оволодіти основами техніки виконання гімнастичних вправ. 2. Оволодіти знаннями складання комплексів загально розвиваючих вправ ранкової гімнастики. 3. Оволодіти технікою стрибка у довжину. 4. Оволодіти основами техніки бігу на короткі, середні та довгі дистанції.
Зміст курсу
Змістовий модуль 1. Назва Оволодіння основними засобами розвитку гнучкості, спритності та швидкості.
===Тема 1. Назва теми: "Загальне поняття про фізичні вправи. Поняття фізичної якості „ гнучкість”.===
Теоретичний матеріал
Лекція №1 Фізичними вправами називаються лише ті рухові дії, які спрямовані на вирішення завдань фізичного виховання і підпорядковані його законо- мірностям. Найбільша вага у вирішенні завдань навчання і виховання належить фізичним вправам. Тільки комплексна система фізичних вправ забезпечує можливість для розвитку всіх органів і систем організму людини в оптимальному співвідношенні. Для розвитку аеробних та анаеробних можливостей доцільно вико- ристовувати метод безперервної прогресуючої вправи. Цей метод харак- теризується поступовим збільшенням швидкості або величини зусиль, темпу, амплітуди рухів або кількох компонентів одночасно. Метод широко використовується в циклічних рухових діях. Його ефект полягає у розвитку потужності систем аеробного та аеробно-анаеробного енергозабезпечення, підвищенні стійкості до негативних змін у внутрішньому середовищі організму. Метод сприяє підвищенню економічності техніки рухів на тлі прогресуючої втоми, розвитку волі. Метод безперервної варіативної вправи характеризується багатора- зовою зміною швидкості пересування або величини зусиль, темпу чи амп- літуди рухів. Порівняння аеробних вправ з анаеробними дійсно допоможе зрозу- міти різницю між двома типами вправ. Аеробні вправи – фізично інтенсивні вправи, які прискорюють сер- цевий ритм і здійснюються протягом тривалого періоду часу. Такі види діяльності, як біг, плавання, танці, швидка ходьба та їзда на велосипеді є аеробними вправами. Ці вправи укріплюють серцево-судинну систему. Термін "аеробний" означає "вимагає наявності кисню". Під час аеробних тренувань м'язи починають споживати більше кисню, тому серцево- судинна система (серце, легені й кровоносні судини) працюють набагато інтенсивніше. Анаеробні вправи – це вправи, які виконуються при найменшому використанні кисню. До них можна віднести силові вправи, вправи в ста- тичному режимі, стрибки, біг на короткі дистанції та інші вправи, які виконуються в короткий час. При виконанні цих вправ відбувається при- ріст силових показників м’язових груп, що несуть силове навантаження. За допомогою раціонально організованих занять можна швидко домогтись результатів у розвитку гнучкості. За даними наукових досліджень за 3-4 місяці щоденних занять можна досягти 80-95 % рухливості у суглобах від їх анатомічного потенціалу. Методика розвитку гнучкості. Метод динамічного розтягування. Цей метод заснований на властивості м'язів розтягуватися значно більше при багаторазових повтореннях вправи з поступовим збільшенням розмаху рухів. Спочатку студенти починають вправу з відносно невеликої амплітуди, збільшуючи її к 8-12-му повторенні до максимуму. Межею оптимального числа повторень вправи є початок зменшення розмаху рухів. Найбільш ефективне використання декількох активних динамічних вправ на розтягування по 8-15 повторень кожного з них. Протягом тренування може бути кілька таких серій, які виконують підряд з незначним відпочинком або упереміж з іншими, в тому числі і силовими вправами. При цьому необхідно стежити, щоб м'язи не «застигали». Метод статичного розтягування. Цей метод заснований на залежності величини розтягування від його тривалості. Спочатку необхідно розслабитися, а потім виконати вправу, утримуючи кінцеве положення від 10-15 секунд до кількох хвилин. Для цієї мети найбільш прийнятні різноманітні вправи з хатха-йоги, що пройшли багатовікову перевірку. Ці вправи звичайно виконуються окремими серіями в підготовчій або завершальної частинах заняття, або використовуються окремі вправи в будь-якій частині заняття. Але найбільший ефект дає щоденне виконання комплексу таких вправ у вигляді окремого тренувального заняття. Засоби розвитку та удосконалення гнучкості Ґрунтуючись на знаннях факторів, які зумовлюють гнучкість, представляємо класифікацію фізичних вправ на гнучкість.
Теоретичні питання до заняття: 1. Дати визначення поняття «гнучкості» як фізичної якості людини. 2. Які різновиди вправ існують? 3. Методика розвитку гнучкості людини? Питання до самоконтролю знань 1. Трактувати поняття фізичної якості «гнучкість». 2. Вміти пояснювати метод статичного розтягування. 3. Уміти запропонувати засоби і методи для розвитку гнучкості. Література 1. Вайцеховский С.М. Книга тренера. - М.: "Физкультура и спорт", 1971. – 294 с. 2. Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури. — Київ, 1993. – 198 с. 3. Гогін О.В. Легка атлетика: Курс лекцій / Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди . - Харків: “ОВС”, 2001. - 112 с.
Тема: "Поняття основними засобами розвитку спритності".== Загальна мета. Оволодіння основними засобами розвитку спритності. Використання різних комплексів вправ, направлених на розвиток спритності. Конкретні цілі (знати, вміти). 1. Мати уявлення щодо поняття фізичної якості "спритність". 2. Вміти запропонувати засоби та методи для розвитку спритності. 3. Знати різні способи виконання вправ при застосуванні фізичної якості "спритність". Спритність – це складна комплексна фізична якість, яка не має єдиного критерію оцінки і може бути визначена, як здатність людини швидко оволодівати складнокоординаційними, точними руховими діями і перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації, що виникла. Суттєве значення у формуванні спритності має удосконалення ру- хового аналізатора. Чим вища здатність людини до точного аналізу рухів, тим швидше вона зможе оволодівати новими рухами або перебудовувати їх. З психологічної точки зору спритність залежить від того, наскільки свідомо ми сприймаємо власні рухи: від обставин, що нас оточують, від нашої ініціативи. Тісно пов'язана спритність із прудкістю, силою м'язів, гнучкістю і певною мірою з витривалістю. Серед факторів, що обумовлюють спритність, необхідно відзначити такі: • здатність людини свідомо сприймати, контролювати рухові зав- дання; формувати план і спосіб виконання рухів; • рухову пам'ять, будь-який новий рух чи рухова дія завжди вико- нується на основі вже існуючих попередніх рухів; набутий руховий досвід завжди виступає координаційною основою, на якій будується засвоєння нових рухових дій; • ефективну внутрішньо- і міжм'язову координацію, яка дозволить успішно керувати силовими, часовими і просторовими параметрами рухів; • адаптаційні можливості різних аналізаторів відповідно до специ- фічних особливостей конкретного виду рухової діяльності; під впливом тренування функції багатьох аналізаторів поліпшуються, наприклад, заняття спортивними іграми сприяють удосконаленню функцій зорового апарату. Викладене свідчить, що головною складовою спритності є коорди- наційні можливості людини, вдосконаленню яких слід приділити основну увагу, розвиваючи спритність. Розвиток спритності або рухово-координаційних здібностей здійс- нюється двома основними шляхами. Перший шлях пов’язаний переважно із систематичним оволодінням новими різноманітними руховими діями. Другий шлях виховання рухово- координаційних здібностей характеризується тим, що до вивчених рухо- вих дій висуваються додаткові координаційні вимоги: до точності рухів, до їх взаємної узгодженості, до раптової зміни обставин – тобто до дифе- ренціації м'язової напруженості. Вправи, спрямовані на розвиток спритності, дуже швидко втомлюють, а втома, як відомо, не сприяє чіткості м'язових відчуттів. На заняттях з фізичного виховання вправи на спритність виконують одними з перших і з такими інтервалами відпочинку, які були б достатні для відносно пов- ного відновлення. Крім вищезазначених методичних прийомів, у практиці фізичного виховання розроблені шляхи спрямованого впливу на деякі здібності, що обумовлюють спритність. У повсякденній руховій діяльності різні координаційні здібності проявляються у тісній взаємодії між собою та з іншими фізичними якостями, тому, якщо для розвитку фізичних якостей та удосконалення техніки ви- користовуються складнокоординаційні вправи, одночасно удосконалю- ється і спритність. У свою чергу, вибіркове удосконалення будь-якої ко- ординаційної здібності сприяє удосконаленню фізичних якостей та інших здібностей. Комплексно удосконалюючи спритність студентів, застосовують такі параметри навантаження. Оскільки спритність – це комплексна якість, то немає єдиного критерію її контролю й оцінки. При цьому спритність проявляється в комплексі з іншими якостями і здібностями студентів, тому контроль та оцінка її розвитку здійснюється, як правило, за допомо- гою виконання дозованого комплексу різноманітних вправ, складених у певній послідовності – своєрідної смуги перешкод, подолання якої ви- магає від студентів прояву швидкості, відчуття ритму, вміння орієнтува- тись у складних ситуаціях, здатності керувати динамічними і кінематич- ними характеристиками рухів, підтримувати рівновагу тощо. За часом виконання такого завдання дається оцінка спритності студентів. Теоретичні питання до заняття: 1. Дати визначення поняття «спритності» як фізичної якості людини. 2. Що має суттєве значення у формуванні спритності людини? 3. Які фактори обумовлюють спритнісні можливості людини? Питання до самоконтролю знань 1. Трактувати поняття фізичної якості «спритність». 2. Уміти запропонувати засоби і методи для розвитку спритності. Література 1. Вайцеховский С.М. Книга тренера. - М.: "Физкультура и спорт", 1971. – 294 с. 2. Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури. — Київ, 1993. – 198 с. 3. Гогін О.В. Легка атлетика: Курс лекцій / Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди . - Харків: “ОВС”, 2001. - 112 с.
Лекція №3 "Поняття основний засіб розвитку якості людини швидкість". Швидкість є комплексною руховою якістю, яка проявляється через такі параметри: • швидкість рухових реакцій; • швидкість виконання необтяжених рухів; • частота (темп) необтяжених рухів. Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповіда- ти окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники. Рухова реакція включає: • сприйняття подразника певними рецепторами; • передачу одержаної інформації від рецепторів до ЦНС; • аналіз отриманого сигналу в ЦНС і формування сигналу-відповіді; • передачу сигналу-відповіді до необхідних м'язів; • збудження м'язових волокон і відповідь на подразник певним рухом чи руховою дією. Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку сприй- няття подразника до початку відповіді на нього (так званий латентний час). Засоби та вправи на вдосконалення швидкості рухів. Розвиток швидкості рухових дій здійснюють із застосуванням таких засобів: рухливі ігри; спортивні ігри за спрощеними правилами і на менших, ніж стандартні, майданчиках; естафети; швидкісний біг, вправи з різкою зміною темпу, довжини кроку і напрямку руху; швидкісно-силові вправи: стрибки з ноги на ногу; скоки на одній нозі; стрибки через набивні м'ячі, встановлені на різній відстані; стрибки (ліворуч, праворуч), через гімнас- тичну лаву з просуванням уперед; вистрибування з присіду; стрибки через скакалку та ін. Теоретичні питання до заняття: 1. Дати визначення поняття «швидкості» як фізичної якості людини. 2. Які різновиди швидкості існують? 3. Які фактори обумовлюють швидкісні можливості людини? Питання до самоконтролю знань 1. Трактувати поняття фізичної якості «швидкість». 2. Вміти пояснювати, які різновиди швидкості існують. 3. Уміти запропонувати засоби і методи для розвитку швидкості.
Література 1. Вайцеховский С.М. Книга тренера. - М.: "Физкультура и спорт", 1971. – 294 с. 2. Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури. — Київ, 1993. – 198 с. 3. Гогін О.В. Легка атлетика: Курс лекцій / Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди . - Харків: “ОВС”, 2001. - 112 с.
Практичні завдання
Тема. Методи та засоби удосконалення розвитку спритності, та їх контроль.
Тривалість викладання теми: 1 заняття, 2 академичні години. Обгрунтування теми: Фізичні вправи, направлені на удосконалення розвитку спритності підвищують координацію рухів, рухливість суглобів та сприяють «подовженню молодості». Загальна мета: оволодіння основними засобами розвитку спритності та їх удосконалення. Використання різних комплексів вправ, направлених на розвиток спритності. Конкретні цілі (знати, вміти): 1. Мати уявлення щодо поняття фізичної якості «спритність». 2. Уміти запропонувати засоби та методи для розвитку спритності. 3. Знати різні способи виконання вправ при зміні кінетичних та динамічних характеристик руху. 4. Вміти виконувати вправи зі швидкою зміною рухової діяльності та в незвичайних поєднаннях. 5. Виконувати тести поточного контролю. Матеріально-технічне забезпечення заняття: баскетбольні м’ячі, гімнастичні мати, скакалки, методичні вказівки. Загальні основи методики удосконалення спритності. У повсякденній руховій діяльності різні координаційні здібності проявляються у тісній взаємодії між собою та з іншими фізичними якостями. Тому, якщо для розвитку фізичних якостей та удосконалення техніки використовуються складнокоординаційні вправи, то одночасно удосконалюється і спритність. У свою чергу, вибіркове удосконалення будь-якої координаційної здібності сприяє удосконаленню фізичних якостей та інших здібностей. Комплексно удосконалюючи спритність студентів, застосовують такі параметри навантаження: • складність рухових дій учнів коливається в межах від 40 % до 70 % від максимального рівня (тобто того, перевищення якого не дозволяє виконувати завдання: зберегти рівновагу, оцінити просторові чи часові параметри тощо). Така складність ставить перед функціональними системами організму учнів вимоги, які стимулюють адаптаційні реакції, але не викликають втоми аналізаторів, забезпечуючи можливість виконати достатній для тренування обсяг роботи; • інтенсивність роботи у початківців відносно невисока і може бути забезпечена виконанням різноманітних нескладних естафет з м'ячами і без м'ячів, киданням на точність, із включеннями нескладних акробатичних вправ, стрибків тощо; • тривалість окремої вправи (підходу, завдання) становить від 10 до 120 с, або до появи втоми; • кількість повторень окремої вправи (підходу, завдання) при нетривалій роботі (до 5 с) може бути від 6 до 10-12, при триваліших завданнях - 2-3; Тривалість активного або пасивного відпочинку між вправами - 1-2 хв. Під час активного відпочинку паузи заповнюють вправами на розслаблення і розтягування, ідеомоторні дії, самомасаж. Контроль за розвитком спритності. Оскільки спритність - це комплексна якість, то немає єдиного критерію її контролю й оцінки. При цьому спритність проявляється в комплексі з іншими якостями і здібностями студентів, тому контроль та оцінка її розвитку здійснюється, як правило, за допомогою виконання дозованого комплексу різноманітних вправ, складених у певній послідовності - своєрідної смуги перешкод, подолання якої вимагає від студентів прояву швидкості, відчуття ритму, вміння орієнтуватись у складних ситуаціях, здатності керувати динамічними і кінематичними характеристиками рухів, підтримувати рівновагу тощо. За часом виконання такого завдання дається оцінка спритності студентів. Основними методами оцінки спритності є: метод спостереження; метод експертних оцінок; за допомогою приладів; метод тестів. Практична частина заняття: 1. Знати вправи, які сприяють розвитку спритності. 2. Володіти різноманітними вправами, які сприяють розвитку спритності. 3. Виконувати тести поточного контролю з фізичної підготовленості. Література 1. Теория и методика физического воспитания / Под. ред. Ашмарина Б.А. - М., 1990. – 292 с. 2. Вайцеховский С.М. Книга тренера. - М.: "Физкультура и спорт", 1971. – 114 с. 3. Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури. —Київ, 1993. – 290 с. 4. Гогін О.В. Легка атлетика: Курс лекцій / Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. - Харків: “ОВС”, 2001. - 112 с.
Практична №2 Тема. Методи та засоби удосконалення розвитку швидкості, та їх контроль. Тривалість викладання теми: 1 заняття, 2 академичні години. Обгрунтування теми: Фізичні вправи, направлені на удосконалення розвитку швидкості, підвищують координацію рухів, рухливість суглобів. Загальна мета: виконання основних засобів швидкості та їх удосконалення. Конкретні цілі (знати, вміти ): 1. Мати уявлення щодо поняття фізичних якостей «швидкість» та «спеціальна швидкість». 2. Знати сучасні методики для розвитку та удосконалення швидкості, як фізичної якості. 3. Знати основні засоби розвитку швидкості та дозування навантаження для адаптаційних змін в організмі. 4. Оволодіти та удосконалити фізичні вправи для розвитку швидкості. Матеріально-технічне забезпечення заняття: легкоатлетичний інвентар необхідний для досягнення мети, методичні вказівки. Фізичні якості — це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність. Методи удосконалення розвитку швидкості. Враховуючи, що елементарні прояви швидкості як фізичної якості відносно незалежні одна від одної, то розвивати їх варто окремо. Тому варто розглядати окремо методи вдосконалення всіх компонентів швидкості як комплексної рухової якості. Основними методами виховання швидкісних здібностей являються: • методи суворо регламентованої вправи; • змагальний метод; • ігровий метод; Методи суворо регламентованої вправи включають в себе: а) методи повторного виконання рухів із установкою на максимальну швидкість рухів (біг на 20 м з максимальною швидкістю, відпочинок до відновлення дихання і знову біг на 20 м); б) методи варіативної (перемінної) вправи зі зміною швидкостей і прискорень по заданій програмі у спеціальних умовах. При використанні методу варіативної вправи по черзі виконують рухи з високою інтенсивністю (протягом 4-5 с) і рухи з меншою інтенсивністю - спочатку набирають швидкість, потім підтримують її і зменшують швидкість. Це повторюється декілька разів підряд. Змагальний метод застосовується у формі різних тренувальних змагань (прикидки, естафети, гандикапи) і фінальних змагань. Ефективність даного методу дуже висока, оскільки студентам різної фізичної підготовки надається можливість боротися один з одним на рівних основах, з емоційним підйомом, проявляючи максимальні вольові зусилля. Ігровий метод передбачає виконання різноманітних вправ із максимально можливою швидкістю в умовах проведення рухливих і спортивних ігор. При цьому вправи виконуються дуже емоційно, без всяких напружень. Специфічні закономірності розвитку швидкісних здібностей зобов'язують особливо ретельно поєднувати вказані вище методи в різних співвідношеннях. Річ у тім, що відносно стандартне повторення рухів з максимальною швидкістю сприяє стабілізації швидкості на досягнутому рівні. Тому в методиці виховання швидкості центральне місце займає проблема оптимального співвідношення методів, які включають в себе відносно стандартні форми вправ. Контроль розвитку швидкості та деякі особливості методики її удосконалення. Для визначення рівня розвитку швидкості і прийняття рішення про подальший її розвиток здійснюється попередній педагогічний контроль. Для цього проводиться тестування і його результати порівнюються з оціночними таблицями. На основі аналізу результатів тестування приймається рішення про використання рухових завдань, спрямованих на розвиток швидкості. Для оцінки впливу фізичних вправ на розвиток швидкості проводиться повторне тестування (тематичний педагогічний контроль) після серії занять. Результати тестування порівнюються з результатами попереднього педагогічного контролю, робиться висновок про ефективність впливу рухових завдань на розвиток швидкості. Швидкісні вправи необхідно проводити до настання втоми, протягом підготовчої та на початку основної частини заняття. Не виключене проведення ігор та естафет і в кінці заняття, але за умови, що попередні вправи не дуже втомили виконавців. У першому семестрі відводиться більш часу для легкоатлетичних вправ та спортивних ігор. Ці вправи самі по собі сприяють вихованню швидкості. У другому семестрі, зазвичай, плануються переважно вправи з акробатики, гімнастики та елементи боротьби, тобто вправи з вираженою силовою спрямованістю, що позитивно впливає і на розвиток швидкості. Але цілком виправдане використання в цих заняттях ігор та естафет і спеціальних швидкісно-силових вправ. Це можуть бути серії стрибків зі скакалкою, стрибки через гімнастичну лаву, стрибки в глибину тощо. Практична частина заняття: 1. Знати вправи, які сприяють розвитку швидкості. 2. Володіти різноманітними вправами, які сприяють розвитку швидкості. 3. Виконувати тести поточного контролю з фізичної підготовленості. Література 1. Вайцеховский С.М. Книга тренера. - М.: "Физкультура и спорт", 1971. – 294 с. 2. Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури. — Київ, 1993. – 198 с. 3. Гогін О.В. Легка атлетика: Курс лекцій / Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди . - Харків: “ОВС”, 2001. - 112 с.
Самостійна робота
Самостійна робота №1 Студенти, які мають медичні показання, виконують приблиз- ний комплекс вправ для розвитку гнучкості: 1. В.П. – о.с., у руках гантелі. Розведення рук з гантелями в сторони 4– 5 разів. Темп повільний. При розведенні рук в сторони – вдих, при зве- денні – видих. 2. В.П. – лежачи на горизонтальній дошці, у руках гантелі. Жим гантелей, хват долонями всередину, 6–8 разів. Темп повільний. Дихання довільне. 3. В.П. – стоячи, у руках гантелі. Згинання рук з гантелями, 6–8 разів. Темп повільний. Дихання довільне. 4. В.П. – сидячи, руки с гантелями біля плечей. Жим гантелей від плечей, долоні всередину 4–6 разів. Темп повільний. 5. В.П. – о.с., у руках гантелі. Випади вперед на кожній нозі почергово, 4– 6 разів. Темп повільний. 6. В.П. – стоячи, руки на поясі. Присідання. Руки вперед – видих. В.П. – Вдих. 8 разів. Темп повільний. 7. В.П. – стоячи, руки на поясі. Почергові випади вправо і вліво. 8 разів. Темп повільний. При випаді – видих, В.П. – вдих. 8. В.П. – о.c. Піднімаючись на носки, руки через сторони вгору – вдих, опускаючись, руки через сторони вниз – видих. 10 разів. Темп повільний.
Самостійна робота №2 Студенти, які мають медичні показники, виконують наступні вправи для розвитку швидкості: 1. В.П. – партнери стоять один до одного на відстані 3 м. Виконується швидка передача і ловля м'яча на місці. 2. В.П. – нахил вперед, руки в сторони, ноги на ширині плечей. Виконання обертання прямих рук у вертикальній площині з фіксацією прямої голови. 13 3. В.П. – високий старт. Човниковий біг із прискоренням 5–10 м. 4. В.П. – лежачи на животі, повзання під перешкодою (висота перешкоди 30–40 см) із максимальною швидкістю. 5. В.П. – упор присівши. Виконання у швидкому темпі вистрибування вгору з помахом рук. 6. В.П. – високий старт. Біг із максимальною швидкістю по колу на відстань від 30 до 50 м.
Змістовий модуль 2. Назва Змістовий модуль 2. Оволодіння основними засобами розвитку сили та витривалості.
===Тема 1. Назва теми Фізичні вправи для оволодіння основними засобами витривалості. Загальна мета. Оволодіння основними засобами витривалості. Конкретні цілі (знати, вміти): 1. Мати уявлення щодо поняття фізичної якості "витривалість". 2. Вміти запропонувати засоби та методи для їх розвитку. 3. Володіти основними засобами розвитку витривалості.
=
Теоретичний матеріал
Лекція №1 Фізична витривалість має велике значення для життєдіяльності лю- дини, бо дозволяє тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності рухової діяльності, виконувати значний обсяг роботи, швидко відновлю- вати сили після навантажень. Залежно від об'єму м'язів, які беруть участь у роботі, розрізняють три види фізичної втоми, а отже, витривалості: – локальну, якщо до роботи залучено менше третини загального об'єму м'язової маси; – регіонарну, коли в роботі бере участь від третини до двох третин м'язової маси; – тотальну, якщо одночасно працює більше двох третин скелетних м'язів. Витривалість як рухова якість людини – це її здатність тривалий час виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності за участю переважної більшості скелетних м'язів. Загальна витривалість є також необхідною пе- редумовою високого рівня розвитку інших спеціальних видів витривалості. Немає радикальнішого способу підвищити витривалість організму, ніж систематичне стомлення. Розпочинати удосконалювати загальну ви- тривалість доцільно із застосування методу безперервної стандартизова- ної вправи. При цьому варто пам'ятати, що втома більше залежить від інтенсивності, ніж від тривалості навантаження, тому спочатку необхідно досягти необхідної тривалості безперервного навантаження на нижній межі його впливової інтенсивності. Студенти, які мають медичні показання, виконують для розвитку витривалості оздоровчу і швидку ходьбу. Оздоровча (прискорена) ходьба: при відповідній швидкості (до 6,5 км/год) її інтенсивність може досягати зони тренувального режиму (ЧСС 120–130 уд/хв). Заняття оздоровчою ходьбою забезпечують не тільки лікувальний, а також і тренувальній ефект – для компенсації дефіциту енерговитрат і зростання функціональних можливостей організму.
Дати визначення фізичної якості "витривалість".
Методи і засоби, які застосовуються для розвитку оздоровчого бігу.
Практичні завдання
Самостійна робота
Змістовий модуль 3. Назва ...
Тема 1. Назва теми
Теоретичний матеріал
Практичні завдання
Самостійна робота
Ресурси
Рекомендована література
Перелік рекомендованої навчально-методичної літератури. 1. Амосов Н.М. Моя система здоровья / Н.М. Амосов – К. : Здо- ров'я, 1997. – 56 с. 2. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии / Н.А. Бернштейн. – М. : ФиС, 1991. – 288 с. 3. Массовая физическая культура в вузе : учебное пособие / И.Г. Бердников, А.В. Маглеваный, В.Н. Максимова и др. – М. : Высшая школа, 1991. – 176 с. 4. Буторін Є.І. Професійно-прикладна фізична підготовка студентів медичного університету / Є.І. Буторін, А.В. Магльований. – Львів, 2000. – 20 с. 5. Виру А.А. Аэробные упражнения / А.А. Виру, Т.А. Юримяэ, Т.А. Смирнова. – М. : ФиС, 1998. –142 с. 6. Дембо А.Г. Врачебный контроль в спорте / А.Г. Дембо. – М. : Медицина, 1998. – 288 с. 7. Добровольська Н.О. Оптимізація фізичного стану студентів шляхом самостійних тренувань : учбовий посібник / Н.О. Добровольська. – Донецьк, 1994. – 179 с. 8. Дубровский В.И. Лечебная физическая культура (кинезотерапия) / В.И. Дубровский. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004. – 624 с. 9. Ильинич В.И. Студенческий спорт: пособие для студентов выс- ших учебных заведений / В.И. Ильинич. – М. : Жизнь, 1995. – 137 с. 10. Іваночко О.Ю. Обґрунтування рівнів та етапів фізичного наван- таження студенток спеціальних медичних груп із захворюваннями серцево- судинної системи / О.Ю. Іваночко, А.В. Магльований. – Львів, 2008. – 56 с. 11. Круцевич Т.Ю. Контроль физического воспитания детей, под- ростков и юношей / Т.Ю. Круцевич, М.И. Воробьев. – К. : Здоровье, 2005. – 195 с. 12. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей : навчальний посібник/ М.М. Линець. – Львів, 1997. – 207 с. 13. Легкая атлетика : учебник для ин-тов физ. культуры / под ред. Н.Г. Озолина, И.И. Воронкина, Ю.Н. Примакова. – М. : ФиС, 1989. – 670 с. 14. Маглеваный А.В. Средства и методы самостоятельных занятий физическими упражнениями / А.В. Маглеваный, А.С. Матяжов. – Львов, 1990. – 32 с. 15. Магльований А.В. Методика занять з фізичного виховання в спеціальних медичних групах / А.В. Магльований, О.Б. Дуліба, Л.В. Стрельбицький. – Львів, 2003. – 26 с. 16. Магльований А.В. Методика застосування фізичних вправ в здоровому житті студентів / А.В. Магльований, О.Б. Дуліба, Л.В. Стрель- бицький. – Львів, 2003. – 19 с. 17. Олешко В.Г. Силові види спорту / В.Г. Олешко. – К. : Олімпій- ська література, 1999. – 228 с. 18. Магльований А.В. Організм і особистість. Діагностика та керу- вання / А.В. Магльований, В. Бєлов, А. Котова. – Львів : Медична газета України, 1998. – 250 с. 19. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олим- пийском спорте / В.Н. Платонов. – К. : Олимпийская литература, 1997. – 579 с. 20. Попов Н.Д. Навчально-методичній посібник із організації само- стійних занять оздоровчого спрямування (на прикладі аеробіки) / Н.Д. Попов, Т.Р. Сорокіна. – К. : ІЗД, 2005. – 125 с. 21. Працездатність студентів: оцінка, корекція, управління / А.В. Маг- льований, Г.Б. Сафронова, Г.Д. Галайтатий, Л.А. Бєлова. – Львів : Львівська політехніка, 1997. – 126 с. 22. Мартин В.Д. Силова підготовка студентів та школярів / В.Д. Мартин, В.А. Магльований, В.С. Портах. – Львів : Ліга ПРЕСС, 2005. – 108 с. 23. Смирнов В.А. Физическая тренировка для здоровья / В.А. Смирнов. – Л. : Знание, 1991. – 32 с. 24. Теория и методика физического воспитания / под ред. Т.Ю. Круцевич. – К. : Олимпийская литература, 2003. – Т. 1. – 423 с. 25. Шиян Б.М. Теорія и методика фізичного виховання школярів. – Б.М. Шиян. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2001. – Ч. 2. – 248 с. 26. Физическая культура и здоровье : учебник / под ред. В.В. Пономаревой. – М. : ГОУВУНМЦ, 2001. – 352 с.
