Відмінності між версіями «Мережі 4G»

Версія за 09:15, 14 вересня 2010

Переваги 4G над 3G та іншими стільниковими мережами.

Вперше про бездротові мережі четвертого покоління (4G) заговорило відоме американське Агентство перспективних дослідницьких оборонних проектів (DARPA - Defense Advanced Research Projects Agency), яке свого часу придумало і «провідний» Інтернет. Не дивно, що для бездротового Інтернету DARPA вибрало ту ж архітектуру, яка виявилася такою успішною при створенні звичайного Інтернету. Аспекти бездротового зв'язку 4G: 4G-мережі повинні базуватися на протоколі IP і на організації зв'язку за принципом peer-to-peer (P2P - «рівний-рівному»). Відмітна риса полягає в тому, що кожен пристрій є і приймачем, і передавачем, і маршрутизатором для інших вузлів мережі. І все це - одночасно. Такими властивостями звичайні стільникові мережі не володіють в принципі.

Таким чином, кожен користувач, приєднуючись до мережі, додає мобільний маршрутизатор до її інфраструктури - і тому ємність мережі та її покриття змінюються динамічно. Тобто, якщо багато людей, які працюють у мережі, збираються на невеликому просторі, вони не тільки підвищують потребу у великій пропускної здатності в даному місці, але і створюють можливість маси додаткових маршрутів зв'язку один для одного! Користувачі автоматично будуть перенаправлятися з перевантажених маршрутів на більш вільні. Це дає можливість регулювати навантаження в мережі і підвищувати ефективність її використання. Так, користувачі самі допомагають операторові створювати інфраструктуру мережі.

У сучасних бездротових мережах близько 80% коштів витрачається на придбання ділянок землі під базові станції та будівництво конструкцій і лише 20% - на технологічне устаткування. У мережах peer-to-peer ця пропорція змінюється на зворотну: 80% коштів витрачаються на технології. А оскільки вартість технологічних рішень постійно знижується, такі мережі з часом будуть все більш прибутковими на відміну від традиційних стільникових мереж, де спостерігається зворотна тенденція.

Діючі в Україні мережі GSM будуть випробовувати аналогічні проблеми в 2010 - 2012 роках. Проте оскільки на території України відсутні виробники обладнання для стільникового зв'язку, то всі витрати по можливому впровадження мереж 3G європейського походження (UMTS) ляжуть на майбутніх абонентів цих самих мереж. Та й взагалі - дуже великі сумніви викликають можливості впровадження UMTS в Україні в найближчі 10 - 15 років ...
Вся справа в досвіді європейських країн, в яких оператори 3G тільки на одну закупівлю ліцензій уже витратили більше 500 доларів на душу населення, заплативши при цьому десятки мільярдів доларів! А на саме розгортання цих мереж будуть потрібні ще сотні мільйонів доларів!
Ось чому сьогодні в Україні питання вибору стандарту майбутньої мобільної системи - 3G або 4G - залишається відкритим.
Содрано і переведено з [1]