Відмінності між версіями «Діапроектори»
3524693 (обговорення • внесок) (→Загальний опис (принцип дії)) |
3524693 (обговорення • внесок) (→Діапрое́ктори=) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Категорія:Потребують опису. МІТ]] | [[Категорія:Потребують опису. МІТ]] | ||
''Єлькін Валентин, 36 група''' | ''Єлькін Валентин, 36 група''' | ||
| − | =Діапрое́ктори== | + | ==Діапрое́ктори== |
Діапрое́ктор (фільмоскоп, слайдпроектор, кадропроектор) — різновид проекційного апарату для демонстрації діапозитивів, діафільмів та інших носіїв на прозорій основі. Найбільшу популярність набув у XX столітті. | Діапрое́ктор (фільмоскоп, слайдпроектор, кадропроектор) — різновид проекційного апарату для демонстрації діапозитивів, діафільмів та інших носіїв на прозорій основі. Найбільшу популярність набув у XX столітті. | ||
Версія за 20:30, 3 квітня 2017
Єлькін Валентин, 36 група'
Діапрое́ктори
Діапрое́ктор (фільмоскоп, слайдпроектор, кадропроектор) — різновид проекційного апарату для демонстрації діапозитивів, діафільмів та інших носіїв на прозорій основі. Найбільшу популярність набув у XX столітті.
В СРСР випускалися діапроектори[1] «Етюд», «Світло», «Світязь», «Альфа 35-50», «Екран», «Супутник», «Протон» та багато інших.
Діапроектори, призначені для перегляду тільки діафільмів, виготовлених на 35-мм фотокіноплівці з розміром кадру 18 × 24 мм — традиційно називалися «фільмоскоп» (недорогі дитячі фільмоскопи).
Характеристики
Більшість діапроекторів призначалася для демонстрації діапозитивів у спеціальних рамках розміром 50 × 50 мм. Рамки виготовлялися з тонкого картону або пластмаси. Розмір кадру 24 × 36 мм, рідше зустрічалися рамки на 18 × 24 мм.
Деякі моделі діапроекторів («Київ-66 Універсал») застосовувалися для демонстрації діапозитивів, виготовлених на фотоплівці шириною 61,5 мм в рамках розміром 70 × 70 мм.
Конструктивно діапроектор складається з розташованих в корпусі лампи розжарювання (спеціальної лампи або від кінопроектора) з рефлектора у вигляді параболічного дзеркала, лінзового конденсора, пристроя для зміни діапозитивів або перемотування діафільму та проекційного об'єктива. Живлення діапроектора (фільмоскопа) від мережі 220 В. У дитячих фільмоскопах стояв понижуючий трансформатор та застосовувалися лампи розжарювання на 6 або 12 В (від мотоциклів або автомобілів).
У діапроекторі з лампами розжарювання великої потужності (більш 100 ват) для охолодження застосовувався вентилятор з електроприводом та перед конденсором встановлювалося скло, поглинаюче теплове випромінювання (захист лінзового конденсора та діапозитива від перегріву та викривлення).
Зміна діапозитивів могла здійснюватися вручну, по команді з пульта дистанційного керування або автоматично за програмою. Для розміщення діапозитивів і їх заміни при демонстрації застосовувались спеціальні прямокутні (ящикові) та кільцеві (барабанні) діамагазіни.
Дорогі моделі діапроекторів мали пристрій синхронізації з магнітофоном — показ діафільмів супроводжувався звуковим супроводом, записаним на магнітну стрічку, додатково записувався сигнал, по якому вироблялася автоматична зміна діафільму.
Деякі моделі діапроектором мали пристрій автоматичного фокусування — при перегляді через нагрівання відбувалася деформація слайда та зображення на екрані ставало розмитим.
