Відмінності між версіями «Радіометр Крукса»
2735987 (обговорення • внесок) |
2735987 (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
|головна= Музей історії техніки | |головна= Музей історії техніки | ||
|категорія= Історія комп'ютерної техніки | |категорія= Історія комп'ютерної техніки | ||
| − | |підкатегорія= Історія комп'ютерної техніки/ | + | |підкатегорія= Історія комп'ютерної техніки/Механічні обчислювачі |
|розділ= Радіометр Крукса | |розділ= Радіометр Крукса | ||
|підрозділ= <!-- назва сторінки підрозділу довідника --> | |підрозділ= <!-- назва сторінки підрозділу довідника --> | ||
Версія за 12:31, 2 квітня 2017
Головна → Історія комп'ютерної техніки → Історія комп'ютерної техніки/Механічні обчислювачі → Радіометр Крукса
Зміст
Загальний опис (принцип дії) Невкритий Данило, 36 група
Радіометр Крукса (Сонячний млин або вертушка Крукса) — крильчатка з чотирма лопатками, зрівноважена на голці всередині скляної колби з невеликим розрідженням. При попаданні на крильчатку світлового променя крильчатка починає обертатися, що іноді неправильно пояснюють тиском світла. Насправді причиною обертання служить радіометричний ефект — виникнення сили відштовхування за рахунок різниці кінетичних енергій молекул газу, що налітають на освітлену, нагріту сторону лопаті і на протилежну, більш холодну. Причина обертання лопатей історично викликала безліч наукових дискусій.
Історична довідка
Ефект відкрив і побудував радіометр (вертушку) в 1874 року англійський фізик і хімік Вільям Крукс, який в ході одного з досліджень, яке вимагало дуже точного зважування речовин, зауважив, що в частково розрідженій камері падаючі сонячні промені впливають на ваги. Вивчаючи цей ефект, він і створив пристрій, названий на його честь. П. М. Лебедєв в 1901 році виміряв силу тиску світла на тверде тіло, зумівши в ході вельми тонких експериментів позбутися дії радіометричного ефекту.
Технічні характеристики
Радіометр Крукса складається з прозорої колби, з якої частково викачано повітря, на тонкій опорі-голці розташовано тонкі пластини металу, які мають темнішу і світлішу сторони та з’єднані між собою на кшталт ротора (радіально).
Сфера застосування
Спочатку радіометр Крукса розглядався лише як напростіший аналізвтор розрідженості вакууму. Ситуація змінилась, з початком 90-х років XX ст. Розвиток мікроінженерії і прицизійної механіки відродив інтерес наукової спільноти до радіометричних феноменів, значущих у мікро масшатабах. Радіометр Крукса почав розглядатися як можливий варіант мікромотору.
Фото, відео-матеріали
Список використаних джерел
http://gennady-ershov.ru/na-zemle/radiometr-kruksa.html
