Версія за 10:26, 24 березня 2017

Відеостандарти

VideoCD

Video Compact Disc (VCD) — формат запису цифрового потоку аудіо-відео на компакт-диск. Цей формат є попередником DVD. Стандарт VCD 1.1 було впроваджено 1993 року концернами Philips i Sony. У 1995 році було прийнято вдосконалений стандарт VCD 2.0. Якість зображення можна порівняти з VHS-відео. VideoCD може містити до 99 аудіо/відеодоріжок (англ. A/V-tracks), які можуть містити в собі такі елементи як відео, аудіо або поодинокі зображення (до 2000 картинок високої розділової здатності) із звуковим супроводом чи без нього.

Технічні характеристики

Відео

• Кодек: MPEG-1
• Роздільність:
  • NTSC: 352x240
  • PAL/SECAM: 352x288
• Формат:
  • NTSC: 107:80 (на 0,3% відрізняється від 4:3)
  • PAL/SECAM: 4:3
• Кількість повних кадрів на секунду:
  • NTSC: 29,97 (30/1,001) lub 23,976 (24/1,001)
  • PAL/SECAM: 25
• Бітрейт: 1 150 кб/с (сталий)

Якість зображення, записаного у стандарті VCD, загалом має відповідати VHS, але артефакти стиснення можуть її погіршити.

Відеоформат VCD сумісний з більшістю стандартів DVD-Video, за винятком відео, що записані із частотою 23,976 кадрів на секунду, оскільки стандарт DVD-Video вимагає, щоб потік відео MPEG-1 мав частоту кадрів рівну 25 або 29,97 кадрів на секунду.

Аудіо

• Кодек: MPEG-1 Audio Layer II
• Частота дискретизації: 44 100 Гц
• Канали: два моно, або один стерео
• Бітрейт: 224 кб/с (сталий)

Як і у більшості CD стандартів, аудіо VCD несумісне зі стандартом DVD-Video через різницю у частоті дискретизації — VCD використовує 44.1 кГц, тоді як DVD вимагає 48 кГц.

VideoDVD

DVD (ді-ві-ді́, англ. Digital Versatile Disc — цифровий багатоцільовий диск; англ. Digital Video Disc — цифровий відеодиск) — носій інформації у вигляді диска, зовні схожий з компакт-диском, однак має можливість зберігати більше інформації за рахунок використання лазера з меншою довжиною хвилі, ніж для звичайних компакт-дисків. Був розроблений у 1995 році компаніями Philips, Sony, Toshiba, та Panasonic.

HD-video

Відео в кожному з форматів