Відмінності між версіями «Стаття до проекту "Інформаційне суспільство", Вихрист Анна»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
Інформаційне або постіндустріальне суспільство – така фаза («хви-
+
Інформаційне суспільство в Україні задеклароване в розділі 13 Програми інтеграції України в Європейський Союз. Відповідно до цієї Програми розвиток інформаційного простору в нашій країні визначається як станом інформаційних технологій (програмно-технічні засоби доступу до інформації, телекомунікаційна складова тощо), так і кількісним та якісним складом доступних на ринку інформаційних продуктів.
ля») у розвитку цивілізації, коли головними продуктами виробництва
+
стають не речі й енергія, а інформація і знання.  
+
Провідними трьома рисами
+
, що вирізняють подібний соціум від усіх
+
його попередників вважаються:
+
створення глобального інформаційного простору, здатного забез-
+
+
печити нову якість життя;
+
збільшення  питомої  ваги  інформаційно-комунікативних  техно-
+
+
логій,  продуктів  і  послуг  у  валовому  внутрішньому  продукті  (ВВП) 
+
країни;
+
поява  якісно  нових  комунікацій  та  ефективної  інформаційної 
+
+
взаємодії людей на засадах зростаючого доступу до національних і сві-
+
тових  інформаційних  ресурсів, подолання  інформаційної  нерівності 
+
(бідності), прогресуюче  задоволення  людських  потреб  в  інформацій-
+
них продуктах і послугах.
+
Будь-який соціум, кардинально відмінний від його історичних по-
+
передників, передусім характеризується новою якістю людського жит-
+
тя,  що  породжує  «нову  людину»  та якісно  нову  соціальну  структуру.
+
  
В інформаційному  суспільстві  ця  нова  якість  полягає  у забезпеченні  
+
У1998 р. Верховною Радою України розроблено й законодавчо затверджено "Національну програму інформатизації України", у вересні 1993 року Уряд прийняв "Комплексну програму створення єдиної національної системи зв'язку", а також важливого значення має прийняття Закону України "Про Національну систему конфіденційного зв'язку України" у 2002 році тощо.
кожної особи будь-якими знаннями, що зумовлює радикальні зміни в  
+
 
усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та  
+
Україна є членом низки міжнародних організацій зв'язку та інформатизації - Всесвітнього поштового союзу (ВПС), Міжнародного союзу електрозв'язку (MCE), а також регіональних європейських організацій - Європейської конференції адміністрацій зв'язку (СЕРТ), Європейського інституту телекомунікаційних стандартів (ETSI).
ін.) Тобто основна ідея інформаційного суспільства у соціогуманітар-
+
 
ному вимірі полягає у досягненні нової фази розвитку – «суспільства
+
Оскільки Україна визначила курс на євроінтеграцію, то вона має брати до уваги найкращі взірці та стратегії розвитку країн-членів Європейського Союзу у всіх напрямках життєдіяльності суспільства, зокрема у інформаційно-технічній сфері. Саме тому, реалізація стратегії становлення інформаційного суспільства ЄС знаходить своє відображення у відповідних спільних документах Україна - ЄС.
знань» і забезпечення для всіх рівного доступу до них.
+
 
 +
Так, у липні 1994 року було підписано Протокол про наміри між Державним комітетом зв'язку та інформатизації і Генеральним Директоратом XIII (в подальшому Генеральний Директорат ЄС з проблем інформаційного суспільства), який заклав на офіційному рівні підвалини для спільних дій в сфері інформаційного суспільства.
 +
 
 +
Подальшого розвитку положення даного Протоколу відобразились в Меморандумі про взаєморозуміння між Генеральним Директоратом з питань інформаційного суспільства Європейської Комісії і Державним комітетом зв'язку та інформатизації України щодо розвитку інформаційного суспільства, який був підписаний 14 вересня 2000 року.
 +
 
 +
Як зазначається в Меморандумі, Євросоюзта Україна погодились співпрацювати з метою розвитку інформаційного суспільства в Україні, визнаючи важливість цього для розвитку ефективної ринкової економіки та для забезпечення можливостей якісного працевлаштування.
 +
 
 +
Українська сторона підтвердила свій намір розвивати програму e-Ukraine, яка відповідає потребам українського суспільства, стимулювати розвиток послуг інформаційного суспільства в Україні. В свою чергу, Гендиректорат з питань Інформаційного суспільства буде надавати поради, які базуються на досвіді, отриманому в рамках програми e-Europe, та надаватиме можливість
 +
 
 +
Україні брати участь у відповідних заходах кожного разу, коли це буде доцільно. Гендиректорат також зобов'язався надавати поради у відповідь на запити з приводу стратегій Інформаційного суспільства, розроблених в Україні, а також надавати експортну та технічну допомогу згідно з існуючими процедурами та правилами.
 +
 
 +
 
 +
   
 +
21 вересня 2005 року відбулись Парламентські слухання з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні, в яких взяли участь народні депутати України, представники центральних органів державної влади, провідні вчені та фахівці.
 +
 
 +
Основною метою цих слухань є сформування пропозицій, рекомендацій, які могли стати планом дій при прийнятті довгострокової програми розвитку інформаційного суспільства, незалежної від змін в уряді, парламенті та Президента тощо.
 +
 
 +
Акцентувалась увага на тому факті, що відсутність послідовної державної політики в Україні, спрямованої на побудову інформаційного суспільства, вже призвела до відставання від інших країн, а також сучасне інформаційне суспільство та його наступна фаза - суспільство, побудоване на знаннях, окрім технологічного, набуло багато вимірів: гуманітарного, мас-медійного, культурологічного, освітньо-наукового та інших. Для створення цілісної моделі такого суспільства і власне економіки знань та індустрії інтелектуальних інформаційних технологій Україні необхідно паралельно розбудовувати дві фази інформаційного суспільства; перша - прискорити побудову інформаційної та телекомунікаційної інфраструктури країни шляхом залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій; розширення конкурентного середовища серед провайдерів Інтернету та мобільного зв'язку; охоплення органів державного управління та провідних державних інституцій; друга - одночасно мобілізувати науку" освіту, промисловість, гуманітарну, мас-медійну сфери і бізнес на пріоритетних напрямах розвитку інформаційного суспільства" побудованого на знаннях.
 +
 
 +
Така стратегія дозволила б Україні побудувати розвинене інформаційне середовище, конкурентоспроможну індустрію інтелектуальних інформаційних технологій та власну економіку знань, стати повноправним членом міжнародної світової кооперації у створенні глобального інформаційного суспільства.
 +
 
 +
 
 +
 +
Арістова І.В. виділила наступні головні характеристики розвитку інформаційного суспільства в Україні:
 +
 
 +
1. У 90-ті pp. в Україні утворився комерційний інформаційний сектор економіки, структура якого та зайнятість у якому ще не достатньо досліджені.
 +
 
 +
2. Поширюється процес інформатизації комерційного сектору економіки. Інформатизація в бізнесі йде за модернізаційною схемою.
 +
 
 +
3. В Україні присутні головні рушійні сили розвитку інформаційного суспільства, що позначені експертами Європейського Союзу:
 +
 
 +
- реклама та пропаганда привабливого сучасного способу життя: електронне листування, торгівля і банківські операції, резервування подорожей, домашні читання школярів і курсові роботи студентів; послуги Інтернет та інші послуги доступні тільки тим, у кого є персональний комп'ютер;
 +
 
 +
- велика кількість електронних ігор розрахована на дітей, які завтра потенційно стануть проповідувати можливості інформаційних і телекомунікаційних технологій на роботі;
 +
 
 +
- комп'ютеризація освіти - її вплив сьогодні не такий великий, проте завтра під впливом конкуренції, зростання комп'ютерної письменності батьків і вимог самих учнів, також під впливом розвитку мережевих послуг вона збільшуватиме соціальну роль інформаційних і телекомунікаційних технологій;
 +
 
 +
- подальше зниження цін на різноманітні інформаційні та телекомунікаційні технології (ІТТ), що передбачено експертами, слугує рушійною силою розвитку інформаційного суспільства;
 +
 
 +
- комфорт і зручність у будинку, офісі, в машині завжди були і залишаються важливою рушійною силою соціальних змін;
 +
 
 +
- все більша кількість людей та організацій використовують електронні пристрої для особистої охорони та безпеки;
 +
 
 +
- можливість більш широкої участі сільського населення в економічному та соціальному житті за допомогою ІТТ також стимулює розвиток інформаційного суспільства.
 +
 
 +
4. У країні почалася "домашня комп'ютерна революція", тобто збільшення рівня зацікавленості до ІТТ.
 +
 
 +
Отже, нині в Україні створено необхідне законодавче підґрунтя для побудови інформаційного суспільства. Однак, реалізація національних програм інформаційного суспільства залежить від усвідомленого політичного і суспільного вибору акторів міжнародних відносин, наявності відповідної інфраструктури та психологічної готовності суспільства до змі.

Версія за 21:27, 22 лютого 2017

Інформаційне суспільство в Україні задеклароване в розділі 13 Програми інтеграції України в Європейський Союз. Відповідно до цієї Програми розвиток інформаційного простору в нашій країні визначається як станом інформаційних технологій (програмно-технічні засоби доступу до інформації, телекомунікаційна складова тощо), так і кількісним та якісним складом доступних на ринку інформаційних продуктів.

У1998 р. Верховною Радою України розроблено й законодавчо затверджено "Національну програму інформатизації України", у вересні 1993 року Уряд прийняв "Комплексну програму створення єдиної національної системи зв'язку", а також важливого значення має прийняття Закону України "Про Національну систему конфіденційного зв'язку України" у 2002 році тощо.

Україна є членом низки міжнародних організацій зв'язку та інформатизації - Всесвітнього поштового союзу (ВПС), Міжнародного союзу електрозв'язку (MCE), а також регіональних європейських організацій - Європейської конференції адміністрацій зв'язку (СЕРТ), Європейського інституту телекомунікаційних стандартів (ETSI).

Оскільки Україна визначила курс на євроінтеграцію, то вона має брати до уваги найкращі взірці та стратегії розвитку країн-членів Європейського Союзу у всіх напрямках життєдіяльності суспільства, зокрема у інформаційно-технічній сфері. Саме тому, реалізація стратегії становлення інформаційного суспільства ЄС знаходить своє відображення у відповідних спільних документах Україна - ЄС.

Так, у липні 1994 року було підписано Протокол про наміри між Державним комітетом зв'язку та інформатизації і Генеральним Директоратом XIII (в подальшому Генеральний Директорат ЄС з проблем інформаційного суспільства), який заклав на офіційному рівні підвалини для спільних дій в сфері інформаційного суспільства.

Подальшого розвитку положення даного Протоколу відобразились в Меморандумі про взаєморозуміння між Генеральним Директоратом з питань інформаційного суспільства Європейської Комісії і Державним комітетом зв'язку та інформатизації України щодо розвитку інформаційного суспільства, який був підписаний 14 вересня 2000 року.

Як зазначається в Меморандумі, Євросоюзта Україна погодились співпрацювати з метою розвитку інформаційного суспільства в Україні, визнаючи важливість цього для розвитку ефективної ринкової економіки та для забезпечення можливостей якісного працевлаштування.

Українська сторона підтвердила свій намір розвивати програму e-Ukraine, яка відповідає потребам українського суспільства, стимулювати розвиток послуг інформаційного суспільства в Україні. В свою чергу, Гендиректорат з питань Інформаційного суспільства буде надавати поради, які базуються на досвіді, отриманому в рамках програми e-Europe, та надаватиме можливість

Україні брати участь у відповідних заходах кожного разу, коли це буде доцільно. Гендиректорат також зобов'язався надавати поради у відповідь на запити з приводу стратегій Інформаційного суспільства, розроблених в Україні, а також надавати експортну та технічну допомогу згідно з існуючими процедурами та правилами.


21 вересня 2005 року відбулись Парламентські слухання з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні, в яких взяли участь народні депутати України, представники центральних органів державної влади, провідні вчені та фахівці.

Основною метою цих слухань є сформування пропозицій, рекомендацій, які могли стати планом дій при прийнятті довгострокової програми розвитку інформаційного суспільства, незалежної від змін в уряді, парламенті та Президента тощо.

Акцентувалась увага на тому факті, що відсутність послідовної державної політики в Україні, спрямованої на побудову інформаційного суспільства, вже призвела до відставання від інших країн, а також сучасне інформаційне суспільство та його наступна фаза - суспільство, побудоване на знаннях, окрім технологічного, набуло багато вимірів: гуманітарного, мас-медійного, культурологічного, освітньо-наукового та інших. Для створення цілісної моделі такого суспільства і власне економіки знань та індустрії інтелектуальних інформаційних технологій Україні необхідно паралельно розбудовувати дві фази інформаційного суспільства; перша - прискорити побудову інформаційної та телекомунікаційної інфраструктури країни шляхом залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій; розширення конкурентного середовища серед провайдерів Інтернету та мобільного зв'язку; охоплення органів державного управління та провідних державних інституцій; друга - одночасно мобілізувати науку" освіту, промисловість, гуманітарну, мас-медійну сфери і бізнес на пріоритетних напрямах розвитку інформаційного суспільства" побудованого на знаннях.

Така стратегія дозволила б Україні побудувати розвинене інформаційне середовище, конкурентоспроможну індустрію інтелектуальних інформаційних технологій та власну економіку знань, стати повноправним членом міжнародної світової кооперації у створенні глобального інформаційного суспільства.


Арістова І.В. виділила наступні головні характеристики розвитку інформаційного суспільства в Україні:

1. У 90-ті pp. в Україні утворився комерційний інформаційний сектор економіки, структура якого та зайнятість у якому ще не достатньо досліджені.

2. Поширюється процес інформатизації комерційного сектору економіки. Інформатизація в бізнесі йде за модернізаційною схемою.

3. В Україні присутні головні рушійні сили розвитку інформаційного суспільства, що позначені експертами Європейського Союзу:

- реклама та пропаганда привабливого сучасного способу життя: електронне листування, торгівля і банківські операції, резервування подорожей, домашні читання школярів і курсові роботи студентів; послуги Інтернет та інші послуги доступні тільки тим, у кого є персональний комп'ютер;

- велика кількість електронних ігор розрахована на дітей, які завтра потенційно стануть проповідувати можливості інформаційних і телекомунікаційних технологій на роботі;

- комп'ютеризація освіти - її вплив сьогодні не такий великий, проте завтра під впливом конкуренції, зростання комп'ютерної письменності батьків і вимог самих учнів, також під впливом розвитку мережевих послуг вона збільшуватиме соціальну роль інформаційних і телекомунікаційних технологій;

- подальше зниження цін на різноманітні інформаційні та телекомунікаційні технології (ІТТ), що передбачено експертами, слугує рушійною силою розвитку інформаційного суспільства;

- комфорт і зручність у будинку, офісі, в машині завжди були і залишаються важливою рушійною силою соціальних змін;

- все більша кількість людей та організацій використовують електронні пристрої для особистої охорони та безпеки;

- можливість більш широкої участі сільського населення в економічному та соціальному житті за допомогою ІТТ також стимулює розвиток інформаційного суспільства.

4. У країні почалася "домашня комп'ютерна революція", тобто збільшення рівня зацікавленості до ІТТ.

Отже, нині в Україні створено необхідне законодавче підґрунтя для побудови інформаційного суспільства. Однак, реалізація національних програм інформаційного суспільства залежить від усвідомленого політичного і суспільного вибору акторів міжнародних відносин, наявності відповідної інфраструктури та психологічної готовності суспільства до змі.