Відмінності між версіями «Відповіді 1-й семестр»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 723: Рядок 723:
  
 
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.
 
Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.
 +
 +
 +
 +
==35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.==
 +
 +
===Відповідь===
 +
 +
  1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:
 +
Що дано?
 +
Що потрібно?
 +
Які дані допустимі?
 +
Які результати будуть правильними, а які ні?
 +
Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі:
 +
Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою.
 +
Потім дається точна постановка задач.
 +
Далі слідує саме розв’язок задачі.
 +
  2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.
 +
Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати  математичні  відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. Якщо повернутися до попередньої задачі, то математична модель для цієї задачі можна записати так:
 +
  3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. Про поняття алгоритму і його властивостях і способи конструювання ми будемо вивчати на  наступних уроках. А тут даний етап виконаємо для нашої задачі без детальних пояснень.
 +
Алгоритм:
 +
ввести v,a.
 +
Якщо a<=0 і a>=0, то ВИВІД “ Недопустиме значення кута”. Перейти до п.1
 +
Ввести t.
 +
Вивід x, y.
 +
  4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.
 +
  5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо ми досліджуємо інформаційну модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:
 +
завантаження вибраного середовища програмування;
 +
набір тексту програми;
 +
збереження цього тексту на диску;
 +
запуск програми на виконання.
 +
Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки.
 +
    6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.

Версія за 16:50, 13 грудня 2016

Зміст

1. Поняття інформації, повідомлення і шуму. Основні властивості інформації

Відповідь

Інформація – це дані та відомості, представлені в різних формах. Інформація передається за допомогою повідомлень.

Повідомлення – це послідовність сигналів різної природи: звуків, символів, зображень, жестів тощо.

Основними властивостями інформації є її корисність, повнота та достовірність.

Певне повідомлення може містити деяку корисну і некорисну інформацію. Ту частину повідомлення, яка не несе корисної інформації, називають шумом.

2. Кодування повідомлень, двійкове кодування повідомлень. Одиниці вимірювання інформації в комп’ютері.

Відповідь

Під час кодування повідомлення відбувається зміна вигляду повідомлення без зміни його змісту. Кодування повідомлень — це їх подання в певній формі за допомогою системи символів. У комп'ютерних системах загальноприйнятим є метод кодування інформаційних повідомлень за допомогою лише двох символів, які називають двійковими цифрами й умовно позначають як «0» та «1». Послідовність двійкових цифр називають двійковим кодом. Кожна цифра, або розряд, у двійковому коді, називається бітом, а послідовність із восьми бітів — байтом. Біт — один розряд двійкового коду.

3. Символи та їх кодування. Таблиці кодування.

Відповідь

Для опрацювання текстових повідомлень з використанням комп’ютера символи повідомлення кодують числами. Для кодування тексту використовують таблиці кодів символів, у яких для кожного символа, що може бути використаний у текстовому повідомленні, ставиться у відповідність деяке число. У 1963 р. у США було розроблено набір таких кодів символів для передавання повідомлень телетайпом. Пізніше він став стандартом для використання в комп’ютерній техніці й отримав назву таблиці кодів символів ASCII. Таблиця кодів символів А8СІІ містить коди літер лише англійського алфавіту. Для кодування літер інших алфавітів було розроблено інакші таблиці кодів символів. Наприклад, таблиці КОІ8-Н (КОІ - код обміну інформацією) і Windows-1251 містять без змін усі коди таблиці А8СІІ, а також - коди літер кирилиці. Цим літерам ставляться у відповідність натуральні числа від 128 до 255. Таблиця кодів символів Windows-1251 є стандартом для кодування літер кирилиці в операційній системі Windows. У ній, наприклад, літері «а» українського алфавіту ставиться у відповідність число 224, літері «і» -число 179, літері «ґ»- число 180 та ін.Наразі у новітніх операційних системах використовується таблиця кодів Юнікод.

4. Інформаційна система. Структура інформаційної системи.

Відповідь

Інформаційна система це система, яка здійснює або в якій відбуваються інформаційні процеси. Нагадаємо, що до інформаційних процесів належать пошук, збирання, зберігання, передавання, опрацювання інформації тощо. В інформаційній системі можуть відбуватися один, два чи кілька процесів. Інформаційні системи ми спостерігаємо щодня, їх прикладів можна навести дуже багато. Телебачення - забезпечує насамперед поширення інформації; Мережа мобільного зв'язку - допомагає передати інформацію; Комп'ютер - здійснює майже всі інформаційні процеси як система, призначеня спеціально для роботи з інформацією; Людина - ми всі є найдосконалішими інформаційними система з усіх вимог. Структуру інформаційної системи складає сукупність окремих її частин - підсистем. Підсистема - це частина системи, яка виділена за певною ознакою. Тому структура будь-якої інформаційної системи може бути представлена як сукупність підсистем, що забезпечують інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне і правове забезпечення

5. Архітектура комп’ютера за Джоном фон Нейманомі принципи функціонування комп’ютера.

Відповідь

Архітектура комп’ютера — це будова та принципи взаємодії всіх частин комп’ютера. Використовуючи ідеї Беббіджа, у 1946 році американський математик Джон фон Нейман сформулював загальні принципи, щодо побудови комп’ютера, аби він був універсальним та ефективним пристроєм для виконання обчислень та логічних операцій. Фон Нейман виділив п’ять базових елементів комп’ютера: -арифметико-логічний пристрій -керуючий пристрій, який організовує виконання програми -запам’ятовуючий пристрій -пристрої для введення інформації -притрої для виведення інформації

6. Апаратне забезпечення комп’ютера. Процесор. Пам’ять комп’ютера (внутрішня/зовнішня).

Відповідь

До апаратного забезпечення належать пристрої, що утворить конфігурацію комп'ютера. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. До внутрішньої пам’яті відноситься постійна, опе­ративна і кеш-пам’ять. Постійна пам’ять ви­готовляється у вигляді спеціальної мікросхеми, яку розміщують на сис­темній платі Постійна пам’ять - ця пам’ять невелика за ємністю (кілька сотень кілобайтів) і містить програму тестування пристроїв комп’ютера при ввімкненні - РО8Т. Оперативна пам’ять - скорочено позначають ОЗП - опера­тивний запам’ятовуючий пристрій або КЛМ. Вона розділена на окремі комірки, кожна з яких має унікальне ім’я (адресу). Процесор у будь-який момент часу мо­же звернутися до будь-якої комірки оперативної пам’яті для зчитування або запису даних. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і оператив­ною пам’яттю використовують кеш-пам’ять. Вона має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам’ят­тю.Зовнішня пам’ять призначена для довготривалого зберігання даних. Кожний вид зовнішньої пам’яті характеризується:а)носієм даних;б)пристроєм для зчитування і запису; в)способом запису. Пристрої зовнішньої пам’яті відносяться до пристроїв, що здійснюють як уведення, так і виведення даних.

7. Апаратне забезпечення комп’ютера. Пристрої введення/виведення.

Відповідь

Апаратне забезпечення – система взаємозв’язаних технічних пристроїв, що виконують введення, зберігання, обробку і виведення інформації. Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп’ютера під час його роботи. До пристроїв введення належать миша та клавіатура. Саме клавіатура є основним пристроєм введення символів та команд у комп’ютер. Мишу здебільшого використовують для введення команд. Щоб користувач міг побачити результати роботи комп’ютера, їх потрібно подати у вигляді візуальної та звукової інформації. Для цього призначені пристрої виведення, серед яких найпоширеніші — монітор, звукові колонки та принтер. Монітор - На екрані монітора з’являється інформація про роботу, яку виконує комп’ютер. Можна сказати, що монітор — це пристрій для виведення інформації. Принтер дає змогу віддрукувати результати роботи комп’ютера на папері. Сьогодні найпоширенішими є принтери двох типів: струменеві (як правило, їх використовують для кольорового друку) та лазерні (використовують для чорно-білого друку).

8. Поняття операційної системи. Функції операційної системи.

Відповідь

Операційна система (ОС) є однією з найважливіших складових програмного забезпечення. ОС — це комплект програм, які забезпечують керування апаратними та програмними ресурсами комп'ютера, планування ефективного використання її ресурсів і розв'язування задач за завданням користувача. Основне завдання ОС — динамічний розподіл ресурсів і управління ними відповідно до вимог задач, що розв'язуються. ОС є посередником між користувачем і комп'ютером, здійснюючи аналіз запитів користувача і забезпечуючи їх виконання. Функціями ОС є: • організація роботи файлової системи з метою збереження даних; • контроль за станом апаратного забезпечення; • підтримка модульного принципу побудови комп'ютера, що дозволяє розширювати набір зовнішніх пристроїв, підключених до комп'ютера; • організація взаємодії між центральними та зовнішніми пристроями; • розподіл ресурсів між користувачами та програмами; • керування процесом виконання програм; • забезпечення інтерфейсу з користувачем.

9. Файлова система. Основні функції файлової системи.

Відповідь

Файлова система — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Файлова система виконує такі функції: 1. іменування файлів; 2. програмний інтерфейс роботи з файлами для програм; 3. відображення логічної моделі файлової системи на фізичну організацію сховища даних; 4. організація стійкості файлової системи до збоїв живлення, помилок апаратних і програмних засобів; 5. зміст параметрів файлу, необхідних для правильного його взаємодії з іншими об'єктами системи (ядро, програми та ін.)

10. Поняття файлу, каталогу (папки), шляху до файлу, ім’я файлу, повне ім’я файлу.

Відповідь

Файл - це певна кількість інформації (програма або дані), що має ім'я і зберігається в довготривалій (зовнішньої) пам'яті. Для того, щоб знайти файл в ієрархічній файловій структурі необхідно вказати шлях до файлу. У шлях до файлу входять записувані через роздільник "\" логічне ім'я диска і послідовність імен вкладених один в одного каталогів, в останньому з яких знаходиться даний потрібний файл. Папка - це об'єкт Windows, призначене для об'єднання файлів і папок в групи. Каталог (зміст диска) являє собою лінійну послідовність імен файлів. Назва файлу складається з двох частин, розділених крапкою: власне ім'я та розширення, що визначає його тип (програма, дані і т. д.). Власне ім'я файлу дає користувач, а тип файлу зазвичай задається програмою автоматично при його створенні.

11.Робота з групою об’єктів. Шаблони(маски) імен файлів.

Відповідь

Робота з групами об'єктів

Як відомо, більшість операцій програма Word виконує над вибраними об'єктами. Якщо в документі кілька чи навіть багато фігур, можна виділити всі потрібні та працювати з ними як з одним об'єктом (переміщувати, форматувати, копіювати тощо). Однак достатньо клацнути мишею десь в іншому місці, й увесь процес вибирання фігур доведеться повторювати. Уникнути такої проблеми дає змогу групування. У результаті застосування цієї операції до кількох вибраних фігур утворюється один великий об'єкт, який після виконання всіх потрібних дій можна знову розділити на складові — розгрупувати.

Групування — це процес створення з кількох об'єктів одного нового, в якому початкові об'єкти є його складовими.

Поняття шаблону (маски) імені

Під час роботи з групами файлів і папок часто застосовують шаблони (маски) імен. Вони використовуються для пошуку потрібних файлів і папок, коли відома тільки частина їх імені, або для виділення групи файлів і папок для подальших операцій над цією групою. Для запису шаблонів імен використовуються спеціальні символи — зірочка (*) і знак питання (?).

Зірочка * позначає будь-яку кількість довільних символів, а знак питання ? — один довільний символ.


12. Довідкова система операційної системи. Пошук інформації у зовнішній пам’яті комп’ютера.

Відповідь

Для виклику довідки у операційній системі Windows потрібно активізувати кнопку швидкого запуску пуск та її підпункт справка, після цього на екрані з’явиться вікно довідки яке містить у собі три закладки: зміст, вказівник та пошук. Також вікно містить кнопки: скрыть, назад, вперед, справка Web. Кнопка скрыть ховає ліву частину вікна у якій відображається шлях до потрібної вам інформації, кнопки назад, вперед здійснюють перехід між сторінками довідку, кнопка параметры містить у собі контекстне меню налаштування різних можливостей довідки, кнопка справка Web (працює тільки при підключенні даного компютера до мережі Internet) здійсню справку через Internet. При активізуванні першої закладки зміст відображається зміст усієї довідки, яка поділяється на багато пунктів та підпунктів. Для потрібної вам інформації потрібно знайти потрібний пункт та активізувати його, після цього з’являться підпункти цього пункту серед яких вам потрібно вибрати пункт який вас цікавить … коли з’являться пункти із значками сторінки та знаком питання активізувавши його у правій частині вікна звився довідкова інформація. Активізувавши закладку вказівник ліва частина вікна змінить свій вигляд на список термінів, виділивши потрібне вам питання потрібно у нижньому лівому вікні натиснути кнопку вивести після чого права частина вікна висвітить вказану вами інформацію. Активізувавши закладку поиск ліва частина вікна змінить свій вигляд на віко із двома активними полями. У верхньому полі потрібно ввести ключове слово: наприклад вас цікавить редактор WordPad, тоді потрібно ввести його назву у цьому полі, після цього потрібно натиснути кнопку список разделов після цього програма виконає пошук розділів на дану тему та висвітить їх у нижньому полі, вам потрібно вибрати розділ який зацікавив вас та натиснути кнопку вывести після цього у правій частині вікна з’явитися інформація яка вас зацікавила.

13. Сервісне програмне забезпечення.

Відповідь

Сервісне програмне забезпечення - це сукупність програмних продуктів, що надають користувачеві додаткові послуги в роботі з комп'ютером і розширюють можливості операційних систем.

За функціональним можливостям сервісні засоби можна підрозділити на кошти: • поліпшують користувальницький інтерфейс; • захищають дані від руйнування і несанкціонованого доступу; • відновлюють дані; • прискорюють обмін даними між диском і ОЗУ: • архівації-розархівації; • антивірусні засоби.

За способом організації і реалізації сервісні засоби можуть бути представлені: оболонками, утилітами і автономними програмами. Різниця між оболонками і утилітами найчастіше виражається лише в універсальності перших і спеціалізації других. Оболонки є як би настройками над операційною системою. Всі оболонки забезпечують ту чи іншу ступінь захисту від помилок користувача, що зменшує ймовірність випадкового знищення слайдів. Серед наявних оболонок для сімейства MS-DOS найбільш популярна оболонка Norton Commander. Утиліти й автономні програми мають вузькоспеціалізоване призначення та виконують кожна свою функцію. Але утиліти, на відміну від автономних програм, виконуються в середовищі відповідних оболонок. При цьому вони конкурують у своїх функціях з програмами ОС і іншими утилітами. Тому класифікація сервісних засобів але їх функцій і способам реалізації є досить розмитою і вельми умовною. Утиліти надають користувачеві додаткові послуги (не потребують розробки спеціальних програм) в основному але обслуговуванню дисків і файлової системи. Ці утиліти найчастіше дозволяють виконувати наступні функції: • обслуговування дисків (форматування, забезпечення схоронності інформації, можливості її відновлення у разі збою і т. д.); • обслуговування файлів і каталогів (аналогічно оболонкам); • створення і оновлення архівів; • надання інформації про ресурси комп'ютера, про дисковий простір, про розподіл ОЗУ між програмами; • друк текстових та інших файлів у різних режимах і форматах; • захист від комп'ютерних вірусів. Програмні засоби антивірусного захисту забезпечують діагностику (виявлення) і лікування (нейтралізацію) вірусів.Терміном «вірус» позначається програма, здатна розмножуватися, проникаючи в інші програми, здійснюючи при цьому різні небажані дії. З утиліт, які отримали найбільшу популярність, можна назвати багатофункціональний комплекс Norton Utilities.

14. Службові програми ОС Windows.

Відповідь

У Windows є програми, які виконують роботи по обслуговуванню файлів, каталогів і дисків. Такі програми називаються службовими.

Якщо виконати команду Пуск ® Программы ® Стандартные ® Служебные, на екрані з’явиться список службових програм: Дефрагментація диску, Проверка диска, Форматирование диска.

Дефрагментація диску. Запис файлу на диск ведеться кластерами. В залежності від об’єму файл може займати від одного до десятків і більше кластерів. Після кількох операцій запису нових і знищення старих файлів послідовність кластерів, в яких вони розміщені, стає фрагментованою. Тобто кластери кожного файлу будуть розташовані на різних ділянках диску. Диск не втрачає працездатності, але в значній мірі збільшується кількість переміщень магнітних головок, що сповільнює роботу з диском викликає зайве спрацювання механізмів дисководу. Справі можна зарадити, якщо періодично для жорстких і гнучких дисків виконувати операцію дефрагментації.

Архівація файлів

Комп'ютер – складна машина, і при роботі на ньому можуть тра­питись різні неприємності. Може вийти з ладу вінчестер, пошкодитися дискета, програми і дані може зіпсувати вірус, нарешті, користувач може випад­ково ЗНИЩИТИ файл або цілий каталог.

Запобігти неприємностям можна, створивши архівні копії важливої інформації і регулярно поновлювати ці копії. Тут відразу виникає пробле­ма об'єму і кількості дискет для створення архіву.

Справі може допомогти така процедура: інформацію для зберігання стискати, щоб займала менший об'єм, а при потребі розгортати до нор­мальних розмірів. При такій методиці кількість дискет, необхідних для створення архівів, зменшується у кілька разів.

Принципи стискання інформації. Практично принцип стискання інформації файлів в усіх архіваторах подібний: знаходження фрагментів, що повторюються, і заміна їх більш короткими. Завдання архіватора – знайти ці фрагменти і записати замість них іншу інформацію, за допомогою якої можна було б "згадати", де, хто і за ким відповідний фрагмент стоїть.

Архівний файл – це файл, у якому в стислому вигляді розміщені для зберігання від одного до кількох файлів.

Щоб "стиснути" в архівний файл групу документів, потрібно їх виді­лити і виконати попередні дії. У полі "Архив" буде пропонува­тися ім'я папки, в якій вони знаходяться, з типом .RAR. При потребі можна вказати інше ім'я архівного файла.

Із архівного файлу при необхідності можна добути в первісному вигляді вихідні файли. Архівний файл має заголовок, який дозволяє взнати назву розміщених у ньому файлів.

15. Прикладне програмне забезпечення. Офісні пакети. Типові компоненти для офісних пакетів. Приклади офісних пакетів.

Відповідь

У сфері програмного забезпечення персональних комп'ютерів (від кишенькового до настільного) існує поняття «Офісний пакет» (англ. Office suite), що означає набір застосунків, націлених на роботу з електронною документацією. Компоненти офісних пакетів розповсюджуються, як правило, разом, мають схожий інтерфейс і мають добре розвинену схему взаємодії один з одним.

Відомі офісні пакети

Довгий час практично синонімом поняття офісний пакет був Microsoft Office, його успіх у споживачів не малою мірою забезпечив і загальний успіх операційної системи Windows. Однак, існували альтернативні пропозиції офісних пакетів, наприклад WordPerfect (його сучасний наступник Corel WordPerfect Office), IBM Lotus SmartSuite чи Ability Office.

На платформі Mac Apple випустив свій власний пакет iWork.

Співтовариство відкритого програмного забезпечення GNU/Linux розробляє офісні проекти, як Gnome Office та KOffice.

Відрита платформа і формат OpenDocument підтримується такими вільними пакетами як OpenOffice.org та IBM Lotus Symphony, доступними на багатьох операційних системах.

Розвиток служб інтернету привів до нової хвилі повноцінних офісних пакетів, які являють собою переважно онлайнові веб-служби, такі як Zoho Office Suite чи Google Docs.

В даний час стають популярними мобильні офісні пакети: Polaris Office, Kingsoft Office, Quickoffice і мобільні версії десктопних пакетів.

16. Поняття про комп’ютерну графіку, історія її виникнення. Види комп’ютерної графіки. Класифікація комп’ютерної графіки.

Відповідь

Історія розвитку комп’ютерної графіки

Комп’ютерна графіка – це застосування обчислювальної техніки для створення графічних зображень, їх відображення різними засобами і маніпулювання ними.

Отже, комп’ютерним (цифровим) може бути назване зображення, створене за допомогою комп’ютерної програми.

Спочатку програмісти навчились отримувати рисунки в режимі символьної печаті. На паперових листах за допомогою символів (зірочок, точок, хрестиків, букв і ін.) отримували рисунки, які нагадували мозаїку. Так друкувались графіки функцій, зображення течій рідин і газів, електричних і магнітних полів і т.д. За допомогою символьної печаті програмісти ухитрялися отримувати навіть художні зображення.

Потім з’явилися спеціальні пристосування для графічного виведення на папір – графопобудовувачі (плотери). За допомогою такого пристосування на лист паперу чорнильним пером наносяться графічні зображення: графіки, діаграми, технічні креслення і інше.

Проте, справжня революція в комп’ютерній графіці відбулася з появою графічних дисплеїв. На екрані графічного дисплею стало можливим отримувати рисунки, креслення в такому вигляді, як на папері за допомогою олівців, фарб, креслярських інструментів.

Зв’язок традиційної і комп’ютерної графіки, з однієї сторони, визначає застосування розмножувальної техніки, з іншої – можна знайти ще одне пояснення виникненню терміну «графіка», яке застосовується до роботи художника-комп’юторщика. Слово графіка означає зображення лініями, штрихами, точками. Всі графічні комп’ютерні програми принципово розділяються на два типи: векторні (зображення будуються лініями) і растрові (зображення п’ятном із точок). Отже, яким б складним не казалось зображення, створене в комп’ютері, по своїй сутності, будь-яке з них відноситься до графіки.

Види комп’ютерної графіки

Для роботи з комп’ютерною графікою існує багато класів програмного забезпечення, проте розрізняють всього три види комп’ютерної графіки:

1) растрова,

2) векторна,

3) фрактальна.

Ці види відрізняються принципами формування зображення під час відображення на екрані монітора чи під час друкування на папері.

Правомірна і інша класифікація комп’ютерної графіки:

1) двомірна,

2) трьохмірна.

Двомірна графіка – це зображення, яке має два вимірювання, тобто яке лежить на площині. Цей вид графіки є основою комп’ютерної графіки, в тому числі і трьохмірної.

Трьохмірна (3D) графіка – це побудова на комп’ютері, за допомогою спеціальних програм, просторової моделі, яка складається з простих і складних геометричних форм, присвоєння цій моделі фактури (т.т. особливість побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета), кольору, ступені прозорості і матовості, надання їй і умовній камері руху у віртуальному (т.т. можливому) просторі, розміщення в цьому просторі джерел світла і, нарешті, прорахунок вибудованої сцени. Цей вид комп’ютерної графіки застосовується під час створення комп’ютерних ігор, реклами і т.д.

17. Растрова графіка.Поняття растру,лініатури (lpi).Переваги й недоліки растрової графіки.

Відповідь

Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах.

Інколи говорять про растрову графіку, маючи на увазі зображення представлене у растровому форматі. астрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.

Характеристиками растрового зображення є:

- Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080) - Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору (обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя); - Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін; - Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.

Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами, безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту (растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану.

Переваги

- Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення, незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат у розмірі файлу.

- Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично скрізь: від маленьких значків до плакатів.

- Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно масштабування.

- Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові телефони.

- Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;

- Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.

Недоліки

- Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим. - Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості. - Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій. - Складність управління окремими фрагментами зображення.

Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну графіку.

18.Векторна графіка. Основний елемент зображення у векторній графіці. Переваги векторної графіки.

Відповідь

Ве́кторна гра́фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення в комп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами.[1]

Векторна графіка для опису зображення використовує вектори, на відміну від растрової графіки, яка описує зображення як масив пікселів (точок). Переваги векторного способу

-Розмір файла, який займає описова частина, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об'єкт файлом мінімального розміру. -У зв'язку з тим, що інформація про об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити графічний примітив, наприклад, дугу кола, і вона залишиться гладкою. З іншого боку, якщо крива представлена у вигляді ламаної лінії, збільшення покаже, що крива не є гладкою. -Параметри об'єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. Також це означає, що переміщення, масштабування, обертання та інше, не погіршує якості малюнка. Більш того, зазвичай вказують розміри в апаратно-незалежних одиницях (англ. device-independent unit), які ведуть до найкращої растеризації на растрових приладах. -При збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, незалежно від реального контуру.

Недоліки векторної графіки

-Не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді — для того, щоб зображення було подібним до оригіналу може знадобитися дуже велика кількість об'єктів з високою складністю, що негативно впливає на кількість пам'яті, яку займатиме зображення та час для його відтворення.

19.Фрактальна графіка. Поняття фракталу. Найпростіший елемент фрактальної графіки. Спосіб створення фрактальної художньої композиції.

Відповідь

Фрактальна графіка — технологія створення зображень на основі фракталів. Фрактальна графіка базується на фрактальній геометрії.

Найвідомішими фрактальними об'єктами є дерева: від кожної гілки відходять менші, схожі на неї, від них — ще менші. За окремою гілкою математичними методами можна відслідкувати властивості всього дерева. Фрактальні властивості мають такі природні об'єкти, як: сніжинка, що при збільшенні виявляється фракталом; за фрактальними алгоритмами ростуть кристали та рослини. Фрактальне зображення, котре складається з подібних між собою елементів. Побудова відбувається шляхом автоматичної генерації зображень за формулами.

Фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого успадковують якості батьківських структур. Слово фрактал утворене від латинського лат. fractus і в перекладі означає складається з фрагментів. Воно було запропоноване Бенуа Мандельбротом в 1975 році для позначення нерегулярних, проте слабоподібних структур, якими він займався.

Народження фрактальної геометрії прийнято пов'язувати з виходом в 1977 році книги Мандельброта «en:The Fractal Geometry of Nature». У його роботах використані наукові результати інших учених, що працювали в 1875–1925 роках в тій же області (Анрі Пуанкаре, Фату П'єр, Жюліа Гастон Моріс, Георг Кантор, Фелікс Гаусдорф). Але тільки у наш час вдалося об'єднати їх роботи в єдину систему. Самоподібність – одна з основних властивостей фракталів. Об'єкт називають самоподібним, коли збільшені частини об'єкту схожі на сам об'єкт і один до одного.

Поява нових елементів меншого розміру відбувається за простим алгоритмом. Очевидно, що описати подібні об'єкти можна всього лише декількома математичними рівняннями!

Трикутники можна добудовувати аналогічним чином до нескінченності. Ми можемо отримати об'єкт будь-якого рівня складності, використовуючи простий алгоритм. При цьому нічого, крім самих рівнянь, які займають декілька байт, у пам'яті комп'ютера зберігати не треба! Уся інформація, необхідна для відтворення цього фрактала, займає всього лише десятки байт! Звичайно, виникло питання — а чи можна стиснути будь-яку інформацію, підібравши необхідний фрактальний алгоритм? Принципово можна, і на заході активно ведуться роботи в цьому напрямку. Таким чином, фрактали є цікавим об'єктом для вивчення за двома основними причинами:

-фрактали є одними з найкращих моделей живої природи; -їх дослідження відкриває нові перспективи для стиснення інформації.

20. Тривимірна графіка. Області застосування тривимірної графіки. Недоліки тривимірної графіки.

Відповідь

Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об'єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам'яті комп'ютера.

При використанні засобів тривимірної графіки синтез зображень виконується за алгоритмом, що містить:

-попередня підготовка; -створення геометричної моделі сцени; -налаштування освітлення та зйомочних камер; -підготовка та призначення матеріалів; -візуалізація сцени. Області застосування тривимірної графіки Комп'ютерне проектування:

-швидке вирішення задач проектування інтер'єрів; -вбудовування вигаданої сцени у зображення реального світу. Тривимірна графіка звільнює від необхідності створення макета і забезпечує гнучкі можливості синтезу зображення сцени для любої погоди і під любим кутом зору; -вбудовування зображення реального об'єкта у тривимірну сцену як складової (віртуальна галерея);

Автоматизоване проектування:

-синтез зовнішнього вигляду складних деталей, що виготовляються методами штампування токарних та фрезерних операцій, візуальний вигляд автомобілів, літаків, пароплавів. -cтворення тривимірних образів деталей та конструкцій, хоча й є складною задачею, але простішою, ніж створення масштабних або повнорозмірних макетів.

Комп'ютерні ігри:

-найпопулярніша ділянка використання тривимірної графіки. По мірі удосконалення програмних засобів моделювання, зросту продуктивності та збільшення ресурсів пам'яті комп'ютерів віртуальні світи стають більш складними й подібними до реальності.

Комбіновані зйомки:

-тривимірну графіку застосовують там, де зробити реальні фотографії просто неможливо, або потребує великих витрат (внутрішність працюючого двигуна, науково-фантастичні сюжети, нереальні світи, відеомонтаж, реклама тощо). Практично застосовується у книжковій та журнальній графіці і є популяризацією науки, реклами, художньої творчості.

Комп'ютерна мультиплікація:

-спрощує роботу розробників у сотні та тисячі разів.

Недоліки тривимірної графіки

-підвищені вимоги до апаратної частини комп'ютера (об'єм оперативної пам'яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп'ютера); -велика підготовча робота по створенню моделей всіх об'єктів сцени та призначенню їм матеріалів; -обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об'єм об'єктів); -жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об'єкт може втілюватись у інший об'єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності. -часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.


21.Системи опрацювання текстів, їх класифікація, призначення та основні функції.

Відповідь

СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ. ВІКНО ТЕКСТОВОГО ПРОЦЕСОРА MS WORD, ОТРИМАННЯ ДОВІДКИ Одним із найпоширених застосувань засобів комп'ютерних інформаційних технологій є створення та опрацювання різноманітних текстових документів. Введення реферату, заповнення бланку, створення листа для відправлення електронною поштою, введення вихідного тексту програми на одній із мов програмування є створенням та опрацюванням текстового документа. Залежно від типу документа та його призначення використовуються різні програмні засоби, які містять, відповідно до типу засобу, документа, набір послуг опрацювання текстових документів. Класифікації програмних засобів опрацювання текстових документів. Прості текстові редактор Спеціалізовані текстові редактори Багато функціональні текстові редактори Розрізняють два класи групи програм опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Текстовий редактор — програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто що не дозволяють виділяти частини тексту різними шрифтами, кольором та інше. Редактори такого виду використовуються при введенні текстів комп'ютерних програм, документів для яких наперед невідомо у якому середовищі буде здійснюватися його подальше опрацювання. Текстовий процесор — програмний засіб, для створення та опрацювання документів з елементами форматування тексту, використання графічних зображень та і інших об'єктів, що не відносяться до класичного поняття "текст". Розглянемо основи роботи у програмі текстового процесора Microsoft Word. Основне призначення Word – це професійне створення, редагування та макетування текстових документів. Word має широкі можливості для розміщення в документі графічних об’єктів, таблиць, діаграм. Програма Word зручна для роботи з великими документами, тому що в ній є засоби створення колонтитулів, ієрархічних заголовків, змісту тощо. Перерахуємо основні дії, які можна виконати з допомогою текстового процесора: створити текст використовуючи різні гарнітури шрифтів; задати розміри і вигляд символів (товсті, підкреслені, курсив); задати потрібне розташування елементів тексту на сторінці; вилучити частину тексту, перенести текст в інше місце або в інший документ за допомогою буфера обміну; замінити у документі одні літери, слова чи букви іншими; пронумерувати у документі сторінки і скласти зміст; усунути граматичні і синтактичні помилки; видрукувати текст.


22. Об’єкти текстових документів. Формати файлів текстових документів.

Відповідь

Основні об'єкти текстового документа

Документ Word може містити не лише текст, а й інші об'єкти (зокрема, малюнки, таблиці, діаграми, кнопки).

Означень поняття «текст» є кілька. Ми з вами будемо вважати, що текст — це зв'язна послідовність символів, і не розглядатимемо такі його характеристики, як стиль (науковий, художній тощо), тема чи повнота викладення. Виділимо в тексті об'єкти так, як їх «бачить» програма Word. Найменшою складовою тексту є символ, групи символів утворюють слова, зі слів складаються речення, які, у свою чергу, групуються в абзаци.

Символ — найменша одиниця тексту, яка позначає літеру, цифру, знак пунктуації, арифметичну операцію чи спеціальний знак.

Слово — основна одиниця мови; у програмі Word словом вважається послідовність символів, відділена від інших пробілом або знаком пунк-туації і пробілом.

Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів, що являє собою окрему, відносно незалежну думку; у програмі Word реченням вважається послідовність слів, яка починається з вели¬кої літери та закінчується крапкою, знаком питання, знаком оклику або трьома крапками.

Абзац — основна структурна одиниця тексту, що містить завершену думку; У програмі Word абзацом вважається послідовність символів, розташованих між двома символами кінця абзацу. Абзац може займати один або кілька рядків.

Рядок — послідовність символів, розміщених на одному горизонтальному рівні. Далі йтиметься про те, як в документі Word створюються зазначені об'єкти та які операції з ними можна виконувати.

Формати файлів текстових документів:

RTF (англійською Rich Text Format — «формат збагаченого тексту») — текст з форматуванням і вставленими об'єктами; DOC — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 97/2000/XP/2003;

DOCX — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат Microsoft Word 2007/2010;

ODT — текст з форматуванням і вставленими об'єктами, основний формат LibreOfficeWriter;

PDF — формат для перегляду та друкування з незмінним вихідним форматуванням для різних платформ;

TXT — текст з розбиттям на абзаци без форматування;

HTML — (англійською HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертекстових документів) — стандартна мова розмітки веб-сторінок в Інтернеті і відповідне розширення файлу;

XML (англійською Extensible Markup Language — розширювана мова розмітки) — запропонований консорціумом World Wide Web (W3C) стандарт побудови мов розмітки ієрархічно структурованих даних для обміну між різними застосунками, зокрема, через Інтернет і відповідне розширення файлу.


23. Текстовий процесор. Створення, відкриття та збереження документа. Робота з фрагментами тексту–виділення, копіювання, перенесення, видалення, пошук і заміна.

Відповідь

Створення, відкривання, збереження файла. Для створення нового файлу за допомогою головно­го меню треба за допомогою миші активізувати команду Файл, після чого відкриється меню Файл, в якому слід вибрати команду Створити. На екрані дисплея з'являється діалогове вікно, в яко­му потрібно відкрити вкладку Общие, вибрати тип документа — Новий документ, клацнути мишею на кнопці ОК.

Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його по­трібно виділити. Виділення фрагмента тексту Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору. Усі наступні опе­рації стосуватимуться саме цього фрагмента. Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці сторінки. Вирізання фрагмента: виділений текст заноситься в буфер і зникне. Копіювання: виділений текст заноситься в буфер і залишається на місці. Вставка: текст з буфера обміну з’явиться на місці, де розташова­ний курсор. Перенесення (перетягування): виділений текст в одному місці екрана зникне, а з’явиться на місці, вказаному курсором. Видалення: виділений текст зникне.

Копіювання 1 спосіб 1. Команда Основне ^ Копіювати. 2. Перемістити курсор у потрібне місце тексту. 3. Виконати Основне ^ Вставити Перетягнути фрагмент у потрібне місце за натиснутої клавіші Ctrl 2 спосіб 1. Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins. 2. Перемістити курсор у потрібне місце тексту. 3. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins 4. Контекстне меню ^ команда Копіювати. 5. Курсор перемістити в потрібне місце тексту. 6. Контекстне меню ^ команда Вставити

Видалення Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або Backspace (залежно від розташу¬вання курсора) Контекстне меню ^ команда Вирізати Комбінація клавіш — Ctrl+ X Переміщення 1. Команда Основне ^ Вирізати. 2. Перемістити курсор у потрібне місце тексту. 3. Виконати Основне ^ Вставити Перетягнути фрагмент у потрібне місце 1. Комбінація клавіш Ctrl+ Х. 2. Перемістити курсор у потрібне місце тексту. 3. Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins 4. Контекстне меню ^ команда Вирізати. 5. Курсор перемістити в потрібне місце тексту. 6. Контекстне меню ^ команда Вставити

Вставляння(Вставка)(з буфера обміну) Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins

Пошук та заміна фрагментів тексту Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у документі деякого фрагмента тексту. Наприклад, потрібно швидко знайти потрібне слово чи місце в документі, не переглядаючи вмісту. Для цього потрібно виконати команду Основне ^ група Редагу-вання ^ Знайти. Відкриється вікно Пошук і замінювання з поточною вкладкою Знайти Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шука¬ний фрагмент тексту, наприклад, слово 6 клас. Натиснути кнопку Знайти далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст. Якщо ж у документі потрібно замінити деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм: 1. Команда Основне ^ Замінити. 2. Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»). 3. Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»). Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у доку¬менті, то слід вибрати кнопку Замінити все. Для вибіркової замі¬ни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити. Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучен¬ня клавіш Ctrl + F, яке, до речі, діє в більшості програм. Відкриєть¬ся вікно Пошук і замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно від по¬трібної операції).


24. Текстовий процесор. Списки в текстовому документі (маркеровані, нумеровані, багаторівневі)

Відповідь

Те́кстовий проце́сор — комп'ютерна програма-застосунок, що дозволяє виконувати операції набору, редагування та оформлення тексту. Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи. Прикладами текстових процесорів є Microsoft Word, LibreOffice Writer, Abiword та інші

У текстовому процесорі Word 2010 можна створювати списки трьох типів: Маркований, у якому кожний абзац на початку позначається деяким спеціальним символом (маркером). Нумерований, у якому на початку кожного абзацу вказується його номер. Порядковий номер абзацу в списку може задаватися числом (записаним арабськими або римськими цифрами), літерою алфавіту або числівником. Багаторівневий, у якому абзаци пронумеровані за їхньою ієрархічною структурою. Максимальна кількість вкладень елементів багаторівневого списку – 9 рівнів.

25. Текстовий процесор. Вставка в текстовий документ графічних зображень (автофігур, малюнків, математичних формул, фігурного тексту тощо) і робота з ними.

Відповідь

У текстовий документ можна вставити як векторні, так і растрові зображення (рис. 1.37). Їх можна знайти в колекції Microsoft ClipАrt, яка створена розробниками MS Office і входить до однойменного пакета програм, у різноманітних колекціях графічних зображень на зовнішніх носіях, в Інтернеті, у власних цифрових фотоальбомах та ін. Також це можуть бути об’єкти WordArt і SmartArt, які створюються засобами Word 2007.


Графічні зображення, вставлені в текстовий документ, мають певні властивості – розмір зображення, спосіб обтікання зображення текстом, колір, товщина та штрих ліній контуру, заливка рисунка, спосіб розташування на сторінці тощо.

Для вставлення графічних зображень у документ використовують елементи керування групи Зображення вкладки Вставлення:

 Рисунок – для вставлення графічних зображень, які збережені у

файлах на зовнішніх носіях;

 Графіка – для вставлення графічних зображень з готових колекцій

картинок, інстальованих на комп’ютері, чи з сайта Office Online кор-

порації Microsoft;

 Фігури – для вставлення графічних примітивів (прямокутників,

овалів, ліній, зірок тощо);

 SmartArt – для вставлення різноманітних схем (організаційних,

ієрархічних, циклічних тощо);

 Діаграма – для вставлення числових діаграм (гістограм, секторних

діаграм, графіків тощо).

Для вставлення в документ графічних зображень використовують спеціальні програми – графічні фільтри. Одні з них (для векторних форматів WMF, EMF, EPS і растрових форматів GIF, JPG, BMP, TIFF, PNG) встановлюються під час інсталяції MS Office, інші потрібно встановлювати додатково. Вставлення графічних зображень з файлів

Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з файлу, який зберігається на зовнішньому носії, слід виконати Вставлення → Зображення→ Рисунок. Після цього в діалоговому вікні Вставлення рисунка (рис. 1.38) вибрати потрібний файл.

Для зручності пошуку файлу та його попереднього перегляду рекомендується у вікні Вставлення рисунка встановити режим подання об’єктів у вікні у вигляді ескізів. У разі потреби можна звузити коло пошуку, задавши формат файлу, його ім’я чи місце зберігання.

Зображення з файлу вставляється в поточне місце документа подвійним клацанням на ескізі. Або можна у вікні Вставлення рисунка вибрати файл, а потім кнопку Вставити в нижній частині вікна.


Вставлення графічних зображень з колекції Microsoft Office

Колекція Microsoft Office містить велику кількість мультимедійних об’єктів (кліпів): картинки, фотографії, звуки та відеофрагменти. Усі зображення в колекції розподілені за певними групами: Будівлі, Люди, Освіта та ін. Кожне зображення описується деякими ключовими словами, наприклад, учні, посуд, дерева, техніка тощо, за якими ці зображення можна знайти в колекції.

Для вставлення в текстовий документ графічного зображення з цієї колекції

потрібно виконати Вставлення  Зображення  Графіка. Ці дії відкривають область Картинки (рис. 1.39), яка надає можливість здійснювати пошук потрібних зображень і переглядати ескізи знайдених. Для цього в текстовому полі Шукати потрібно вказати ключові слова для пошуку (наприклад, люди, спорт), ім’я або шаблон імені файлу. Щоб звузити коло пошуку, у списку.

Переглядати можна вибрати, в яких колекціях шукати потрібний файл (наприклад, Усі колекції), а у списку Шукати об’єкти вибрати тип мультимедійного об’єкта – картинки, фотографії чи ін. Коли потрібні значення параметрів пошуку встановлено, слід вибрати кнопку Почати. Ескізи знайдених зображень, які відповідають умові пошуку, будуть відображені в полі результатів пошуку. Щоб вставити знайдене зображення в документ, потрібно встановити курсор у те місце документа, куди додається зображення, і вибрати ескіз потрібної картинки в області Картинки або перетягнути ескіз картинки в потрібне місце.

Якщо в такий спосіб знайти потрібне зображення не вдалося, то можна:

1. Вибрати команду Упорядкувати кліпи, яка знаходиться в нижній частині області Картинки.

2. Вибрати у вікні Колекція кліпів (рис. 1.40) потрібну в наведенному списку.

3. Переглянути ескізи зображень у різних групах відповідно до тематики пошуку.


Коли потрібна картинка знайдена, її можна вставити в документ перетягуванням з вікна колекції в потрібне місце або використавши Буфер обміну. Відповідні команди для роботи з Буфером обміну розміщені в меню Редагування цього самого вікна та в контекстному меню ескізу зображення.

Здійснювати пошук потрібних картинок можна і в Інтернеті. Для цього потрібно вибрати посилання Картинки на сайті Office Online, яке знаходиться в нижній частині області Картинки, або кнопку Кліпи в Інтернеті на панелі інструментів вікна Колекція кліпів.

Редагування та форматування графічних зображень

у текстовому документі

Вставлені в текстовий документ графічні зображення можна редагувати і форматувати.

Перед тим, як виконувати будь-які операції з рисунком, його потрібно виділити, вибравши вказівником. Навколо виділеного зображення з’являється контур у вигляді тонкої рамки з маркерами змінення розмірів, а для деяких графічних зображень і маркер обертання (рис. 1.41).

Наведення вказівника на один із цих маркерів змінює вигляд вказівника на двосторонню стрілку, яка вказує напрями можливого переміщення. Переміщення маркера в цих напрямах приводить до відповідної зміни розмірів рисунка. Використовуючи маркер обертання, об’єкт можна повернути на довільний кут.

Операції копіювання, переміщення, видалення вставлених графічних зображень у текстовому документі виконуються відомими вам способами: використовуючи елементи керування Стрічки, команди контекстного меню, сполучення клавіш та ін. Перемістити або скопіювати об’єкт в інше місце документа можна і перетягуванням; за такого способу вигляд вказівника стає таким

Слід пам’ятати, що вставлене зображення приєднується до оточуючого тексту і, якщо абзац, який містить це зображення, переміщується в інше місце документа, рисунок пересувається разом з ним.

26. Текстовий процесор. Створення і робота з таблицями у текстових документах.

Відповідь

Таблиці є однією із найбільш важливих елементів документів. Для того, щоб вставити таблицю в документ, можна скористатись такими командами: Клікнути на кнопці із зображенням таблиці на панелі інструментів. На екрані з‘явиться розмічена на клітинки таблиця. Після цього потрібно потягнути мишу із натиснутою лівою кнопкою по ній. Вибрані клітини зафарбуються іншим кольором. Внизу цього діалогового вікна буде вказано розмір цієї таблиці. Вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить таблицу…” Там необхідно буде вказати число стовпців, рядків та ширину стовпців. Для вставки нового рядка в таблицю потрібно виділити потрібний рядок і вибрати в меню “Таблица” пункт “Добавить строки”. Для вставки стовпця виконується аналогічна операція тільки зі стовпцем. Форматування таблиці виконується за допомогою розділів пункту головного меню “Таблица“. Для форматування прийнято використовувати пункти “Разбить ячейки“ та “Объеденить ячейки“. Для останнього пункту вибрані ячейки потрібно виділити, для чого протягнути по ним курсором миші з натиснутою лівою кнопкою. Для форматування також можна використовувати пункти панелі інструментів “Таблицы и границы“.


27. Текстовий процесор. Поняття стилю. Основні типи стилів. Використання стилів у текстових документах.

Відповідь

Стиль – це набір параметрів форматування, пов’язаний з конкретним іменем і повністю описує зовнішній вигляд абзацу, сукупності символів або таблиці Стиль абзацу цілком визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, позиції табуляції, міжрядковий інтервал і межі, а також може містити форматування знаків. Стиль знака задає форматування виділеного фрагмента тексту усередині абзацу і визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір, а також напівжирне і курсивне накреслення. Стиль таблиці задає вигляд меж, заливки, вирівнювання тексту і шрифти. Стиль списку застосовує однакове вирівнювання, знаки нумерування або маркери Маркер. Крапка або інший символ, розміщений перед текстом (наприклад, елементом списку), щоб привернути увагу. і шрифти до всіх списків. Щоб змінити стиль тексту, до нього можна застосувати наявний стиль, також званий вбудованим стилем. Якщо стилю з необхідними параметрами немає, створіть новий стиль, а потім застосуйте його.

28. Текстовий процесор. Створення змісту і предметного покажчика.

Відповідь

Текстовий процесор Microsoft Word є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу можливості для роботи з текстовою інформацією. Його можливості включають: засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних; потужний та зручний апарат для підготовки різноманітних комплексних документів.

Найпростішим способом створення змісту є використання вбудованих форматів та стилів заголовків. Якщо вбудовані формати рівнів структури або стилі заголовків вже використовуються, виконайте наступні дії. 1.На всі заголовки, які повинні бути в змісті, треба накласти відповідні стилі (Заголовок1, Заголовок2, Заголовок3…). 2.Встановити курсор в те місце документу, де потрібно вставити зміст. 3.Вибрати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…. 4.Відкрити вкладку Оглавление. 5.Вибрати потрібний варіант оформлення змісту в полі Форматы. Далі вказати кількість рівнів у змісті в полі Уровни. Вибрати інші параметри змісту за допомогою кнопки Параметры. 6.Натиснути кнопку Ok. Для вилучення змісту достатньо виділити його та натиснути клавішу DELETE на клавіатурі. Якщо треба внести в зміст деякі зміни, то треба виділити зміст і натиснути F9.

Предметний покажчик містить список термінів і тем з вказівкою сторінок, на яких вони згадуються. Для створення предметного покажчика необхідно помітити в документі його елементи , а потім виконати збірку покажчика. При помітці елемента предметного покажчика Microsoft Word додає в документ спеціальне поле ХЕ.Для створення предметного покажчика треба помітити його елементи, для цього виконайте одну з наступних дій.  Помітка слів або фраз 1.Виділити слово або фразу та натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. 2.Вибрати потрібні параметри, натиснути Пометить або Пометить все. Помітка посилань на багатосторінкові фрагменти тексту в предметному покажчику 1.Виділити фрагмент тексту, на який повинен посилатися елемент предметного покажчика. 2.Вибрати команду меню Вставка → Закладка. 3.У полі Имя закладки ввести ім’я та натиснути кнопку Добавить. 4.У документі встановити курсор у кінець тексту, що помічений закладкою, й натиснути клавіші ALT+SHIFT+X. 5.У полі Основной (рис. 13.1) увести слово або фразу (елемент покажчика) для поміченого тексту. 6.Щоб вибрати формат номерів сторінок для відображення в предметному покажчику, треба встановити прапорець Полужирный або Курсив у групі Формат номера страницы. Якщо вимагається відформатувати текст покажчика, то викликати контекстне елемента покажчика в полі Основной вибрати команду Шрифт. В групі Параметры виділити Диапазон страниц. 7.У полі Закладка ввести або вибрати ім’я закладки, що було вказане на кроці 3. 8.Натиснути кнопку Пометить. Створення предметного покажчика 1.Встановити курсор у документі на місце вставки предметного покажчика. 2.Активізувати команду меню Вставка → Ссылка → Оглавление и указатели…, а потім відкрити вкладку Указатель. 3.При збірці покажчика для тексту на іншій мові треба вибрати потрібну мову в полі Язык. Далі слід обрати інші параметри покажчика та натиснути кнопку Ok. Не слід змінювати елементи зібраного предметного покажчика. При внесенні змін у випадку оновлення покажчика всі зміни будуть втрачені. Щоб відновити покажчик, встановіть курсор зліва від нього і натисніть клавішу F9. Вилучення елемента покажчика 1.Якщо поля ХЕ не видні в документі, то слід натиснути кнопку Непечатаемые знаки на панелі інструментів Стандартная. 2.Виділити все поле елемента покажчика, включаючи фігурні дужки {}, і натиснути клавішу DEL.


29. Поняття алгоритму. Властивості алгоритму. Форми подання алгоритмів.

Відповідь

Алгоритм —організована послідовність дій, зрозуміла виконавцеві; кінцевий набір правил, послідовне застосування яких до оброблюваних даних за скінчену кількість кроків дасть змогу отримати результати обробки; зрозумілий та точний наказ виконавцеві зробити у певній послідовності дії над заданими об'єктами, що приводять виконавця після скінченої кількості кроків до досягнення зазначеної мети (вирішення поставленої задачі).

Властивості алгоритмів

Зрозумілість — алгоритм повинен бути заданий за допомогою таких вказівок, які входять у систему команд виконавця.

Результативність — досягнення виконавцем результату після проходження скінченної кількості кроків.

Визначеність — точні відомості про те, яку наступну команду виконувати виконавцеві після завершення поточної ко­манди.

Дискретність — послідовність команд, кожна з яких приводить до виконання одного кроку виконавцем.

Масовість — можливість за допомогою одного алгоритму розв'язання цілого класу однотипних задач.

Форми подання алгоритмів

Словесні

Словесно-формульні

Графічні (схеми)

Однією з мов програмування

Алгоритм може бути виражений в усній словесно-формульній формі, записаний у вигляді тексту (існує спеціальна навчальна алгоритмічна мова, що дає змогу записати алгоритм із вико­ристанням розмовних слів для більш зрозумілого відображення) або зображений у вигляді схеми.

Словесний опис алгоритму використовується для формулювання правила чи плану, а словесно-формульний передбачає застосування певних співвідношень або обчислень.

Схема — це графічне зображення алгоритму за допомогою геометричних блоків, які позначають ту або іншу команду. Графічне зображення алгоритму дає змогу наочно простежити й осмислити процес виконання алгоритму. Використовувані гео­метричні фігури відповідають одному кроку алгоритму й мають стандартний зміст.

Схема складається з елементів двох типів:

1-й тип — графічні фігури, кожна з яких відображає один з етапів процесу рішення задачі та містить у собі текст відповідної команди;

2-й тип — лінії зі стрілками, які вказують послідовність (порядок) виконання етапів. У цілому такий спосіб запису алго­ритмів можна розглядати як своєрідну алгоритмічну мову — сис­тему позначень і правил для однотипного запису алгоритмів та їх виконання.

Блок-схема алгоритмів — графічне зображення логічної структури алгоритму. Кожний етап представляється у вигляді геометричної фігури (блоку), яка має певну форму залежно від характеру операції. Блоки на схемі з'єднуються стрілками (лініями зв'язку), які визначають послідовність виконання опе­рацій і утворюють логічну структуру алгоритму.

У процесі розробки алгоритмів використовується три основні структури: слідування, розгалуження, повторення.

Команда — записаний в алгоритмі наказ виконавцеві вико­пати менпу закінчену дію.

Блок-схема — це наочне графічне зображення алгоритму, коли окремі його дії (етапи) зображуються за допомогою різних геометричних фігур (блоків), а зв'язки між етапами вказуються за допомогою стрілок, що з'єднують ці фігури.


30. Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ.

Відповідь

Основні елементи блок-схеми алгоритму. Навчальна алгоритмічна мова. Структура алгоритму, описаного НАМ. Можна виділити три основних види обчислювальних алгоритмів: 1.лінійний, в якому всі команди виконуються в порядку їх запису; 2.з розгалуженням, в якому в залежності від деякої умови виконуються ті чи інші команди; 3.циклічний, в якому деякі команди повторюються; 4.змішаний, в якому зустрічаються інші типи. Способи запису алгоритмів: У вигляді тексту (рецепти, інструкції та ін.). У вигляді блок-схем. У вигляді програм. Блок-схема алгоритму – це графічне представлення логічної структури алгоритму, де кожний етап обробки інформації зображається у вигляді геометричних символів (блоків). Існують правила зображення блок-схем алгоритмів. Кожен алгоритм має початок та кінець. Кожна команда алгоритму представляється у вигляді геометричних символів, які мають певну конфігурацію, в залежності від характеру дій, що будуть виконуватись. Геометричні символи з’єднуються між собою лініями або стрілками, які вказують порядок виконання дій.

31. Базові алгоритмічні конструкції. Лінійні алгоритми.

Відповідь

Лінійні алгоритми

1. Алгоритм називається лінійним, якщо всі дії в ньому виконуються послідовно одна за іншою. Типова блок-схема лінійного алгоритму представлена на рис. 1. Лінійний алгоритм може містити блоки вводу і виводу даних, блоки обчислень - дій. Блоки вводу-виводу можуть розташовуватися в будь-якому місці алгоритму. Всі дії даного алгоритму виконуються послідовно одна за іншою. До лінійних алгоритмів відноситься більшість розрахункових інженерних завдань. 2. Алгоритм, у якому команди виконуються у порядку запису, тобто послідовно одна за одною, називається лінійним або cлідування.


32. Базові алгоритмічні конструкції. Алгоритми з розгалуженням.

Відповідь

1. Алгоритм називається алгоритмом з розгалуженням, якщо виконання дій у алгоритмі відбувається після виконання поставленого умови по одній чи іншої гілки (рис. 2). Якщо умова виконується, то подальше обчислення алгоритму відбуваються за гілки «Так», якщо не виконується, за гілки «Ні». У кожному варіанті може бути не одна дія, а кілька. Після перевірки однієї умови, може стояти нова перевірка умови, яка теж буде мати два виходи. 2. Алгоритм, що містить одну або галька умов і відповідно дві та більше гілок, називають алгоритмом з розгалуженнями.

33. Базові алгоритмічні конструкції. Цикли в алгоритмах.

Відповідь

Циклічні алгоритми

Циклічна структура забезпечує повторювану реалізацію міститься в ній функціонального вузла. Кожен цикл має наступні характеристики:

параметр циклу; тіло циклу (повторювані дії); збільшення параметра циклу (зміною його на певний крок); умова виходу з циклу.

Якщо заздалегідь відомо число повторень циклу, то такий цикл називають арифметичним і його реалізують за допомогою типової схеми «цикл з параметром» рис. 3. Якщо кількість повторень в циклі невідомо, то цикл називають ітераційним. Ітераційні цикли можна організовувати двома структурами: Цикл з післяумовою виконується поки умова «хибно». Цей цикл виконається завжди хоча б один раз, так як перша перевірка виходу з циклу відбувається після виконання тіла циклу». Цикл з передумовою виконується поки умова «істинно» і може не виконатися жодного разу, якщо при першій перевірці умова виходу виконується. Всередині циклу може міститися функціональний вузол на перевірку умови (рис. 4). Допускається необмежена з'єднання базових структур, їх вкладення один в одного, наприклад, цикл з умовою, вкладені цикли. Таке з'єднання дозволяє проектувати складні алгоритми. Кожній структурі відповідають свої оператори мови програмування: лінійна - оператори присвоювання, розгалуженої - умовні оператори, циклічної - оператори циклу.

Алгоритм, що містить цикли, називають циклічним алгоритмам або алгоритмом з повтореннями.


35. Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера.

Відповідь

  1-й етап – постановка задачі. На цьому етапі будується описова інформаційна модель об’єкта чи процесу. Пошук розв’язання будь-якої задачі розпочинається з аналізу її умови. Результатом аналізу повинна стати чітка постановка задачі, в якій повинно бути відповіді на чотири запитання:

Що дано? Що потрібно? Які дані допустимі? Які результати будуть правильними, а які ні? Розглянемо процесс розв’язування задачі на конкретному прикладі: Спочатку формулюється умова задачі звичайною мовою. Потім дається точна постановка задач. Далі слідує саме розв’язок задачі. 

  2 -й етап – розробка математичної моделі.  Математична модель – це математичні відношення, які зв’язують результати з вихідними даними.

Правильність результатів розв’язування задачі за допомогою комп’ютера залежить, перш за все, від правильності вибраного методу розв’язку. Метод розв’язку є правильним, якщо для будь-яких допустимих вихідних даних він приводить до результату, які відповідають постановці задачі. Для розв’язування задач за допомогою комп’ютера відповідним методам потрібно дати математичну інтерпретацію. Як правило, будується математична модель задачі. Створюючи математичну модель, потрібно записувати математичні відношення (формули, рівняння, нерівності тощо), які зв’язують результати з вихідними даними. Якщо повернутися до попередньої задачі, то математична модель для цієї задачі можна записати так: 

  3- й етап – конструювання. На основі математичної моделі конструюється алгоритм. Про поняття алгоритму і його властивостях і способи конструювання ми будемо вивчати на  наступних уроках. А тут даний етап виконаємо для нашої задачі без детальних пояснень.

Алгоритм: ввести v,a. Якщо a<=0 і a>=0, то ВИВІД “ Недопустиме значення кута”. Перейти до п.1 Ввести t. Вивід x, y. 

  4- й етап – перевід алгоритму в програму. Дальше дослідження інформаційної моделі, записаної у вигляді алгоритму, можна проводити різними способами. Можна закодувати алгоритм на мові програмування або використати спеціальні програмні додатки.
  5- й етап розв’язування задачі полягає в проведенні комп’ютерного експерименту. Якщо ми досліджуємо інформаційну модель у вигляді програми в деякому середовищі програмування, то до цього етапу відносяться:

завантаження вибраного середовища програмування; набір тексту програми; збереження цього тексту на диску; запуск програми на виконання. Причому необхідно запускати програму на виконання декілька разів – при різних значеннях початкових умов. Можна скористатись і готовими програмними засобами. Так, наприклад, якщо інформаційна модель досліджується в електронних таблицях, то різні числові дані вводяться у відповідні комірки. 

   6-й етап полягає в аналізі отриманих результатів і корегуванні досліджуваної моделі.
Отримано з https://wiki.cusu.edu.ua/index.php?title=Відповіді_1-й_семестр&oldid=258753