Відмінності між версіями «Проект з ОІТ та ЗЛ: "Монодійна пісенна лірика та її найвизначніші представники: поезія Сапфо та Анакреонта. ".- 101 підгрупа. Дахно Олена, 2016»
4605527 (обговорення • внесок) (→Результати проекту) |
4605527 (обговорення • внесок) (→Результати проекту) |
||
Рядок 47: | Рядок 47: | ||
[[https://drive.google.com/file/d/0B7BSdfVTLMclLVYyWGFvbzlfeW8/view?usp=sharing|Звіт у вигляді презентації]] | [[https://drive.google.com/file/d/0B7BSdfVTLMclLVYyWGFvbzlfeW8/view?usp=sharing|Звіт у вигляді презентації]] | ||
− | [[Файл:Tx OIUTdXho|міні]] | + | [[Файл:Tx OIUTdXho.jpg|міні]] |
Версія за 13:22, 13 листопада 2016
Зміст
Монодійна пісенна лірика та її найвизначніші представники: поезія Сапфо та Анакреонта
Ідея проекту
Розкрити та дослідити теорію монодійної пісенної лірики та її найвизначніших представників: поезії Сапфо та Анакреонта.
Автор проекту
Матеріали проекту
Порівняно з елегією і ямбом літературна мелічна лірика розробила значно меншу кількість тем. Зі зростанням свідомості окремої особистості збільшується зацікавлення власними почуттями. Мелос стає засобом для виявлення суб’єктивних почуттів, по суті поет сам є носієм тих емоцій, які він відтворює. Тому в більшості мелічних поетів на другий план відступають соціально-політичні й громадянські проблеми й акцентуються питання, пов’язані з індивідуальними, інтимними почуттями. Головні теми підказані самою дійсністю. Культові, обрядові відправи, застілля, кохання, вино і ті радощі, що їх вони дають, дружба, захоплення мистецтвом і поезією породжують безліч ліричних творів. Усі вони переломлюються крізь призму особистих та інтимних переживань і настроїв поета. Анакреонт з острова Теосу (в Іонії), як і Сапфо та Алкей,-представник монодичної лірики (пісні з музичним супроводом), жив у другій половині VI ст. до н. є. Тікаючи від наступу персів, він переїхав до Теоської колонії Абдеру у Фракії він перебував при дворі Полікрата на Самосі, пізніше - при дворі Пісістратіда Гіппарха в Афінах, нарешті,- в Фессалії. Від творів Анакреонта дійшли до нашого часу тільки невеличкі фрагменти; пізніша традиція зробила його співцем вина й кохання, але є підстави гадати, що його поетична еротика відрізнялася від еротики «анакреонтичних» пісень, складених в александрійську добу. В одному з фрагментів він порівнює, наприклад, Ерота з ковалем, що уразив його серце важким молотом. Проте європейські літератури пізнішої епохи уявляли собі Аиакреонта лише як представника «легкої» поезії. Сапфо-ім'я знаменитої в стародавні часи і уславленої в світовій літературі жінки-поета, представниці монодичної меліки (пісенної лірики) VI ст. до н. є. Уродженка острова Лесбосу, Сапфо була там, між іншим, засновницею і начальницею «дому Муз» при храмі Афродіти, де багаті дівчата з різних місць колоніальної й острівної Греції вдосконалювались у музиці й поезії. В Мітіленах, столиці Лесбосу, Сапфо була відома не тільки як поетеса, але й як громадська діячка. Належачи, так само, як і її сучасник і одноземець Алкей, до аристократичної партії, Сапфо після перемоги демократії емігрувала (близько 592 р. до н. є.) в Сіцілію. Пізніша легенда про те, що Сапфо не зустрівши відповіді від юнака Фаона на своє до нього кохання, в розпуці кинулася з Левкадської скелі в море, так само непевна, як і всі інші легенди, зв'язані з ім'ям Сапфо. В стародавні часи поетичні твори Сапфо становили дев'ять книг, серед яких були гімни, весільні пісні (епіталами), пісні любовні і елегії. До нас дійшли, крім уривків, тільки дві цілі поезії, вміщені нижче: гімн до Афродіти, в якому поетеса благає богиню допомогти їй у коханні, і друга поезія, перекладена пізніше римським поетом Катуллом і потім безліч разів перекладувана на всі мови світу,- поезія, що змальовує в усій реальності силу любовного почуття. Обидві поезії в оригіналі написані так званою «сапфічною строфою», яка в римській літературі увійшла в ужиток особливо після Горація. Інші три поезії, наведені нижче, є великі уривки, знайдені наприкінці XIX ст. серед папірусів під час археологічних розвідок на місці стародавнього Оксірінха в Єгипті. Перший з них - звертання до морських німф (нереїд), написаний з приводу повороту брата Сапфо Харакса з Єгипту, де він заплутався був у тенетах кохання до гетери Родопіс (як про це розповідає Геродот у своїй історії, кн. 2, розд. 134-135). Подальші уривки- знахідки нашого століття.
Інтернет ресурси проекту
1. Ресурс 1
2. Ресурс 2
3. Ресурс 3
Додаткові матеріали проекту
Фото:
1.Сапфо
Реферати:
1. Життя Сапфо