Відмінності між версіями «Проект з ОІТ та ІФК: "Становления йоги та медичноï системи Аюрведи у Стародавнiй Iндiï" - 12 групи ФФВ, 2016»

Версія за 16:14, 10 листопада 2016

Проект ОIТ та IФК

Ідея проекту

Дiзнатись як найбiльше про виникнення йоги. Особливостi медичноï системи Аюрведiв.

Автор проекту

Мозгова Анна

Матеріали проекту

Інтернет ресурси проекту

Йога вперше згадується в Ведах, пам’ятниках староіндійської літератури, частина яких датується 2500 р. до н. е., але основна частина вчення йоги та її філософії, відомої як веданта, міститься в заключній частині Вед – Упанішадах. Класичним текстом з хатха-йоги є хатха-йога-прадіпіка, в якій описуються різні асани і дихальні вправи, що складаюь основу сучасної практики йоги. Найбільш відомим з хараппських зображень йоги є «печатка Пашупаті» знайдена британським археологом Джоном Маршаллом, який вважав, що на ній зображена одна з давніх форм Шиви. Оформлення вчення в єдину систему світосприйняття відбулося у ІІ ст. до н. е.. Слово «йога» у перекладі із санскриту означає «поєднання», але в більш широкому розумінні трактується як «те, що відповідає» і «те, що послідовно і неухильно використовується». Перш за все йога – це релігійно-філософська система, а її сутність полягає у поєднанні індивідуальної душі людини із світовим духом, з абсолютною душею або богом. Засвоїти практику йоги можна було у вчителя (гуру). Перший катехізис йоги, «Йога-сутру» (буквально – «генеральна лінія йоги»), легенда пов’язує з ім’ям мудреця Патанджалі. Створення сутри відносять до першої половини I тис. до н. е.. Правила, норми гігієни та зміцнення здоров’я, встановлені йогою, життєсприйняття, яке виросло з аюрведичного вчення («наука життя»), мали обов’язкову силу для всіх членів арійських каст. В медичних університетах, створених в Наланді й Такасілні (II ст. до н. е.), вправи за системою йогів відносилися до бальнеологічної і масажною терапії. Індія є також батьківщиною стародавньої медичної системи Аюрведи, (від санскриту – «Ayus» «життя», «принцип життя», або «довге життя» і «Веда» – знання). Давньоіндійська медицина може бути переведена як «знання життя», «знання довгого життя» або навіть «наука життя». Аюрведа має багато напрямів: хірургія, терапія, педіатрія, фармакологія і офтальмологія, масаж, голковколювання, фізіотерапія і дієтологія. Між 1200 і 700 рр.. до н.е., були складені чотири священні Веди. Посилання на хвороби, трави та лікування цими травами є у всіх чотирьох розділах. Відомості Аюрведи як медичної та філософської системи частково описуються в Рігведі та Атхарваведі. Пізніше було створено три великих трактати Аюрведи, останній з яких був написаний вже у (500-600 рр.. н.е.) «Аштанга Хрідая Самхіта» – текст, присвячений здоровому способу життя, профілактиці та лікуванню захворювань, очищення організму, збереженню молодості і віддаленню старості. Характерний ритуал виразних рухів отримав класичну форму в рамках інституту танцівниць з храмів (девазасі). Індійські танці на основі «Нат’я Шастрі» (400 р. до н.е.) – трактат, на основі якого розвивалися всі стилі класичного танцю Індії, вважаються найдавнішими у світі. Класичні танці вважали і (вважаються) найбільш складними у вивченні та виконанні. Повноцінне вивчення танцю тривало від 5 до 7 років і більше, залежно від обраного стилю і майстерності вчителя. Основа храмового танцю Індії – 108 поз Шиви. Танцівниці досконально знали мудра – різноманітні позиції пальців, і хаста – жести рук, а також численні канонічні рухи очей, шиї, голови та інших частин тіла. Вони детально кодифіковані. Як і всі східні танці, індійський традиційний танець пов’язаний головним чином з верхньою частиною тулуба. Існують правила позицій ступнів ніг. Танцівниць навчали також спіралеподібним рухам і стрибкам. Існувало 24 типи рухів однією кистю, 13 типів рухів двох кистей рук, 10 рухів руки цілком, 5 типів рухів для грудної клітки і по 5 типів для торсу, живота і стегон, а також були й типи рухів для брів і 36 типів поглядів. Особливостi медичноï системи Аюрведiв. За свою тривалу історію Аюрведа пройшла кілька етапів розвитку. Разом з ведичною культурою вона поширилася на схід до самої Індонезії, а на захід - до Греції, де під її впливом розвинулась подібна їй медична система. Пізніше, Аюрведу широко використовували буддисти, які внесли в неї багато доповнень. Разом з цією релігією вона проникла в інші країни, склавши основу традицій лікування в Тибеті, Шрі-Ланці, Бірмі та вплинула на китайську медицину. Багато хто з великих буддійських мудреців були одночасно врачувателями, які слідували в своїй практиці принципам Аюрведи, і авторами коментарів до класичних аюрведичних текстів. Таким чином, Аюрведа - це традиція, яку можна плідно використовувати в умовах самих різних культур, епох і кліматичних зон.

В процесі створення глобальної медицини, якій належить об'єднати кращі досягнення медичних традицій всіх країн, Аюрведі належить важлива роль. Зараз формується нова всесвітня натуропатична система, основу якої складають західна медицина минулого і традиційні системи лікування народів світу, що переглядаються з позицій сучасної науки. Серед цих систем, Аюрведа, мабуть, найбільшою мірою здатна стати відправною точкою для такого синтезу. Вона має надзвичайно широкий спектр методів лікування, медичними та духовними традиціями. Індійська медицина є найдавнішою з усіх систем лікування.

Аюрведу практикують приблизно триста п'ятдесят тисяч зареєстрованих лікарів. Індійська традиційна медицина вивчається в Індії під загальним керівництвом Центральної Ради по Дослідженню Староіндійської медицини, який включає національну мережу науково-дослідних інститутів. Уряд Індії заснував два дослідних центра для роботи в області аюрведи. Понад 150 наукових об'єднань і центрів, як правило, при медичних коледжах, досліджують сучасними методами різні аспекти древнього вчення. У місті Джамнагар, штат Гуджарат, заснований університет, де готують фахівців і дослідників в області аюрведи. Отже, аюрведа - це не просто система охорони здоров'я, а форма способу життя, прийнятого для підтримки досконалого балансу і гармонії в рамках людського існування , від найбільш абстрактних трансцендентальних цінностей до найбільш конкретних фізіологічних проявів. Аюрведа заснована на передумові про те, що життя являє собою розумне взаємодія Атми (вищої Душі), Манаса (розуму), індрій (почуттів) і Шаріра (тіла). Вони є осередком п'яти щільних першоелементів, які беруть участь у формуванні конституції кожного індивідуума, званої пракріті. Вона, у свою чергу, визначається балансом життєвих сил трьох фізичних енергій - вати, пітти і капха і трьох розумових енергій - саттви, раджаса і тамаса.

Таким чином, аюрведа пропонує унікальний синтез науки і філософії , який приводить в гармонію фізичні, розумові, емоційні і духовні компоненти, необхідні для забезпечення здоров'я при цілісному підході.

Додаткові матеріали проекту

Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали

Результати проекту

Звіт у вигляді презентації.