Відмінності між версіями «Стаття українська вишиванка»

Версія за 13:01, 9 листопада 2016

Мої роботи

Українська вишиванка

 Вишиванка — новітня назва народної русинської (української й білоруської) сорочки, прикрашеної орнаментованою вишивкою. Важлива складова українського національного вбрання. Поділяється на жіночі й чоловічі сорочки. Має спільне походження з вишитими сорочками слов'янських, балтійських та германських народів Східної та Центральної Європи. Від часів середньовіччя традиційно носилася як повсякденний та святковий одяг. З ХХ століття носиться окремо, разом з костюмом, як святковий, патріотичний та культовий одяг. Традиційна вишивка сорочок має оберегове значення й різниться залежно від регіону. Дизайн вишиванок увійшов до новітнього одягу, як то футболки, сукні, блузки, краватки тощо. Старі назви — сорочка, вишита сорочка, вишивана сорочка.

• 

  Українська вишиванка

 Вишивка — один із видів народного декоративного мистецтва українців; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, обруси, наволочки, рушники тощо.

1. Історія виникнення вишиванок

 Археологічні розкопки, свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з часів енеоліту. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI століттям, вказують на подібність одягу і вишивки українського народного костюма середньовіччя і нового часу.

 Ще в ХІ ст. на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха — Ганкою, де дівчата вчилися гаптувати золотом і сріблом. Про українські вишиванки згадують іноземні мандрівники XV–XIX ст. Збереглися вишиванки з козацьких часів 17–18 ст.
 У 16–18 ст. центрами вишивання були Качанівка на Чернігівщині, Григорівка на Київщині, Велика Бурімка на Черкащині та інші. Вишивали у кожному селі, монастирях, дворянському, купецькому середовищі. У 19–20 ст. відкривалися навчально-кустарні майстерні, художньо-промислові артілі, великі спеціалізовані підприємства з вишивки.

2. Основні види орнаментів:

 • Геометричний 

 • Рослинний 

 • Зооморфний

 • Антропоморфний

3. Сучасна вишивка та вишиванка

 Колись вишиванки носили з довгою спідницею і спеціальним поясом (крайкою), але в наш час мода дозволяє нам експериментувати:можно вдало зкомбінувати вишиванки як з вечірніми спідницями, так і з джинсами і навіть шортами, вигадуючи оригінальні й цікаві образи на щодень.

 Вишиванка як тренд:

 Українці завжди пишалися своїм вишитим одягом, вигадливі візерунки якого несли в собі глибокий філософський зміст. А в світлі останніх політичний подій на вишиванку по-іншому подивився цілий світ. Тепер наші національні мотиви чітко прослідковуються в колекціях відомих модельєрів. Наприклад, модні вишиванки, створені дизайнерами французького модного дому Valentino (показ весна-літо 2015).Популяризують модну вишиванку й інші вітчизняні дизайнери, зокрема Оксана Караванська. Її стильні «вишиванки-кутюр» вражають поєднанням традиційних орнаментів, незвичайних тканин і авторського підходу до пошиття.

 Вишивання бісером та стрічками теж знайшло прихильниць серед вишивальниць. При цьому технологія залишилася колишньою: сучасні майстри користуються абсолютно такими ж прийомами, тканинами, голками та стрічками, як і першовідкривачі цього надзвичайного захоплюючого заняття.

 Нині стало модним декорування, створюване своїми руками. Ручна вишивка, виконана за різними технологіями і з використанням сучасних оздоблюваних матеріалів надає неповторності оселі та сучасному одягу й підкреслює індивідуальність її власника.

Список використаної літератури
1. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.— Луцьк: Вежа, 2000;
2. Николаева Т. Украинская народная одежда.— Київ: Наукова думка, 1988;
3. Тищенко О. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (13-18 ст.).— Київ, 1992.
4. Підгірняк В. Текстова вишивка. Бродівське письмо. — К.: ТОВ ВТО «Типографія від А до Я», 2008.
5.Каптаноглу М. Вышивка лентами. Скатерти. Подушки. Покрывала. Картины / Макбуле Каптаноглу. – Х. : Клуб семейного досуга, 2013. – 128 с.