Відмінності між версіями «Стаття до проекту,2016(Тімченко)»
4741477 (обговорення • внесок) (→2.) |
4741477 (обговорення • внесок) (→3.) |
||
Рядок 22: | Рядок 22: | ||
Ефективність естетичного виховання забезпечується також взаємодією закладів освіти, культури, сім'ї, засобів масової інформації, культурними традиціями соціуму тощо. | Ефективність естетичного виховання забезпечується також взаємодією закладів освіти, культури, сім'ї, засобів масової інформації, культурними традиціями соціуму тощо. | ||
− | == 3. == | + | == 3.Поняття, завдання і засоби естетичного виховання == |
+ | Естетичне виховання належить до невід’ємних компонентів виховної системи початкової школи, що практично реалізується у єдності із світоглядним і розумовим, морально-етичним, фізичним і трудовим зростанням молодших школярів і виступає як необхідний фактор всебічного розвитку особистості, облагородження людини. | ||
+ | Естетика – (в дослівному перекладі з грецької мови – здатний відчувати, чуттєво сприйманий) – наука про мистецтво, про прекрасне в художній творчості, у природі та суспільстві. Коротше кажучи, це наука про красу. | ||
+ | До речі, саме в такому розумінні й вперше запровадив цей термін у науковий обіг із 1750 року німецький філософ А. Бавигартен. | ||
+ | |||
== 4. == | == 4. == | ||
== Висновок: == | == Висновок: == |
Версія за 07:42, 27 жовтня 2016
Зміст
Вступ
Естетичне виховання — формування в особистості здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності.
Спрямоване воно на формування в людини гуманістичних якостей, здатності відчувати і розуміти красу, жити за її законами.
1.Завдання і зміст естетичного виховання
Особливим фактором естетичного виховання є природа. Як зауважував В. Сухомлинський, розглядаючи квітку чи окрему пелюстку, крильце метелика чи пушинку тополі, дитина не повинна забувати глобальну істину: природа — це єдине ціле, якому притаманна гармонія взаємозв'язків і залежностей, яке є джерелом і суттю життя. Естетичне виховання зорієнтоване на формування естетичної свідомості та естетичної поведінки особистості.
А) Естетична свідомість.Естетичний смак
Естетична свідомість — одна з форм суспільної свідомості, що реалізується через художньо-емоційне освоєння дійсності у формі естетичних почуттів, переживань, оцінок, смаків, ідеалів. Естетичний смак є здатністю людини правильно оцінити прекрасне, відрізняти прекрасне від потворного.
В) Естетичні почуття.Естетичний ідеал
Естетичні почуття є особливими почуттями насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне у навколишній дійсності та творах мистецтва. Естетичний ідеал — уявлення людини про прекрасне в абсолютному його вираженні.
2. Умови ефективності естетичного виховання
Ефективність естетичного виховання молоді визначають такі чинники: — створення в навчальному закладі естетично привабливої обстановки (оформлення навчальних кабінетів, аудиторій, місць відпочинку); — звернення у виховній роботі з молоддю до народних традицій і обрядів; — висока естетична культура різноманітних виховних заходів; — широке залучення учнів та студентів до гуртків художньої самодіяльності, участі їх у конкурсах та олімпіадах естетичного напряму; — висока естетична культура вихователів і вихованців у зовнішньому вигляді й у стосунках. Ефективність естетичного виховання забезпечується також взаємодією закладів освіти, культури, сім'ї, засобів масової інформації, культурними традиціями соціуму тощо.
3.Поняття, завдання і засоби естетичного виховання
Естетичне виховання належить до невід’ємних компонентів виховної системи початкової школи, що практично реалізується у єдності із світоглядним і розумовим, морально-етичним, фізичним і трудовим зростанням молодших школярів і виступає як необхідний фактор всебічного розвитку особистості, облагородження людини. Естетика – (в дослівному перекладі з грецької мови – здатний відчувати, чуттєво сприйманий) – наука про мистецтво, про прекрасне в художній творчості, у природі та суспільстві. Коротше кажучи, це наука про красу. До речі, саме в такому розумінні й вперше запровадив цей термін у науковий обіг із 1750 року німецький філософ А. Бавигартен.