Відмінності між версіями «Стежками рідного седа»

ІХ-ХІІІ століть.

Кам'яні скульптури 10 ст.

козаки, поступово заглиблюючись у лівобережні степи, просунулися до верхів'їв рік Самари, Вовчої, де заснували ряд зимівників. За переказами, першим оселився тут запорожець Гриша, від імені якого поселення й дістало свою назву.

З другої половини 18 ст., після приєднання Криму до Росії, почалося інтен- сивне заселення цих земель. Десь між 1780 і 1790 роками на території колишнього козацького зимівника виникла казенна слобода Гришине. Її заснували селяни-пере- селенці з південних губерній, в основному українці. Згодом було переселено сюди кілька десятків польських родин. 1799 року в слободі налічувалося 100 дворів з насе- ленням 250 осіб чоловічої статії. У відповідності з існуючим положенням казенні селя- ни Гришиного одержували у подвірно-спадкове землекористування ділянки по 30 де- сятин. На деякий час (від 6 до 16 років) поселенці звільнялися від податків. Державні селяни вважалися «вільними сільськими обивателями», але фактично перебували у феодальній залежності від казни. Вони сплачували щорічний оброк по 3-5 крб. з ревізької душі, а також відбували різні державні грошові і натуральні повинності, визначені інвентарями казенних маєтків.

Головним заняттям жителів слободи було землеробство і скотарство. Займалися вони також мисливством, рибальством, виготовленням товарів на ринок, чумацьким промислом. Через Гришине проходив великий тракт з Катеринослава на Бахмут. Місцеве селянське правління очолював старшина (отаман), діловодство вів сло бідський писар.. Вироки виносили за рішенням сходу всієї громади.

Процес заселення донецьких степів тривав і на початку ХІХ ст. Тільки за перші 30 років ХІХ ст. кількість казенних поселенців слободи збільшилася в 4 рази. На грудень 1830 року в Гришиному налічувався 971 житель чоловічої статі, у користу- ванні яких було 14008,5 десятин придатної землі, 9,5 десятин лісу і 1001 десятина т. зв. неудобівз. Вільні землі навколо слободи царський уряд роздав багатьом поміщикам і колоністам. Поблизу Гришиного з'явилися німецькі колонії (Шидлове, Василівка), маєтки поміщиків Вінсів, Геккерів, Роговських та ін., які оточили тіс- ним кільцем землі гришинських селян. Середній наділ на одну ревізьку душу в селі становив 14,4 десятини. При низькій культурі землеробства й дедалі зростаючих по- датках і поборах зменшувалися прибутки гришинських селян, багато з них розорю- валися.

Напередодні селянської реформи 1861 року в Гришиному налічувалося 435 дво- рів і 3016 чол. населення. Багато його жителів, поряд з сільським господарством, займалися різними промислами й ремеслами: виготовляли серии, коси, лопати, брич-. ки, колеса, бочки, кам'яні катки, шили одяг, взуття, вичинювали овечі шкури, а з ко- нопель і льону виробляли полотно. Добра слава йшла про сільських умільців: ко- валів -Сліпенків, Булавіних, Міщенків, Коваленків, шевців - Головкіних, Хо- диків, кравців - Ковтунів, Горбунових та ін. Продукти своєї праці місцеві селяни збували на ринку. З 1860 року в Гришиному щороку проводились три триденні яр- марки. Жителі навколишніх слобід і сіл приїжджали сюди з полотном, худобою,кіньми, хлібом, різними ремісничими і побутовими виробами. В 1963 році на ці ярмарки привезено товарів на 25 600 крб., а продано на 16 тис. карбованців.

Після ліквідації кріпосництва у відповідності з указами про поземельний устрій державних селян колишні казенні селяни дістали право зберегти землі, якими до цього користувалися. Але, не маючи коштів на їх викуп, селяни ще понад 20 ро- ків сплачували оброчну подать, яка виснажувала їхні господарства. Один з царських чиновників після відвідання села писав у 1886 році: «Особливо різко впадає в очі вражаюча бідність значної частини селян найбільш наділеного землею села Гриши- ного. Обшарпана постать і жалюгідний, розгублений вигляд тутешнього мужика, стомлена, похнюплена його худоба і напівзруйновані будівлі справляють гнітюче вра- ження». Офіційна земська статистика за 1887 рік свідчить, що у Гришиному на 998 дворів було всього 745 волів, 590 корів, 243 голови ялового молодняка, 742 коней, 887 свиней, 135 кіз, 3852 вівці, 227 телят, 106 лошатз. Багато дворів не мали ніякої худоби.

Звведенням обов'язкового викупу у січні 1887 року лише 1618 із 6124 селян одержували наділи. Загальна кількість надільної землі становила 14133 десятини, а середній наділ на ревізьку душу - до 8,7 десятини. Перехід на викуп землі при- скорив розшарування селян. Кращу землю захопили сільські багатії. Біднота, що розорювалася, змушена була наймитувати у місцевих куркулів та сусідніх поміщи- ків. Деякі селяни пішли на будівництво Катерининської залізниці та на шахту За- хідно-Донецького кам'яновугільного товариства «Табурна», яку відкрито поблизу села 1901 року.

Після реформи 1861 року Гришине стало волосним центром Бахмутського повіту. За даними загального перепису 1897 року, в селі мешкало 7148 чоловік. На початку ХХ ст. тут був паровий млин і більше десяти торговельних підприємств з річним обо- ротом близько 85 тис. крб. Лише у другій половині ХІХ ст. в селі відкрито лікарню на 10 ліжок. Один лікар і 2 фельдшери обслуговували цілу дільницю - села 4 во- лостей Бахмутського повіту, розкидані в радіусі на 41 версту”. За даними 1897 року, до 75 проц. жителів Гришиного були неписьменними. Тільки в 1843 році почала пра- цювати школа на 50 учнів, яких навчав один учитель. Містилася вона у приміщенні колишнього винного складу. Незважаючи на зростання населення, навіть через 20 ро- ків у ній перебувало лише 50 хлопців і 5 дівчаток. У 1886 році на базі цієї школи відкрили земську школу на 40 учнів, а 1891 року - церковнопарафіяльну одноклас- ну жіночу школу. В 1903 році з 783 селянських дітей навчалося лише 3906. Школа роками не ремонтувалася і була схожа, як повідомляв місцевий учитель земству, «на стару занедбану корчму».

Промислова криза в країні на початку ХХ ст., голод і недорід погіршили стано- вище робітничого класу і селянства, посилили серед них невдоволення існуючим ладом. Великий вплив на жителів Гришиного справляла ленінська газета «Искра», розповсюджувана тут у 1901-1903 рр. Агітаційну роботу в селі проводила соціал- демократична організація станції Гришине. На початку липня 1905 року тут поширю- вались антиурядові листівки, надіслані Натеринославським комітетом РСДРП.

Жителі с. Гришиного брали активну участь у виступі робітників-залізничників під час грудневого збройного повстання 1905 року, у мітингах, організованих страй- ковим комітетом на станціїд. 10 грудня 1905 року селяни напали на економії поміщиків Вінса, Роговського і розподілили між собою захоплений там сільськогосподар- ський реманент та худобу. Частина селян вступила до гришинської бойової дружини і в її складі виїхала до Горлівки, де брала участь у бою з царськими військами. Се- ред 50 учасників грудневого збройного повстання на станції Гришине, засуджених царським урядом, двоє були жителями с. Гришиного: слюсар С. І. Анікєєв і учень слюсаря І. А. Пономарьов.

У роки реакції класове розшарування села поглибилося. На 1 січня 1908 ро- ку з 1227 дворів 247 (20 %) мали всього по 1-5 десятин землі, 656 (54 %) - від 5 до 10 десятин і лише четверта частина-324 двори (24 %) мали понад 10 десятин. В селі було 1345 голів великої рогатої, 1135 - дрібної худоби і 2862'ко- ней. Але вони також розподілялися нерівномірно. Багато дворів залишалися без худоби і тягла.

Проведення столипінської аграрної реформи сприяло зміцненню куркульських господарств, на землях яких створювалися показові поля. Так, на землі, що нале- жала С. Булавіну, було введено чотирипільну сівозміну і врожайність ярих досягала 100-120 пудів, тоді як урожайність на селянських полях не перевищувала 25- 30 пудів. Сільська біднота не могла користуватися і послугами т. зв. Селянського банку, який до 1911 року не допоміг селянам придбати жодної десятини землі.

На початок 1911 року в селі за указом від 9 листопада 1906 року за 381 господар- ством (31 % всіх дворів) закріпили 4929 десятин землі. До 1915 року землю за- кріпили в особисту власність уже за 765 господарствами (з 1228), з яких 712 одер- жали її на відрубах загальною площею 6602 десятини і утворили 48 хуторівз. Багато селян, не маючи тягла, реманенту і коштів для обробітку своїх мізерних наділів, не могли прогодувати сім'ю. Вони продавали землю, перетворюючись на сільських пролетарів, або переселялися у Сибір. До 1 квітня 1910 року 177 родин села Гриши- ного звернулися до властей Бахмутського повіту з проханням виділити їм у Сибіру 481 наділ землі.

До 1913 року в Гришиному налічувалося близько 1300 дворів, 11951 житель (5968 чоловіків і 5983 жінки), а надільної землі було 14 282 десятини оброблюваної і 463 десятини непридатної. Село Гришине, як писала повітова газета, простягалося по долині довгим ланцюгом одноманітних, переважно критих соломою українських хат. 13 червня 1914 року пожежа спустошила частину села. За неповними підрахун- ками земства, сума збитків, заподіяних селянам, становила 1248 крб. Волосна лі- карня, що знаходилася у селі, обслуговувала 35 тис. населення. Медперсонал її складався з 4 чоловік: лікаря, акушерки і двох фельдшерів. Коштів на медика- менти і предмети догляду за хворими відпускали дуже мало. Так, 1914 року лікарні асигнували всього 247 крб. 32 коп. Кожний 25-й хворий вмирав, більше половини з них становили діти. В 1914 році в селі працювали двокласне змішане земське учи- лище з ремісничим відділенням, 4 однокласні земські школи і 1 церковнопарафіяльна однокласна жіноча школа. В 1912 році місцеві вчителі організували т. зв. народні читання. Того ж року в церковнопарафіяльній школі вперше за всю історію села було влаштовано новорічну ялинку для дітей.

Коли почалася Перша світова війна, з села призвали до армії близько 50 проц. дорослого чоловічого населення. Для потреб війни власті часто реквізовували коней і худобу, Площа посівів значно скоротилася. Куркулі жорстоко експлуатували бідноту, беручи величезні проценти за позику, за безцінь скуповували селянські землі. У зв' язку з виходом більше як 700 домогосподарів на відруби і хутори населення села на 1915 рік зменшилося до 7-8 тис. чол. Вони мали 8-9 тис. десятин Після перемоги Лютневш буржуазно-демократичної ре- волюцп великии вплив на жителів села справляла діяльність Ради робітничих депутатів станції Гришине. Роз'яснювальну роботу серед селян проводили члени селянської секції , ство реної при Гришинській районній Раді з ініціативи більшо- вицької групи навесні 1917 року. Рада направила у села райо- ну групи агітаторів для подання допомоги селянству у вибо- рах місцевих Рад. Вже в травні у селі Гришиному почала діяти Рада селянських депутатів. До складу входили М. Батрак, С. О. Басов, Ф. Ф. Толстунов. В липні 1917 року Бахмутський повітовий виконком ухвалив за десятину річ- ної оренди сплачувати не 10-15 крб., як запропонунав Тимчасовий уряд, а не білъше 4 крб. При цьому гроші за оренду повинні були витрачатися на допомогу інвалідам вій- ни, сиротам і на освітні потреби села. В селі Гришиному на ці гроші організували народний сільський клуб і школу. З допомогою гришинських залізничників жителі села вели наполегливу боротьбу проти місцевих куркулів. спілки землевласників ікуркульсько-есерівської «селянської спілки», що намагалися перешкодити діяльності Рад і аграрним перетворенням.

Після перемоги Великої Жовтневої соцпалпстичної революції більшовики станції Гришине ознайомили жителів села з ленінськими декретами про землю і мир. У грудні 1917 року при підтримці загонів Червоної гвардії району, які придуши- ли куркульсью заколоти, селяни Гришиного почали розподіл поміщицької і кур кульської землі. На початку січня 1918 року в селі створюється ревком. Його актив- ними організаторами були місцеві селяни: більшовик Д Я. Воробйов, який повер- нувся з армії, а також М. Анікєєв, М. Завгородній, М. Науменко, І. Ходика. Тоді ж з селян і колишніх фронтовиків ревком і створений у ці дні комуністичний осередок на чолі з Д. Я. Воробйовима сформували загін Червоної гвардії, що швидко виріс до 500 чол. В кінці січня 1918 року було обрано волвиконком, а у лютому комуністи села доповідали повітовій Раді: «Владу Рад визнано. Економії охоро- няються червоногвардшцямиМ Під керівництвом більшовицького осередку і волви- конкому було взято на облік весь поміщицький реманент, худобу, посівне зерно, провадився розподіл землі.

В квітні 1918 року, коли до Донбасу наближалися австро-німецькі окупантн, село і станція Гришинестали важливими оборонними пунктами, де війська 1-ї і 2-ї українських радянських армій стримували натиск ворога. Разом з ними захищали владу Рад червоногвардійські і робітничі загони Донбасу 5. 21 квітня 1918 року австро-німецькі війська захопили село і спільно з українськими буржуазними на- ціоналістами чинили жорстокі репресії. Трудящі піднялися на боротьбу за віднов- лення Радянської влади. В підпільну більшовицьку організацію Гришинського райо- ну, створену в травні 1918 року, входили й більшовики села - Д. Я. Воробйов, М. Завгородній, В. Д. Юровников та ін. Селяни допомагали продовольством залізнич- никам станції Гришине і шахтарям району, які застрайкували у липні 1918 року, а восени того ж року багато з них вступили до повстанських загонів, що діяли в районі під керівництвом Т. В. Кишканя, Д. Я. Воробйова, Й. І. Тютюнника, П. С. Рокотянського та ін. В листопаді 1918 року збройні загони гришинських робіт- ииків і селян, роззброївши окупантів і гетьманську варту, відновили владу Рад и селах районуІ, в т. ч. і в Гришиному.

Але на зміну окупантам і гетьманцям в кінці листопада 1918 року сюди прийшли петлюрівці, а потім білогвардійці. 20 січня 1919 року їх вигнали війська Червоної Армії, яким активно допомагали партизани. Зразу ж було створено ревком на чолі з Д. Я. Воробйовим, а в кінці лютого 1919 року відбулися вибори до волосної Ради селянських і робітничих депутатівз, головою якої став учасник грудневого збройного повстання 1905 року на станції Гришине 1. А. Пономарьов.

Партійна організація і Рада проводили роботу щодо здійснення аграрних зако- нів Радянської влади, організації весняної сівби, виконання продовольчих поставок, мобілізації населення на боротьбу з бандитизмом, подання допомоги родинам черво- ноармійців тощо. Гришинський райвиконком конфіскував млини та іншу власність багатіїв, що втекли з білими, організував роботу волосного народного суду, комбіду, шкіл, бібліотеки, сільської лікарні, драмгуртків, школи для дорослих. 10 березня 1919 року при волвиконкомі було створено відділ освіти і розпочато ремонт народного дому (клубу). Робота ця проводилася у прифронтових умовах _ всю весну 1919 року недалеко від села, в районі Курахівки, Авдіївки, Юзівки тривали жорстокі бої з бі- логвардійцями за Донбас.

29 травня 1919 року Гришине захопили денікінці. Від рук денікінських катів загинули комуністи-підпільники І. А. Пономарьов, М. Н. Кравченко, Ю. П. Фоменко. Багато жителів села пішли у партизанські загони. Боротьбу трудящих проти дені- кінських банд очолила районна підпільна організація. 30 грудня 1919 року 8-а Чер- вонопрапорна кзвалерійська дивізія Червоного козацтва визволила село від ворогів. Відновив свою діяльність волосний партійний осередок, на обліку якого у березні 1920 року було 14 чоловік. Активну роботу серед населення проводили комуністи села -- Бочаров, Савченко, Черняєв, Воробйов. У квітні 1920 року пройшли вибори до Гришинсысої волосної Ради, головою якої обрали Д. Я. Воробйова. До квітня створено комсомольський осередок на чолі з молодим комуністом М. М. Мишнєвим.

Жителі села активно підтримували політику Радянської влади. 20 червня 1920 ро- ку тут відбувся мітинг. Його учасники (понад 1500 чол.) одностайно ухвалили резо- люцію - всіляко зміцнювати владу Рад. Багато гришинців добровільно пішли на “фронт, серед них К. С. Москаленко (, М. Глущенко, Т. М. Цитаненко та ін., щоб допомогти Червоній Армії відбити напад білополяків і врангелівців.

З червня 1920 року Гришине стало підрайонним центром Гришинського району, що об'єднував кілька волостей (з 1921 року село Гришине знову центр волості, а з 1923 року - сільради). 22 серпня 1920 року тут відбувся підрайонний з'їзд КНС (в селі КНС організовано в червні 1920 року), який зобов'язався забезпечити виконання продрозверстки 1920 року достроково. КНС взяв на облік увесь урожай, а також допо- магав у збиранні врожаю вдовам та родинам червоноармійців. На вересень 1920 року продрозверстку було виконано 3. За рішенням партійної організації в серп- ні провадився «тиждень допомоги хворому і пораненому червоноармійцю». Жіноча рада, створена ще в червні, направила своїх делегаток до лазарету доглядати поранених та хворих.Восени 1921 року Гришинський комнезам вжив енергійних заходів щодо проведення посівної кампанії. Вилучений у куркулів насіннєвий фонд розподі- лили між родинами червоноармійців та бідняків. З 28 березня по 4 квітня відбулося два недільники, на яких заготовляли ліс, очищали подвір'я, ремонтували мости.

Відбудова господарства відбувалася в умовах запеклої боротьби з Куркуль- ськими бандами. Від рук махновців загинули М. М. Мишнєв, делегат 1 Всеукраїн- ського з'їзду КНС. Миронов та ін. Щоб ліквідувати банди, партійна організація мобілізувала всіх комуністів і комсомольців. Велику допомогу населенню у боротьбі з бандитизмом надавали червоноармійські частини. Для захисту мирної праці жителів в селі було розміщено близько 800 бійців З-ї бригади Донецької дивізії військ ВЧК. Вони допомагали селянам також у проведенні сільськогосподарських робіт.

Тяжке становище населення посилювалося неврожаєм і голодом 1921-1922 рр. На початок 1923 року в селі залишився 7191 житель. З 1268 господарств (частина їх займалася промислами) 159 нічим було засіяти поле, 165 були без будь-якого посіву; 473 взагалі не мали ніякої худоби, 321 - робочої худоби, 221 господарство мало по 1 голові робочої худоби, 220 - по дві, 33 - по 3-4 голови робочої худоби. З 9830 десятин землі 428 десятин було зайнято садибами, 6 десятин - під сіножатями, а9396 десятин під ріллею, але эасіяли на січень 1923 року тільки 3788 десятин.

Комосередок (в 1925 році до його складу входило 36 комуністів), Рада, КНС та 67 комсомольців села провадили велику органіааторську, виховну і роз'яснювальну роботу серед селян. Навесні 1924 року в Гришиному вже діяло сільськогосподар- ське товариство, якому держава надала кредитз, працювали споживча кооперація і каса взаємодопомоги. Наса позичала селянам зерно, давала в тимчасове користу- вання трактор, сільгоспреманент. У 1925 році сільськогосподарське товариство про- дало держторгу 10 тис. пудів зерна і 5 тис. пудів кукурудзи, одержало від держави у кредит машини на 18 тис. крб., 4 трактори «Фордзон». На початок 1926 року воно налічувало 560 членів. 1924 року в селі організується сільськогосподарська артіль ім. М. Скрипника, яка на осінь 1925 року об' єднувала 43 члени, з них 5 комуністів і 36 комсомольців. У користуванні артілі було 367 десятин землі, близько 100 голів худоби, маслозавод. Вона мала локомобіль, трактор. Артіллю керувала Рада у складі З чол., яку обирали загальні збори. У 1926 році на землях артілі було впро- ваджено шестипільну сівозміну. Врожай пшениці на показовому полі цього ж року становив 366 пудів з десятини. При артілі працювала школа на 35 дітей. В 1924-27 рр. у селі ст орено З машинно-тракторні товариства.

Помітні зрушення сталися в культурному житті села. Сільська лікарня в 1926 ро- ці поповнилася новим стаціонарним відділенням на 10 ліжок. Працювали школи, лікнеп, клуб, бібліотека. При сільбуді 1925 року обладнано кімнату для головного читання газет. Крім гуртків художньої самодіяльності, створено спортивний, МОДР, оборонний, налагоджено випуск стінної газети. З 18 по 25 січня 1925 року в селі проходив тиждень пам'яті В. І. Леніна, під час якого було проведено огляд досягнень у соціалістичній перебудові села, заслухано звіти про роботу лікнепу, жінради, сільбуду і створено ленінський куток. У березні 1925 року проведено дво- тижневик книги.

З 1925 року комсомольці організували випуск рукописної газети «Юный пахарь», яка проводила агітаційну роботу серед молоді, атеїстичну пропаганду. 3 січня 1926 ро- ку на базі політгуртка створено школу політграмоти, працювали загальноосвітній, 2 гуртки для малописемнних. Багато молодих селян Гришиного поїхало вчитися. Так, ще 1922 року Гришинський комосередок послав до Харківської школи червоних старшин комсомольців Т. М. Циганенка, С. О. Басова, П. О. Мишнєва, К. С. Москаленка, С. Л. Ткаченка, на військові курси до Києва - Ф. Т. Тищенка, на иедкурси - І. Л. Воробйова, до сільгоспшколи - Н. Х. Москальова. У березні 1925 року в школах села було створено 3 загони юних піонерів, що обєднувалп понад 120 дітей.

Зміцнів зв'язок села з шефами. Залізничники станції Гришине допомогли селя- нам у проведенні сільськогосподарських робіт, налагодженні роботи шкіл, лікнепу, виступали перед ними з концертами.

Виконуючи рішення ХУ з'їзду ВНП(б), Гришинська партійна організація та сільська Рада здійснювали курс партії на колективізацію сільського господарства. На початок 1930 року 1006 бідняцьких і середняцьких господарств (89 проц. їх за- гальної кількості) вже об'єдналися у 13 товариств спільного обробітку землі. В 1930 році ТСОЗи були реорганізовані у 7 артілей. Після укрупнення їх влітку 1931 року в селі налічувалося 5 артілеіґ, головами яких були П. Є. Назаренко, І. К. Фісай, Й. Ф. Єременко, С. О. Пєшков, С. С. Гриценко та інші.

Комуністи села мобілізували населення на боротьбу проти куркульства, яке намагалася зірвати колективізацію. Погрози, постріли з-за рогу, підпали, саботаж - були основною зброєю куркулів: вони вчинили замах на голову Гришинської сільради М. М. Ланцова і ін. сільських активістів. У 1931 році куркулі знищили 36 голів гро- мадської рогатої худоби і коней, а на кінець 1932 і початок 1933 року - 250 коней. Партійна організація та сільрада разом з робітничо-селянською інспекцією вжили рішучих заходів проти куркулів. З 5 по 25 січня 1932 року було проведено двотижне- вик перевірки стану робочої худоби і техніки. Тих, хто зривав хлібозаготівлі, штра- фували, а найбільш злісних, за рішенням загальних зборів селян і сільської Ради, виселяли з села.

Велику допомогу селянам у колективному веденні господарства подавала перша тракторна колона, створена у Гришинському районі навесні 1929 року. Восени 1930 року було організовано Гришинську МТС, що налічувала 60 тракторів. У грудні 1931 року при МТС розпочали роботу курси для підготовки трактористів. Першими механізаторами у селі стали Д. С. Пилппець, Г. Т. Лазнпк, Ю. Л. Батрак та інші.

На кінець 1931 року колгоспи села Гришиного об`єднували 829 дворів (82% усіх селянських господарств). Виконуючи постанову ЦК ВКП(б) від 4 лютого 1932 року «Про чергові заходи щодо організаційно-господарського зміцнення кол- госпів», Гришинська сільська партійна організація, у складі якої налічувалося 29 комуністів, створила в кожному колгоспі партійні групи, організувала бригади з постійним складом колгоспників, здійснювала контроль за їх роботою. На вирі- шальних ділянках працювали комуністи. .

У селі виросли кадри висококваліфікованих спеціалістів - агрономів, зоотех- ніків, механізаторів, рільників та ін. 1932 року 5 колгоспів села було об`єднан0 у З господарства. Їм передано понад 7 тис. десятин землі, на колгоспних полях пра- цювало 11 тракторівд. Шефи гришинськпх колгоспів - робітники паровозного депо станції Гришине та ін. промислових підприємств відремонтували сільськогосподар- ські машини і реманент, збудували тваринницькі приміщення тощо.

У 1935 році загальні збори колгоспників одностайно схвалили Примірний статут сільськогосподарської артілі. На той час було усуспільнено 97 проц. земельних угідь, значно підвищився матеріальний добробут колгоспниківї В 1937 році всі три артілі- села засипали у державні засіки понад 3,5 тис. цнт зерна. У 1939 році колгоспники , одержали на тру- додень по 4,5 кг зерна і 1 кр .38 коп. грішми. 1940р у за високі показники у розвитку тваринництва гришин- ські колгоспники - завідуючий фермоіо П. Н. Фісай, свинарки М. Ф. Чередниченко і М. М. Згунова були учас- никами Всесоюзної сільськогосподарське! виставки у Москві.

Під керівництвом сільської Ради проводилися масові недільники по благоустрою села, під час яких закладено фрук овий сад, озеленено 23 га вулиць. Якщо на початок 1926 року з 7191 жителів у селі було 1713 неписьменних, то за роки передво нних п'ятирічок неписьменність пов- ністю ліквідовано. Всі и шкільного віку вчилися. Невеличкі дореволюційш початкові школи розширено.

Одну з шкіл ще у 1926 році перетворено на 7-річну, а

потім на середню. Напередоді Великоі Вітчизняної війни у селі було дві школи. в яких навчалося близько 500 учнів.

У сільському клубі працювали гуртки художньої самодіяльнос регулярно відбувалися перегляди кінофільмів. Комсомольська агітбригада виїжджала з кон- .портами на польові стани і в сусідні села. Комуністи і комсомольці вели антире- ліг іну пропаганду серед населення, проводили бесіди, лекції, при клубі і в школа * діяли гуртки «войовничих безвірників», працювалибібліотеки. Майже кож- на родина передплачувала газети та журнали.

В селі було 2 партійні організації - колгоспна (об'єд увала 28 членів І канди- датів у члени партії) і сільська територіальна, що налічувала 24 чол. 12 грудня 1937 року жителі села взяли активну участь у перших виборах до Верховн Ради СРСР. У червні 1938 року 2744 виборці села одностайно проголосували за канди- дат у депутати Верховної Ради УРСР - знатну ланкову колгоспу ім. Леніна Красно- армійського району Є. Ю. Ковальову а оармійському і сусідніх з ним районахз.

Пововили свою діяльність сільрада, парторганізація. В зв'язку з тим, що майэке всі комуністи були на фронті, партійна організація села складала я з 3 чоловік, а в 2 комсомольських організаціях (територіальній і шкільній) було 20 членів ком- сомолуї. Були відновлені колгоспи.

Самовіддано працювали жителі села у роки першої післявоєнно п'ятирічки. У 1947 році, відповідаючи на заклик ленінградців виконати п'ятирічку за 4 роки, гришинські колгоспники розгорнули масове соціалістичне змагання. В 1948 році в колгоспах було відновлено довоєнні посівні площі. План хлібоздачі у цьому році колгоспники виконали достроково. Ланкова М. А. Кулинич виростила по 28 цнт жита, ланкова М. Білицька - по 16 цнт куКУРУдзн, а ланкова В. Г. Пляшечник - по 12,3 цнт соняшнику з газ,

У лютому 1948 року за рішенням Нрасноармійського райкому партії ст орено колгоспну первинну партійну організацію, яка разом з територіальноюпартійноіооргзнізацією Будівництво зрошувальноі системи у колгоспі очолила боротьбу за дальший р звиток еконо- бан. Гришине, 1967 р_ міки села. Велику масово-політичну роботу проводив у селі агітколектив у складі 24 чоло- вік колгоспних ак ивістів та вчителів. Того ік року Комсомольш організували '11 недільників.Вони вииускали стінні газети і боііопі листки, у яки. розпо- відвлося про успіхи односельчан, викривалися недоліки. Вітсени 1950 року колгоспи Гришиного обсдналітся в один. 3 1957 року він носить назву адонбас». У 1950 році обсяг валової нродукці колгоспу іісревищив довоєннпіі рі- нень на 70 процд. поголів'я удоби ііорівняно з 19.10 роком збільшилися на 61) проц. По 190Плітрів молока при плані 1500 надоїла від кожної фураткн ' корови долркн 0 Нин- ыова, В 1951 році у колгоспі закінчено будівництво корів* пнка на ЩО голів. итзшнико на 3 тис. г(.ийв4 Високих по- казннків добгпасп рільнша бригада то 1, яка зібрала з пло- Бригадир овочівиицьхо щі 132 га урожай озимо пшениці по 27,6 цнт. Свипарка

та М. Горова одержала від 10 свиноматоіі 93 порослт. Поліп-

н „рід Н_ „давнини іиилось віатеріальпр становище діолгоспнгтвін. ъ 1952 році „__ ,ш р_ вони одержали по 4.5 кг гішенпці на труцодень. Нових успіхів домоглися .ліб роби в результаті вдій. снення рішень, Ііамічеіігхх агресивним (ІЕГЗ року) план іііом ЦК КПРС. 19 5 року Гришннськіііі колгосп став мільйонероіі. Від рослпнниц по було одержано прибутку 520 тис, крб., від тваринництва;450 тис. крб., від овопівнпцтна 4 30 тис. крб. поголів'я худоби досягло 80!) голів, нндіп вюлока _ 277,5 тонни”. В 1957 році на сесії Гриніипської сільської Ради депутатів трУЦпщи прийнято рішення про повну епектрифікацію села і здійснено його до 1958 року.

За роки семирічкп зміцніла матеріальна база колгосп . Після реоргвнізац МТС колгосп придбав ЗО тракторів, 9 зернових комбайнів. В 19Ь5 році порівняно з 1950 ро- ком врожайність сільськогосподарських культур збільшплас озіімої пшениці- в 10,6 цнт до 25,7 цнт з га. кукурудзи 7 з 15,3 цит до ЗО цнт, соняшнику і з 8,8 цнт до 19,3 цнт. В 1986 році з 140 га було зібрано врожай озимої пшениці по 44 цнт з га, а в 1965 році ланка В. М. Воробиова на 120 га одержала урожаи соняшнику по 24,5 цнт з га. Грошові прибутки колгоспу зросли а 116 857 крб. в 1951) році до 1 059 452 нрб в 1966 році. За високі врожаї сільськогосподарських к льтур і успіхи врозвнтку тваринництва в ' 36571956 рр. багатьох колгоспників ідостосно віісоі-іих урядових нагород: брнґаднр тракторноі бригади комуністичноі праці М. Н. Білснко- ордена Леніна, ланковнй в. м. Воробйов _ ордена Трудового Червоного Прапора, голова колгоспу В. М. Макаров, тракторист В. Г. .Пазник і зооте нік і) Н. Руденко - ордена «Знак пошани».

в 1907 році трудівпики колгоспу, незва -агонп на несприятлині піматичні умо- вп, з илощі 2378 га зібрали врожай зернових по 21,4 цнт з га, соняшнику - з площі 644 га по 21,6 цнт, зерна кукурудзи 7 з іілощі 68, га по 25,3 цнт. Деякі ме. авізовані ланки добилися ще кращих результатів. Так, ланка і, Г. Безсонова одержала з площі 117 га врожай соняшнику по 24,7 цнт, а коіпсомольськ м лодіжна ланка, очолювана м. п. Сліпенком. зібрала врожай соняшнику з усієі площі по є цнт з га Успішно працювала овочівницька бригада під керівництвом Героя Соц л ,ти-і- иоі Праці Н. П. Соловйовоі, а також тваринники колгоспу. В 1967 році на одну фуражну корову надоєно 20 ч кг молока, одержано по 15,3 поролт на Свпномдтку іно 165 штук яєць на куркднеоучку. В цьому ж році колгосп одержав 1192 тис.