Відмінності між версіями «Проект з ОІТ та ІФК: "Порівняльна характеристика правил змагань давніх Олімпіад та основних принципів Олімпійської Хартії" - 11 групи ФФВ, 2015»

Версія за 20:29, 3 грудня 2015

Стародавні і сучасні Олімпіади: за і проти

Додайте логотип проекту

Автор проекту

Хван Валерія Віталіївна

Тема дослідження

Порівняльна характеристика правил змагань давніх Олімпіад та основних принципів Олімпійської Хартії

Проблема дослідження

Чим відрізняються правила змагань давніх Олімпіад від правил та принципів сучасної Олімпійської Хартії? Які зміни були внесені?Що є спільного між ними?

Гіпотеза дослідження

Сформулюйте гіпотезу дослідження

Мета дослідження

Визначити які зміни внесла в Олімпіади Олімпійська хартія. Порівняти правила змагань давніх Олімпіад та основних принципів Олімпійської Хартії

Результати дослідження

Основні правила Олімпіад

Правила перших Олімпіад, що діють і зараз

Олімпійські ігри (Олімпіади) - найбільші сучасні міжнародні комплексні спортивні змагання, які проводяться раз у чотири роки (лише під час світових війн ці змагання не проводилися). Зимові Олімпійські ігри, започатковані в 1924 році спочатку проводилися в той же рік, що і літні. Але в 1994 році було прийнято рішення зрушити час проведення зимових Олімпійських ігор, на два роки щодо часу проведення літніх Олімпіад.

Сучасні Олімпіади значно відрізняються від тих, що проводилися більше 3000 років тому. Однак деякі правила збережені дотепер. Головне з них - чесність змагань. Зараз спортсмени приносять клятву на вірність Олімпійським традиціям. Раніше клятв не було, але якщо атлета викривали в обмані, він з ганьбою виганяли, а на штрафні гроші, які він зобов'язаний був заплатити, відливалися мідні статуї Зевса. Другим непорушним правилом є те що Олімпіаду проводили раз на чотири роки.

Правила перших Олімпіад які вже не існують

В іншому перші Олімпіади від нинішніх дуже відрізняються. Важливе правило минулих і нинішніх Олімпіад - на час їх проведення припиняти військові дії. Щоб забезпечити безпеку учасників Олімпіад, три царі: Клеосфен (з Піси), Іфіт (з Еліса) і Лікург (з Спарти) уклали угоду, згідно з якою на час проведення ігор припинялися будь-які військові дії - з міста Елліс розсилали гінців, объявлявших про перемир'я (відродити цю традицію вже в наші дні, в 1992 році, намагався МОК, який закликав усі народи світу відмовитися від військових дій на час проведення Олімпіад. У 1993 році було проголошено, що перемир'я має дотримуватися "від сьомого дня перед офіційним відкриттям Ігор до сьомого дня після офіційного закриття Ігор". Відповідна резолюція була затверджена у 2003 році Генеральною Асамблеєю ООН, а в 2005 році вищезгаданий заклик був включений в "Декларацію Тисячоліття", підписану лідерами багатьох країн світу). На жаль, і коли була перша Олімпіада, і зараз його зовсім не дотримуються. В іншому перші Олімпіади від нинішніх дуже відрізняються. Зараз змагатися можуть представники всіх країн і народів. Коли була перша Олімпіада, правилами заборонялося брати участь у змаганнях НЕ грекам, малозабезпеченим, а також рабам і жінкам.Жінки не тільки не брали участь в Олімпійських іграх, але їм і заборонялося їх дивитися. Тільки одна жінка - жриця богині Деметри мала право спостерігати за ними з ложі. У разі порушення цієї заборони, винну скидали зі скелі. Всі бажаючі взяти участь в Іграх, за рік від їх відкриття вносилися в особливі списки. Вони давали клятву, що готуватимуться до майбутніх змагань не менше десяти місяців. Підготовка йшла в спеціальних школах, перебування в яких оплачував сам учасник. Потім за 30 днів до відкриття Ігор всі потенційні їх учасники прибували в Олімпію на централізований збір. Їх розміщували в приміщеннях, що примикали до гімнассіі. Прибулі на змагання атлети приступали до тренувань під наглядом спеціального суддів ("елланодіков"), які потім займалися допуском спортсменів на Ігри. Спочатку в Олімпіадах брали участь тільки жителі Пелопонессу. Потім у них стали брати участь і представники сусідніх держав - Коринфа, Спарти та ін. У період з VI до II ст. до н. е. в Олімпійських іграх могли брати участь тільки вільно народженні греки. Раби і люди не грецького походження, а також жінки до Ігор не допускалися. Для регулярних тренувань атлетів в Олімпії існували гімнасія і палестра. В Давній греції існували одні правиладля вих, але на початку відродження в кожній країні на той момент діяв різний регламент змагань. Оскільки за короткий термін неможливо було скласти єдині вимоги для всіх учасників, спортсменам було дозволено виступати у відповідності з правилами, до яких вони звикли. Наприклад, бігуни на старті могли ставати як завгодно (приймаючи позицію високого старту, з правою рукою, витягнутою вперед тощо). Позицію "низький старт", загальноприйняту в наші дні, на першій Олімпіаді взяв лише один спортсмен - американець Томас Барк.

Існували такі покарання за недотримання правил

Головним принципом змагань була чесність учасників. Перед початком змагань вони давали клятву дотримуватися правил. Елланодікі мали право позбавити чемпіона титулу, якщо він переміг шахрайським шляхом, провинився атлет піддавався також штрафу і тілесному покаранню. Перед входом на стадіон в Олімпії стояли у повчання учасникам -зани - мідні статуї Зевса, відлиті на гроші, отримані у вигляді штрафів з атлетів, які порушили правила змагань (давньогрецький письменник Павсаній вказує, що перші шість таких статуй були уставлені в дев'яносто восьмому Олімпіаду, коли фессаліец Евполія підкупив трьох виступали з ним борців). Крім того, до участі в Іграх не допускалися особи, викриті у вчиненні злочину або у святотатстві. Мідні статуї Зевса (на доричному діалекті називалися занами), присвячені опозорившим себе учасникам (наприклад, викритим у шахрайстві, підкупі та ін.) Ігор, виконувалися на гроші, отримані у вигляді штрафів, і ставилися по сторонах дороги, що веде на олімпійський стадіон. Біг більш півстоліття був єдиним змаганням на олімпійському святі еллінів. Бігуни шикувалися на стартовій лінії на весь зріст, простягаючи праву руку вперед, і чекали сигналу судді (элланодика). Якщо ж хтось із атлетів випереджав стартовий сигнал (тобто мав місце фальстарт), він піддавався покаранню - суддя бив спортсмена припасеної для цієї мети важкою палицею. Для цього позаду лінії старту розташовувалися помічники суддів - "мастікторес" (паличники).

Основні положення Олімпійської Хартії

Основні положення Олімпійської Хартії були розробленні Пьером де Кубертеном. Яку затвердили в червні 1894 р. в Парижі на Міжнародному атлетичному конгресі (що увійшов до історії як I Олімпійський). Одним зі своїх рішень конгрес затвердив Олімпійську хартію, основними положенями якої визначалися принципи олимпізму, головні цілі МОКНУВ і правові основи олімпійського спорту.

У цьому документі передусім було зафіксовано, що на користь моралі Міжнародний конгрес і окремі країни вважають необхідним відродити на міжнародній основі ігри в сучасній формі, але з дотриманням стародавніх традицій. Відзначалося, що до участі в цих Іграх слід запрошувати спортивні об'єднання усіх країн і що кожна країна може бути представлена тільки своїми громадянами. Встановлювалося, що перед Олімпійскими іграми, які проводитимуться кожні чотири роки, окремі країни повинні проводити відбіркові або попередні змагання з тим, щоб країни були представлені кращими спортсменами. Перераховувалися види спорту і спортивні дисципліни, що включались в програму Олімпійських ігор (біг, стрибки, метання диска - в легкій атлетиці, важка атлетика, вітрильний спорт, плавання, веслування, фехтування, боротьба, бокс, кінний спорт, гімнастика, велосипедный спорт, спортивна стрільба, ковзанярський спорт).

Засадничі принципи Олімпійської Хартії

• Олімпійський рух являє собою життєву філософію, що підносить і сполучає в єдине ціле переваги тіла, волі та розуму. Поєднуючи спорт із культурою та освітою, він прагне створення способу життя, грунтованого на радості від зусилля, на виховній цінності гарного прикладу й на повазі до загальних основних етичних принципів.
• Метою олімпійського руху є становлення спорту на службу гармонійного розвитку людини, щоб сприяти створенню мирного суспільства, що піклується про збереження людської гідності
• Діяльність олімпійського руху носить погоджений, організований, постійний і універсальний характер і здійснюється під верховною орудою МОК, всіх організацій і осіб, натхненних його цінностями. Ця діяльність поширюється на п'ять континентів. Вершиною її є об'єднання спортсменів усього світу на великому спортивному святі — Олімпійських іграх. Символ олімпійського руху — п'ять переплетених кілець.
• Право займатися спортом є правом людини. Кожна людина повинна мати змогу займатися спортом без будь-якої дискримінації та в Олімпійському дусі, що вимагає взаєморозуміння, духу дружби, солідарності й чесної гри. Організація й керівництво спортом повинні контролюватися незалежними спортивними організаціями.
• Несумісною з належністю до олімпійського руху є будь-яка форма дискримінації стосовно країни або особи за расовими, релігійними, політичними, статевими або іншими ознаками.

Критерієм належності до Олімпійського руху є згода додержуватися положень Олімпійської хартії й визнання Міжнародним олімпійським комітетом.

Олімпійська хартія (у редакції від 9 вересня 2013 року) складається з 6 розділів і 61 статтю.[2]

Розділи Олімпійської хартії

• Олімпійський рух і його діяльність
• Міжнародний олімпійський комітет
• Міжнародні федерації
• Національні олімпійські комітети
• Олімпійські ігри
• Заходи та санкції, дисциплінарні процедури та вирішення суперечок

Висновки

Зробіть висновки.

Додайте презентація до проекту

Корисні ресурси

Додайте список гіперпосилань на використані при підготовці проекту сайти