Відмінності між версіями «Іван Величковський як представник «курйозного віршування». Біографічні відомості.»
3953579 (обговорення • внесок) |
3953579 (обговорення • внесок) (→Реферат) |
||
| Рядок 34: | Рядок 34: | ||
#[http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=311&type=biogr]Біографічні відомості. | #[http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=311&type=biogr]Біографічні відомості. | ||
#[http://md-eksperiment.org/etv_page.php?page_id=2568&album_id=119&category=STATJI] Біографія Івана Величковського | #[http://md-eksperiment.org/etv_page.php?page_id=2568&album_id=119&category=STATJI] Біографія Івана Величковського | ||
| − | + | Зміст: | |
| + | 1.Біографічні відомості. | ||
| + | 2.Творчість Величковського | ||
| + | 3.Курйозне віршування | ||
| + | 4. Висновок. | ||
| + | 1.Найпомітнішим представником новомодного так званого барокового віршування був український віршописець другої половини ХVІІ століття Іван Величковський. | ||
| + | Про життя цього поета до нас дійшли дуже скупі відомості. Можливо, що народився він в 40-50 –х рр. на Чернігівщині, де протягом ХVІІ ст. проживали Величковські. Немає сумніву, що І. Величковський навчався в Київській колеії, яка справила значний вплив на нього як поета. Про І. Величковського є згадка в літописі Самійла Величка під 1687 р. Перу І. Величковського належать панегірик на честь чернігівського єпископа Л. Барановича, опублікований приблизно у 1680-1683 рр., та рукописні збірки віршів «Зегар з полузегарком» (1690 р.) і «Млеко от овцы пастыру належное» (1691 р.), що він їх підніс Київському митрополитові Варлааму Ясинському. | ||
| + | І. Величковський, людина великої ерудиції, добрий знавець літератури античної Греції, Давнього Риму, ренесансової культури Західної Європи, а також церковної літератури, належав до працівників Чернігівської друкарні Л. Барановича, пізніше переселився до Полтави, де був пресвітером Успенської церкви. Там він і помер, як гадають, 1701 р. | ||
| + | 2. Серед віршів І. Величковського, що ввійшли до його збірок, виділяються епіграми. Це улюблений жанр поета. Він зацікавився ним, мабуть, будучи ще учнем Київської колегії, бо у курсах поетики цієї школи багато місця приділялось характеристиці епіграм, зверталась увага на їх лаконічність та дотепність. | ||
| + | За змістом епіграми Величковського поділяються на світські та релігійно-моралізаторські. У світських епіграмах помітний сатиричний елемент, вістря сатири звернене в них проти експлуататорів тогочасного суспільства. | ||
| + | Теми для окремих епіграм Величковський черпав з творів англійського віршописця Джона Овена (1560-1622), які були йому відомі латинською мовою. | ||
| + | Епіграми Величковського складені за силабічною системою віршування, кількість складів у віршових рядках різна (13, 11, 8 і 6). Їх віршова форма бездоганна. | ||
| + | Є у віршах Величовського і багато «модерного». Він складав курйозні вірші, що були виявом поетичного штукарства. Техніку цих віршів Величковський також засвоїв з курсу шкільної поетики. На той час було багато форм курйозних віршів: акростих, або акровірш, в якому перші рядки утворювали назву, ім’я, прізвище або цілий вислів; раковидний вірш, в якому слова зліва направо і навпаки читалися однаково з цим самим значенням тощо. | ||
| + | 3. Барокова поезія другої половини XVII століття стимулювалася засвоєнням теоретико-літературних знань і розвивалася у найтіснішому контакті з викладанням поезії в школі. На той час писання поезії не було таїнством. Для епохи бароко створення віршів є обов'язком. У школах викладалася теорія поезії — поетика. Велика увага приділялася концептуальній насиченості, парадоксальності вірша. Характерною ознакою барокової поезії, на думку дослідників, є надзвичайно гіпертрофований розвиток словесно-декоративного орнаменту: в художньому творі на перше місце висувається форма, змістові надається другорядне значення. Мета мистецтва за часів "бароко" — вразити, зацікавити читача несподіваними стилістичними ефектами. Загалом, у поезії цієї доби виразно виявлена тенденція циклізувати поезії, об'єднувати їх у групи на підставі жанрово-тематичної спорідненості, певної художньої форми тощо. | ||
| + | Поезія XVII століття не менш багата експериментами, ніж сучасна авангардна лірика. Яскравим представником курйозного барокового вірша є Іван Величковський — автор двох збірок із цікавими назвами "Зеґар з полузеґарком" ("Годинник і півгодинник") та "Млеко". В основу першої збірки покладено філософську концепцію минущості часу. Збірка складається з кількох частин. "Зеґар цілий" містить двадцять чотири вірші, які визначають зміст кожної години доби, двовірші співають славу Богородиці, а рефреном звучить "Радуйся!" Друга частина доповнює першу, години розбиваються на денні й нічні. Третя частина — "Минути", тобто хвилини, побудована за принципом анафоричної рими. | ||
| + | Збірка "Млеко" є своєрідним зразком хрестоматії експериментального вірша, становить ніби добірку прикладів різних видів курйозного й фігурного віршування. Збірка складається з передмови й кількох розділів. І. Величковський подає різні зразки фігурного вірша, наприклад, "ехо" (луна), принцип якого полягає в тому, що два останні склади, повторюючись, відлунюють у наступному рядку; "рак літеральний" — паліндром, у якому літери читаються зліва направо і справа наліво; "рак словний" — ритміка зберігається, слова читаються зліва направо й навпаки; "піраміди", "лабіринти", інші графічні фігури; акровірш тощо. Естетичний смисл цих словесних "іграшок", як назвав свої фігурні вірші Іван Величковський, полягав у тому, щоб стимулювати інтелектуальний потенціал читача, який допомагав би осягнути невідоме й незрозуміле та давав би естетичну насолоду від "розгадування загадок". | ||
| + | 4.Висновок: Фігурні вірші стоять на межі різних видів мистецтва. Це своєрідний химерний синтез зорового й слухового образів, перетин словесного й графічного вираження смислу. Таке кооперування різних мистецьких форм є характерною тенденцією для барокової естетики. Автор фігурних віршів повинен мати неабиякий талант володіння словом, бути в постійному художньому пошуку. Іван Величковський і є саме таким митцем слова, чия експериментальна творчість через стільки часу стала справжнім поштовхом для цілої плеяди оригінальних українських поетів-вісімдесятників, таких як І. Іов, М. Мірошниченко, М. Сарма-Соколовський, Н. Гончар, В. Женченко, А. Мойсієнко. | ||
| + | |||
===Додаткові матеріали проекту=== | ===Додаткові матеріали проекту=== | ||
Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали | Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали | ||
Версія за 21:31, 23 листопада 2015
Іван Величковський як представник «курйозного віршування». Біографічні відомості. Іван Величковський як представник «курйозного віршування». Біографічні відомості.
Зміст
Ідея проекту
Віршована література ХVІІ ст.
Автор проекту
Матеріали проекту
[https://www.google.com/bookmarks/lookup?hl=uk&bkmk=1Колекція поселань веп-2.0
Таблиця до реферату
| Біографічні відомості | Творчість | Література |
|---|---|---|
| Життя поета | Більшість творів | Списки літераторів |
| Початкова творчість | Автор перших в українській літературі паліндромів | Списки літератури |
Реферат на тему :Іван Величковський як представник «курйозного віршування». Біографічні відомості.
[[1]]Фігурні (курйозні) вірші
- [2] Іван Величковський як представник «курйозного віршування». Біографічні відомості.
- [3]Біографічні відомості.
- [4] Біографія Івана Величковського
Зміст: 1.Біографічні відомості. 2.Творчість Величковського 3.Курйозне віршування 4. Висновок.
1.Найпомітнішим представником новомодного так званого барокового віршування був український віршописець другої половини ХVІІ століття Іван Величковський.
Про життя цього поета до нас дійшли дуже скупі відомості. Можливо, що народився він в 40-50 –х рр. на Чернігівщині, де протягом ХVІІ ст. проживали Величковські. Немає сумніву, що І. Величковський навчався в Київській колеії, яка справила значний вплив на нього як поета. Про І. Величковського є згадка в літописі Самійла Величка під 1687 р. Перу І. Величковського належать панегірик на честь чернігівського єпископа Л. Барановича, опублікований приблизно у 1680-1683 рр., та рукописні збірки віршів «Зегар з полузегарком» (1690 р.) і «Млеко от овцы пастыру належное» (1691 р.), що він їх підніс Київському митрополитові Варлааму Ясинському. І. Величковський, людина великої ерудиції, добрий знавець літератури античної Греції, Давнього Риму, ренесансової культури Західної Європи, а також церковної літератури, належав до працівників Чернігівської друкарні Л. Барановича, пізніше переселився до Полтави, де був пресвітером Успенської церкви. Там він і помер, як гадають, 1701 р.
2. Серед віршів І. Величковського, що ввійшли до його збірок, виділяються епіграми. Це улюблений жанр поета. Він зацікавився ним, мабуть, будучи ще учнем Київської колегії, бо у курсах поетики цієї школи багато місця приділялось характеристиці епіграм, зверталась увага на їх лаконічність та дотепність. За змістом епіграми Величковського поділяються на світські та релігійно-моралізаторські. У світських епіграмах помітний сатиричний елемент, вістря сатири звернене в них проти експлуататорів тогочасного суспільства.
Теми для окремих епіграм Величковський черпав з творів англійського віршописця Джона Овена (1560-1622), які були йому відомі латинською мовою. Епіграми Величковського складені за силабічною системою віршування, кількість складів у віршових рядках різна (13, 11, 8 і 6). Їх віршова форма бездоганна. Є у віршах Величовського і багато «модерного». Він складав курйозні вірші, що були виявом поетичного штукарства. Техніку цих віршів Величковський також засвоїв з курсу шкільної поетики. На той час було багато форм курйозних віршів: акростих, або акровірш, в якому перші рядки утворювали назву, ім’я, прізвище або цілий вислів; раковидний вірш, в якому слова зліва направо і навпаки читалися однаково з цим самим значенням тощо.
3. Барокова поезія другої половини XVII століття стимулювалася засвоєнням теоретико-літературних знань і розвивалася у найтіснішому контакті з викладанням поезії в школі. На той час писання поезії не було таїнством. Для епохи бароко створення віршів є обов'язком. У школах викладалася теорія поезії — поетика. Велика увага приділялася концептуальній насиченості, парадоксальності вірша. Характерною ознакою барокової поезії, на думку дослідників, є надзвичайно гіпертрофований розвиток словесно-декоративного орнаменту: в художньому творі на перше місце висувається форма, змістові надається другорядне значення. Мета мистецтва за часів "бароко" — вразити, зацікавити читача несподіваними стилістичними ефектами. Загалом, у поезії цієї доби виразно виявлена тенденція циклізувати поезії, об'єднувати їх у групи на підставі жанрово-тематичної спорідненості, певної художньої форми тощо. Поезія XVII століття не менш багата експериментами, ніж сучасна авангардна лірика. Яскравим представником курйозного барокового вірша є Іван Величковський — автор двох збірок із цікавими назвами "Зеґар з полузеґарком" ("Годинник і півгодинник") та "Млеко". В основу першої збірки покладено філософську концепцію минущості часу. Збірка складається з кількох частин. "Зеґар цілий" містить двадцять чотири вірші, які визначають зміст кожної години доби, двовірші співають славу Богородиці, а рефреном звучить "Радуйся!" Друга частина доповнює першу, години розбиваються на денні й нічні. Третя частина — "Минути", тобто хвилини, побудована за принципом анафоричної рими. Збірка "Млеко" є своєрідним зразком хрестоматії експериментального вірша, становить ніби добірку прикладів різних видів курйозного й фігурного віршування. Збірка складається з передмови й кількох розділів. І. Величковський подає різні зразки фігурного вірша, наприклад, "ехо" (луна), принцип якого полягає в тому, що два останні склади, повторюючись, відлунюють у наступному рядку; "рак літеральний" — паліндром, у якому літери читаються зліва направо і справа наліво; "рак словний" — ритміка зберігається, слова читаються зліва направо й навпаки; "піраміди", "лабіринти", інші графічні фігури; акровірш тощо. Естетичний смисл цих словесних "іграшок", як назвав свої фігурні вірші Іван Величковський, полягав у тому, щоб стимулювати інтелектуальний потенціал читача, який допомагав би осягнути невідоме й незрозуміле та давав би естетичну насолоду від "розгадування загадок".
4.Висновок: Фігурні вірші стоять на межі різних видів мистецтва. Це своєрідний химерний синтез зорового й слухового образів, перетин словесного й графічного вираження смислу. Таке кооперування різних мистецьких форм є характерною тенденцією для барокової естетики. Автор фігурних віршів повинен мати неабиякий талант володіння словом, бути в постійному художньому пошуку. Іван Величковський і є саме таким митцем слова, чия експериментальна творчість через стільки часу стала справжнім поштовхом для цілої плеяди оригінальних українських поетів-вісімдесятників, таких як І. Іов, М. Мірошниченко, М. Сарма-Соколовський, Н. Гончар, В. Женченко, А. Мойсієнко.
Додаткові матеріали проекту
Посилання на файли, презентації та інші корисні матеріали
Результати проекту
Звіт у вигляді презентації.
