Відмінності між версіями «Проект з ОІТ та ІФК: "Порівняльна характеристика давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу" - №11 групи ФФВ, 2015(Холявка)»

Версія за 13:06, 12 листопада 2015

Порівняльна характеристика давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу

Додайте логотип проекту

Автор проекту

Холявка Інна Анатоліївна

Тема дослідження

Порівняльна характеристика давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу

Проблема дослідження

Спільне та відмінне давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу

Гіпотеза дослідження

Відмінне та спільне в давньогрецькому бігу та сучасному легкоатлетичному бігу

Мета дослідження

Порівняти характеристику давньогрецького бігу та сучасного легкоатлетичного бігу

Результати дослідження

Основними дистанціями в спринтерському бігу є 100 м, 200 м, 400 м, естафети 4 x 100 м і 4 x 400 м. У Англії, США, Австралії і деяких інших країнах змагання проводяться ще і на ярдові дистанції -100, 220, 440 ярдів, що складає відповідно 91,44 м, 201,17 м, 402,34 м. Біг на короткі дистанції – один з якнайдавніших видів легкої атлетики. У Стародавній Греції атлети змагалися в бігу на 1 і 2 стадія, що майже відповідає 200м та 400 м. Розкопки в Олімпії виявили, що місце старту та фінішу було відмічене кам’яними смугами, розділеними дерев’яними стовпами на проміжки в 1,2 м завширшки, тобто, на бігові доріжки. Грецькі бігуни використовували високий старт, причому для старту використовували прообраз сучасних стартових колодок - 2 поглиблення, видовбаних в кам'яній смузі на старті.

Рис. 1. Зображення бігунів-олімпійців на античній амфорі.

Багато спільного з нашим часом ми знаходимо і в організації змагань з бігу у еллінів. Так, змагання з бігу на I стадій складались із забігів і фіналу. Атлети бігли по окремих розмічених доріжках, а їх розподіл по забігах і доріжках проводився шляхом жеребкування. В забігу могли взяти участь до 20 спортсменів одночасно. Біг починався по особливому сигналу або команді. Атлетів, які стартували раніше сигналу, карали паличними ударами. Для цього позаду лінії старту розташовувалися помічники суддів - "мастікторес" (паличники) (рис.2).

Рис. 2. Суддя-мастікторес.

Надзвичайною популярністю користувався у стародавніх греків і "лампадериомас" - естафета зі смолоскипами, запаленими на честь богів вогню. У цьому бігу брали участь команди у складі 40 чоловік кожна. Причому потрібно було не тільки бігти швидко, але і не дати згаснути смолоскипу. Якщо смолоскип згасав, то команду дискваліфікували – вона вибувала з боротьби. Давньогрецька атлетика, на відміну від сучасного спорту, взагалі не знала поняття «рекорд». Не збереглося ні одного достовірного свідоцтва про швидкість древніх бігунів на короткі дистанції. Навряд чи можна розцінювати як достовірну розповідь про атлета, якого глядачі бачили лише на старті і на фінішу, а на дистанції навіть не встигали замітити, так швидко він її пробігав. Так само поетичним перебільшуванням є повідомлення про бігуна, який, пробігаючи по піщаній доріжці, навіть не залишав на ній слідів. Один з античних авторів наводить цікаву історію про пастуха Поліместора, переможця Ігор у 632 р. до н.е. Цей юнак міг доганяти та ловити зайців! Якщо врахувати, що заєць біжить із швидкістю 14 м/сек., то нескладний розрахунок показує феноменальний результат: Полиместор пробігав 100 м за 7,2 сек., тоді як сучасний рекорд складає «лише» 9,58 сек. В техніці бігу і методах підготовки бігунів стародавні греки багато в чому передбачили наш час. У ті часи вже була розроблена система спеціальних і загальнорозвиваючих вправ спринтера. З тих часів і до наших днів техніка спринтерського бігу по дистанції не зазнала принципових змін. А от у техніці старту сталися значні переміни. Перші спринтери сучасності застосовували лише високий старт, але вже у 1887 р. американець М. Мерфі розробив техніку низького старту. Цікаво, що ця ідея прийшла до Мерфі після того, як він побачив стрибки кенгуру. Американський тренер відмітив, що при відштовхуванні задні лапи кенгуру знаходяться позаду проекції ЗЦМТ (загального центру мас тіла) тіла і, отже, відштовхування додається до падаючого вперед тіла, що вже має початкову швидкість руху. Це якраз і дозволяє кенгуру здійснювати далекі і могутні стрибки, а головне, стрімко розвинути високу швидкість рухів. Узявши за основу схему рухів кенгуру, Мерфі розробив техніку низького старту, а вперше випробував її один з ведучих американських спринтерів на прізвище Шеріл. Проте знадобилося 11 років для того, щоб це нововведення завоювало визнання. Перший чемпіон Олімпійських ігор - Томас Бьорк - дуже здивував суддів, глядачів і суперників, коли по команді "На старт!" опустився на одне коліно. І проте, він переміг із результатом 12,0 сек.

Рис.3. Томас Бьорк, переможець в бігу на 100 м на І Олімпіаді.

Це нововведення отримало світове розповсюдження і відразу ж різко підвищило результати спринтерів. Спочатку бігуни стартували з виритих в ґрунті ямок, а в кінці 20-х років нашого століття з’явилися стартові колодки. До того часу світовий рекорд в бігу на 100 м вже дорівнював 10,4 сек. і був встановлений видатним бігуном Чарльз Педдоком, що застосував ще одне технічне нововведення - фінішування. Педдок закінчував фінішний ривок могутнім стрибком на стрічку. Інші спринтери віддавали перевагу фінішу "падінням". Нововведення Педдока не прижилося, бо з точки зору біомеханіки було не ефективним – бігун втрачав більше часу, ніж при інших варіантах фінішування. Зараз більшість спринтерів при фінішуванні виконує «падіння» грудьми на лінію фінішу, або ж "кидок" плечем вперед. У 1935 г негритянський спортсмен Джессі Оуенс із США встановив легендарний рекорд – 10,2 сек., який протримався 20 років. Повторити рекордний результат вдавалося багатьом бігунам, а ось скинути з нього 0,1 сек. пощастило лише американському спринтерові У. Уільямсу. Результат Уільямса 10,1 сек. був названий "феноменальним", йому пророкували довге життя, проте вже незабаром молодий бігун з ФРН Армен Харі показав результат 10.0 сек. Керівництво ІААФ не зарахувало результат Харі в якості світового рекорду, заявивши, ніби Харі показав його, вибігши з фальстарту. У I960 р. на міжнародних змаганнях в Цюріху Харі знову показав 10,0 сек., і знову був звинувачений у фальстарті. Обурений бігун зажадав повторити забіг, змінивши для надійності стартера. Судді задовольнили його вимоги і в цьому забігу, проведеному через дуже короткий проміжок часу, Армін Харі знов показав рекордний результат. З тих пір результат 10,0 сек. повторювали 8 разів, і лише у 1963 р., на першості США, де мала бути сформована олімпійська збірна, цей «магічний кордон» був перейдений відразу трьома спортсменами - Д. Хайнсом, Р-Р. Смітом і Ч. Гріном, що показали результат 9,9 сек. Із зростанням швидкості бігу встало завдання і точнішого вимірювання результатів. Зараз на всіх крупних змаганнях з легкої атлетики хронометраж повністю автоматизований. Як показали дослідження, різниця між ручним і електронним хронометражем складає 0,24 сек., тобто результату в бігу на 100 м 10,24 сек., що зафіксований автоматичним хронометражем, відповідає 10,0 сек., зафіксованих ручним секундоміром. З 1978 р. за рішенням ІААФ затверджуються лише ті рекорди, що фіксуються системою електронного хронометражу. В спринтерському бігу в історії легкої атлетики був цілий ряд видатних постатей атлетів, прославлених як видатними рекордами, так і гучними скандалами. За всі часи існування сучасної легкої атлетики лише два спортсмени спромоглися вибороти по 4 олімпійські золоті нагороди на одній Олімпіаді. Одним з них був вже згаданий вище Джессі Оуенс (фото 1).

Фото 1. Джессі Оуенс, світовий рекордсмен, володар 4-х золотих нагород Олімпіади-1936.

На Олімпіаді 1936 р. він став переможцем в бігу на 100 м, 200 м, естафетному бігу 4 х 100 м та стрибках у довжину. Його досягнення повторив великий американський атлет Карл Льюіс на Олімпійських іграх в Барселоні у 1992 році. Крім того, на наступних двох Олімпіадах він здобув ще цілу колекцію медалей різного ґатунку. До речі, Льюісу також належить другий результат за всю історію легкої атлетики у стрибках у довжину – 8 м 91 см! Із бігом на короткі дистанції також пов’язаний один із найгучніших скандалів в історії легкоатлетичного спорту. У фінальному забігу на 100 м на ХХІУ Олімпійських іграх в Сеулі перемогу отримав темношкірий американець Бен Джонсон з феноменальним результатом 9,78 сек. Але ж в рангу Олімпійського чемпіона він знаходився зовсім не довго. Результат допінг-контролю засвідчив, що Джонсон приймав заборонений препарат стенозолол, причому безпосередньо перед Олімпіадою. Джонсона було дискваліфіковано, а його золоту медаль було віддано його давньому супернику, срібному призеру – тому самому Карлу Льюісу, який показав також дуже високий результат – 9,92 сек. Історія легкої атлетики знає ще ряд випадків, коли за вживання допінгів у спринтерів відбирали нагороди і навіть декілька разів скасовували нові світові рекорди. Зараз чинним рекордсменом світу з бігу на 100 м та 200 м є феноменальний спринтер з Ямайки Усейн Болт. За останні роки він неодноразово поновлював світові рекорди; він двічі зробив це у серпні 2009 р., на Чемпіонаті світу з легкої атлетики. Болт виграв фінальний забіг на 100 м за явною перевагою, показавши фантастичний результат 9,58 сек. Так само легко ямаєць переміг і на вдвічі довшій дистанції, здолавши 200 м за 19,19 сек., що також є новим світовим рекордом. Свій третій світовий рекорд Усейн встановив спочатку на Чемпіонаті світу - 2011, разом із своїми співвітчизниками, у складі естафетної команди 4 х 100 м. Ямайська четвірка пробігла дистанцію за 37,04 сек. Рекорд тримався до Олімпіади-2012, де він був ними ж і поновлений і зараз становить 36,34 сек.

Фото 2. Усейн Болт, триразовий рекордсмен світу, володар 6 золотих олімпійських нагород.

Якщо розглядати ці цифри спрощено, тобто поділити загальний час естафети 4 х 100 м на чотирьох спортсменів, то вийде, що кожен атлет пробіг 100 м за 9,08 сек., тоді як світовий рекорд на 100 м складає 9,58 сек. Різниця між даними цифрами пояснюється тим, що всі учасники естафети, крім того, що стартує, пробігають дистанцію «з ходу», не втрачаючи час на старт та стартовий розгін. Нещодавно в одному з інтерв’ю Усейн Болт заявив, що завжди мріяв стрибати у довжину і збирається зайнятися цим видом легкої атлетики. Отже, враховуючи його феноменальні результати в бігу на короткі дистанції, в нього є всі шанси повторити досягнення Оуенса та Льюіса і стати третьою людиною в історії легкої атлетики, що завоювала 4 «золота» на одній Олімпіаді. Поки що він зібрав вражаючу колекцію нагород – три перемоги на Олімпіаді – 2008, три – на Олімпіаді - 2012 і чотири перемоги на Чемпіонатах світу. Рекорд світу на 400 м належить ще одному видатному спринтеру – американцю Майклу Джонсону, який свого часу неодноразово поновлював світові рекорди на всіх спринтерських дистанціях і ставав переможцем найпрестижніших змагань, в тому числі і Олімпійських ігор. Світовий рекорд на 400 м він встановив у 1999 році – 43,18 сек. В естафетному бігу 4 х 100 м та 4 х 400 м на протязі багатьох років домінуюче положення займала команда США, яка, як правило, складається з темношкірих бігунів. Але в останні роки на дистанції 4 х 100 м американців впевнено потіснили ямайці. А от рекорд в естафетному бігу 4 х 400 м належить команді США ще з 1993 року і складає 2.54,29 хв.

Найвидатнішим українським спринтером всіх часів був і, на жаль, залишається і досі, президент Української федерації легкої атлетики, член Міжнародного Олімпійського комітету Валерій Борзов. На Олімпійських іграх 1972 року у Мюнхені він виборов дві медалі вищого ґатунку – на 100 м та 200 м, а також у складі естафетної команди 4 х 100 м отримав срібну нагороду. Показані ним тоді результати – 10,07 сек. на стометрівці та 20,00 сек. на 200 м і сьогодні залишаються рекордами України і, на жаль, сучасні вітчизняні атлети не можуть створити конкуренцію найсильнішим спринтерам планети. Золоту нагороду Олімпіади 1988 р., срібну та бронзову нагороду на чемпіонатах світу в складі естафети 4 х 100 м отримав також луганчанин Віктор Бризгін.

       Рекорди України в спринтерському бігу:

• 100 м – 10.07 сек. – Борзов Валерій (1972 р.);

• 200 м – 20,00 сек. – Борзов Валерій (1972 р.);

• 400 м – 45,11 сек. – Кульбацький Валентин (1995 р.);

• 4 х 100 м – 38,53 сек. – збірна України (2002 р.);

• 4 х 400 м – 3.02,35 хв. – збірна України (2001 р.).

Високі досягнення в бігу на короткі дистанції стали останнім часом показувати і жінки. Якщо на Олімпійських іграх в Амстердамі у 1923 р., де жінки виступали вперше, переможниця Е.Робинсон (США) пробігла 100 м лише за 12,2 сек., то нинішній світовий рекорд, який належить спортсменці із США Флоренс Гріффіт-Джойнер, складає 10,49 сек. Саме цій спортсменці належить і світовий рекорд на 200 м – 21,34 сек. З таким результатом вона здобула перемогу на Олімпійських іграх в Сеулі у 1988 році. Крім медалі на двохсотметрівці, ця чарівна жінка здобула там «золото» і в бігу на 100 м, фінішуючи зі щасливою посмішкою на обличчі та величезним відривом від суперниць. Вже 18 років її рекорди залишаються непереможеними, хоча самої спортсменки вже, на жаль, нема в живих.

Фото 3. Світова рекордсменка в бігу на 100м та 200 м Флоренс Гриффитс-Джойнер (США)

Рекорд в бігу на 400 м – 47,60 сек. - було встановлено ще раніше, у 1985 році, видатною спортсменкою з НДР Марітою Кох, тобто він тримається вже на протязі 21 року. Ще один рекорд в спринтерському бігу донедавна належив спортсменкам цієї країни, якої вже досить давно не існує на карті: - естафетна команда 4 х 100 м НДР пробігла у 1985 році цю дистанцію за 41,37 сек. Їх рекорд залишався неперевершеним протягом 27 років і був побитий лише на Олімпіаді – 2012: збірна команда США пробігла дистанцію за 40,82 сек. В естафетному бігу 4 х 400 м серед жінок світовий рекорд – 3.15,17 сек. - тримається ще з радянських часів, коли найсильнішою в світі була збірна команда Радянського Союзу. Вона блискуче перемогла з рекордним часом на Олімпіаді 1988 року в Сеулі. До речі, до складу «рекордної» четвірки входили дві наші співвітчизниці – Ольга Бризгіна та Марія Пінігіна, так що, мабуть, можна вважати, що рекорд світу наполовину належить нашій країні. На жаль, після розпаду СРСР традиція перемагати перейшла не до нашої команди, а до команди Росії, і сьогодні саме вона є найсильнішою на всіх престижних міжнародних легкоатлетичних турнірах. Так само, як культовою фігурою вітчизняної легкої атлетики є Валерій Борзов, в жіночому спринті нашою яскравою зіркою є Жанна Пінтусевіч-Блок. Ця видатна українська спортсменка зуміла здолати засилля темношкірих спринтерок і увійти в світову спринтерську еліту. Вона володіє титулами чемпіонки світу, чемпіонки Європи, переможниці багатьох міжнародних змагань. Саме їй належать рекорди України в бігу на 100 м – 10,82 сек. і на 200 м – 22,17 сек. А рекорд в бігу на 400 м належить луганчанці Ользі Владикіній-Бризгіній. Він був встановлений ще у 1985 році і становить 48,27 сек. Ольга Бризгіна також є володаркою 4 олімпійських нагород вищого ґатунку і однієї срібної. Крім того, вона двічі була переможницею чемпіонатів світу і один раз срібним призером.

Естафету від матері прийняла її донька Єлизавета, яка у складі збірної команди України виборола бронзову медаль Олімпійських ігор 2012 року. В цьому забігу українки поновили національний рекорд, показавши час 42,04 сек.

Фото 4. Збірна України – бронзовий призер Олімпіади-2012.

Дві золоті медалі і одну срібну медаль Олімпійських ігор має також харків’янка Людмила Джигалова, які вона отримала в естафетному бігу 4 х 400 м. Крім того, вона також є чемпіонкою світу. Також за естафетний біг 4 х 400 м мають олімпійську золоту нагороду Надія Зюськова і Марія Пінігіна, а Тетяна Пророченко – бронзову. Пінігіна, крім того, двічі виборювала срібло і один раз бронзу чемпіонатів світу.

Рекорди України в спринтерському бігу серед жінок:

• 100 м – 10.82 сек. - Блок Жанна (2001 р.);

• 200 м – 22,17 сек. – Блок Жанна (1997 р.);

• 400 м – 48,27 сек. – Владикіна Ольга (1985 р.);

• 4 х 100 м – 42,04 сек. – збірна України (2012 р.);

• 4 Х 400 м – 3.21,94 хв. - збірна України (1986 р.).

Серед Миколаївських спринтерів найвищих успіхів досягли наші дівчата – Оксана Кочеткова-Ілюшкіна та Наталя Макух, які в складі естафетної команди 4 х 400 м брали участь в Олімпійських іграх 2004 року в Афінах та в чемпіонатах Європи. Вони, а також Наталя Журавльова, ставали переможницями Кубку Європи серед клубних команд, багато разів брали участь у міжнародних змаганнях у складі збірної команди України. Переможцем чемпіонату Європи серед юніорів в бігу на 100 м був майстер спорту міжнародного класу, миколаївський спринтер В’ячеслав Кабанов. До списку кращих Миколаївських спринтерів можна додати ще Валентину Агафонову, Володимира Реца, Василя Качалова, Наталю Самусенко, Миколу Тимченка, Ларису Мосейчук та багатьох інших.

Розвиток техніки бігу на короткі дистанції продовжувався на протязі всієї історії легкоатлетичного спорту. Так, новий варіант техніки низького старту був розроблений Валерієм Борзовим разом із його тренером, заслуженим тренером Радянського Союзу, В. Петровським. По команді "Увага!" бігун вставав в особливе положення, спираючись на одну руку. Технічна комісія Міжнародної федерації легкої атлетики на спеціальному засіданні вирішувала питання про правомірність такого старту. Проте, після бурхливих дебатів і перегляду кіноматеріалів, нововведення не було дозволене. Певних змін зазнала і техніка бігу по дистанції. На відміну від античних атлетів (про техніку їх бігу можна судити по археологічним знахідкам – малюнкам та фрескам) сучасні спринтери вже не виконують повне розгинання ноги у фазі «заднього поштовху». Спортивна наука довела, що при бігу з максимальною швидкістю даний рух не є ефективним. Отже, сьогодні бігуни починають виносити ногу вперед для наступного кроку в мить, коли колінний суглоб ще не кінця розігнувся, не втрачаючи час на зайві рухи. Видовищність та динаміку змаганням в бігу на короткі дистанції добавили зміни в правилах. Сьогодні вже не може бути ситуації, коли старт забігу затягують багаточисельні фальстарти спортсменів. З 2010 року Міжнародної федерації легкої заборонила фальстарт взагалі і відтепер будь-який спортсмен, що вибіг до стартового сигналу, буде знятий з дистанції. Опосередковано на результати в бігу впливають також технологічні нововведення - нові покриття доріжок, моделі спортивного взуття та форми, дозволені фармакологічні препарати – вітаміни, харчові добавки. Стосовно прогнозу зростання результатів в бігу на короткі дистанції то в бігу на 100 м, то у 1983 році, на думку науковців, граничний результат для чоловіків мав скласти 9,60 сек. У 1989 році група австрійських фізіологів, виходячи з можливостей м’язів людини, відсунула цю межу ще на 0,02 сек., визнавши крайньою границею результат 9, 58 сек. На сьогодні Усейн Болт вже здолав цей поріг. Але, чи є даний результат дійсно граничним для людських можливостей? Тільки час зможе визначити правомірність цього ствердження.

Висновки

Зробіть висновки.

Додайте презентація до проекту

Корисні ресурси

[1]