Відмінності між версіями «Проект з ОІТ та ІФК: "Порівняльна характеристика підготовки спортсменів до Олімпійських ігор давнини і сучасності" - № 11 групи ФФВ, 2015»

Версія за 17:42, 21 листопада 2015

Стародавні і сучасні Олімпіади: за і проти

Додайте логотип проекту

Автор проекту

Вкажіть ПІП автора/авторів з посиланням на їх власну сторінку

Тема дослідження

"Порівняльна характеристика підготовки спортсменів до Олімпійських ігор давнини і сучасності"

Проблема дослідження

Сформулюйте проблему дослідження

Гіпотеза дослідження

Сформулюйте гіпотезу дослідження

Мета дослідження

Сформулюйте мету дослідження

Результати дослідження

'Олімпійські ігри античності'

Славнозвісні Олімпійські ігри на честь Зевса Олімпійського зародилися ще в Стародавній Греції і проводилися з 776 року до н. е. кожні 4 роки у місті Олімпія. Спортивні змагання мали настільки грандіозний успіх та велике значення для тогочасного суспільства, що на час Олімпійських перегонів припинялися війни і встановлювалася екехірія — священне перемир’я. З усіх усюд до Олімпії валив люд: хто діставався пішки, хто — верхи, а дехто навіть плив кораблем за тридев’ять земель, аби лиш одним оком глянути на величних грецьких атлетів. Навколо міста виростали цілі наметові поселення. Щоб поспостерігати за спортсменами, глядачі вщент заповнювали схили пагорбів навколо долини річки Алфей.

Підготовка спортсменів до Олімпіади

За кілька місяців до початку Ігор у всі міста (поліси) держави грецького світу прямували посли. Вони були глашатаями термінів проведення ігор, оголошуючи про перемир'я. Посол був представником всього народу Стародавньої Греції та мав особливий статус і, крім того, був «спостерігачем» («theoroi») за підготовкою спортсменів, а під час Ігор отримував почесне місце на стадіоні. До участі в Олімпійських іграх допускалися всі свободонародженні грецькі громадяни (згідно з деякими джерелами, чоловіки, які вміли говорити грецькою). Раби і варвари, тобто особи не грецького походження, брати участь в Олімпійських іграх не могли.Організація античних Олімпійських ігор передбачала контроль не тільки за ходом самих Ігор, але і за підготовкою атлетів до них. Контроль здійснювали елланодікі, або гелланодікі (судді), найавторитетніші громадяни. Протягом 10-12 місяців до початку Ігор атлети проходили інтенсивну підготовку, після чого здавали своєрідний іспит комісії елланодіков. Після виконання «олімпійського нормативу» майбутні учасники Олімпійських ігор ще місяць готувалися за спеціальною програмою - вже під керівництвом елланодіков.Важливе місце в підготовці спортсменів займав аскетичний ідеал, який передбачав підтримання високої дисципліни (зокрема і сексуальну стриманість), хорошу поведінку (eutaxia) і постійні фізичні тренування. Крім того, суворо дотримувалася дієта (щоденна їжа греків складалася з хліба або кукурудзи, оливок, свіжих овочів, сушеного інжиру або сиру, а найбільш важливим джерелом білків була риба, м'ясо можна було їсти лише епізодично, в основному на свята після жертвопринесення).Вся фізична і психологічна підготовка спортсменів грунтувалася на виконанні регулярних фізичних вправ з легкої атлетики та боротьби. Адже чоловіки завжди були необхідні для військової служби.Основоположним принципом змагань була чесність учасників. Перед початком змагань вони давали клятву дотримуватися правил. Елланодікі мали право позбавити чемпіона титулу, якщо він переміг шахрайським шляхом, провинився атлет піддавався також штрафу і тілесному покаранню.

Після урочистої перемоги та церемонії нагородження ( вручення вінка зі священної маслини та пальмової гілки) олімпіонік жив, як вареник у маслі. На його честь влаштовували свята, співали гімни, виготовляли статуї, в Афінах — звільняли від податків та обтяжливих громадських обов’язків. А ще переможцеві завжди лишали найкраще місце в театрі. Подекуди особливими привілеями користувались навіть діти олімпійця.

Цікаво, що жінок на Олімпійські змагання не пускали під страхом смертельної кари.

Відважні елліни змагалися з бігу, кулачного бою (переможцем якого одного разу став Піфагор), стрибків, кидання списа тощо. Проте найбільш небезпечними були перегони колісниць. Ти не повіриш, але переможцем кінних змагань вважали власника коней, а не бідного візника, який ризикував життям заради виграшу.

Сучасні Олімпійські ігри

Висновки

Зробіть висновки.

Додайте презентація до проекту

Корисні ресурси

Додайте список гіперпосилань на використані при підготовці проекту сайти