Відмінності між версіями «AppleTalk»

Версія за 05:05, 24 грудня 2009

Appletalk - це стек протоколів, розроблених Apple Computer для комп'ютерної мережі. Він був спочатку включений в Macintosh (1984), зараз компанія відмовилася від нього на користь TCP/IP.

Мережева модель

 Zone Information Protocol (ZIP)
 AppleTalk Session Protocol (ASP)
 AppleTalk Data Stream Protocol (ADSP)

AppleTalk Transaction Protocol (ATP)
AppleTalk Echo Protocol (AEP)
Name Binding Protocol (NBP)
Routing Table Maintenance Protocol (RTMP)

EtherTalk Link Access Protocol (ELAP)
LocalTalk Link Access Protocol (LLAP)
TokenTalk Link Access Protocol (TLAP)
Fiber Distributed Data Interface (FDDI)

LocalTalk driver
Ethernet driver
Token Ring driver
FDDI driver

Бібліографічна довідка

На початку 1980 рр. Apple Computer готувалася до випуску комп'ютера Macintosh. Інженери компанії знали, що незабаром мережі стануть насущною необхідністю, а не просто цікавою новинкою. Вони хотіли також добитися того, щоб що базується на комп'ютерах Macintosh мережа була безшовним розширенням інтерфейсу користувача Macintosh, що зробило справжню революцію в цій області. Маючи на увазі ці два чинники, Apple вирішила вбудувати мережевий інтерфейс в кожен Macintosh і інтегрувати цей інтерфейс в оточення настільної обчислювальної машини. Нова мережева архітектура Apple отримала назву Apple Talk. Хоча Apple Talk є патентованою мережею, Apple опублікувала характеристики Apple Talk, намагаючись заохотити розробку за участю третьої сторони. В даний час велике число компаній успішно збувають на ринку що базуються на Apple Talk вироби; у їх числі Novell, Inc. і Мicrosoft Corparation. Оригінальну реалізацію Apple Talk, розроблену для локальних робочих груп, в даний час зазвичай називають Apple Talk Phase I. Проте після установки понад 1.5 милий. комп'ютерів Macintosh протягом перших п'яти років існування цього виробу, Apple виявила, що деякі крупні корпорації перевищують вбудовані можливості Apple Talk Phase I, тому протокол був модернізований. Розширені протоколи стали известнны під назвою Apple Talk Phase II. Oни розширили можливості маршрутизації Apple Talk, забезпечивши їх успішне застосування в крупніших мережах.

Основні відомості

Відповідна сеансовому рівню моделі OSI версія AppleTalk складається з п'яти протоколів, що підтримують повністю дуплексну передачу даних, перетворення логічних назв в адреси, доступ до принтера, переупорядковування пакетів і так далі

Перший протокол сеансового рівня називається протоколом потоків даних (AppleTalk Data Stream Protocol — ADSP). Протокол ADSP надає повністю дуплексні послуги, що орієнтовані на встановлення з'єднання і характеризуються високим ступенем надійності. Така надійність досягається шляхом встановлення логічного з'єднання (сеансу) між двома взаємодіючими процесами на клієнтських машинах. Протокол ADSP дозволяє управляти цим з'єднанням, забезпечуючи контроль потоку даних, переупорядковування пакетів і розсилку підтверджень про прийом пакетів. Для встановлення логічного з'єднання між процесами використовуються номери сокетів. Після встановлення з'єднання дві системи можуть почати обмін даними.

Наступним протоколом сеансового рівня AppleTalk є власне сеансовий протокол (AppleTalk Session Protocol — ASP). Протокол ASP забезпечує надійну доставку даних, використовуючи для цього орієнтоване на коректність прийнятих послідовностей управління сеансом (sequence-oriented session management), і надає доступ до транспортних послуг протоколу транспортного рівня AppleTalk Transport Protocol (ATP).

Протокол маршрутизації з оновленням середовища AppleTalk (AppleTalk Update-Based Routing Protocol — AURP) використовується у великих мережах AppleTalk і застосовується в основному для маршрутизації і підтримки обміну інформацією між маршрутизуючими пристроями, зокрема, між маршрутизаторами Exterior Gateway.

Крім того, до складу сеансового рівня AppleTalk входить протокол доступу до принтера (Printer Access Protocol — PAP). Не дивлячись на те що спочатку протокол РАР був розроблений для управління доступом до мережевих принтерів, він може використовуватися для забезпечення обміну даними між різноманітними пристроями. Між пристроями встановлюється двонаправлене з'єднання і одночасно здійснюється управління потоком даних і контроль послідовності пакетів.

І, нарешті, останній протокол сеансового рівня AppleTalk, — протокол зонної інформації (Zone Information Protocol — ZIP). Протокол ZIP надає механізм логічного групування окремих мережевих пристроїв за допомогою «дружніх» імен. Такі логічні групи називаються зонами (zones). У розширеній мережі комп'ютери можуть охоплювати декілька мереж, але залишатися при цьому логічно згрупованими в одну зону. Проте в невеликих, нерозширених мережах може бути визначена єдина зона.

Для перетворення назви зон в номери мереж і вузлів ZIP використовує протокол скріплення імен (Name Binding Protocol — NBP), що належить транспортному рівню. Для розсилки даних про зміну конфігурації зони використовується протокол АТР.

П'ять протоколів сеансового рівня AppleTalk надають клієнтам можливість встановлювати логічне з'єднання і обмінюватися даними між комп'ютерами незалежно від відстані між ними.

Особливості AppleTalk

Подібно TCP/IP, AppleTalk використовує 32-розрядні адреси. Подібно до IP-адресу, адреса AppleTalk складається з двох компонентів: адреси мережі і адреси комп'ютера. На відміну від IP, довжина кожного з компонентів фіксована: 16 з 32 бітів виділені для представлення адреси мережі, а останні 16 бітів — для ідентифікації комп'ютера. У мережах AppleTalk підтримується процедура переговорів, що робляться для отримання комп'ютером мережевої адреси. Завдяки наявності такої процедури адміністратор позбавлений від необхідності явно указувати адреси. (Якщо ви захочете, можете задати адресу явно або запитати його з певного діапазону, але зазвичай в цьому немає потреби.)

Окрім адрес для ідентифікації комп'ютерів в AppleTalk-сетях існує система імен, призначена для того, щоб спростити роботу користувачів. Кожному комп'ютеру привласнюється ім'я, крім того, для цього комп'ютера визначається приналежність до локальної групи машин, яка називається зоною. Повне ім'я складається з імені комп'ютера і імені зони. У невеликих мережах інформація про зону може не використовуватися, в цьому випадку комп'ютери ідентифікуються тільки за допомогою імені. Netatalk (основний пакет, призначений для підтримки AppleTalk в Linux) за умовчанням генерує AppleTalk-імена на базі доменних імен TCP/IP. Так, наприклад, якщо комп'ютеру відповідає доменне ім'я larch. threeroomco. com, Nettalk призначить йому ім'я larch. Інформація про домен при цьому буде загублена. Двокомпонентні імена істотно обмежують розміри AppleTalk-мереж, зокрема, створити мережу, що налічує більше декількох тисяч комп'ютерів, скрутно.

Основне призначення AppleTalk - забезпечення сумісного використання файлів і принтерів. Багато мережевих принтерів можуть безпосередньо взаємодіяти за допомогою протоколу AppleTalk, а засоби розділення файлів підтримуються в MACOS, Windows NT і 2000, Linux, BEOS і інших операційних системах. Для вирішення інших завдань AppleTalk використовується лише в мережах, що складаються з комп'ютерів, які працюють під управлінням MACOS. У мережах, компоненти яких використовують інші операційні системи, доцільніше застосовувати інші стеки протоколів. Якщо до складу мережі входять різні машини, на комп'ютерах Macintosh встановлюють систему MACOS X, що забезпечує роботу з NFS.

При маршрутизації пакетів AppleTalk за допомогою звичайних маршрутизаторів виникають серйозні труднощі. Щоб виключити можливість злому ззовні, можна заборонити підтримку TCP/IP на сервері Netatalk. Очевидно, що цей захід забезпечення безпеки не є єдино можливим.