Відмінності між версіями «Користувач:3439239»

Версія за 11:11, 19 жовтня 2015

Моцаренко Марія Юріївна

Про себе

Навчаюсь в КДПУ ім. В.Винниченка на другому курсі за спеціальністю "Технологічна освіта".

Мої інтереси

Полюбляю відпочинок на природі у колі друзів.

Проекти в яких беру участь

В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.

Мої роботи

Стаття з СІТ в освіті. Аналіз існуючих виробів та визначення завдань проекту, 21 гр., ФМ,2015 рік

Актуальність статті

...

Матеріали статті

У галузі виробничих технологій або високотехнологічних ме­ханізмів сконструйовано велику кількість технічних об’єктів — машин, двигунів, засобів зв’язку, знарядь праці тощо. Разом із тим винахідники в усьому світі продовжують пошуки все нових конструкцій та розв’язків. Цей пошук починають із того, що ди­зайнери аналізують зразки й аналоги об’єктів, які створювались у минулому або вже існують на цей момент. Відомий український академік, конструктор авіадвигунів Архип Михайлович Люлька якось зауважив: щоб успішно працювати над створенням нових двигунів і не знаходити вже відомі, конструктор повинен постій­но тримати в голові досвід попередників і досягнення сучасних дослідників.

Дійсно, якщо поглянути на будь-який вид виробничої діяль­ності людини, то він представлений у вигляді саме досвіду такої діяльності, який був накопичений упродовж минулих десятиліть, а то й століть. Указаний досвід не лише використовується в про­цесі створення чогось нового, а й виступає підґрунтям для подаль­шої еволюції суспільства І, зокрема, розвитку технологій та ви­робництва. Із розвитком цих технологій відбувається значне збільшення відповідних обсягів наукової та іншої спеціалізованої інформації. У тому числі й тієї, яка стосується об’єктів техноло­гічної діяльності людини. Тому важливою рисою сучасного дизай­нера чи фахівця будь-якої галузі виробництва є не стільки втри­мання в пам’яті всіх можливих варіантів конструкції та інших специфічних відомостей про виріб, як уміння здійснювати аналіз інформації, що стосується проекту і, зокрема, безпосередньо об’єкта проектування.

Процес проектування га виготовлення будь-якого виробу чи технологічного об’єкта підлягає закону, який можна назвати зако­ном історичної детермінації або еволюції об’єктів технологічної діяльності людини.

Суть цього закону полягає в тому, що створення нового при­строю чи будь-якого технічного або технологічного об’єкта (проце­су) відбувається з опорою на вже відомі знання, практичний досвід використання аналогічних об’єктів чи процесів.

Створення виробу починають із усебічного вивчення всіх пи­тань, які в першу чергу стосуються історії створення подібних ви­робів, різних його комбінацій, Дослідження ідей чи закономірнос­тей, що закладені в принцип дії історичних попередників об’єкта проектування.

Якщо ми проектуємо автомобіль, то закон еволюції техніч­них об’єктів можна виразити через такі запитання: «Яким авто­мобіль є сьогодні, яким був раніше і яким буде завтра»? Відпові­даючи на поставлені запитання, дизайнер ураховує кращий досвід в історії створення та розвитку даного технічного об’єкта, окремо переглядає його недоліки (технічні, конструкторські, ер­гономічні тощо) та переваги, і на основі цього пропонує нові ідеї стосовно майбутнього авто. Отже, це своєрідний моніторинг, що проводиться стосовно існуючих аналогів об’єкта проектування, суть якого зводиться до того, що складають ряди, в яких відобра­жають розвиток форми, конструкції, стилю, композиції тощо майбутнього виробу. Кожна наступна модель автомобіля в ціло­му за формою та конструкцією може бути схожою на попередню, проте мас незначні відмінності, які покращують її ергономічні чи технологічні показники. Отже, дизайнер під час створення автомобіля не вигадує щось абсолютно нове, а спирається на вже відомі зразки, аналізує їх та вносить у їхню конструкцію нові елементи, змінює форму тощо.

Аналіз, розподіл, класифікація — методи розумової діяльності винахідника. Як ми вже згадували вище, не кожна людина здатна втримувати всю інформацію про об’єкт проектування. Тому вчені Досить часто вдаються до класифікації технічних об’єктів, намага­ються систематизувати їх у певній послідовності з метою докладно­го аналізу. Тут аналіз слід розуміти як метод, що дозволяє одержа­ти необхідну інформацію про структуру об’єкта дослідження (виріб, який проектують).

Аналіз (у перекладі з грецької — розпад, розділення на окремі частини) — операція уявного або реального поділу цілого (об’єкта, властивості, процесу чи співвідношення між предметами) на скла­дові частини, яка виконується в процесі пізнання або предметно-практичної чи дослідницької діяльності людини.

Аналіз у роботі дизайнера, конструктора — це метод наукового дослідження виробів, найголовніша складова художнього констру­ювання.

Аналіз, як метод наукового дослідження, дає змогу здійснювати класифікацію. Тому, як правило, кажуть, що аналізувати — значить досліджувати, розкладати на складові частини об’єкт до­слідження.

Розподілом називають процес мислення, за якого розглядаєть­ся певний клас об’єктів, що уявно поділяють на два або більше під­класів.

Наприклад, серед технічних об’єктів візьмемо клас двигунів та уявимо, що ми розподілили його на два підкласи: двигуни, які пра­цюють на основі ЕДС (електрорушійної сили), і двигуни, що пра­цюють за рахунок тиску води, яка створює відповідну реактивну силу.

У наведеному прикладі клас розглянутих об’єктів слід вважати родом (двигуни) по відношенню до більш вузького класу об’єктів, які мають певну особливість (двигуни, що працюють на основі ЕДС). По відношенню до всього класу більш вузький клас двигунів буде називатися видом, а особливість (ЕДС), за якою ми його відібрали, — його видовою відмінністю.

Якщо клас об’єктів розподілити на два підкласи, що мають про­тилежні видові відмінності, — двигуни, які працюють за рахунок тиску газу, і двигуни, які не працюють на основі газу, — то такий процес розподілу об’єктів називають дихотомією.

Класифікацію розуміють як процес мислення, у ході якого уяв­но об’єднують у групи предмети, що мають визначені ознаки, спіль­ні для кожної групи.

Результатом проведеної класифікації може бути зведена таб­лиця, в якій досліджувані предмети чи об’єкти укладені в різні групи.

Прикладом класифікації як процесу мислення може бути таб­лиця В.О.Горського, за допомогою якої представлена еволюція двигунів.

Зрозуміло, що вона не претендує на вичерпну енциклопедію двигуна, проте дає змогу зробити аналіз того узагальненого істо­ричного досвіду, який склався у винахідництві та будуванні дви­гунів.

Складена таблиця за таким принципом: горизонтальні рядки показують основні етапи історичного розвитку двигунів; у верти­кальних рядках таблиці зібрані двигуни, що працюють від однако­вих джерел енергії.

Якщо ви уважно переглянете таблицю, то нескладно помітити: кожна клітинка містить проект двигуна, який має не лише перева­ги, а й певні недоліки, що слугувало подальшим мотивом для вдосконалення конструкції і винайдення нового підходу чи ідеї в проектуванні двигуна. Кожна представлена в таблиці конструк­ція двигуна знайшла своє широке використання у певній галузі ви­робництва. І разом із тим, винахідники постійно аналізували відо­му конструкцію, ураховували позитивний досвід, намагаючись усунути негативні чинники в діючій конструкції.

Класифікація промислової продукції є провідною умовою всебічного визначення її якості. У зв’язку з цим розрізняють різні види аналізу: художньо-конструкторський, функціональний тощо. Для визначення різних підходів у проведенні аналізу промислових виробів їх розподіляють на групи (підкласи).

Так промислові вироби як окремий клас поділяють на чотири підкласи:

а) вироби, що безпосередньо обслуговують людину (меблі, одяг, взуття тощо);

б) вироби, що обслуговують людину і водночас виконують технічну функцію (електроарматура, побутова техніка, пристрої тощо);

в) вироби, що виконують певну роботу і частково обслуговують людину (засоби транспорту, прилади, станки тощо);

г) вироби, які виконують лише певну роботу (автоматизовані системи, вузли механізмів машин тощо).

Отже, підсумовуючи, можна відзначити, що аналіз, класифіка­ція виробу проектування чи його аналогів — це трудомісткий про­цес розумової діяльності, який спрямований не лише на позитивні чи негативні сторони конструкції виробу, а й ураховує всі аспекти роботи над виробом: від його форми та кольору до реклами як про­дукту певної торгівельної марки. Тому під час аналізу дизайнер дає відповідь на запитання, що стосуються не лише того, що було чи що є, а й більш докладно визначає, які власне є потреби у вдосконален­ні об’єкта проектування за такими напрямками, як:

предметний (художня цінність виробу, нові конструктивні елементи чи функції, форма, колір, конструкційний матеріал, із якого виготовляється виріб); виробничий (технологічність об’єкта, автоматизація під час виготовлення, низька матеріало- та енергоємність виготовлення, уніфікація тощо); експлуатаційний (надійність, зручність в обслуговуванні тощо); торговельний (транспортування, тара чи упаковка до виро­бу, товарний вигляд, реклама на упаковці тощо). Дизайнер зобов’язаний аналізувати всі об’єкти власної творчої роботи — від загальних попередніх міркувань, до того, як почнеть­ся процес проектування, на всіх етапах проектування та виготов­лення виробу і навіть після того, як виріб випущено в серійне ви­робництво.

Недостатній аналіз на окремих стадіях роботи знижує цінність виробу, ще на стадії його проектування. Відсутність обґрунтовано­го художньо-конструкторського аналізу під час проектування мо­же призвести до морального знецінення виробу ще до того, як поч­нуть його серійний випуск.

Аналіз об’єкта проектування передбачає поєднання різноманіт­них факторів, вимог, умов, шляхів реалізації проекту. Наприклад, якщо розглядати лише функціональну сторону об’єкта проекту­вання і не враховувати конструкційний матеріал, форму виробу в цілому, конструктивні особливості, технологію його виготовлен­ня, то аналіз виробу буде неповним, і таким, що не виявлятиме всіх проблем, які можуть виникати під час його проектування та виго­товлення .

Після того, як визначено напрямок чи напрямки, за якими будуть удосконалювати (змінювати) або «розвивати» конструк­цію майбутнього виробу, чітко окреслюють діапазон необхідних для цього робіт, і відповідно на основі цього формулюють завдан­ня. Визначаючи завдання, дизайнер у першу чергу з’ясовує два основних запитання: по-перше, який кінцевий результат необхідно одержати і, по-друге, чи буде одержано розв’язок пробле­ми, над якою працюють? Зрозуміло, що, коли розв’язуються проблеми високого рівня складності, однозначної відповіді на поставлені запитання одержати не можливо. Проте, якщо за­вдання формулювати в їх контексті й у ході роботи час від часу до них повертатись, то ефективність розв’язання проблеми знач­но зростає. Розглядаючи кожен можливий варіант, розв’язку (мається на увазі форма виробу, колір чи обраний конструкцій­ний матеріал, з якого його виготовлятимуть), дизайнер враховує: позитивні та негативні наслідки від прийнятого рішення як це буде впливати на остаточний варіант, тобто розв’язок пос­тавлених завдань.

Список використаної літератури

1. ...О. М. Коберник, доктор пед. наук; О. Б. Авраменко, к. пед. наук; В. В. Бер-

бец, к. пед. наук; А. І. Терещук, к. пед. наук; С. М. Ящук, к. пед. наук

1. ...

...

Інтернет ресурси до теми

Посилання на карти знань, колекції закладок, веб-журнали та ін.

Додаткові матеріали до теми

Посилання на різні корисні матеріали.

Результати вивчення теми

Посилання на презентації, фотоальбоми та ін.