Відмінності між версіями «Історія комп'ютерної техніки/Великі обчислювальні машини»
(→Інтелектуальний дисплей ТС-7063 дисплейного комплексу ЕС-7970) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
<[[Історія комп'ютерної техніки]] | <[[Історія комп'ютерної техніки]] | ||
---- | ---- | ||
| + | ==Елементна база ЕОМ. Покоління ЕОМ== | ||
| + | '''ЕОМ першого покоління (1945–1955 рр.)''' | ||
| + | Формується типовий набір структурних елементів ЕОМ: центральний процесор, оперативна пам’ять, пристрої введення-виведення. Електромеханічні реле не виправдали себе як елементна база для обчислень, тому почали будувати ЕОМ на лампах. Електронна лампа – вакуумний електронний прилад, який для розігріву катода потребує значну кількість енергії. | ||
| + | |||
| + | Перша ЕОМ, створена в університеті міста Пенсильванія (США) складалася із близько 18 тис. електронних ламп, 7200 кристалічних діодів, 1500 реле, 70 тис. резисторів, 10 тис. конденсаторів. Вона важила 27 тонн, займала площу 167 кв. м і споживала 150 КВт електроенергії. | ||
| + | |||
| + | ЕОМ першого покоління виконували від кількох сотень до десятків тисяч операцій за секунду, програмування здійснювалося у машинних кодах. Їх основними недоліками були надмірне споживання електроенергії та низька надійність. В Радянському Союзі до першого покоління належали МЭСМ, БЭСМ-1, М-1, М-2, М-З, “Стрела”, “Минск-1”, “Урал-1” та інші. | ||
| + | |||
| + | '''ЕОМ другого покоління (1955–1965 рр.)''' | ||
| + | На зміну електронним лампам прийшли напівпровідникові транзистори. В 1947 році інженери Bell Laboratory Джон Бардін та Волтер Браттейн винайшли транзистор, який функціонально відповідав ламповому тріоду, але був значно менший за розмірами і швидший. Це призвело до зменшення габаритів ЕОМ та споживаної потужності, підвищення швидкодії та надійності. Швидкодія ЕОМ зросла до сотень тисяч операцій на секунду. Пам’ять почали виготовляти на мініатюрних магнітних осердях, що дало можливість досягти обсягу 16–32 КБ. Для розвантаження процесора застосовували спеціалізовані процесори введення-виведення. | ||
| + | |||
| + | З’явилися мови програмування високого рівня Algol, FORTRAN, COBOL, компілятори, бібліотеки підпрограм, операційні системи. | ||
| + | |||
| + | До другого покоління ЕОМ належали PDP-I, Мінськ-32, Урал-14 та інші. | ||
===Інтелектуальний дисплей ТС-7063 дисплейного комплексу ЕС-7970=== | ===Інтелектуальний дисплей ТС-7063 дисплейного комплексу ЕС-7970=== | ||
Версія за 23:15, 26 жовтня 2015
Елементна база ЕОМ. Покоління ЕОМ
ЕОМ першого покоління (1945–1955 рр.) Формується типовий набір структурних елементів ЕОМ: центральний процесор, оперативна пам’ять, пристрої введення-виведення. Електромеханічні реле не виправдали себе як елементна база для обчислень, тому почали будувати ЕОМ на лампах. Електронна лампа – вакуумний електронний прилад, який для розігріву катода потребує значну кількість енергії.
Перша ЕОМ, створена в університеті міста Пенсильванія (США) складалася із близько 18 тис. електронних ламп, 7200 кристалічних діодів, 1500 реле, 70 тис. резисторів, 10 тис. конденсаторів. Вона важила 27 тонн, займала площу 167 кв. м і споживала 150 КВт електроенергії.
ЕОМ першого покоління виконували від кількох сотень до десятків тисяч операцій за секунду, програмування здійснювалося у машинних кодах. Їх основними недоліками були надмірне споживання електроенергії та низька надійність. В Радянському Союзі до першого покоління належали МЭСМ, БЭСМ-1, М-1, М-2, М-З, “Стрела”, “Минск-1”, “Урал-1” та інші.
ЕОМ другого покоління (1955–1965 рр.) На зміну електронним лампам прийшли напівпровідникові транзистори. В 1947 році інженери Bell Laboratory Джон Бардін та Волтер Браттейн винайшли транзистор, який функціонально відповідав ламповому тріоду, але був значно менший за розмірами і швидший. Це призвело до зменшення габаритів ЕОМ та споживаної потужності, підвищення швидкодії та надійності. Швидкодія ЕОМ зросла до сотень тисяч операцій на секунду. Пам’ять почали виготовляти на мініатюрних магнітних осердях, що дало можливість досягти обсягу 16–32 КБ. Для розвантаження процесора застосовували спеціалізовані процесори введення-виведення.
З’явилися мови програмування високого рівня Algol, FORTRAN, COBOL, компілятори, бібліотеки підпрограм, операційні системи.
До другого покоління ЕОМ належали PDP-I, Мінськ-32, Урал-14 та інші.
Інтелектуальний дисплей ТС-7063 дисплейного комплексу ЕС-7970
Інтелектуальний термінал ТС-7063 був складовою частиною алфавітно-цифрового дисплейного комплексу ЕС-7970, випускався заводом «Магніт» у м. Канів Черкаської області. Дисплейний комплекс призначався для розширення можливостей великих ЕОМ серії ЕС ЭВМ-2 та ЕС ЭВМ-3, недоліком яких був обмежений доступ користувачів. Завдяки комплексу втілювалась ідея розподіленої обробки даних. Кожний термінал локально виконував ряд функцій по підготовці даних для великої ЕОМ: уведення, редагування і відображення текстових даних (до двох екранів тексту), зв’язок з основною ЕОМ та іншими терміналами.
ТС-7063 був створений на основі мікропроцесора КР580ВМ80А і по суті був повноцінним персональним комп’ютером, який мав 4 КБ постійної пам’яті (КР556РТ5) та 32 КБ оперативної пам’яті (565РУ1А), дисплей терміналу відтворював 25 рядків тексту по 80 символів. Базове програмне забезпечення виконувало обробку переривань від клавіатури, набір та редагування тексту, зв’язок з основною ЕОМ.
