Відмінності між версіями «Моє рідне місто Моздок»
3517470 (обговорення • внесок) (Створена сторінка: {{subst:Шаблон:Сторінка проекту "Моє рідне місто або село"}}) |
3517470 (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | '''Моздок''' | ||
| + | ===Географія=== | ||
| + | Місто розташоване на лівому березі річки Терек, за 92 км на північ від Владикавказа. | ||
| + | ===Історія=== | ||
| + | Назва поселення походить від черкеського «мез дегу» — «глухий (темний) ліс». До теперішнього часу заплавні ліси Терека зведені. | ||
| − | + | У 1759 власник Малої Кабарди Кургока Кончокін прийняв хрещення (нове ім'я — Андрій Іванов (Кончокін)) і переселився з хрестом підданими в урочище Мездогу. З числа переселенців, головним чином хрещених осетин і кабардинців, була створена горянська Моздоцька козача команда, що налічувала трохи більше 100 чоловік. | |
| − | + | До 1763 була побудована фортеця, з 1765 місто Моздок. Його основне населення склали грузини, вірмени, черкеси, осетини, греки. | |
| − | + | У 1770 переселення в район 517 сімей волзьких козаків і створення Моздоцького козачого полку Терського війська. У їх числі був Омелян Пугачов, який був обраний козаками військовим отаманом. Пізніше він був заарештований представниками державної влади і з 1771 по 1772 утримувався у в'язниці Моздока, звідки скоїв втечу. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | У 1777 почалося створення Азово-Моздоцької укріпленої лінії, Моздоцька фортеця — найбільш східна її точка. | |
| − | + | З 1785 повітове місто Кавказького намісництва. | |
| − | + | У 1804 році в Моздоку проживало 1411 вірмен і 811 грузин, що становило 63% населення всього міста.[2] | |
| − | + | З 1822 адміністративний центр Моздоцького повіту Кавказької області. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | У 1823 побудований нафтоперегінний завод, перший у Росії. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | [ | + | 29 листопада 1866 заштатне місто Моздок відраховане від Ставропольської губернії до Терської області[3]. |
| − | + | Наприкінці XVIII — початку XIX століть Моздок був великим економічним центром регіону, але після будівництва залізниці (1870), що пройшла південніше міста, він втратив економічне значення і статус міста (до 1925 Моздок мав статус слободи). | |
| − | + | У лютому 1944 року Моздок переданий зі складу Ставропольського краю до Північної Осетії. Під час Великої Вітчизняної війни деякий час був окупований німцями. | |
| − | + | ===Населення=== | |
| + | За переписом 2010 року населення Моздока складало 38 768 осіб[4]. З них: | ||
| − | + | росіяни — 21 918 осіб (58,1%) | |
| − | + | осетини — 4209 осіб (9,3%) | |
| − | + | кумики — 2741 осіб (7,1%) | |
| − | + | вірмени — 2399 осіб (6,2%) | |
| − | + | чеченці — 1359 осіб (3,5%) | |
| − | + | кабардинці — 1258 осіб (3,2%) | |
| − | + | турки-месхетинці — 789 осіб (2,0%) | |
| − | + | корейці — 764 осіб (2,0%) | |
| − | + | українці — 590 осіб (1,5%) | |
| − | + | інші — 2741 осіб (7,1%) | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
Версія за 23:56, 9 грудня 2015
Моздок
Географія
Місто розташоване на лівому березі річки Терек, за 92 км на північ від Владикавказа.
Історія
Назва поселення походить від черкеського «мез дегу» — «глухий (темний) ліс». До теперішнього часу заплавні ліси Терека зведені.
У 1759 власник Малої Кабарди Кургока Кончокін прийняв хрещення (нове ім'я — Андрій Іванов (Кончокін)) і переселився з хрестом підданими в урочище Мездогу. З числа переселенців, головним чином хрещених осетин і кабардинців, була створена горянська Моздоцька козача команда, що налічувала трохи більше 100 чоловік.
До 1763 була побудована фортеця, з 1765 місто Моздок. Його основне населення склали грузини, вірмени, черкеси, осетини, греки.
У 1770 переселення в район 517 сімей волзьких козаків і створення Моздоцького козачого полку Терського війська. У їх числі був Омелян Пугачов, який був обраний козаками військовим отаманом. Пізніше він був заарештований представниками державної влади і з 1771 по 1772 утримувався у в'язниці Моздока, звідки скоїв втечу.
У 1777 почалося створення Азово-Моздоцької укріпленої лінії, Моздоцька фортеця — найбільш східна її точка.
З 1785 повітове місто Кавказького намісництва.
У 1804 році в Моздоку проживало 1411 вірмен і 811 грузин, що становило 63% населення всього міста.[2]
З 1822 адміністративний центр Моздоцького повіту Кавказької області.
У 1823 побудований нафтоперегінний завод, перший у Росії.
29 листопада 1866 заштатне місто Моздок відраховане від Ставропольської губернії до Терської області[3].
Наприкінці XVIII — початку XIX століть Моздок був великим економічним центром регіону, але після будівництва залізниці (1870), що пройшла південніше міста, він втратив економічне значення і статус міста (до 1925 Моздок мав статус слободи).
У лютому 1944 року Моздок переданий зі складу Ставропольського краю до Північної Осетії. Під час Великої Вітчизняної війни деякий час був окупований німцями.
Населення
За переписом 2010 року населення Моздока складало 38 768 осіб[4]. З них:
росіяни — 21 918 осіб (58,1%) осетини — 4209 осіб (9,3%) кумики — 2741 осіб (7,1%) вірмени — 2399 осіб (6,2%) чеченці — 1359 осіб (3,5%) кабардинці — 1258 осіб (3,2%) турки-месхетинці — 789 осіб (2,0%) корейці — 764 осіб (2,0%) українці — 590 осіб (1,5%) інші — 2741 осіб (7,1%)
