Версія за 09:01, 13 травня 2015

VideoCD

Video CD - компакт-диски, що використовують сектори п'ятого типу (друга форма) і відповідні Білій книзі - відносно молодому стандарту (1993 рік), що визначає спосіб збереження відеоінформації зі швидким інтерактивним доступом.

Запис Video CD

Для запису CD-R існує величезна кількість програм, багато з яких підтримують запис Video CD і Video CD 2.0 - Adaptec Easy CD Creator, WinToGo, WinOnCD. Деякі з них поставляються в комплекті з друкарськими дисководами, інші продаються окремо. Оскільки програми дуже прості в освоєнні, можна спробувати кілька, почавши, до Приміром, з йде в комплекті з дисководом (для Mitsumi це WinOnCD). Процес створення Video CD 1.0 дуже простий - потрібно вибрати отриманий після кодування MPEG-файл і перенести його в проект. Якщо файлів декілька, то можна додавати групами (порядок проходження можна поміняти пізніше) або перетягувати їх по одному, відразу враховуючи потрібну послідовність. Структура Video CD 2.0 складається з елементів PlayList, SelectionList, PplayItems і SegmentPlayItems. PplayItems - це звичайні послідовності аудіо/відеоданих, що розміщуються в каталозі MPEGAVI, і аудіоданих у форматі CD (44.1 кГц, 16 біт, стерео), розміщувані слідом за аудіо/відеоданими в каталозі CDDA. Таким чином, при відтворенні в пристрої, не підтримує Video CD 2.0, або при вільному відтворенні спочатку програли всі відео файли, потім всі аудіо файли. SegmentPlayItems - це нерухомі зображення зі стандартним (288 ліній) або високим (576 ліній) дозволом, а також аудіо-та аудіо/відео дані, стислі в MPEG1 і розташовувані в каталозі SEGMENT.

Параметри Video CD

- швидкість відео - 600-1150 kbit/s;

- швидкість аудіо:

моно - 64/96/192 kbit/s;

стерео - 128/192/224/384 kbit/s;

- формат відео:

PAL - 352х288, 25 кадров/с;

NTSC - 352x240, 29.97 кадров/с;

film - 352x240, 23.976 кадров/с;

- тривалість відеодиска обсягом 650 МБ - 1 годину 14 хв. 15 сік.;

- тривалість відеодиска обсягом 700 МБ - 1 годину 21 хв. 45 сек.

1152000 bit/s = 1125 kbit/s = 144000 Byte/s = 141 kByte/s

DVD-відео

Для відтворення DVD з відео необхідні DVD-привід і декодер MPEG-2 (тобто або побутовий DVD-програвач, або комп'ютерний DVD-привід і програмний плеєр). Фільми на DVD стиснуті з використанням алгоритму MPEG-2 для відео і різних (часто багатоканальних) форматів для звуку. Бітрейт стиснутого відео варіюється від 2000 до 9800 Кбіт/с, часто буває динамічним (VBR Variable bitrate).

Аудіодані в DVD-фільмі можуть бути у форматі PCM, DTS, MPEG чи Dolby Digital (AC-3). У країнах, що використовують стандарт NTSC, усі фільми на DVD повинні містити звукову доріжку у форматі PCM чи AC-3, а всі NTSC-плеєри повинні ці формати підтримувати. Таким чином, будь-який стандартний диск може бути відтворений на будь-якому стандартному устаткуванні.

У країнах, що використовують стандарт PAL (значна частина Європи), спочатку хотіли ввести як стандарт звуку для DVD формати PCM і MPEG-2, але під впливом тиску громадськості і, йдучи врозріз з побажаннями Philips, DVD-Forum включив Dolby AC-3 у список опціональних форматів звуку на дисках і обов'язкових форматах у плеерах.

Перші диски і програвачі DVD з'явилися в листопаді 1996 року в Японії та в березні 1997 у США.

HD-video

HD DVD - High-Density DVD (DVD високої ємкості) - формат оптичного носія, що використовується для запису і зберігання цифрових даних з підвищеною щільністю, включаючи відео високої чіткості. HD DVD (як і Blu-ray Disc) використовує диски стандартного розміру (120 міліметрів в діаметрі) і блакитно-фіолетовий лазер з довжиною хвилі 405 нм. Одношаровий диск HD DVD має ємкість 15 Гб, двошаровий, — 30 Гб. Якість аудіо і відео матеріялу, записаного на HD DVD, практично не відрізняється від Blu-ray. З 2006 року і до початку 2008 років багато найбільших кіностудій, які спочатку підтримували HD DVD, поступово перейшли на Blu-ray. Warner Brothers, остання компанія, що випускала свою продукцію в обох форматах, відмовилася від використання HD DVD в січні 2008 року. 19 лютого того ж року Toshiba, творець формату, припинила розробки в галузі HD DVD. Ця подія поклала кінець так званій «війні форматів».