Відмінності між версіями «Користувач:Кедрич Уляна»

Версія за 10:50, 23 квітня 2015

Про себе

......

ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІІІ СТ.

ТЕМА 1. Вступ

Предмет, завдання та методи історичної географії. Становлення історичної географії як допоміжної історичної дисципліни. Характеристика основних досліджень. Складові частини історичної географії. Формування нових напрямків історико-географічних досліджень. Характеристика методів історичної географії. Джерела історичної географії України та їх використання. Характеристика письмових джерел. Картографічні джерела. Археологічні джерела та особливості їх використання в історико-географічних дослідженнях. Лінгвістичні джерела (топоніміка та ономастика). Статистичні джерела. Історія обліків та переписів населення в Україні. Картографування як специфічний метод досліджень у історичній географії. Історія картографування території України. Характеристика карт, картосхем, синхроністичних таблиць, атласів з історії України. Сучасні проблеми історичної географії України: методологія, систематизація досліджень, викладання, практичне застосування результатів. Історична географія й регіонознавство: наступність і взаємодія. Роль географічного фактора у розвитку суспільства. Географічний фактор та етносоціальні процеси в Україні. Географічний фактор та етнічна територія української народності. Українські історичні та етнографічні землі.

ТЕМА 2. Первіснообщинний лад на території України

Кліматичні умови, рельєф, флора, фауна та їх зміни у первісну добу. Розміщення стоянок і поселень палеоліту, мезоліту, неоліту. Характеристика господарських зон. Археологічні карти первісного суспільства. Трипільська культура. Розселення та переміщення кочових і землеробських племен у І тисячолітті до н.е. Кіммерійці, скіфи, сармати. „Геродотова Скіфія”. Грецька колонізація: чорноморський аспект. Географія розташування міст-держав. Склад населення та географія господарських і політичних зв’язків. Праслов’янська територія та її формування з І тис. до н.е. Характеристика розміщення слов’янських племен венедів, антів і склавинів. Східногерманські племена готів у ІІ – ІV ст. в степах Причорномор’я. Гуни та авари.

ТЕМА 3. Слов’яни і Київська Русь у VІ – ХІІІ ст.

Історико-географічні умови виникнення Київської Русі. Розселення слов’янських племен на території Європи. Напрями колонізаційного руху східних слов’ян, формування племінних об’єднань і території Київської Русі. Виникнення міст. Формування геополітичних понять “Руська земля” та “Русь”, їх кордони. Поняття Білої, Чорної і Червоної Русі. Князівства і землі Київської Русі. Військові походи князівських дружин. Географія відносин східних слов’ян з Візантією та іншими народами. Географія господарства. Внутрішні та зовнішні економічні зв’язки. Шлях “із варяг у греки” та інші торгівельні і водні шляхи. Характеристика земель і князівств в період роздробленості. Зміни в географії внутрішніх і зовнішніх зв’язків. Галицько-Волинське князівство на історичних картах ХІІ – ХІІІ ст.: територія, населення, економіка, культура. Виникнення терміну “Україна”.

ТЕМА 4. Історична географія України ХІV – ХVІ ст.

Українські землі під владою Золотої Орди, Великого князівства Литовського, Польщі: територія, адміністративний устрій, населення, господарство, культура. Поява українських земель на картах Європи та світу. Проблема локалізації битви на Синіх Водах. Географія зовнішніх політичних, економічних та культурних зв’язків. Освоєння південних територій Подніпров’я, Побужжя, Подністров’я. Передумови виникнення козацтва. Фізико-географічна характеристика земель козацтва.

ТЕМА 5. Історична географія України ХVІІ – ХVІІІ ст.

Формування української території за часів козаччини. Територія формування козацької держави. Становлення козацького політичного автономізму. Гійом Левассер де Боплан та його „Опис України”. Запорізька Січ: природа, господарство. Географія запорізьких Січей. Географія козацьких походів та козацько-селянських повстань. Історична карта національно-визвольної війни українського народу 1648 – 1657 рр. Відображення на карті боротьби з турецько-татарськими завойовниками. Географія турецько-козацьких війн. Міграційні процеси в Україні та залюднення степу у другій половині XVII - на початку XVIII ст. Заснування Нової Сербії та Новослобідського полку. Історико-географічні поняття Наддніпрянщина, Волинь, Галичина, Слобожанщина, Таврія з другої половини ХVІІ ст. Адміністративно-територіальний устрій в Україні в ХVІІ – ХVІІІ ст. Геополітичні плани козацької старшини. Обмеження автономії України: територіально-адміністративний аспект. Географія національно-культурного будівництва. Змістовий модуль 2 ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХVІІІ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

ТЕМА 6. Історична географія України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.

Українські землі в складі Австрійської та Російської імперій. Адміністративно-територіальний поділ, розміщення продуктивних сил. Географія економічних та культурних зв’язків. Національний та суспільно-політичний рухи. Виступи селян, козаків та військових поселенців. Дворянські повстання. Формування поняття «Галичина – український П’ємонт». Історична географія в науковій спадщині Володимира Антоновича. Виокремлення політичної географії як наукової дисципліни. С.Рудницький. Географічний аспект імперських реформ другої половини ХІХ ст. Економічний розвиток українських земель у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Поділи Польщі та доля українського населення з кінця ХVІІІ ст. Географія розселення українців за межами етнічної території. Освоєння Кубані, Слобожанщини. Реформи Столипіна і переселення українців до Сибіру, Казахстану і на Далекий Схід. Напрямки еміграції населення України в ХІХ – початку ХХ ст. в країни Європи, Америки, Австралію. Розселення інших народів на території України. Місця компактного розселення німців, поляків, чехів, греків, вірмен, болгар, угорців, молдаван та інших національностей. Характеристика території та населення України до початку і в ході Першої світової війни. Україна на картах Європи 1914-1920 рр. Державні кордони та адміністративно-територіальний поділ українських земель за доби Центральної Ради, Гетьманату, ЗУНР, Директорії УНР, встановлення радянської влади.

ТЕМА 7. Українські землі в складі Союзу РСР та інших держав у 1921-1991 рр.

Зміни в адміністративно-територіальному поділі України в 1920 – 30-х рр. Адміністративне управління українськими землями в Польщі, Чехословаччині, Румунії. Національне державне і культурне будівництво в УРСР у 1920-30-х рр. Зміни соціальної структури. Географія господарських зв’язків. Природно-географічні аспекти проведення колективізації в УРСР. Друга світова війна 1939 – 1945 рр. і об’єднання українських земель в УРСР. Територіальний поділ України в роки фашистської окупації. Зміни у складі населення України на середину 1940-х років. Політико-адміністративна карта України в 1946 – 1980 рр. Географія розміщення продуктивних сил у ході післявоєнної відбудови. Географія формування народногосподарського комплексу України в 1950-80-х роках. Економічні райони, основні промислові центри та населені пункти на карті України. Україна в складі єдиного народногосподарського комплексу СРСР в 1960 – 90-ті рр. Енергетичні мережі, газо- і нафтопроводи. Географія сільськогосподарського виробництва. Агропромислові комплекси. Зміни кліматичних умов, флори і фауни та рельєфу окремих регіонів України у 1950-80-ті роки. Екологічна ситуація. Чорнобильська катастрофа. Географія населення. Процеси урбанізації. Міграційні процеси.

ТЕМА 8. Історична географія сучасної України

Історичні аспекти формування державних кордонів України. Кордони України: незавершена ланка державотворення. Виділення Кримської автономної республіки. Сучасна політико-адміністративна та економічна карта України. Проект проведення адміністративної реформи. Порушення та поновлення економічних, політичних та культурних зв’язків із державами СНД. Географія нових зв’язків у галузі економіки, політики, культури з іншими державами світу. Географія населення сучасної України. Чисельність населення, природний приріст. Результати Всеукраїнського перепису 2001 року. Міграційні процеси. Географія розселення українців на карті світу. Чисельність українців в країнах світу. Західна та Східна діаспора. Екологічна карта сучасної України. Зміст курсу Теоретичний матеріал

Проекти в яких беру участь

В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.

Мої роботи

В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис.

Дно Світового океану має значні відмінності у глибинах, будові. 
 Підводна окраїна материків утворює материкову відмілину - шельф, та материковий схил. Шельф має глибини до 200 м. Дно утворене відкладами, які, переважно, принесені із суші - піски, гравій, галька й ін. Шельф багатий на нафту, газ, розсипні родовища металів, алмазів тощо. Материковий схил також є затопленою частиною континенту з земною корою материкового типу до глибини близько 3,5-4 км. Він часто східчастій, розсічений зверху донизу підводними каньйонами. 
 На стику материкової і океанічної частин літосферних плит виділяється перехідна зона. До неї відносять улоговини окраїнних морів, ланцюжки островів переважно вулканічного походження, глибоководні жолоби. В усьому Світовому океані жолобів є понад тридцять. Найглибший із них Маріанский жолоб - 11022 м, а найдовший — Алеутський - 3570 км. З перехідною зоною пов'язані основні діючі вулкани Землі, а також осередки землетрусів. Найкраще перехідна зона виражена уздовж Тихоокеанського узбережжя Азії (Охотське море - Курильські острови і Камчатка - Курильсько-Камчатський жолоб; Японське море - Японські острови - Японський жолоб). 
 Основна зона дна Світового океану - ложе океану. Вона займає більше половини його площі з переважаючими глибинами до 6 км. В основі цієї зони лежить земна кора океанічного типу. Гряди, плато, височини розділяють ложе на улоговини. Донні відкладення утворені мулами органогенного походження, глиною. 
 Центральну частину океанів займають серединно-океанічні хребти. Загальна довжина їх складає понад 60 тис. км. Висота хребтів над ложем океану - до 3000-4000 м, ширина - 1000-2000 км. Уздовж осьових частин хребтів є глибокі ущелини - рифти. Вони мають ширину декілька кілометрів, а глибину - 1-1,5 км. Уздовж рифтів є багато діючих підводних вулканів, часті землетруси, спостерігасться посилений тепловий потік. 
 Світовий океан та його частини: моря, затоки, протоки. Суходіл в Океані. У Світовому океані виділяються окремі частини: моря, протоки, затоки. Море — це більш-менш відокремлена ділянками суходолу або підводними підняттями частина океану. Єдиним винятком є Саргасове море у Північній Атлантиці, яке розташоване всередині океану. Моря займають близько 10% площі Світового океану. Найбільші серед них за площею Філіппінське, Аравійське, Коралове. 
 За розташуванням моря бувають: окраїнні, внутрішні та міжострівні. Окраїнними називають моря, які розташовані вздовж окраїн материків, як правило, на їхньому підводному продовженні (Баренцеве, Східнокитайське й ін.). Внутрішні моря це ті, які далеко врізаються в сушу одного чи двох материків. Тому серед них виділяють міжматерикові (Середземне, Червоне і ін.) і внутрішньоматерикові (Чорне, Азовське, Балтійське). До міжострівних морів належать Яванське, Філіппінське і ін. 
 Берегова лінія - межа суші і моря, може мати різну ступінь порізаності. Ускладнюють її затоки і півострови, а також острови і протоки. 
 Затоки - частина моря, океану (річки, озера), що глибоко врізається у суходіл. Вони менше відокремлені від нього, ніж моря. 
 Протоками називають порівняно вузьку смугу води, що розділяє частини суходолу і сполучає суміжні водні басейни. Найширша - протока Дрейка - 1120 км, глибина - 5249 м. Найбільша - Мозамбікська протока - 1760 км. 
 Півострів - частина суші, що вдається у водний простір. Найбільший за площею півострів - Аравія (2730 тис. км2). 
 Невелика, порівняно з материками, ділянка суходолу, що з усіх сторін омивається водою, називається островом. Найбільший серед них - Гренландія (2176 тис. км2). Скупчення островів називають архіпелагами (Канадський архіпелаг, Шпіцберген, Вогняна Земля). 
 Острови бувають за походженням материковими, вулканічними і кораловими. Перші є виступами підводних окраїн материків. За розмірами вони найбільші. Острови вулканічного походження - результат виверження підводних вулканів. Часто вони витягнуті у вигляді ланцюжків уздовж океанічних жолобів або серединно-океанічних хребтів. Коралові острови утворюються в океанах між Північним і Південним тропіками з температурою води не нижче + 20°С і глибиною до 50 м. Найчастіше існують у формі окремих рифів або скупчень рифів у вигляді розірваних кілець — атолів. Найбільше коралове утворення на земній кулі - Великий Бар'єрний риф, що простягається вздовж східного узбережжя Австралії на 2000 км.