Відмінності між версіями «Установка накопичувачів. НОП-2014»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | '''''Тверди́й диск''''' або '''''Тверди́й магні́тний диск''''', або '''''Накопичувач на магнітних дисках''''' (англ. '''Hard''' (magnetic) '''disk drive''', англ. '''HDD'''), у комп'ютерному сленгу — ''«вінчестер»'' (від англ. ''winchester''), — магнітний диск, основа якого виконана з твердого матеріалу. У більшості ЕОМ виконує функцію енергонезалежного носія інформації (комп'ютерної пам'яті чи нагромаджувача інформації) з довільним доступом (англ. random access). | ||
| + | |||
| + | == Основні ознаки == | ||
| + | [[Файл:Floppy.png|міні|Дискета.Floppy disk]] | ||
| + | На відміну від дискети, що виготовляється на основі гнучкого (лавсанового) магнітного диска, інформація у твердому магнітному диску записується шляхом намагнічування шару феромагнітного матеріалу (діоксиду заліза у минулому чи сплаву кобальту тепер), що нанесений на поверхні твердих (алюмінієвих, скляних або композитних) пластин у формі диска. У твердих магнітних дисках використовується одна або декілька пластин, встановлених на одному шпинделі. Голівки зчитування-запису у робочому режимі не торкаються поверхні пластин завдяки прошарку постійно набігаючого повітря, що утворюється біля поверхні дискових пластин при швидкому обертанні. Відстань між голівкою і робочою поверхнею дискової пластини становить декілька нанометрів (у сучасних дисках близько 10 нм), а відсутність механічного контакту забезпечує тривалий термін експлуатації пристрою. За відсутності обертання дисків головки знаходяться поблизу шпинделя або за межами диска у безпечній зоні, де унеможливлюється їх нештатний контакт з поверхнею дисків. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Також, на відміну від гнучких дисків, у твердих магнітних дисках носій інформації (магнітний диск) сполучений в єдиний пристрій з іншими вузлами нагромаджувача (засобами запису і зчитування, приводом та блоком електроніки). Такий твердий диск переважно використовуються як стаціонарний (незнімний) носій інформації. | ||
| + | |||
| + | == Конструкція == | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Файл:HDD.png|міні|Основні елементи конструкції твердого диска]] | ||
| + | Існує багато типів твердих дисків, але всі вони складаються з одних і тих же вузлів із спільним принципом роботи. Основні елементи конструкції наступні: | ||
| + | * пластини магнітних дисків на спільному шпинделі; | ||
| + | * голівки читання/запису; | ||
| + | * механізм приводу голівок (коромисло із сервоприводом); | ||
| + | * двигун приводу дисків; | ||
| + | * друкована плата з електричними схемами керування; | ||
| + | * кабелі і гнізда рознять кабелів живлення і передачі даних; | ||
| + | * елементи конфігурування (пермички і перемикачі). | ||
| + | Диски, двигун приводу дисків, голівки і механізм приводу голівок зазвичай поміщаються в герметичному корпусі, що має назву «гермоблок» або «блок голівок і дисків» . Інші вузли, що не входять у гермоблок (друкована плата керування, лицева панель, елементи конфігурування тощо), є знімними і поміщаються ззовні гермоблока. | ||
| + | |||
| + | == Порівняння інтерфейсів == | ||
| + | {| class="tiles sortable" style="background: #F7F5FF" border=1 | ||
| + | |+ | ||
| + | ! | | ||
| + | ! | Пропускна здатність, Мбіт/с | ||
| + | ! | Максимальна довжина кабелю, м | ||
| + | ! | Чи потрібний кабель живлення | ||
| + | ! | Максимальна кількість накопичувачів | ||
| + | |--і-і | ||
| + | | UltraATA/133 | ||
| + | | 1064 | ||
| + | | 0,46 | ||
| + | | Так | ||
| + | | 2 | ||
| + | |--і-і | ||
| + | | SATA/300 | ||
| + | | 2400 | ||
| + | | 1 | ||
| + | | Так | ||
| + | | 1 | ||
| + | |--і-і | ||
| + | | SATA/600 | ||
| + | | 4800 | ||
| + | | 1 | ||
| + | | Так | ||
| + | | 1 | ||
| + | |--і-і | ||
| + | | FireWire/400 | ||
| + | | 400 | ||
| + | | 4,5 (при послідовному з'єднанні до 72 м) | ||
| + | | Так/Ні (залежить від типу інтерфейсу й накопичувача) | ||
| + | | 63 | ||
| + | |----- | ||
| + | | FireWire/800 | ||
| + | | 800 | ||
| + | | 4,5 (при послідовному з'єднанні до 72 м) | ||
| + | | Ні | ||
| + | | 63 | ||
| + | |--і-і | ||
| + | | USB 2.0 | ||
| + | | 480 | ||
| + | | 5 (при послідовному з'єднанні, через [[хаб]]и, до 72 м) | ||
| + | | Так/Ні (залежить від типу накопичувача) | ||
| + | | 127 | ||
| + | |--і-і | ||
| + | | Ultra-320 SCSI | ||
| + | | 2560 | ||
| + | | 12 | ||
| + | | Так | ||
| + | | 16 | ||
| + | |--і | ||
| + | | eSATA | ||
| + | | 2400 | ||
| + | | 2 | ||
| + | | Так | ||
| + | | 1 (з помножувачем портів до 15) | ||
| + | |+ | ||
| + | |} | ||
Редагування VladOliynyk 08:42, 11 листопада 2014 (EET) LIVE | Редагування VladOliynyk 08:42, 11 листопада 2014 (EET) LIVE | ||
Версія за 09:02, 11 листопада 2014
Тверди́й диск або Тверди́й магні́тний диск, або Накопичувач на магнітних дисках (англ. Hard (magnetic) disk drive, англ. HDD), у комп'ютерному сленгу — «вінчестер» (від англ. winchester), — магнітний диск, основа якого виконана з твердого матеріалу. У більшості ЕОМ виконує функцію енергонезалежного носія інформації (комп'ютерної пам'яті чи нагромаджувача інформації) з довільним доступом (англ. random access).
Основні ознаки
На відміну від дискети, що виготовляється на основі гнучкого (лавсанового) магнітного диска, інформація у твердому магнітному диску записується шляхом намагнічування шару феромагнітного матеріалу (діоксиду заліза у минулому чи сплаву кобальту тепер), що нанесений на поверхні твердих (алюмінієвих, скляних або композитних) пластин у формі диска. У твердих магнітних дисках використовується одна або декілька пластин, встановлених на одному шпинделі. Голівки зчитування-запису у робочому режимі не торкаються поверхні пластин завдяки прошарку постійно набігаючого повітря, що утворюється біля поверхні дискових пластин при швидкому обертанні. Відстань між голівкою і робочою поверхнею дискової пластини становить декілька нанометрів (у сучасних дисках близько 10 нм), а відсутність механічного контакту забезпечує тривалий термін експлуатації пристрою. За відсутності обертання дисків головки знаходяться поблизу шпинделя або за межами диска у безпечній зоні, де унеможливлюється їх нештатний контакт з поверхнею дисків.
Також, на відміну від гнучких дисків, у твердих магнітних дисках носій інформації (магнітний диск) сполучений в єдиний пристрій з іншими вузлами нагромаджувача (засобами запису і зчитування, приводом та блоком електроніки). Такий твердий диск переважно використовуються як стаціонарний (незнімний) носій інформації.
Конструкція
Існує багато типів твердих дисків, але всі вони складаються з одних і тих же вузлів із спільним принципом роботи. Основні елементи конструкції наступні:
- пластини магнітних дисків на спільному шпинделі;
- голівки читання/запису;
- механізм приводу голівок (коромисло із сервоприводом);
- двигун приводу дисків;
- друкована плата з електричними схемами керування;
- кабелі і гнізда рознять кабелів живлення і передачі даних;
- елементи конфігурування (пермички і перемикачі).
Диски, двигун приводу дисків, голівки і механізм приводу голівок зазвичай поміщаються в герметичному корпусі, що має назву «гермоблок» або «блок голівок і дисків» . Інші вузли, що не входять у гермоблок (друкована плата керування, лицева панель, елементи конфігурування тощо), є знімними і поміщаються ззовні гермоблока.
Порівняння інтерфейсів
| Пропускна здатність, Мбіт/с | Максимальна довжина кабелю, м | Чи потрібний кабель живлення | Максимальна кількість накопичувачів | |
|---|---|---|---|---|
| UltraATA/133 | 1064 | 0,46 | Так | 2 |
| SATA/300 | 2400 | 1 | Так | 1 |
| SATA/600 | 4800 | 1 | Так | 1 |
| FireWire/400 | 400 | 4,5 (при послідовному з'єднанні до 72 м) | Так/Ні (залежить від типу інтерфейсу й накопичувача) | 63 |
| FireWire/800 | 800 | 4,5 (при послідовному з'єднанні до 72 м) | Ні | 63 |
| USB 2.0 | 480 | 5 (при послідовному з'єднанні, через хаби, до 72 м) | Так/Ні (залежить від типу накопичувача) | 127 |
| Ultra-320 SCSI | 2560 | 12 | Так | 16 |
| eSATA | 2400 | 2 | Так | 1 (з помножувачем портів до 15) |
Редагування VladOliynyk 08:42, 11 листопада 2014 (EET) LIVE
