Відмінності між версіями «UEFI.BiosSetup»

Версія за 19:03, 9 листопада 2014

Extensible Firmware Interface

Extensible Firmware Interface ( EFI ) - інтерфейс між операційною системою і мікропрограмами , керуючими низькорівневими функціями обладнання, його основне призначення : коректно ініціалізувати обладнання при включенні системи і передати управління завантажувача операційної системи. EFI призначений для заміни BIOS - інтерфейсу, який традиційно використовується всіма IBM PC - сумісними персональними комп'ютерами. Перша специфікація EFI була розроблена Intel, пізніше від першої назви відмовилися і остання версія стандарту носить назву Unified Extensible Firmware Interface ( UEFI ).

Процес завантаження ПК на основі UEFI

Залежно від конфігурації, UEFI або самостійно завантажує комп'ютер, або переходить в режим емуляції стандартного BIOS. Тільки після цього запускається менеджер завантаження Windows.

Сигнали

Що таке UEFI BIOS

Базові принципи роботи системної BIOS для настільних комп'ютерів були сформовані в далеких 80-их роках минулого століття. За минулі десятиліття комп'ютерна індустрія бурхливо розвивалася і за цей час постійно траплялися ситуації , коли нові моделі пристроїв виявлялися несумісними з певними версіями BIOS. Що б вирішувати ці проблеми , розробникам постійно доводилося модифікувати код базової системи вводу / виводу , але в підсумку цілий ряд програмних обмежень так і залишився незмінним з часів перших домашніх ПК. Така ситуація призвела до того , що BIOS в своєму класичному варіанті остаточно перестав задовольняти вимогам сучасного комп'ютерного заліза , заважаючи його поширенню в масовому секторі персоналок . Стало зрозуміло , що необхідно щось змінювати.

У 2011 році , із запуском у виробництво материнських плат для процесорів Intel покоління Sandy Bridge , які встановлювалися в роз'єм LGA1155 , отримувалося масове впровадження нового програмного інтерфейсу для початкового завантаження комп'ютера - UEFI .

Насправді перша версія даної альтернативи звичайному BIOS була розроблена і успішно використана компанією Intel в серверних системах ще наприкінці 90 -их років. Тоді , новий інтерфейс для початкового завантаження ПК називався EFI ( Extensible Firmware Interface ) , але вже в 2005 році його нова специфікація отримала назву UEFI ( Unified Extensible Firmware Interface ) . На сьогоднішній день ці дві абревіатури вважаються синонімами.

Як бачите , виробники системних плат не особливо поспішали переходити до нового стандарту , до останнього намагаючись удосконалювати традиційні варіації BIOS. Але очевидна відсталість цієї системи , включаючи її 16 -бітний інтерфейс, що не дала можливість використовувати більше 1 Мб адресного простору пам'яті , відсутність підтримки накопичувачів об'ємом більше 2 Тб та інші постійні нерозв'язні проблеми сумісності з новим обладнанням все ж стали серйозним аргументом для переходу на нове програмне рішення .

Які ж зміни приніс із собою новий завантажувальний інтерфейс , запропонований Intel і в чому його відмінності від BIOS ? Як і у випадку з BIOS , основним завданням UEFI є коректне визначення обладнання відразу після включення ПК і передача управління комп'ютером операційній системі . Але при цьому , зміни в UEFI настільки глибокі , що порівнювати її з BIOS було б просто некоректно .

BIOS - це практично незмінний програмний код , вшитий в спеціальну мікросхему і взаємодіє безпосередньо з комп'ютерним обладнанням за допомогою власних програмних засобів. Процедура завантаження комп'ютера за допомогою BIOS проста: відразу після включення комп'ютера проводиться перевірка обладнання та завантаження простих універсальних драйверів для основних апаратних компонентів. Після цього BIOS знаходить завантажувач операційної системи і його активує . Далі відбувається завантаження ОС.

Систему UEFI можна назвати прошарком між апаратними компонентами комп'ютера , з їх власними мікропрограмами - прошивками , і операційною системою , що дозволяє їй так само виконувати функції BIOS. Але на відміну від BIOS , UEFI являє собою модульний програмований інтерфейс, що включає тестові , робітники і завантажувальні сервіси , драйвери пристроїв , протоколи комунікацій , функціональні розширення і власну графічну оболонку , що робить його схожим на сильно полегшену операційну систему. При цьому користувальницький інтерфейс в UEFI сучасний, підтримує управління мишею і може бути локалізований на декілька мов , включаючи російську.

Переваги

• Може працювати з дисками дуже великого обсягу.
• Структури даних зберігаються на диску в двох місцях: на початку і в кінці диска. Це підвищує шанси на успішне відновлення інформації після апаратних збоїв або виявленні збійних секторів.
• Для критично важливих даних обчислюються циклічні значення перевірок надмірності, що підвищує шанси на виявлення і коректне відновлення пошкодженої інформації.
• Зберігає всі розділи в єдиній таблиці (яка резервується), тому немає необхідності використовувати розширені або логічні розділи.

Реалізація

Intel Platform Innovation Framework для EFI ( Інноваційний Інструментарій Intel ) - ряд специфікацій, розроблених Intel спільно з EFI. Якщо EFI визначає інтерфейс між ОС і firmware, то інструментарій визначає структури, використовувані для створення ПО на більш низькому рівні, ніж інтерфейс між ОС і firmware. Зокрема інструментарій включає всі кроки, необхідні для ініціалізації комп'ютера після включення. Ці внутрішні можливості вбудованого ПЗ не визначені як частина специфікації EFI, але включені в специфікацію ініціалізації платформи ( Platform Initialization Specification ), розроблену UEFI. Інструментарій був перевірений на платформах:

• Intel XScale
• Intel Itanium
• IA- 32

Сумісність з ОС для платформи x86, яку вимагають для роботи інтерфейсу « legacy BIOS », досягається за допомогою модуля підтримки сумісності ( CSM ). CSM включає 16-бітну програму ( CSM16 ), реалізовану виробником BIOS, і шар, що зв'язує CSM16 з інструментарієм. Intel розробив еталонну реалізацію для інструментарію під кодовою назвою «Tiano». Tiano - повна, legacy-free реалізація ПО, що забезпечує підтримку EFI. Tiano не включає 16-бітну частину CSM, але забезпечує інтерфейси, необхідні для доповнень, що реалізуються виробниками BIOS. Intel не надає повну реалізацію Tiano для кінцевих користувачів.

Продукти, засновані на EFI, UEFI і специфікаціях інструментарію, доступні через незалежних виробників BIOS, наприклад:

• American Megatrends (AMI)
• Insyde Software

Деякі реалізації виробників повністю засновані на Tiano, в той час як інші, відповідають специфікаціям, але не грунтуються на еталонній реалізації Intel.

Чим може бути корисна UEFI?

EFI - це програмний інтерфейс, який працює між операційною системою і прошивкою платформи, що дозволяє замінити BIOS. Насправді, EFI досить складний, щоб можна було називати його схожим на власну ОС. Він не тільки пропонує підтримку драйверів, інтерфейсів і служб, але також має оболонку, в якій користувачі можуть виконувати додатки за допомогою інтерфейсу командного рядка.

EFI містить системну інформацію , організовану у вигляді таблиць , тут є завантажувальні і runtime - служби внутрішньої операційної системи. Завантажувальні служби включають ініціалізацію , файлові служби та інші подібні , а також текстові та графічні консолі користувача. Виконання -служби включають сервіси дати, часу і незалежній пам'яті . Для підтримки зв'язку між пристроями всі драйвери і компоненти EFI підтримують зв'язок через спеціальні протоколи . Драйвери теж дуже важливі , оскільки оточення пристроїв EFI ( EFI Byte Code , ЕДК ) , є незалежним від процесора , що забезпечує як ініціалізацію , так і роботу пристроїв ( за винятком специфічного для ОС " заліза" з особливими функціями та вимогами підтримки , наприклад , високою кінець відеокарт ) .

Минули часи, коли для старту різних операційних систем був потрібний певний завантажувач. EFI реалізує власний завантажувач, що відповідає за це завдання. У збирачів систем з'являються нові можливості, оскільки можна додавати розширення EFI з різною незалежній пам'яті. Це означає, що виробник ПК може використовувати материнську плату і платформу за бажанням споживача, додаючи при цьому додаткові системні функції через EFI, наприклад, через розділ на системному жорсткому диску або через завантажування в Інтернеті.

Оскільки функція ініціалізації платформи EFI (Platform Initialization, PI) пропонує режим сумісності Compatibility Support Mode (CSM), через який можна публікувати додаткові інтерфейси, можна надати і спадковий BIOS. Враховуючи переваги, швидка підтримка UEFI виявляється досить привабливою для виробників. Але сьогодні широка підтримка існує більше на папері.

ASUS UEFI: Ai Tweaker

Це розділ, який відповідає за розгін і режими роботи процесора, пам'яті і системи управління живленням EPU.

Ai Overclock tuner - опція пропонує 3 варіанти розгону: Auto (автоматичний), Manual (ручний), за допомогою профілю XMP, де частота процесора і пам'яті виставляються оптимальними для досягнення частоти пам'яті зазначеної в профілі).

Turbo Ratio задає режим роботи Turbo Boost процесора.

Memory Frequency - вибір частоти роботи пам'яті.

EPU Power Saving Mode - включення режиму енергозбереження материнської плати і вибір варіанта енергозбереження: мінімальний, середній, максимальний.

OC Tuner - функція авторозгону системи. Використовувати обережно.

Подраздел DRAM Timing Control відповідає за точне налаштування таймінгів пам'яті. Також відображаються поточні значення таймінгів встановлених модулів пам'яті.

CPU Power Management - тут задаємо коефіцієнт множника процесора, включення технології Intel SpeedStep (зниження напруги і частоти процесора при бездіяльності) і включаємо або відключаємо режим Turbo Boost.

Long Duration Power Limit дозволяє перевизначити максимальний TDP процесора для тривалої роботи. Зазначено максимальне значення. Наприклад, для процесора Intel Core i5-2400 базове значення - 95.

Long Duration Maintained - максимальна тривалість роботи процесора з включеною технологією TurboBoost при перевищенні значення Long Duration Power Limit.

Short Duration Power Limit - другий ліміт TDP - спрацьовує при перевищенні значення першого ліміту. Час роботи в цьому режимі не можна відрегулювати. По специфікаціях Intel - працює до 10 секунд.

Additional Turbo Voltage - максимальна додаткова напруга, що подається на процесор в режимі Turbo Boost.

Primary Plane Current Limit - максимальна сила струму допустима для живлення процесора (крок 0.125А).

Підрозділ DIGI + VRM дозволяє здійснити більш точну настройку системи живлення процесора на материнській платі. Ці п'ять профілів відносяться до Load-Line Calibration, яка служить для компенсації просідання напруги живлення ядра при збільшенні навантаження на процесор У режимі Regular вона працює по специфікаціям Intel. Інші профілі налаштовують швидкість реакції на просідання напруги, і необхідні для розгону. Чим вище значення, тим більший розгін може бути досягнутий, однак збільшуватиметься нагрів процесора і силових елементів материнської плати.

VRM Frequency - включення автоматичного або ручного режиму управління частотою VRM модуля живлення процесора.

VRM Fixed Frequency Mode - в ручному режимі можна задати частоту перемикання фаз VRM модуля. Діапазон регулювань - від 300 до 500 кГц, з кроком 10 кГц.

VRM Spread Spectrum - щоб вимкнути режиму Spread Spectrum для VRM модуля живлення процесора (не плутати з Spread Spectrum для процесора!).

Phase Control - вибір алгоритму роботи вузла управління контролем фаз живлення процесора.

Manual Adjustment - в ручному режимі управління алгоритмом перемикання фаз живлення, можна вибрати один з чотирьох пресетів - від консервативного Regular, до самого швидкісного Ultra Fast. Ця пресета відносяться до Load-Line Calibration. В режимі Regular вона працює по специфікаціям Intel. Решта профілі налаштовують швидкість реакції на просідання напруги, і необхідні для розгону. Чим вище значення, тим більший розгін може бути досягнутий, однак збільшуватиметься нагрів процесора і силових елементів материнської плати.

Duty Control - модуль контролю компонентів кожної фази живлення процесора (VRM).Можливо два положення: T.Probe - модуль орієнтується на оптимальний температурний режим компонентів VRM. Extreme - підтримує оптимальний баланс VRM фаз. Ми рекомендуємо залишити значення T.Probe.

CPU Current Capability - модуль управління діапазоном можливого споживання енергії процесором. Всього є п'ять положень - від 100 до 140%: Якщо ви розганяєте процесор, краще вибрати більш високе значення.

CPU Voltage - вибираємо режим керування напругою живлення процесора (Offset або Manual).

Offset Mode Sign - визначає інкремент (+) / декремент (-) значення зміщення напруги живлення. Говорячи простою мовою - збільшення або зменшення напруги процесора залежить від зашитого в процесор напруги, яка є точною відліку.

CPU Offset Voltage - задає величину зміщення (від 0.005В до 0.635В) напруги.

CPU Manual Voltage - вказуємо напругу живлення процесора вручну (від 0.800В до 1.990В з кроком 0.005В).

DRAM Voltage - напруга оперативної пам'яті (від 1.20В до 2.20В з кроком 0.00625В).

VCCSA Voltage - напруга живлення системного агента (System Agent). Діапазон: від 0.800В до 1.700В з кроком 0.00625В.

VCCID Voltage - напруга живлення системи введення-виведення процесора (кольцеовй шини). Діапазон: від 0.800В до 1.700В з кроком 0.00625В.

CPU PLL Voltage - завдання напруги для синхронізації внутрішніх множників (Phase-Locked Loop - фазова автоматична підстроювання частоти) (від 1.2000В до 2.2000В з кроком 0.00625В).

PCH Voltage - напруга «південного» моста (від 0.8000В до 1.7000В з кроком 0.0100В)

DRAM DATA REF Voltage і DRAM CTRL REF Voltage задають множник для кожного з модулів пам'яті (від 0.3950х до 0.6300х з кроком 0.0050х).

CPU Spread Spectrum - при розгоні дану опцію краще вимикати для підвищення стабільності роботи системи.

При перемиканні Ai Overclock tuner в режим Manual доступні ще параметри.

BCLK / PEG Frequency - завдання базової частоти (від 80 до 300 МГц). Через особливості платформи LGA 1155, проблематично отримати стабільну систему з опорною частотою вище 105МГц.