Відмінності між версіями «Творчість Горація: літературна спадщина; новаторство поета; популяризація поезії Горація в Європі»

Версія за 17:56, 2 жовтня 2013

Горацій

У переліку найвидатніших поетів золотої доби римської літератури, у перших його рядках, фігурує ім'я Квінта Горація Флакка, автора багатьох гімнів, сатир, еподів, послань і звісно ж, од, на долю яких випала найбільша слава. Ознайомившись із цими творами, не виникає сумнівів, що вони належать перу гідного спадкоємця таких геніїв давньогрецької поезії, як Алкей, Сапфо, Анакреонт.

До речі, свої вірші Горацій писав строфами, винахідниками яких були саме ці еллінські митці (сапфічна строфа, архілохова, асклепіадова...)

Дитинство

Видатний класик римської літератури Квінт Горацій Флакк народився 8 грудня 1965 до н.е. в сім'ї вільновідпущеника, власника скоромного маєтку у Венузії, римської колонії на кордоні Луканії і Апулії. Коли майбутній поет був ще дитиною, його батько залишив економну і спокійне життя в провінції і переїхав до Риму, щоб дати там синові хорошу освіту.

У столиці він заради заробітку виконував посаду складальника податків на аукціонах. З гордістю і серцевою вдячністю говорить завжди Горацій про цю людину старого гарту, цілком присвятив себе вихованню сина. Він згадує про нього як про бездоганний педагога і прекрасному наставника, що готував хлопчика до життя чесної і скромною.

Освіта

У Римі Горацій вчився разом з дітьми вершників і сенаторів в школі Орбілію, вчителі швидкого на руку, який, не економлячи на ляпаси, примушував учнів читати «Латинську Одіссею» Лівія Андроника, автора III століття до н.е. Отримавши блискучу риторичну освіту в римській риторичної школі, він вчився в Афінах, в заснованій Платоном Академії.

Горацій сприйняв характерний для римлян, особливо в цю епоху, інтерес до минулого, ідеалізацію цього минулого, переконання, що порятунком від усіх зол сучасності є національне відродження. Він вивчав філософію Платона і Епікура, віддав данину республіканським захопленням. В Афінах Горацій приєднався до Брута, який восени в 44 роки приїхав до Греції вербувати серед молоді прихильників для боротьби проти Антонія і Октавіана.

Захоплений незвичайністю своєї ролі, Горацій стає прихильником справи республіки і в званні військового трибуна, яке, мабуть, дуже лестило синові колишнього раба, командував легіоном.

Але поразка при Филипах в 42 році швидко протверезило його, до того ж його натурі були чужі війни і політичні розбрати, в які він був залучений своєї недосвідченістю і красномовством вбивці Цезаря. Згодом Горацій з гіркотою згадував про втрату своїх нетривких ілюзій до нещасної авантюрі, ледь не вбив його.

Зближення з поетами

Дочекавшись амністії, поет повертається до Риму. До початку 30-х років відносять його перші вірші. Поезія приносить популярність; Горацій входить в гурток Мецената і скоро стає його другом, зближується з іншими поетами цього гуртка, зокрема з Вергілієм і Варієм.

Дружба з Меценатом

Прозорливий провідник культурної політики Октавіана Августа Меценат сприяв розвитку літератури, яка сприяла б вихованню широких народних мас у дусі ідеології прініціпата. Меценат зібрав близько серпні кращих поетів того часу, він був не лише покровителем, а й натхненником. Володіючи рідкісною здатністю виявляти в інших людях дарування, Меценат передбачав, в якому напрямку буде розвиватися той чи інший талант і тактовно допомагав його становленню. Фігура Мецената є як би символом усієї римської культури цієї епохи, і не випадково таке явище як покровительство наукам і мистецтвам, що виникло при Птолемеях в Олександрії, увійшло в історію під назвою «меценатство».

Горацій мав всі підстави пишатися тим, що він здобув прихильність і прихильність Мецената, який, хоча і був людиною знатного походження, не побрезгал сином волноотпущенніка, відрізняючи людей не знатності, а по шляхетності почуттів і думок.

Горацій ніколи не зловживав дружбою Мецената і не користувався його розташуванням на шкоду іншим людям. Серцева дружба і вдячність поета ніколи не ставили його в залежне становище від Мецената. Дуже скромний, він був далекий від того, щоб вимагати від свого потужного покровителя ще більших щедрот. Він навіть не скористався цією дружбою, щоб повернути батьківський маєток, конфісковане Октавіаном на користь ветеранів при битві на Филипах.

У 33 році він отримує від Мецената в подарунок невелике, але досить дохідна маєток, розташованої у мальовничій місцевості. Далекий від будь-яких честолюбних устремлінь, Горацій не приховує, що нескінченним турботам і турботам міського життя він віддає перевагу тиху спокійну життя в селі, яка символізує для нього свободу. Горацій жив то в Римі, то в своєму Сабінські маєток, відмовляючись від офіційних посад (він відкинув навіть посаду секретаря Августа) і ведучи життя «приватного людини», хоча і став головним чином в останні 10 років свого життя загальновизнаним придворним поетом. Меценат ввів Горація в коло наближених Августа. Потрапивши в оточення принцепса, поет зберігає властиву йому обачність, не намагається виділитися, у всьому проявляє врівноваженість.

Їм рухало не стільки почуття згоди з ідеологією принципату, скільки почуття подяки за довгоочікуваний мир, відновлений Августом в Італії, ціле століття, ціле століття сотрясаемой цивільними міжусобицями. Що стосується дружби Горація з Меценатом, то вона тривала до самої смерті останнього.

Меценат помер у вересні 8 року до н.е., 27 листопада того ж року помирає, не набагато переживши свого друга і покровителя, Горацій. Так виповнилося пророцтво поета, що він помре незабаром після смерті Мецената.

Літературна спадщина

Як ми бачимо, життя Горація не рясніє значними подіями, тим не менш, вона не втрачає для нас своєї привабливості. Адже жоден античний автор не розповів про себе так щиро і довірливо, як це зробив у своїх віршах Горацій, що відкрив самі різні сторони своєї душі і показав самі різні сторони свого повсякденного життя, причому з такою природністю, добродушністю і щирість, що читач мимоволі починає відчувати себе як би довіреною особою поета.

Горація багато читали не тільки в давнину, але і в новий час, тому до нас дійшли всі його твори: збірка віршів «Ямби», або «Еподи», дві книги сатир («Бесіди»), чотири книги ліричних віршів, відомих під назвою «Оди», ювілейний гімн «Пісня сторіччя» і дві книги послань.

Після виходу в світ першої книги «Сатир» Горацій опублікував «Еподи», збірка з 17 віршів, які він написав одночасно з сатирами.

«Еподи» по-грецьки «приспіви». Назва «Еподи» було дано збірки граматиками і вказує форму двовіршів, де короткий вірш слід за довгим, сам Горацій назвав ці вірші «ямбами». Зразком для них послужили ямби грецького поета Архілоха, що жив в першій половині VII століття до н.е. Вельми примітно, що Горацій з самого початку свого творчого шляху бере за зразок давньогрецьку класику, а не поезію олександрійців, як того вимагала літературна мода.

У більшій частині етюдів поет продовжує традиції неотериков: найбільше тут п'єс, що містять нищівну лайка, глузування, навіть непристойності, але можна помітити й відмінність: в етюдах Горацій нерідко піддає критиці не тільки певну особу, якій адресована п'єса, але і стоять за цією особою суспільні явища. Так епод 4 виконаний злоби проти якоїсь людини, колишнього раба, що добився високого і почесного становища у суспільстві:

Нападки Горація звернені тут не стільки на певну особу, скільки на всю соціальну категорію колишніх рабів, завдяки своїм багатством пролазять у вищі кола суспільства.

Всі Еподи, як правило, дуже динамічні, вони звернені до самої дійсності, форма їх наближається до драматичної і нагадує мім.

Сатиричний жанр

Не менш ніж Еподи для творчості Горація 40-30-х років характерні сатири. На перший погляд здається дивним, що Горацій, людина низького походження, до того ж з «підмоченою» репутацією, повернувшись після амністії в Рим і зіткнувшись там з нуждою, з багатьох літературних жанрів віддав перевагу саме сатиру, найменш підходящу для людини в його становищі.

Навіть зовні Гораціева сатира не могла бути схожа на сатиру Луіцілія, так як до цього часу і лексика і стилістика латинської мови досягли великої досконалості. Латинська поезія набула витонченість, витонченість, збагатилася риторичним прийомами.

Всі ці зміни визначили характер сатир Горація. Поет називає свої нові твори «Бесіди», вказуючи цим на їх зв'язок з грецькою диатрибой, імпровізованої усній бесідою на моральну тему, яка наповнена порівняннями, сентенцією, прикладами з життя, притчами, що ілюструють те чи інше положення.

Персонажі його книг

Персонажі, які населяють «Сатири», - це люди, з якими Горацій зіштовхується щодня: скнара, нахаба, базіка, честолюбець, простий розсудлива людина, жалюгідний філософ про свою прямолінійністю і парадоксальними тезами, сладострастнік, мисливець за спадком, який розбагатів вискочка, який бажає відзначитися перед гостями. Так, описуючи жорстокість однієї людини, він порівнює її з жорстокістю іншого:

Він навіть рабові дозволяє прочитати собі повчання, з якого виявляється деяка непослідовність і навіть нетерпимість Горація.

Тим не менш, це завжди уровновешенности дух, який доволствуется малим і прагне до самотнього життя. Йому чужі провінційна сутність і марнославство тих, хто хизується своїм багатством або шляхетним походженням. Поет задоволений своєю скромною життям не соромиться того, що він син вільновідпущеника. Він пише вірші не заради схвалення публіки.

Висновок

Отже, Горацій не тільки пише сатири, починаючи з 30 року Горацій з перервами пише ліричні вірші, оди. Своїми творами він увічнив себе в пам'яті нащадків. Він сам говорить:

Заслуга Горація-сатирика в тому, що він перший в римській літературі свідомо пов'язав жанр сатири з теорією смішного. Взявшись за жанр сатири, Горацій враховував не тільки літературні смаки сучасного йому римського суспільства, але такі і його духовні проблеми і цікаві, він зробив сатиру жанром, цілком співзвучним естетичним запитам свого часу. Але, слід зазначити, що його твори, теми, мети, взяті ним в основу, актуальні і в наші дні. Горацій дуже скоро зробився шкільним автором. Його твори багато читали, вивчали коментували. Йому наслідували римські сатирики Персий і Ювенал. В середні віки в ньому цінували поета-мораліста, автора «Сатир» і «Послань».

В епоху Відродження перевагу віддавали Горацію-лірику. Його поезія надихала Петрарку і Аріосто. Погляди Горація на поезію знайшли відображення в «Поетичному мистецтві» Буало. Особливо часто зверталися до Горація російські поети.

Горацианской мотиви зустрічаються у Кантеміра, Ломоносова, Державіна, Пушкіна, Дельвіга, Тютчева, А. Майкова ... Крім того воістину спадщиною є видатний пам'ятник античної класичної естетики «Наука про поезію», узагальнив роздуми автора про шляхи розвитку поезії і весь його поетичний досвід, принесла Горацію заслужену славу теоретика римського класицизму. Як ми бачимо, існує внутрішня єдність між Горацієм-людиною і Горацієм-поетом.

Людина і поет нерозривні, вони злиті воєдино в тій гармонії, яка досягається внутрішнім відчуттям рівноваги і міри і є, згідно Горацію, сутність поезії. Горацій досяг цієї рівноваги і тому його твори живі до наших часів.