Відмінності між версіями «Продовження...»

Поточна версія на 17:01, 15 травня 2013

Перше покоління (1966-1967 рр..)

1 січня 1966 на щорічному Rose Bowl Game глядачам вперше був показаний «Dodge Charger» - новий флагманський автомобіль компанії Dodge. Головним дизайнером проекту був Карл Камерон (Carl «CAM» Cameron). Продажі почалися в середині 1966 року. У 1966 році характерною рисою Charger стає решітка радіатора «electric shaver» (англ. electric shaver - електробритва) - використані повністю ховаються фари, що не використовувалося Крайслером з 1942 року (на деяких моделях підрозділи DeSoto) - коли фари відкриті або закриті решітка виглядають цільної деталлю.У салоні Dodge Charger встановлено чотири окремих анатомічних сидіння, довга консоль від передньої до задньої частини салону (повна консоль). Задні сидіння і частина консолі можна було скласти вперед, а перегородку багажника опустити назад, що дозволяло розмістити багаж всередині салону. Багато елементів були ексклюзивними - дверні панелі, підсвічування приладової панелі і інші. Всі двигуни на вибір були V8. Шестициліндрові двигуни до 1968 роки не пропонувалися. У 1966 році було запропоновано чотири двигуни на вибір: V8 318 (5,2 л) базова модель, з двокамерним карбюратором V8 361 (5,9 л) з двокамерним карбюратором V8 383 (6,3 л) з 325 к.с. (242 кВт) з чотирикамерним карбюратором - більшість замовлень в 1966 році V8 426 «Street Hemi» (7 л) - новий двигун Chrysler з двома Чотирикамерне карбюраторами. Наприкінці 1966 дилерами встановлювався як опція спойлер на кришці багажника (через правил участі в NASCAR). У 1966 році Dodge Charger був першим серійним автомобілем у США, обладнаний спойлером.Общій обсяг виробництва Dodge Charger в 1966 році склав 37344 одиниць. Незважаючи на те, що початок продажів припало на середину 1966 року народження, дебют Dodge Charger був дуже вдалий. У 1967 році відбулися деякі зміни екстер'єру, а також стали доступні вінілові даху. У салоні зникла повна довга консоль (через скарги клієнтів на незручність посадки і висадки з задніх місць). Роздільні ковшові сидіння були стандартними, а складаний підлокітник був опцією, що дозволяє сидіти попереду трьом. У 1967 році були запропоновані п'ять двигунів на вибір: V8 318 (5,2 л) базова модель, з двокамерним карбюратором, застосовані клиновидні камери згорання (серія «Chrysler LA») V8 383 (6,3 л) з двокамерним карбюратором V8 383 (6,3 л) з 325 к.с. (242 кВт) з чотирикамерним карбюратором V8 426 «Street Hemi» (7 л) - новий двигун Chrysler з двома Чотирикамерне карбюраторами V8 440 «Магнум» - консервативний двигун потужністю 375 к.с. з одним чотирикамерним карбюратором. Незважаючи на успіх у НАСКАР в 1966 році, продажі в 1967 році скоротилися наполовину. У 1967 році було продано лише 15 788 Dodge Charger - Dodge зіткнувся з конкуренцією з боку Ford Mustang і Chevrolet Camaro.

Третє покоління (1971-1974 рр..)

У 1971 році дебютував новий Dodge Charger третього покоління. Він був підданий повного рестайлінгу - нова роздільна решітка радіатора і більш округлі форми кузова. Поворотні фари стали додатковою опцією, з'явилися в списку опцій задній спойлер і капот «Ramcharger» - особливий заборник повітря прямо над повітряним фільтром. Цей пристрій вже використовувалося на «Plymouth Roadrunner», «Dodge Coronet R / T» і «Dodge Super Bee», але вперше було використано на Dodge Charger.

Як і в другому поколінні випускалися модифікації «Dodge Charger 500», «Dodge Charger R / T» і «Dodge Charger SE». Версія «Dodge Charger R / T» втрачала свою популярність завдяки вищим страховим витрат. Тільки 63 автомобілі в 1971 році були оснащені двигуном «Hemi», в порівнянні з 2659 автомобілями, оснащеними іншими двигунами. Швидко зростаючі страхові ставки в поєднанні з більш високими цінами на бензин знизили продажі автомобілів класу «muscle car» і 1971 рік став останній роком продажів автомобілів з двигуном «Hemi 426». У 1971 році припинилися продажі високоефективних двигунів «440 Six-Pack» (хоча деякі джерела заявляють, що цей двигун випускався до 1972 року).

У 1972 році R / T версії були замінені новим «Dodge Charger Rallye». Їх можна було відрізнити від інших «Dodge Charger» 1972 року по унікальному оформленню даху і прихованим фарам.

Двигуни «Chrysler RB 440 V8 Magnum» були як і раніше доступні, але тепер вказувалася більш реалістична потужність (докладніше див Muscle car - Зауваження про потужність двигунів). Крім того, починаючи з 1972 року, на всіх двигунах була знижена ступінь стиснення, що дозволило використовувати більш дешевий бензин «регуляр», замість бензину «преміум».У 1973 році Dodge Charger отримав нові задні ліхтарі і грати радіатора. Ховаються фари більше не встановлювалися, навіть в якості опції. Стандартним двигуном і раніше був «Chrysler LA 318 V8», на версії Rallye - «Chrysler LA 340 V8», в якості опції залишилися тільки «Chrysler 400 V8» і «Chrysler 440 V8». Відмінною рисою «Dodge Charger SE» 1973 була нова дах у стилі «вініл» і три маленьких бічних віконечка. Продажі Dodge Charger в 1973 році досягли 108,000 одиниць, що є найвищим показником за всі роки випуску Dodge Charger третього покоління.

Dodge Charger SE 1973

У 1974 році відбулися незначні зміни: додано нові кольори, збільшилися розміри гумових бамперів (викликано зміною федеральних правил). Найбільша новина 1974 полягає в тому, що двигун «Chrysler 340 V8» був замінений на «Chrysler 360 V8» з чотирикамерним карбюратором. Поступово «Dodge Charger», задуманий як «performance car» (категорія потужних спортивних автомобілів) перейшов у категорію «personal luxury car» - особисті розкішні автомобілі, одночасно ера «muscle car» підійшла до кінця, і в 1975 році «Dodge Charger» забив остаточний цвях у кришку труни «muscle car».

Четверте покоління (1975-1978 рр..)

З 1975 року Dodge Charger використовує платформу Chrysler Cordoba. Dodge Charger SE (Special Edition) був єдиною пропонованої моделлю. Він випускався з різними двигунами, починаючи від Chrysler LA 318 V8 (5,2 л) і закінчуючи Chrysler B 400 V8 (6,6 л). Стандартним двигуном став Chrysler LA 360 V8 (5,9 л). Обсяг продажів в 1975 році склав 30812. Через вкрай незграбної форми кузова, команди NASCAR були змушені використовувати кузова моделей попередніх років (зразка 1974 року). У 1976 році модельний ряд був розширений до чотирьох моделей - базова, Charger Sport, Charger SE і Charger Daytona. Продажі пішли вгору - 65900 машин в 1976 році. У 1977 році базова модель і Charger Sport були зняті з виробництва. Продажі впали до 36204 шт. У 1978 році було виготовлено лише близько 2800 Dodge Charger (ймовірно з решти запасів 1977 року), після чого він був замінений на Dodge Magnum. Dodge Charger (L-body) (1983-1987 рр..) У 1983-1987 роках Dodge Charger випускався на типовий базі «L» концерну Крайслер. «Заряджена» версія вироблялася з середини 1983 по 1987 рік, отримала власне ім'я Shelby Charger.

Dodge Charger LX (2006г.)

У лютому 2005 року відбулося повернення культового автомобіля Dodge Charger на платформі LX. Автомобіль був створений, щоб продовжити лінію Dodge Charger, а також замінити Dodge Intrepid. Dodge Charger LX представляє з себе повнорозмірний чотиридверний седан. Він поділяє платформу з Chrysler 300С, Dodge Challenger (другого покоління), Dodge Magnum.