Відмінності між версіями «Конспект уроку №9 (Програмування) Чайки Едуарда»

Поточна версія на 14:01, 26 грудня 2008

Алфавіт мови програмування. Величини та їх опис мовою програмування. Змінні та константи. Ідентифікатори величин.

Мета уроку: дати дітям поняття мови програмування, на прикладі мови Паскаль дати поняття основним поняттям мови: алфавіт, оператори, ідентифікатори, рядки, описи.

Тип уроку: Лекційний.

І. Актуалізація опорних знань.

(усне опитування)

1. Основні етапи розв’язування задачі на комп’ютері?

2. Що таке алгоритм?

3. Хто може бути виконавцем алгоритму?

4. Способи представлення алгоритму.

ІІ. Пояснення нового матеріалу.

Мова програмування - це штучна мова для написання команд, виконуваних обчислювальною машиною. Кожна мова програмування має свій алфавіт та син-таксис(правила за якими створюється програма). Мови програмування поділяються на мови низького рівня (машинно-залежні )(Асемблера) та мови програмування високого рівня (машинно-незалежні )(Паскаль, Бейсік). Мови високого рівня максимально наближенні до «людської мови». Але такі мови не розуміє комп’ютер. Для перекладу програми, яка написана на мові програмування високого рівня в машинну мову, використовують спеціальні програми – транслятори.

Розрізняють два види трансляторів:

Компілятор – це програма, що перекладає в машинні коди про-грами, написанні мовою високого рівня.

Інтерпретатор – це програма, що призначена для трансляції та ви-конання програми по командах.

В будь-якій мові програмування можна виділити чотири типи елементів, що використовуються при побудові описів програм:

• символи,

• слова,

• вирази,

• команди (оператори).

Алфавіт мови програмування.

Програма на мові Паскаль формується за допомогою набору знаків, що утворюють алфавіт мови, і складається з літер, десяткових і шістнадцяткових цифр і спеціальних символів.

У якості літер використовуються великі та малі літери латинського алфавіту:

a b c d e f g h і j k l m n o p q r s t u v w x y z

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z

і знак підкреслення.

У якості десяткових цифр:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 0

Шістнадцяткові цифри будуються з десяткових цифр і літер від A до F (або від a до f).

При написанні програм застосовуються спеціальні символи:

+ плюс

- мінус

* зірочка (знак множення)

/ знак ділення

= дорівнює

> більше

< менше

# номер

$ знак грошової одиниці

[ ] квадратні дужки

( ) круглі дужки

{} фігурні дужки

. крапка

, кома

: двокрапка

; крапка з комою

' апостроф

^ тильда

@ комерційне а проміжок

Комбінації спеціальних символів можуть утворювати складені символи:

:= присвоювання

<> не дорівнює

.. діапазон значень

(* *) альтернатива { }

(..) альтернатива [ ]

<= менше або дорівнює

>= більше або дорівнює

Неподільні послідовності символів утворюють слова, що несуть певний зміст у програмі. Слова відділяються розділовими символами, у якості яких може використовуватись проміжок, кома, символ кінця рядка, коментар.

Слова поділяються на:

• стандартні,

• зарезервовані,

• ідентифікатори користувача.

Загальна структура програми. (презентація)

Program <ім’я >; {заголовок програми}

Uses <імя1, імя2>; {список підключених модулів}(Crt, Graph)

Label <імя1, імя2>; {розділ опису міток}

Const <індентифікатор>=<значення>;

Type <ім’я>=<опис типу>;

Var <індентифікатор>: <тип>;

{розділ опису підпрограм}

Begin

<оператори>;

End.

Для компіляції програми використовують клавішу F9.

Для запуску програми на виконання використовують комбінацію Ctrl+F9.

Для перевірки результатів – Alt+F5.

Ідентифікатори користувача використовуються для позначення констант, змінних, процедур і функцій, що визначені самим програмістом. Існують загальні правила написання ідентифікаторів:

1. Ідентифікатор починається тільки з літери або знака підкреслення.

2. Ідентифікатор може складатися з літер, цифр і знака підкреслення.

3. Між двома ідентифікаторами повинен бути хоча б один розділовий знак.

4. Максимальна довжина ідентифікатора 127 символів, але значущими є тільки 63 символи. При написанні можна використовувати як великі, так і малі літери. Компілятор не визначає різниці між ними.

ІІІ. Закріплення.

(Завдання на карточках)

1.Які з наведених нижче ідентифікаторів є правильними і чому?

а) Fа в) ціна д) 5f

б) d г) dfghjwertrt е) n*9

2. До якого типу трансляторів відноситься мова програмування Паскаль?

а) компілятор;

б) інтерпретатор.

3. Скільки різних ідентифікаторів в наступному переліку?

Abc, ABC, CAB, cab, bac, abc, aBC, AcB.

ІV. Домашнє завдання.

1. вивчити означення, що прочитані на лекції.

2. Скласти алгоритм на навчальній алгоритмічній мові і спробувати пе-рекласти його на мову програмування Паскаль, для знаходження суми та різниці двох цілих чисел.

--Чайка Едуард 19:22, 16 декабря 2008 (EET)