|
|
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | [[файл:Autumn_Leaves.jpg|200px|right|Малюнок]] | + | [[Файл:Autumn Leaves.jpg|200px|right|Малюнок]] |
| | | | |
| | | | |
| Рядок 13: |
Рядок 13: |
| | | | |
| | == Мої роботи == | | == Мої роботи == |
| − | СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ
| + | http://www.ukrlib.com.ua/kratko/printout.php?id=27&bookid=17 |
| − |
| + | |
| − | Заспів
| + | |
| − |
| + | |
| − | Мова буде йти «по билицях нашого часу, а не за вимислом Бояна1. Боян бо віщій, якщо хотів пісню творити, то розтікався мислю по древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами...» Згадував він у своїх піснях «давніх часів усобиці», прославляв старого Ярослава [Мудрого], хороброго Мстислава [брата Ярослава]. Співець накладав пальці на живі струни гусел і вони «князям славу рокотали».
| + | |
| − | Ця розповідь «від [часів] старого Володимира2 до нинішнього Ігоря, який укріпив ум силою своєю... навів свої хоробрі полки на землю Половецькую за землю Руськую».
| + | |
| − |
| + | |
| − | ' Невідомий дружинний співець XI ст.
| + | |
| − | 2 Володимир Святославич — великий князь київський (помер у 1015 р.).
| + | |
| − |
| + | |
| − |
| + | |
| − | Повість розкаже про надії, пов'язані з невдалим походом весною [ 1185 p.] Новгород—сіверського князя Ігоря Святославича, його брата Всеволода, сина Володимира та племінника Святослава Ольговича проти войовничих степових кочовників—половців.
| + | |
| − | Ігор рушає в похід; загрозливі віщування
| + | |
| − | Ігор підготував військо до виступу проти ворога. Його бажання — відстояти рідну землю від набігу кочовників, «списа переломити кінець поля Половецького», «напитися води шоломом з Дону», здобути особисту славу.
| + | |
| − | Князя підтримує брат Всеволод. Він промовив: «Один брат [у мене], один світ світлий — ти, Ігорю! Обидва ми Святославичі! Сідлай, брате, свої бистрії коні, а мої вже готові, осідлані під Курськом, попереду. А мої ті куряни — воїни вправні: під трубами сповиті, підшоломами злеліяні, кінцем списа згодовані, путі їм відомі, яруги їм знайомі, луки у них напружені, сайдаки отворені, шаблі вигострені; самі скачуть, як ті сірі вовки в полі, шукаючи собі честі, а князю — слави».
| + | |
| − | Виступ у похід руських воїнів проти половців збігався із затемненням сонця. Ігор Святославич звернувся до свого війська: «Браття і дружино! Лучче ж убитим бути, аніж полоненим бути. Так всядьмо, браття, на свої бистрії коні та наДін синій поглянем...» «...Ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила, свист дикий встав поблизу: див' кличе з верху дерева — велить прислухатись землі незнаємій: Волзі і Поморію2, і Посуллю\ Сурожу4 і Корсуню, і тобі, тмутороканський ідол5».
| + | |
| − | Половці небитими дорогами побігли до Дону великого, бо Ігор сюди військо веде. Злісний крик птахів, звірине виття створюють напружену атмосферу, якесь недобре передчуття.
| + | |
| − | Перша битва з половцями
| + | |
| − | «Довго ніч меркне. Зоря—світ запалала. Мла поля покрила. Щебіт солов'їв заснув, говір галок пробудивсь. Русичі великії поля черленими щитами перегородили, шукаючи собі честі, а князю — слави».
| + | |
| − | Зранку у п'ятницю русичі розбили погані полки половецькі. Дорогі оксамити, шовкові тканини, золото, красиві дівчата — все було у ворога захоплено. «Покривалами, і опанчами, і кожухами почали мости мостити по болотах і багнистих місцях,— і всякими узороччями половецькими».
| + | |
| − | Олеговев військо дрімає, відпочиває після бою. «Не було воно на кривду породжене ні соколу, ні кречету, ні тобі, чорний ворон, поганий половчине! Гзак біжить сірим вовком, Кончак7 йому вслід[коня] править до Дону великого».
| + | |
Я люблю гуляти з друзями, весело проводячи з ними свій вільний час, дивитися різноманітні фільми, особливо комедії. Я не люблю дивитися історичні фільми, вони здаються меня нудними. Також я не фанат фільмів жахів, але деякі меня вразили своїм сюжетом і стали улюбленими.
