Відмінності між версіями «Субкультура (Кравченко)»
Kondey (обговорення • внесок) |
Kondey (обговорення • внесок) |
||
| (не показані 4 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | <br> '''Субкультури''' – головні складові соціальної взаємодії, на рівні яких і виникає оновлення культури. Ці ідеї асимілюються суспільством у міру того, як вони отримують ширше визнання. Субкультури містять системи внутрішніх правил (групові правила і стандарти), які допомагають їхнім членам ідентифікуватись один з одним. Субкультури можна розглядати як властиві поколінням загальні форми ідентифікації, які перетинаються з іншими маркерами колективної ідентичності, як-от раса, стать, клас, сексуальна орієнтація. Культурний консенсус з’являється тоді, коли члени субкультурної групи мають спільні погляди. У широкому розумінні, субкультура – це будь-яка група в складі більшої, збірної культури, члени якої мають інтереси, що відрізняються від інтересів тих, хто належать до головного річища культури. У вужчому розумінні – це будь-яка відмінна за стилем та ідентичністю група.<br> | |
Субкультурні групи бувають двох типів: | Субкультурні групи бувають двох типів: | ||
| − | '''1)'''всеохопна інституція – це соціальний простір, в якому члени субкультури живуть і працюють з однодумцями – відрізані від загалу. Вони живуть замкнуто і відокремлено. Це втеча від суспільства. | + | <br>'''1)'''всеохопна інституція – це соціальний простір, в якому члени субкультури живуть і працюють з однодумцями – відрізані від загалу. Вони живуть замкнуто і відокремлено. Це втеча від суспільства.<br> |
| − | + | <br>'''2)'''діяльність у суспільстві – тип, протилежний до (першого). Його члени не схвалюють правил загалу, але діють у його межах. Це – навернення суспільства. <br> | |
| − | + | [[Файл:gotu.jpg]] | |
| − | Існують квазі-субкультури – стійкі об’єднання, що мають характерні ознаки, способи проведення дозвілля, цінності, імідж, проте вони не виявляються в буденному житті або виявляються слабо. Це клуби історичної реконструкції (відтворення історичних боїв та інших подій), стопери та фрірайдери (мандрівники автостопом тощо), екстремали (прихильники екстремальних видів спорту: альпінізму, дайвінгу, сноуборду, парашутизму), туристи, байкери. | + | <br>Серед молодіжних субкультур як об’єднань молоді, що мають власні елементи культури, а саме: ''мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, норми і цінності,'' виокремлюють також молодіжні контркультури – об’єднання молоді, що мають усі ті елементи культури, що й субкультури, але чиї норми та цінності перебувають в активній або пасивній опозиції до існуючих у суспільстві норм і цінностей.<br> |
| − | Якщо це хобі не виходить за межі здорового глузду і не веде до «розлучення» зі світом, то такі захоплення є навіть корисними, сприятливими для здорового способу життя й розвитку вольових та фізичних якостей. Водночас треба стежити за всебічним розвитком особистості, не замикатися в наявних межах. | + | <br>Існують квазі-субкультури – стійкі об’єднання, що мають характерні ознаки, способи проведення дозвілля, цінності, імідж, проте вони не виявляються в буденному житті або виявляються слабо. Це клуби історичної реконструкції (відтворення історичних боїв та інших подій), стопери та фрірайдери (мандрівники автостопом тощо), екстремали (прихильники екстремальних видів спорту: альпінізму, дайвінгу, сноуборду, парашутизму), туристи, байкери.<br> |
| − | Найбільші небезпеки: для розважально-музичних субкультур – інфантильність (доросла дитина), для ескапітських – десоціалізація (невміння співжити в суспільстві, досягати в ньому успіху, безнадійна втеча), для деструктивних – кримінальна відповідальність. Загальна – нездоровий спосіб життя. | + | <br>Якщо це хобі не виходить за межі здорового глузду і не веде до «розлучення» зі світом, то такі захоплення є навіть корисними, сприятливими для здорового способу життя й розвитку вольових та фізичних якостей. Водночас треба стежити за всебічним розвитком особистості, не замикатися в наявних межах. |
| + | Найбільші небезпеки: для розважально-музичних субкультур – інфантильність (доросла дитина), для ескапітських – десоціалізація (невміння співжити в суспільстві, досягати в ньому успіху, безнадійна втеча), для деструктивних – кримінальна відповідальність. Загальна – нездоровий спосіб життя.<br> | ||
Поточна версія на 11:51, 19 жовтня 2012
Субкультури – головні складові соціальної взаємодії, на рівні яких і виникає оновлення культури. Ці ідеї асимілюються суспільством у міру того, як вони отримують ширше визнання. Субкультури містять системи внутрішніх правил (групові правила і стандарти), які допомагають їхнім членам ідентифікуватись один з одним. Субкультури можна розглядати як властиві поколінням загальні форми ідентифікації, які перетинаються з іншими маркерами колективної ідентичності, як-от раса, стать, клас, сексуальна орієнтація. Культурний консенсус з’являється тоді, коли члени субкультурної групи мають спільні погляди. У широкому розумінні, субкультура – це будь-яка група в складі більшої, збірної культури, члени якої мають інтереси, що відрізняються від інтересів тих, хто належать до головного річища культури. У вужчому розумінні – це будь-яка відмінна за стилем та ідентичністю група.
Субкультурні групи бувають двох типів:
1)всеохопна інституція – це соціальний простір, в якому члени субкультури живуть і працюють з однодумцями – відрізані від загалу. Вони живуть замкнуто і відокремлено. Це втеча від суспільства.
2)діяльність у суспільстві – тип, протилежний до (першого). Його члени не схвалюють правил загалу, але діють у його межах. Це – навернення суспільства.
Серед молодіжних субкультур як об’єднань молоді, що мають власні елементи культури, а саме: мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, норми і цінності, виокремлюють також молодіжні контркультури – об’єднання молоді, що мають усі ті елементи культури, що й субкультури, але чиї норми та цінності перебувають в активній або пасивній опозиції до існуючих у суспільстві норм і цінностей.
Існують квазі-субкультури – стійкі об’єднання, що мають характерні ознаки, способи проведення дозвілля, цінності, імідж, проте вони не виявляються в буденному житті або виявляються слабо. Це клуби історичної реконструкції (відтворення історичних боїв та інших подій), стопери та фрірайдери (мандрівники автостопом тощо), екстремали (прихильники екстремальних видів спорту: альпінізму, дайвінгу, сноуборду, парашутизму), туристи, байкери.
Якщо це хобі не виходить за межі здорового глузду і не веде до «розлучення» зі світом, то такі захоплення є навіть корисними, сприятливими для здорового способу життя й розвитку вольових та фізичних якостей. Водночас треба стежити за всебічним розвитком особистості, не замикатися в наявних межах.
Найбільші небезпеки: для розважально-музичних субкультур – інфантильність (доросла дитина), для ескапітських – десоціалізація (невміння співжити в суспільстві, досягати в ньому успіху, безнадійна втеча), для деструктивних – кримінальна відповідальність. Загальна – нездоровий спосіб життя.
