Відмінності між версіями «Криптография в Древнем мире»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: <nowiki>Криптография в Древнем мире Имеются свидетельства, что криптография как техника защ...)
 
 
(не показані 2 проміжні версії цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
−
<nowiki>Криптография в Древнем мире
+
 
−
Имеются свидетельства, что криптография как техника защиты текста возникла вместе с письменностью, и способы тайного письма были известны уже древним цивилизациям Индии, Египта и Месопотамии. В древнеиндийских текстах среди 64-х искусств названы способы изменения текста, некоторые из них можно отнести к криптографическим.[1][2][3] Автор таблички с рецептом для изготовления глазури для гончарных изделий из Месопотамии использовал редкие обозначения, пропускал буквы, а имена заменял на цифры, чтобы скрыть написанное.[1]
+
'''Криптографія в Стародавньому світі'''
−
Первым упоминанием об использовании криптографии принято считать использование специальных иероглифов около 3900 лет назад в Древнем Египте. Хотя целью было не затруднить чтение текста — скорее наоборот, с помощью необычности и загадочности привлечь внимание читателя и прославить вельможу Хнумхотепа Второго (англ. Khnumhotep II)[4][5]. В дальнейшем встречаются различные упоминания об использовании криптографии, большая часть относится к использованию в военном деле.
+
----
−
Атбаш
+
 
−
Примеры использования криптографии можно встретить в священных иудейских книгах, в том числе в книге пророка Иеремии (VI век до н. э.), где использовался простой метод шифрования под названием атбаш.[6]
+
Є свідчення, що криптографія як техніка захисту тексту виникла разом з писемністю, і способи таємного листа були відомі вже древнім цивілізаціям Індії, Єгипту та Месопотамії. У давньоіндійських текстах серед 64-х мистецтв названі способи зміни тексту, деякі з них можна віднести до криптографічних. [1] [2] [3] Автор таблички з рецептом для виготовлення глазурі для гончарних виробів з Месопотамії використовував рідкісні позначення, пропускав букви, а імена заміняв на цифри, щоб сховати написане [1].
 +
Першим згадкою про використання криптографії прийнято вважати використання спеціальних ієрогліфів близько 3900 років тому в Стародавньому Єгипті. Хоча метою було не утруднити читання тексту - скоріше навпаки, за допомогою незвичайності та загадковості привернути увагу читача і прославити вельможу Хнумхотепа Другого (англ. Khnumhotep II) [4] [5]. Надалі зустрічаються різні згадки про використання криптографії, велика частина відноситься до використання у військовій справі.
 +
----
 +
 
 +
'''Атбаш'''
 +
----
 +
 
 +
Приклади використання криптографії можна зустріти в священних іудейських книгах, у тому числі в книзі пророка Єремії (VI століття до н. Е.), Де використовувався простий метод шифрування під назвою атбаш [6].
 
Скитала
 
Скитала
−
Скитала, также известная как «шифр древней Спарты», также является одним из древнейших известных криптографических устройств.
+
Скитала, також відома як «шифр стародавньої Спарти», також є одним з найдавніших відомих криптографічних пристроїв.
−
Бесспорно известно, что скитала использовалась в войне Спарты против Афин в конце V века до н. э.[7][8] Возможно также, что её упоминают поэты Архилох[9] (VII век до н. э.) и Пиндар[10], хотя вероятнее, что в их стихах слово «скитала» использовано в своём первичном значении «посох».
+
Безперечно відомо, що скитала використовувалася у війні Спарти проти Афін в кінці V століття до н. е.. [7] [8] Можливо також, що її згадують поети Архілох [9] (VII століття до н. е..) і Піндар [10], хоча найімовірніше, що в їхніх віршах слово «скитала» використано у своєму первинному значенні «посох».
−
Принцип её действия изложили Аполлоний Родосский[11] (середина III века до н. э.) и Плутарх (около 45—125 н. э.), но сохранилось лишь описание последнего.[12]
+
Принцип її дії виклали Аполлоній Родоський [11] (середина III століття до н. Е.) І Плутарх (близько 45-125 н. Е.), Але збереглося лише опис останнього [12].
−
Скитала представляла собой длинный стержень, на который наматывалась лента из пергамента. На ленту наносился текст вдоль оси скиталы, так, что после разматывания текст становился нечитаемым. Для его восстановления требовалась скитала такого же диаметра.
+
Скитала представляла собою довгий стрижень, на який намотувалася стрічка з пергаменту. На стрічку наносився текст вздовж осі скіталу, так, що після розмотування текст ставав нечитабельним. Для його відновлення потрібна скитала такого ж діаметру.
−
Считается, что автором способа взлома шифра скиталы является Аристотель, который наматывал ленту на конусообразную палку до тех пор, пока не появлялись читаемые куски текста.[2][13]
+
Вважається, що автором способу злому шифру скіталу є Аристотель, який намотував стрічку на конусоподібну палицю до тих пір, поки не з'являлися читаються уривки тексту. [2] [13]
−
Диск Энея, линейка Энея, книжный шифр
+
----
−
С именем Энея Тактика, полководца IV века до н. э., связывают несколько техник шифрования и тайнописи.[14]
+
 
−
Диск Энея представлял собой диск диаметром 10—15 см с отверстиями по числу букв алфавита. Для записи сообщения нитка протягивалась через отверстия в диске, соответствующим буквам сообщения. При чтении получатель вытягивал нитку, и получал буквы, правда, в обратном порядке. Хотя недоброжелатель мог прочитать сообщение, если перехватит диск, Эней предусмотрел способ быстрого уничтожения сообщения — для этого было достаточно выдернуть нить, закреплённую на катушке в центре диска.[15][14]
+
'''Диск Енея, лінійка Енея, книжковий шифр'''
−
Первым действительно криптографическим инструментом можно назвать линейку Энея, реализующей шифр замены. Вместо диска использовалась линейка с отверстиями по числу букв алфавита, катушкой и прорезью. Для шифрования нить протягивалась через прорезь и отверстие, после чего на нити завязывался очередной узел. Для дешифрования необходимо было иметь саму нить и линейку с аналогичным расположением отверстий. Таким образом, даже зная алгоритм шифрования, но не имея ключа (линейки), прочитать сообщение было невозможно.[14]
+
----
−
В своём сочинении «О перенесении осады» Эней описывает ещё одну технику тайнописи, позже названную «книжный шифр». Он предложил делать малозаметные дырки рядом с буквами в книге или другом документе[16]. Много позже, аналогичный шифр использовали германские шпионы в Первой мировой войне.[14]
+
 
−
Квадрат Полибия
+
З ім'ям Енея Тактика, полководця IV століття до н. е.., пов'язують декілька технік шифрування і тайнопису. [14]
−
1 2 3 4 5
+
Диск Енея представляв собою диск діаметром 10-15 см з отворами по числу букв алфавіту. Щоб створити нитка простягалася через отвори в диску, відповідним буквам повідомлення. При читанні одержувач витягав нитку, і отримував літери, правда, в зворотному порядку. Хоча недоброзичливець міг прочитати повідомлення, якщо перехопить диск, Еней передбачив спосіб швидкого знищення повідомлення -. Для цього було достатньо висмикнути нитку, закріплену на котушці в центрі диска [15] [14]
−
1 Α
+
Першим дійсно криптографічним інструментом можна назвати лінійку Енея, що реалізує шифр заміни. Замість диска використовувалася лінійка з отворами по числу букв алфавіту, котушкою і прорізом. Для шифрування нитка простягалася через проріз і отвір, після чого на нитки зав'язувався черговий вузол. Для дешифрування необхідно було мати саму нитку і лінійку з аналогічним розташуванням отворів. Таким чином, навіть знаючи алгоритм шифрування, але не маючи ключа (лінійки), прочитати повідомлення було неможливо [14].
 +
У своєму творі «Про перенесення облоги» Еней описує ще одну техніку тайнопису, пізніше названу «книжковий шифр». Він запропонував робити малопомітні дірки поряд з літерами в книзі або іншому документі [16]. Значно пізніше, аналогічний шифр використовували німецькі шпигуни у Першій світовій війні [14].
 +
----
 +
 
 +
'''Квадрат Полібія
 +
----
 +
'''
 +
1 2 3 4 5
 +
1 Α
 
Β
 
Β
 
Γ
 
Γ
Рядок 23: Рядок 38:
 
Ε
 
Ε
  
−
2 Ζ
+
2 Ζ
 
Η
 
Η
 
Θ
 
Θ
Рядок 29: Рядок 44:
 
Κ
 
Κ
  
−
3 Λ
+
3 Λ
 
Μ
 
Μ
 
Ν
 
Ν
Рядок 35: Рядок 50:
 
Ο
 
Ο
  
−
4 Π
+
4 Π
 
Ρ
 
Ρ
 
Σ
 
Σ
Рядок 41: Рядок 56:
 
Υ
 
Υ
  
−
5 Φ
+
5 Φ
 
Χ
 
Χ
 
Ψ
 
Ψ
 
Ω
 
Ω
  
−
Квадрат Полибия с греческим алфавитом. Для передачи, например, буквы «Θ» сначала показывали два факела, потом три.
+
Квадрат Полібія з грецьким алфавітом. Для передачі, наприклад, літери «Θ» спочатку показували два факела, потім три.
−
Во II веке до н. э. в Древней Греции был изобретён Квадрат Полибия.[8] В нём буквы алфавита записывались в квадрат 5 на 5 (при использовании греческого алфавита одна ячейка оставалась пустой), после чего с помощью оптического телеграфа передавались номер строки и столбца, соответствующие символу исходного текста (на каждую букву приходилось два сигнала: число факелов обозначало разряд буквы по горизонтали и вертикали)[17].
+
У II столітті до н. е.. в Стародавній Греції був винайдений Квадрат Полібія. [8] У ньому букви алфавіту записувалися в квадрат 5 на 5 (при використанні грецького алфавіту один осередок залишалася порожньою), після чого за допомогою оптичного телеграфу передавалися номер рядка і стовпця, відповідні символу вихідного тексту (на кожну букву доводилося два сигнали: число факелів позначало розряд літери по горизонталі і вертикалі) [17].
−
Некоторые исследователи полагают, что это можно рассматривать как первую систему, уменьшавшую (сжимавшую) исходный алфавит, и, в некотором смысле, как прообраз современной системы двоичной передачи данных[18].
+
Деякі дослідники вважають, що це можна розглядати як першу систему, зменшується (стискала) вихідний алфавіт, і, в деякому розумінні, як прообраз сучасної системи двійковій передачі даних [18].
 
Шифр Цезаря
 
Шифр Цезаря
−
Согласно свидетельству Светония, Цезарь использовал в переписке моноалфавитный шифр, вошедший в историю как Шифр Цезаря[8][19]. Книгу о шифре написал грамматик Проб[20]. В шифре Цезаря каждая буква алфавита циклически сдвигается на определённое число позиций. Величину сдвига можно рассматривать как ключ шифрования. Сам Цезарь использовал сдвиг на три позиции.[14][21]
+
Згідно свідченням Светонія, Цезар використовував в листуванні моноалфавитной шифр, який увійшов в історію як Шифр ​​Цезаря [8] [19]. Книгу про шифрі написав граматик Проб [20]. У шифрі Цезаря кожна буква алфавіту циклічно зсувається на певне число позицій. Величину зсуву можна розглядати як ключ шифрування. Сам Цезар використовував зсув на три позиції.
−
Тайнописи
+
----
 +
 
 +
'''Тайнописом'''
 +
----
 +
 
  
 
   
 
   
−
Письмо царя Алексея Михайловича, писанное тайнописью (тарабарщиной)
+
Лист царя Олексія Михайловича, писаний тайнописом (тарабарщиною)
−
Кроме примитивных шифров в истории использовался и другой подход — полная замена одного алфавита (например, кириллицы) на другой (например, греческий). Не имея ключа, сопоставляющего исходный и используемый алфавиты, прочитать надпись было невозможно.[22] Кроме этого использовались специальные техники записи символов алфавита таким образом, чтобы затруднить его чтение. Примером такой техники являются «вязанные руны», когда руны записываются таким образом, что отдельные их элементы (например, вертикальные черты) совпадают. Подобные системы часто использовались жрецами Северо-Западной Европы вплоть до позднего Средневековья.[23]
+
Крім примітивних шифрів в історії використовувався і інший підхід - повна заміна одного алфавіту (наприклад, кирилиці) на інший (наприклад, грецький). Не маючи ключа, сопоставляющего вихідний і використовуваний алфавіти, прочитати напис було неможливо. [22] Крім цього використовувалися спеціальні техніки записи символів алфавіту таким чином, щоб ускладнити його читання. Прикладом такої техніки є «в'язані руни», коли руни записуються таким чином, що окремі їхні елементи (наприклад, вертикальні риси) збігаються. Подібні системи часто використовувалися жерцями Північно-Західної Європи аж до пізнього Середньовіччя. [23]
−
Множество вариантов тайнописи использовалось и на Руси. Среди них и простые моноалфавитные шифры (простая литорея, письмо в квадратах), замена алфавита — тайнопись глаголицей, тайнопись греческой азбукой, а также особые приёмы письма, например, монокондил. Наиболее ранние тексты с использованием тайнописи относятся к XII веку.[24]
+
Безліч варіантів тайнопису використовувалося і на Русі. Серед них і прості моноалфавитной шифри (проста літорея, лист в квадратах), заміна алфавіту - тайнопис глаголицею, тайнопис грецької абеткою, а також особливі прийоми письма, наприклад, моноконділ. Найбільш ранні тексти з використанням тайнопису відносяться до XII століття. [24]
−
Существует мнение[25][26], что в более поздний период тайнопись использовалась для иконографии, например, при написания иконы XIV века «Донская Богоматерь». Согласно другой точке зрения, буквенный ряд является лишь шрифтовым декором, который был широко распространён как в древнерусской, так и, например, в византийской иконописи[27][28].
+
Існує думка [25] [26], що в більш пізній період тайнопис використовувалася для іконографії, наприклад, при написання ікони XIV століття «Донська Богоматір». Відповідно до іншої точки зору, літерний ряд є лише шрифтовим декором, який був широко поширений як у давньоруській, так і, наприклад, в візантійського іконопису [27] [28].
−
</nowiki>
+
Новинка! Натисніть слова вище, щоб переглянути альтернативні переклади. Відхилити
 +
Перекладач Google для:пошукувідеоел. поштителефонучату
 +
Компанії:Translator ToolkitПошук на світовому ринкуІнструмент перекладу веб-сайтів
 +
Про Перекладач GoogleВимкнути миттєвий перекладКонфіденційністьДовідка

Поточна версія на 07:26, 22 жовтня 2011

Криптографія в Стародавньому світі

Є свідчення, що криптографія як техніка захисту тексту виникла разом з писемністю, і способи таємного листа були відомі вже древнім цивілізаціям Індії, Єгипту та Месопотамії. У давньоіндійських текстах серед 64-х мистецтв названі способи зміни тексту, деякі з них можна віднести до криптографічних. [1] [2] [3] Автор таблички з рецептом для виготовлення глазурі для гончарних виробів з Месопотамії використовував рідкісні позначення, пропускав букви, а імена заміняв на цифри, щоб сховати написане [1]. Першим згадкою про використання криптографії прийнято вважати використання спеціальних ієрогліфів близько 3900 років тому в Стародавньому Єгипті. Хоча метою було не утруднити читання тексту - скоріше навпаки, за допомогою незвичайності та загадковості привернути увагу читача і прославити вельможу Хнумхотепа Другого (англ. Khnumhotep II) [4] [5]. Надалі зустрічаються різні згадки про використання криптографії, велика частина відноситься до використання у військовій справі.

Атбаш

Приклади використання криптографії можна зустріти в священних іудейських книгах, у тому числі в книзі пророка Єремії (VI століття до н. Е.), Де використовувався простий метод шифрування під назвою атбаш [6]. Скитала Скитала, також відома як «шифр стародавньої Спарти», також є одним з найдавніших відомих криптографічних пристроїв. Безперечно відомо, що скитала використовувалася у війні Спарти проти Афін в кінці V століття до н. е.. [7] [8] Можливо також, що її згадують поети Архілох [9] (VII століття до н. е..) і Піндар [10], хоча найімовірніше, що в їхніх віршах слово «скитала» використано у своєму первинному значенні «посох». Принцип її дії виклали Аполлоній Родоський [11] (середина III століття до н. Е.) І Плутарх (близько 45-125 н. Е.), Але збереглося лише опис останнього [12]. Скитала представляла собою довгий стрижень, на який намотувалася стрічка з пергаменту. На стрічку наносився текст вздовж осі скіталу, так, що після розмотування текст ставав нечитабельним. Для його відновлення потрібна скитала такого ж діаметру. Вважається, що автором способу злому шифру скіталу є Аристотель, який намотував стрічку на конусоподібну палицю до тих пір, поки не з'являлися читаються уривки тексту. [2] [13]

Диск Енея, лінійка Енея, книжковий шифр

З ім'ям Енея Тактика, полководця IV століття до н. е.., пов'язують декілька технік шифрування і тайнопису. [14] Диск Енея представляв собою диск діаметром 10-15 см з отворами по числу букв алфавіту. Щоб створити нитка простягалася через отвори в диску, відповідним буквам повідомлення. При читанні одержувач витягав нитку, і отримував літери, правда, в зворотному порядку. Хоча недоброзичливець міг прочитати повідомлення, якщо перехопить диск, Еней передбачив спосіб швидкого знищення повідомлення -. Для цього було достатньо висмикнути нитку, закріплену на котушці в центрі диска [15] [14] Першим дійсно криптографічним інструментом можна назвати лінійку Енея, що реалізує шифр заміни. Замість диска використовувалася лінійка з отворами по числу букв алфавіту, котушкою і прорізом. Для шифрування нитка простягалася через проріз і отвір, після чого на нитки зав'язувався черговий вузол. Для дешифрування необхідно було мати саму нитку і лінійку з аналогічним розташуванням отворів. Таким чином, навіть знаючи алгоритм шифрування, але не маючи ключа (лінійки), прочитати повідомлення було неможливо [14]. У своєму творі «Про перенесення облоги» Еней описує ще одну техніку тайнопису, пізніше названу «книжковий шифр». Він запропонував робити малопомітні дірки поряд з літерами в книзі або іншому документі [16]. Значно пізніше, аналогічний шифр використовували німецькі шпигуни у Першій світовій війні [14].

Квадрат Полібія

1 2 3 4 5 1 Α Β Γ Δ Ε

2 Ζ Η Θ Ι Κ

3 Λ Μ Ν Ξ Ο

4 Π Ρ Σ Τ Υ

5 Φ Χ Ψ Ω

Квадрат Полібія з грецьким алфавітом. Для передачі, наприклад, літери «Θ» спочатку показували два факела, потім три. У II столітті до н. е.. в Стародавній Греції був винайдений Квадрат Полібія. [8] У ньому букви алфавіту записувалися в квадрат 5 на 5 (при використанні грецького алфавіту один осередок залишалася порожньою), після чого за допомогою оптичного телеграфу передавалися номер рядка і стовпця, відповідні символу вихідного тексту (на кожну букву доводилося два сигнали: число факелів позначало розряд літери по горизонталі і вертикалі) [17]. Деякі дослідники вважають, що це можна розглядати як першу систему, зменшується (стискала) вихідний алфавіт, і, в деякому розумінні, як прообраз сучасної системи двійковій передачі даних [18]. Шифр Цезаря Згідно свідченням Светонія, Цезар використовував в листуванні моноалфавитной шифр, який увійшов в історію як Шифр ​​Цезаря [8] [19]. Книгу про шифрі написав граматик Проб [20]. У шифрі Цезаря кожна буква алфавіту циклічно зсувається на певне число позицій. Величину зсуву можна розглядати як ключ шифрування. Сам Цезар використовував зсув на три позиції.

Тайнописом


Лист царя Олексія Михайловича, писаний тайнописом (тарабарщиною) Крім примітивних шифрів в історії використовувався і інший підхід - повна заміна одного алфавіту (наприклад, кирилиці) на інший (наприклад, грецький). Не маючи ключа, сопоставляющего вихідний і використовуваний алфавіти, прочитати напис було неможливо. [22] Крім цього використовувалися спеціальні техніки записи символів алфавіту таким чином, щоб ускладнити його читання. Прикладом такої техніки є «в'язані руни», коли руни записуються таким чином, що окремі їхні елементи (наприклад, вертикальні риси) збігаються. Подібні системи часто використовувалися жерцями Північно-Західної Європи аж до пізнього Середньовіччя. [23] Безліч варіантів тайнопису використовувалося і на Русі. Серед них і прості моноалфавитной шифри (проста літорея, лист в квадратах), заміна алфавіту - тайнопис глаголицею, тайнопис грецької абеткою, а також особливі прийоми письма, наприклад, моноконділ. Найбільш ранні тексти з використанням тайнопису відносяться до XII століття. [24] Існує думка [25] [26], що в більш пізній період тайнопис використовувалася для іконографії, наприклад, при написання ікони XIV століття «Донська Богоматір». Відповідно до іншої точки зору, літерний ряд є лише шрифтовим декором, який був широко поширений як у давньоруській, так і, наприклад, в візантійського іконопису [27] [28]. Новинка! Натисніть слова вище, щоб переглянути альтернативні переклади. Відхилити Перекладач Google для:пошукувідеоел. поштителефонучату Компанії:Translator ToolkitПошук на світовому ринкуІнструмент перекладу веб-сайтів Про Перекладач GoogleВимкнути миттєвий перекладКонфіденційністьДовідка

Отримано з https://wiki.cusu.edu.ua/index.php?title=Криптография_в_Древнем_мире&oldid=53483