Відмінності між версіями «Літосфера»

Поточна версія на 09:35, 18 березня 2011

Літосфе́ра — верхня тверда оболонка земної кулі. До її складу входять земна кора та субстрат (верхня частина мантії Землі).

Потужність літосфери під океанами становить 5— 100 км (мінімальна під серединно-океанічними хребтами, максимальна на периферії океанів), під континентами — 25 — 200 км і більше (мінімальна під молодими гірськими спорудами, вулканічними дугами і континентальними рифтовими зонами, максимальна;— під Кристалічними щитами древніх Геологічних платформ). Найбільші значення потужності літосфери спостерігаються в найменш прогрітих, а найменші— в найбільш прогрітих областях. Найбільш великі структурні одиниці літосфери;— літосферні плити, розміри яких в поперечнику становлять 1— 10 тис. км.

У сучасну епоху літосфера розділена на 7 головних і декілька більш дрібних плит. Межі плит є зонами максимальної тектонічної, сейсмічної і вулканічної активності. Рух літосферних плит і блоків, а також його можливі причини вивчаються геодинамікою. Під континентами і океанами літосфера переходить в астеносферу, твердість і в'язкість речовини якої нижчі, ніж у літосфери.

Разом з астеносферою літосфера утворює тектоносферу Землі, в якій відбуваються основні геологічні процеси. Для позначення зовнішньої оболонки літосфери застосовувався нині застарілий термін Сіаль, що походить від назви основних елементів гірських порід Si (лат. Silicium - кремній) і Al (лат. Aluminium - алюміній).'

Література

1. Шаблон:МГЕ
2. Ревель П., Ревель Ч. Среда нашего обитания. В четырех книгах (перевод с англ.). М., Мир, 1995.
3. Химия и общество (перевод с англ.) М., Мир, 1995.
4. Добровольский В. В. Основы биогеохимии. Учеб. пособие для геогр., биол., геол., с.-х. спец. вузов. М., Высш. шк., 1998.
5. Андруз Дж., Бримблекумб П., Джикелз Т., Лисс П. Введение в химию окружающей среды (перевод с англ.). М., Мир, 1999.

--Осітнянко 22:32, 14 березня 2011 (EET)