Відмінності між версіями «Літосфера»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
| − | |||
'''Літосфе́ра''' — верхня тверда оболонка [[Земля|земної кулі]]. До її складу входять земна кора та субстрат (верхня частина мантії Землі). | '''Літосфе́ра''' — верхня тверда оболонка [[Земля|земної кулі]]. До її складу входять земна кора та субстрат (верхня частина мантії Землі). | ||
| − | Потужність літосфери під океанами становить | + | Потужність літосфери під океанами становить 5— 100 км (мінімальна під серединно-океанічними хребтами, максимальна на периферії океанів), під континентами — 25 — 200 км і більше (мінімальна під молодими гірськими спорудами, вулканічними дугами і континентальними рифтовими зонами, максимальна;— під Кристалічними щитами древніх Геологічних платформ). Найбільші значення потужності літосфери спостерігаються в найменш прогрітих, а найменші— в найбільш прогрітих областях. Найбільш великі структурні одиниці літосфери;— літосферні плити, розміри яких в поперечнику становлять 1— 10 тис. км. |
У сучасну епоху літосфера розділена на 7 головних і декілька більш дрібних плит. Межі плит є зонами максимальної тектонічної, сейсмічної і вулканічної активності. Рух літосферних плит і блоків, а також його можливі причини вивчаються геодинамікою. Під континентами і океанами літосфера переходить в астеносферу, твердість і в'язкість речовини якої нижчі, ніж у літосфери. | У сучасну епоху літосфера розділена на 7 головних і декілька більш дрібних плит. Межі плит є зонами максимальної тектонічної, сейсмічної і вулканічної активності. Рух літосферних плит і блоків, а також його можливі причини вивчаються геодинамікою. Під континентами і океанами літосфера переходить в астеносферу, твердість і в'язкість речовини якої нижчі, ніж у літосфери. | ||
| Рядок 13: | Рядок 11: | ||
== Література == | == Література == | ||
# {{МГЕ}} | # {{МГЕ}} | ||
| − | # ''Ревель П., Ревель Ч.'' Среда нашего обитания. В четырех книгах (перевод с англ.). М., Мир, 1995. | + | # ''Ревель П., Ревель Ч.'' Среда нашего обитания. В четырех книгах (перевод с англ.). М., Мир, 1995. |
| − | # Химия и общество (перевод с англ.) М., Мир, 1995. | + | # Химия и общество (перевод с англ.) М., Мир, 1995. |
| − | # ''Добровольский В. В.'' Основы биогеохимии. Учеб. пособие для геогр., биол., геол., с.-х. спец. вузов. М., Высш. шк., 1998. | + | # ''Добровольский В. В.'' Основы биогеохимии. Учеб. пособие для геогр., биол., геол., с.-х. спец. вузов. М., Высш. шк., 1998. |
| − | # ''Андруз Дж., Бримблекумб П., Джикелз Т., Лисс П.'' Введение в химию окружающей среды (перевод с англ.). М., Мир, 1999. | + | # ''Андруз Дж., Бримблекумб П., Джикелз Т., Лисс П.'' Введение в химию окружающей среды (перевод с англ.). М., Мир, 1999. |
| + | |||
| + | --[[Користувач:Осітнянко|Осітнянко]] 22:32, 14 березня 2011 (EET) | ||
Поточна версія на 09:35, 18 березня 2011
Літосфе́ра — верхня тверда оболонка земної кулі. До її складу входять земна кора та субстрат (верхня частина мантії Землі).
Потужність літосфери під океанами становить 5— 100 км (мінімальна під серединно-океанічними хребтами, максимальна на периферії океанів), під континентами — 25 — 200 км і більше (мінімальна під молодими гірськими спорудами, вулканічними дугами і континентальними рифтовими зонами, максимальна;— під Кристалічними щитами древніх Геологічних платформ). Найбільші значення потужності літосфери спостерігаються в найменш прогрітих, а найменші— в найбільш прогрітих областях. Найбільш великі структурні одиниці літосфери;— літосферні плити, розміри яких в поперечнику становлять 1— 10 тис. км.
У сучасну епоху літосфера розділена на 7 головних і декілька більш дрібних плит. Межі плит є зонами максимальної тектонічної, сейсмічної і вулканічної активності. Рух літосферних плит і блоків, а також його можливі причини вивчаються геодинамікою. Під континентами і океанами літосфера переходить в астеносферу, твердість і в'язкість речовини якої нижчі, ніж у літосфери.
Разом з астеносферою літосфера утворює тектоносферу Землі, в якій відбуваються основні геологічні процеси. Для позначення зовнішньої оболонки літосфери застосовувався нині застарілий термін Сіаль, що походить від назви основних елементів гірських порід Si (лат. Silicium - кремній) і Al (лат. Aluminium - алюміній).'
Література
- Шаблон:МГЕ
- Ревель П., Ревель Ч. Среда нашего обитания. В четырех книгах (перевод с англ.). М., Мир, 1995.
- Химия и общество (перевод с англ.) М., Мир, 1995.
- Добровольский В. В. Основы биогеохимии. Учеб. пособие для геогр., биол., геол., с.-х. спец. вузов. М., Высш. шк., 1998.
- Андруз Дж., Бримблекумб П., Джикелз Т., Лисс П. Введение в химию окружающей среды (перевод с англ.). М., Мир, 1999.
--Осітнянко 22:32, 14 березня 2011 (EET)
