Відмінності між версіями «Правила набору тексту Мохур 2020»

Поточна версія на 08:56, 17 вересня 2020

При наборі тексту слід дотримуватися таких правил:

* робити хоча б один пробіл між словами;

* розділовий знак не відривати від слова, за яким він стоїть (між ними не повинен стояти “пробіл”);

* після кожного розділового знаку ставити "пробіл";

* після відкриваючих дужок або лапок зразу писати текст;

* закриваючі дужки або лапки писати зразу за текстом;

* до і після дефісу не ставити пропуск (який-небудь);

* до і після тире ставити "пробіл" (книга — джерело знань).

* Для переходу на початок наступного рядка натискати клавішу Enter.

Конспект з правил набору у вигляді презентації:

Презентація

Тлумачення термінів:

Медіатекст — це усний чи писемний твір масовоінформаційної діяльності та масової комунікації.

Автенти́чний текст(грец. αυθεντικός — справжній) — офіційний текст міжнародного договору, підписаний уповноваженими на те представниками і скріплений печатями відповідних держав, або текст будь-якого документа, який за змістом відповідає текстові іншою мовою і має з ним однакову силу. У заключних статтях договору, складеного двома або кількома мовами, звичайно вказується, який його текст автентичний.

Мегатекст — це термін, що застосовується письменниками у фантастичних творах для опису підґрунтя певного сюжету, тропів, зображень, що мають бути описані в певному фантастичному творі.

Стереотекст (stereo-text, від грец. stereos — об'ємний, тілесний, просторовий) — поєднання різномовних текстів для повнішого представлення одного комплексу ідей. У ньому використовуються можливості різних мов для втілення однієї ідеї або образу. Цей вид тексту, як правило, складається з двох або кількох паралельних текстів, які трактують один предмет і є вільними перекладами один одного.

Структура тексту — поняття, формулювання якого знаходиться у розвитку. Структура є природною властивістю тексту, це означає, що будь-яка теорія, яка прагне адекватно його описати, повинна відобразити його структурність.

Паралельний текст (бітекст) – це текст однією мовою разом з його перекладом на іншу мову. Вирівнювання паралельного тексту – це ідентифікація відповідних один одному речень в обох половинах паралельного тексту. Великі збірки паралельних текстів називаються паралельним корпусом (англ.parallel corpora). Вирівнювання паралельного корпусу на рівні речень є необхідною передумовою для різних аспектів лінгвістичних досліджень. У процесі перекладу речення можуть розділятися, зливатися, видалятися, вставлятися або змінювати свою послідовність. У зв'язку з цим вирівнювання часто стає складним завданням.

Прецедентний текст — певний текст, зображення чи мелодія, які відомі певній спільноті — та для нагадування (використання) яких достатньо цитати,алюзії, натяку.

Тип тексту — це центральне поняття лінгвістики тексту і загальної теорії тексту. У широкому сенсі це певна обмежена сукупність текстів, що об'єднані особливими спільними ознаками на різних структурних рівнях тексту, на рівні семантики, змісту, особливостей побудови, ситуативних параметрів та комунікативної функції.

Лінгвістика тексту – галузь мовознавства, що вивчає структурно-граматичні, се¬мантико-змістові, комунікативно-прагматичні, семіотичні властивості тексту, його категорійні ознаки, закономірності структурної організації, зв’язки з іншими текстами, а також процеси ство¬рення, сприймання й інтерпретації тексту.

Текстологія — історично-філологічна дисципліна, що вивчає пам'ятки писемності, твори літератури і фольклору для критичної перевірки і встановлення на підставі наявних варіантів автентичності текстів.

Lorem ipsum — класичний варіант умовного беззмістовного тексту, що вставляється вмакет сторінки (у сленгу дизайнерів такий текст називається «рибою»). Lorem ipsum — це перекручений уривок з філософського трактату Цицерона «Про межі добра і зла», написаного в 45 році до нашої ери латиною. З точки зору зручності сприйняття друкованих текстів Lorem ipsum показує, що латинська графіка найслушніше пристосовується для написання саме творів латинською мовою (тут враховується частота вживання символів з виносними елементами, таких як g, l, h, p).