Відмінності між версіями «Правила набору тексту27.07»

Поточна версія на 15:52, 21 вересня 2020

ПРАВИЛА НАБОРУ ТЕКСТУ2707

• робити хоча б один пробіл між словами;

• розділовий знак не відривати від слова, за яким він стоїть (між ними не повинен стояти “пробіл”);

• після кожного розділового знаку ставити "пробіл";

• після відкриваючих дужок або лапок зразу писати текст;

• закриваючі дужки або лапки писати зразу за текстом;

• до і після дефісу не ставити пропуск (який-небудь);

• до і після тире ставити "пробіл" (книга — джерело знань).

• Для переходу на початок наступного рядка натискати клавішу Enter.

Правила набору тексту для форматів А4 та А5 (parhetka)

Правила набору тексту у вигляді презентації (parhetka)

Медіатекст — це усний чи писемний твір масовоінформаційної діяльності та масової комунікації.

Автенти́чний те́кст — офіційний текст міжнародного договору, підписаний уповноваженими на те представниками і скріплений печатями відповідних держав, або текст будь-якого документа, який за змістом відповідає текстові іншою мовою і має з ним однакову силу. У заключних статтях договору, складеного двома або кількома мовами, звичайно вказується, який його текст автентичний.

Мегатекст — це термін, що застосовується письменниками у фантастичних творах для опису підґрунтя певного сюжету, тропів, зображень, що мають бути описані в певному фантастичному творі.

Стереотекст — поєднання різномовних текстів для повнішого представлення одного комплексу ідей. У ньому використовуються можливості різних мов для втілення однієї ідеї або образу. Цей вид тексту, як правило, складається з двох або кількох паралельних текстів, які трактують один предмет і є вільними перекладами один одного.

Структура тексту — поняття, формулювання якого знаходиться у розвитку. Структура є природною властивістю тексту, це означає, що будь-яка теорія, яка прагне адекватно його описати, повинна відобразити його структурність.

Парале́льний текст (бітекст)– це текст однією мовою разом з його перекладом на іншу мову.

Прецедентний текст — певний текст, зображення чи мелодія, які відомі певній спільноті — та для нагадування (використання) яких достатньо цитати, алюзії, натяку.

Тип те́ксту — це центральне поняття лінгвістики тексту і загальної теорії тексту. У широкому сенсі це певна обмежена сукупність текстів, що об'єднані особливими спільними ознаками на різних структурних рівнях тексту, на рівні семантики, змісту, особливостей побудови, ситуативних параметрів та комунікативної функції.

ЛІНГВІ́СТИКА ТЕ́КСТУ – галузь мовознавства, що вивчає структурно-граматичні, се­мантико-змістові, комунікативно-прагматичні, семіотичні властивості тексту, його категорійні ознаки, закономірності структурної організації, зв’язки з іншими текстами, а також процеси ство­рення, сприймання й інтерпретації тексту.

Текстологія— історично-філологічна дисципліна, що вивчає пам'ятки писемності, твори літератури і фольклору для критичної перевірки і встановлення на підставі наявних варіантів автентичності текстів.

Lorem ipsum— класичний варіант умовного беззмістовного тексту, що вставляється в макет сторінки.