Відмінності між версіями «Стандарти мультимедійного зв'язку»

Поточна версія на 04:20, 28 листопада 2010

5.1 Стандарти мультимедійного зв'язку
Робота над рекомендаціями ITU-T серії Н, вже згадуваними в перших чотирьох розділах, почалася аж ніяк не для IP-телефонії. Більше 10 років тому Міжнародний союз електрозв'язку почав розробку рекомендацій для розбурхували уми зв'язківців того покоління систем відеотелефонного і мультимедійного зв'язку. Термін «мультимедійна зв'язок» позначає зв'язок двох або більше користувачів, які обмінюються одночасно промовою, відео і даними.
Перша рекомендація з цієї серії, Н.320, була випущена в 1990 році і ставилася до систем відеотелефонії, орієнтованим на роботу в вузькосмуговій ISDN. Наступні рекомендації ITU-T розроблялися для систем мультимедійного зв'язку, що працюють у різному мережевому оточенні. У рекомендаціях серії Н описуються архітектура та функціональні елементи систем, алгоритми кодування мови і відеоінформації, організація передачі даних, протоколи сигналізації і управління інформаційними каналами (таблиця 5.1). За час, що минув ITU-T випустив для таких систем кілька нових версій рекомендацій, в яких враховувалися побажання та зауваження провідних фірм-виробників обладнання, що розробляється на базі цих рекомендацій.
Основу рекомендацій Міжнародного союзу електрозв'язку становить єдина базова архітектура систем мультимедійного зв'язку, що функціонують у різному мережевому оточенні. Всі рекомендації передбачають використання для підтримки передачі мови, відеоінформації та даних, а також для управління системою, ідентичних функціональних елементів. Різниця полягає в упаковці користувача і сигнальної інформації - вибирається оптимальний спосіб упаковки інформації для тієї мережі, в якій система буде функціонувати.
Таблиця 5.1. Рекомендації ITU-T у відеотелефонії і мультимедійного зв'язку

Обладнання мультимедійного зв'язку містить кінцеві пристрої, тобто пристрої кінцевих користувачів (термінали), і мережеві пристрої, які надають користувачам послуги. Серед цих послуг - організація конференцій, перетворення протоколів сигналізації та користувача інформації, узгодження швидкостей передачі і додаткові послуги, такі як переадресація викликів і перемикання зв'язку.
Корисним є коротко розглянути особливості кожної з систем мультимедійного зв'язку, запропонованих ITU-T.
Рекомендація Н.320 специфікує системи відеотелефонного зв'язку по В-каналах вузькосмуговій ISDN зі швидкістю 64 Кбіт / с та з швидкостями до 1.920 Мбіт / с, кратними 64 Кбіт / с.
Відеоінформація кодується за алгоритмом, запропонованим ITU-T в рекомендації Н.261. Алгоритм підтримує два формати зображень: необов'язковий формат CIF з роздільною здатністю 352 х 288 пікселів і обов'язковий формат QCIF з роздільною здатністю 176 х 144 пікселів. Частота кадрів - 30 кадрів / с або нижче. Для кодування аудіоінформації використовуються алгоритм G.711 - імпульсно-кодова модуляція зі швидкістю передачі 64 Кбіт / с, алгоритм G.722 - адаптивно-диференційна імпульсно-кодова модуляція, що використовує смугу частот 7кГц і швидкості передачі 48, 56, 64 Кбіт / с, і G.728 - алгоритм кодування LD-CELP зі швидкістю передачі 16 Кбіт / с (про ці алгоритмах вже згадувалося у розділі 3). Процедури встановлення та руйнування з'єднань, формування кадру даних та мультиплексування, а також ряд експлуатаційних та адміністративних функцій описуються в рекомендаціях Н.221, Н.230 і Н.242.
Рекомендація Н.321 визначає механізм адаптації вузькосмугових терміналів відеотелефонного зв'язку Н.320 до роботи в широкосмугової ISDN. Слід зазначити, що широкосмугові ISDN базуються на транспортній технології ATM, яка забезпечує гарантовану якість обслуговування. У терміналах Н.321 реалізована частина вимог, що пред'являються до широкосмугових терміналам відеотелефонного зв'язку Н.310. При цьому обов'язковою вимогою Міжнародного союзу електрозв'язку є сумісність терміналів Н.310, Н.321 і Н.320.
У рекомендації Н.322 представлені технічні вимоги до вузькосмуговим системам відеотелефонії, що працюють в локальних обчислювальних мережах з гарантованою якістю обслуговування, еквівалентним якості обслуговування ISDN. Застосування даної специфікації обмежено ЛВС IsoEthernet Рекомендація Н.323 специфікує системи мультимедійного зв'язку, які орієнтовані на роботу в мережах з комутацією пакетів, що не забезпечують гарантовану якість обслуговування. До таких мереж відносяться локальні обчислювальні мережі Ethernet і Token Ring, глобальна мережа Інтернет і інші мережі, що підтримують технологію маршрутизації пакетів IP або IPX. Рекомендація Н.323 передбачає застосування різних алгоритмів стиснення мовленнєвої інформації, що дозволяє використовувати смугу пропускання набагато більш ефективно, ніж у мережах з комутацією каналів. Кінцеві пристрої Н.323 підтримують передачу інформації в режимі під LGPL, що дозволяє організовувати конференції без дорогих пристроїв управління конференціями (MCU), хоча на сьогоднішній день без MCU не обійтися, тому що режим багатоадресної рассликі, як правило, IP-мережами не підтримується. У додатку D до рекомендації Н.323 описаний механізм передачі факсимільного інформації в реальному часі через IP-мережі.
У рекомендації Н. 324 Міжнародний союз електрозв'язку представив технічні вимоги до систем низкоскоростной мультимедійного зв'язку, орієнтованим на роботу з аналоговим лініях ТфОП з використанням модемів. З урахуванням того, що швидкість модемного передачі обмежена, в системах реалізуються алгоритми кодування мови, відеоінформації та даних з високим ступенем стиснення. Рекомендація Т. 120 специфікує механізм передачі даних в системах мультимедійного зв'язку. Основним телематичних додатком, підтримуваним рекомендацією Т. 120, є обмін текстовими повідомленнями між учасниками конференції в реальному часі. Інше застосування - колективне редагування растрових зображень. Система Т. 120 є повністю платформо-незалежної і може працювати в широкому діапазоні мережевих технологій з надійною або ненадійною передачею даних. Слід зазначити, що механізм передачі даних Т. 120 може функціонувати як окремо, так і спільно з вищеописаними системами мультимедійного зв'язку. При цьому підтримуються режими передачі даних з адресацією конкретному пристрою і з багатоадресної розсилкою.
Цей більш ніж короткий огляд діяльності ITU-T в області стандартизації систем мультимедійного зв'язку, що функціонують у різному мережевому оточенні, для цілей цієї книги представляється достатнім. Але перш ніж приступити до виконання основного завдання даної глави - аналізу системи мультимедійного зв'язку, що базується на рекомендації Н.323, - буде корисно також ознайомитися з системами відеотелефонії Н.320, які є попередницями систем мультимедійного зв'язку Н.323.

--Козінцев Олексій 36 гр. 11:17, 26 листопада 2010 (EET)