Відмінності між версіями «Мультимедия ЛАБ 6 КН17Б Зваолко В. М.»
3126430 (обговорення • внесок) (Створена сторінка: ==VideoCD== right Video CD (скорочено VCD) - стандарт для зберігання відео зі звуко...) |
3126430 (обговорення • внесок) |
||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
==VideoCD== | ==VideoCD== | ||
| − | |||
Video CD (скорочено VCD) - стандарт для зберігання відео зі звуком на компакт-дисках.Стандарт був створений завдяки спільним зусиллям таких компаній, як Sony, Philips, Matsushita, Toshiba і JVC.<br> Роздільна здатність зображення в два рази гірше, ніж у VHS-відео, але відношення сигнал / шум значно краще. Video CD може містити до 99 аудіо / відеодоріжок (англ. A / V-tracks), які можуть відтворювати<br> елементи, такі як відео, аудіо або одинарні зображення (до 2000 картинок з високою роздільною здатністю) зі звуковим супроводом або без нього.<br> | Video CD (скорочено VCD) - стандарт для зберігання відео зі звуком на компакт-дисках.Стандарт був створений завдяки спільним зусиллям таких компаній, як Sony, Philips, Matsushita, Toshiba і JVC.<br> Роздільна здатність зображення в два рази гірше, ніж у VHS-відео, але відношення сигнал / шум значно краще. Video CD може містити до 99 аудіо / відеодоріжок (англ. A / V-tracks), які можуть відтворювати<br> елементи, такі як відео, аудіо або одинарні зображення (до 2000 картинок з високою роздільною здатністю) зі звуковим супроводом або без нього.<br> | ||
| Рядок 30: | Рядок 29: | ||
==VideoDVD== | ==VideoDVD== | ||
| − | |||
DVD-Video - це споживчий відеоформат, який використовується для зберігання цифрового відео на DVD-дисках. DVD-Video був домінуючим форматом для зберігання домашнього відео в Азії, Північній Америці, Європі та Австралії в 2000-х, поки його не витіснив Blu-ray. Диски, що використовують специфікацію DVD-Video, вимагають приводу DVD та декодера MPEG-2 (наприклад, DVD-програвач або комп'ютерний DVD-привід із програмним DVD-програвачем). Комерційні фільми DVD кодуються за допомогою комбінованого MPEG-2 стисненого відео та аудіо різного формату. Зазвичай швидкість передачі даних для фільмів DVD становить від 3 Мбіт/с до 9,5 Мбіт/с, а швидкість передачі бітів зазвичай адаптивна. | DVD-Video - це споживчий відеоформат, який використовується для зберігання цифрового відео на DVD-дисках. DVD-Video був домінуючим форматом для зберігання домашнього відео в Азії, Північній Америці, Європі та Австралії в 2000-х, поки його не витіснив Blu-ray. Диски, що використовують специфікацію DVD-Video, вимагають приводу DVD та декодера MPEG-2 (наприклад, DVD-програвач або комп'ютерний DVD-привід із програмним DVD-програвачем). Комерційні фільми DVD кодуються за допомогою комбінованого MPEG-2 стисненого відео та аудіо різного формату. Зазвичай швидкість передачі даних для фільмів DVD становить від 3 Мбіт/с до 9,5 Мбіт/с, а швидкість передачі бітів зазвичай адаптивна. | ||
Для запису цифрового відео DVD-Video використовує компресію H.262 / MPEG-2 Part 2 до 9,8 Мбіт/с (9 800 кбіт/с) або MPEG-1 Part 2 стиснення до 1,885 Мбіт/с (1,856 кбіт)/с). DVD-Video підтримує відео з глибиною до 8 біт на колір YCbCr. | Для запису цифрового відео DVD-Video використовує компресію H.262 / MPEG-2 Part 2 до 9,8 Мбіт/с (9 800 кбіт/с) або MPEG-1 Part 2 стиснення до 1,885 Мбіт/с (1,856 кбіт)/с). DVD-Video підтримує відео з глибиною до 8 біт на колір YCbCr. | ||
| + | |||
| + | ==HD-video== | ||
| + | High-definition video (HDTV Video або HD video) - це відео з більшою роздільною здатністю та якістю, ніж відео стандартної роздільної здатності. Хоча не існує стандартизованого значення для високої чіткості, загалом будь-яке відеозображення де кількість пікселів по вертикалі значно більше 480 (Північна Америка) або 576 (Європа) вважається високою чіткістю. 480 пікселів - це, як правило, мінімум, хоча більшість систем значно перевищують це. Зображення стандартної роздільної здатності, зняті зі швидкістю, що перевищує звичайну (60 кадрів в секунду для Північної Америки, 50 кадрів в секунду для Європи), високошвидкісною камерою, можуть вважатися високою чіткістю в деяких контекстах. Деякі телесеріали, зняті на відео високої чіткості, виглядають так, ніби їх зняли на плівку, техніку, яку часто називають фільмуванням.<br> | ||
| + | [https://drive.google.com/file/d/1iOp8BVM4dlJXxIFCyBshMFYRJ_UnReU6/view?usp=sharing Приклад відео 1920х1080]<br> | ||
| + | [https://drive.google.com/file/d/1JQ6Wt80mDzhbYEYCxNRFQq6aiTh5YIZO/view?usp=sharing Приклад відео 3840×2160] | ||
Поточна версія на 17:11, 14 червня 2020
VideoCD
Video CD (скорочено VCD) - стандарт для зберігання відео зі звуком на компакт-дисках.Стандарт був створений завдяки спільним зусиллям таких компаній, як Sony, Philips, Matsushita, Toshiba і JVC.
Роздільна здатність зображення в два рази гірше, ніж у VHS-відео, але відношення сигнал / шум значно краще. Video CD може містити до 99 аудіо / відеодоріжок (англ. A / V-tracks), які можуть відтворювати
елементи, такі як відео, аудіо або одинарні зображення (до 2000 картинок з високою роздільною здатністю) зі звуковим супроводом або без нього.
Характеристики:
- Відео
- Кодек: MPEG-1
- Роздільність дисплею|Роздільність:
- NTSC: 352x240
- PAL/SECAM: 352x288
- Формат:
- NTSC: 107:80 (на 0,3% відрізняється від 4:3)
- PAL/SECAM: 4:3
- Кількість повних кадрів на секунду:
- NTSC: 29,97 (30/1,001) lub 23,976 (24/1,001)
- PAL/SECAM: 25
- Бітрейт: 1 150 кб/с (сталий)
Відеоформат VCD сумісний з більшістю стандартів DVD-Video, за винятком відео, що записані із частотою 23,976 кадрів на секунду, оскільки стандарт DVD-Video вимагає,
щоб потік відео MPEG-1 мав частоту кадрів рівну 25 або 29,97 кадрів на секунду.
- Звук
- Кодек: MPEG-1 Audio Layer II
- Частота дискретизації]]: 44 100 Гц
- Канали: два моно, або один стерео
- Бітрейт: 224 кб/с (сталий)
Як і у більшості CD стандартів, аудіо VCD несумісне зі стандартом DVD-Video через різницю у частоті дискретизації — VCD використовує 44.1 кГц, тоді як DVD вимагає 48 кГц.
Приклад відео 352x288
VideoDVD
DVD-Video - це споживчий відеоформат, який використовується для зберігання цифрового відео на DVD-дисках. DVD-Video був домінуючим форматом для зберігання домашнього відео в Азії, Північній Америці, Європі та Австралії в 2000-х, поки його не витіснив Blu-ray. Диски, що використовують специфікацію DVD-Video, вимагають приводу DVD та декодера MPEG-2 (наприклад, DVD-програвач або комп'ютерний DVD-привід із програмним DVD-програвачем). Комерційні фільми DVD кодуються за допомогою комбінованого MPEG-2 стисненого відео та аудіо різного формату. Зазвичай швидкість передачі даних для фільмів DVD становить від 3 Мбіт/с до 9,5 Мбіт/с, а швидкість передачі бітів зазвичай адаптивна.
Для запису цифрового відео DVD-Video використовує компресію H.262 / MPEG-2 Part 2 до 9,8 Мбіт/с (9 800 кбіт/с) або MPEG-1 Part 2 стиснення до 1,885 Мбіт/с (1,856 кбіт)/с). DVD-Video підтримує відео з глибиною до 8 біт на колір YCbCr.
HD-video
High-definition video (HDTV Video або HD video) - це відео з більшою роздільною здатністю та якістю, ніж відео стандартної роздільної здатності. Хоча не існує стандартизованого значення для високої чіткості, загалом будь-яке відеозображення де кількість пікселів по вертикалі значно більше 480 (Північна Америка) або 576 (Європа) вважається високою чіткістю. 480 пікселів - це, як правило, мінімум, хоча більшість систем значно перевищують це. Зображення стандартної роздільної здатності, зняті зі швидкістю, що перевищує звичайну (60 кадрів в секунду для Північної Америки, 50 кадрів в секунду для Європи), високошвидкісною камерою, можуть вважатися високою чіткістю в деяких контекстах. Деякі телесеріали, зняті на відео високої чіткості, виглядають так, ніби їх зняли на плівку, техніку, яку часто називають фільмуванням.
Приклад відео 1920х1080
Приклад відео 3840×2160
