Відмінності між версіями «Тема 2. Фонетика. Довгота і короткість. Наголос. Грецький алфавіт. Класифікація голосних і приголосних. Дифтонги. Наголос.»
Матеріал з Вікі ЦДУ
(Створена сторінка: <center>'''Зміст теми''' Нумерація складів у латинській мові (для зручності) здійснюється з к...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | '''Зміст теми''' | |
Нумерація складів у латинській мові (для зручності) здійснюється з кінця слова: | Нумерація складів у латинській мові (для зручності) здійснюється з кінця слова: | ||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
# Існують довгі суфікси: -āl-, -ār-, -āt-, -īn-, -īt-, -ōs-, -ūr-, -ūt-. Наприклад: frontālis – лобовий, mandibulāris – нижньощелепний, destillātus – дистильований, medicīna – медицина, fibrōsus – волокнистий, fractūra – перелом, gastrītis – запалення слизової оболонки шлунка, fissūra – щілина. | # Існують довгі суфікси: -āl-, -ār-, -āt-, -īn-, -īt-, -ōs-, -ūr-, -ūt-. Наприклад: frontālis – лобовий, mandibulāris – нижньощелепний, destillātus – дистильований, medicīna – медицина, fibrōsus – волокнистий, fractūra – перелом, gastrītis – запалення слизової оболонки шлунка, fissūra – щілина. | ||
<br /> | <br /> | ||
| − | + | '''Правила короткості''' | |
| − | + | # Голосний перед голосним або перед h є коротким, наприклад: so-lu-tĭ-o – розчин, prŏ-hi-bens – затримуючий.<br /> | |
| − | + | # Буквосполучення múta cum líquida не розриваються та не дають довго-ти складу: pal-pě-bra – повіка, ce-rě-brum – головний мозок.<br /> | |
| − | + | # Не подовжують голосного буквосполучення з h – ch, th, rh, ph, наприклад: сho-le-dŏ-chus – жовчний.<br /> | |
| − | + | # Суфікси -ŏ1(us / a), -ŭl-, -ĭl-, -bĭl-, -ĭd-, -ĭc-, -ăс- короткі, наприклад: alveŏlus – альвеола, комірка, capitŭlum – голівка, insanabĭlis – невиліковний, frigĭdus – холодний, gastrĭcus – шлунковий, cardiăcus – шлунковий.<br /> | |
| − | Наголос | + | '''Наголос'''<br /> |
| − | Місце наголосу у латинській мові у багатоскладових словах чітко регламентується певними правилами, а саме: | + | Місце наголосу у латинській мові у багатоскладових словах чітко регламентується певними правилами, а саме: <br /> |
| − | + | * наголос не ставиться на перший склад; <br /> | |
| + | * наголос ставиться на другий склад, якщо він довгий, наприклад: in-tér-nus – зовнішній;<br /> | ||
| + | * якщо другий склад короткий, наголос переноситься на третій склад, незалежно від його довготи чи короткості, оскільки далі третього складу наголос не ставиться, наприклад: ó-lĕ-um – олія. <br /> | ||
| + | '''Окремо слід запам’ятати такі правила:'''<br /> | ||
| + | * у двоскладових словах наголос ставиться на другий склад, наприклад: fόs-sa – ямка, cόr-pus – тіло; <br /> | ||
| + | * у деяких словах наголос ставиться не за загальними правилами, у цих випадках слід звернутись до словника, оскільки у латинській мови прийнято позначати на письмі довготу чи кортокість голосних, наприклад: за словником слід визначати місце наголосу у словах cartilāgo – хрящ, diencephălon – проміжний мозок, Hyoscyămus – блекота та багатьох інших;<br /> | ||
| + | * наголос ставиться на другий склад, незважаючи на його короткість, коли слова у словосполученні (реченні) поєднуються між собою ща допомогою сполучника que (перекладається і, та), який ставиться після слова, до якого він відноситься та пишеться разом з ним, наприклад: muscúlus levátor lábii superióris alaéque nási – м’яз – підіймач верхньої губи та крила носа.<br /> | ||
Певні складності викликає визначення місця наголосу у клінічних термінах грецького походження, які закінчуються на -іа. Наголос у таких термінах ставиться на голосний і, не зважаючи на те, що він стоїть перед іншим голосним, наприклад: bronchographía – рентгенографія бронхів, angiomalacía – зменшення еластичності судин, choledochotomía – розтин жовчної протоки. Виняток становить термін anatómia – анатомія. | Певні складності викликає визначення місця наголосу у клінічних термінах грецького походження, які закінчуються на -іа. Наголос у таких термінах ставиться на голосний і, не зважаючи на те, що він стоїть перед іншим голосним, наприклад: bronchographía – рентгенографія бронхів, angiomalacía – зменшення еластичності судин, choledochotomía – розтин жовчної протоки. Виняток становить термін anatómia – анатомія. | ||
У термінах з кінцевим терміноелементом -lógia наголос падає на -ó-, наприклад: neurológia – наука про захворювання нервової системи, cardiológia – наука про серцеві захворювання. | У термінах з кінцевим терміноелементом -lógia наголос падає на -ó-, наприклад: neurológia – наука про захворювання нервової системи, cardiológia – наука про серцеві захворювання. | ||
Поточна версія на 15:30, 20 травня 2020
Зміст теми Нумерація складів у латинській мові (для зручності) здійснюється з кінця слова:
Правила довготи
- Склад довгий, якщо він утворений складним голосним (дифтонгом або диграфом), так звана природна довгота, наприклад: gan-grāē-na – ґанґрена.
- Закритий склад, тобто склад, який закінчується на приголосний є довгим, наприклад: pro-fūn-dus – глибокий, li-ga-mēn-tum – зв’язка.
- Відкритий склад (склад, який закінчується на голосний), але перед приголосними х або z – довгий, наприклад: re-flē-xus – рефлекс.
- Існують довгі суфікси: -āl-, -ār-, -āt-, -īn-, -īt-, -ōs-, -ūr-, -ūt-. Наприклад: frontālis – лобовий, mandibulāris – нижньощелепний, destillātus – дистильований, medicīna – медицина, fibrōsus – волокнистий, fractūra – перелом, gastrītis – запалення слизової оболонки шлунка, fissūra – щілина.
Правила короткості
- Голосний перед голосним або перед h є коротким, наприклад: so-lu-tĭ-o – розчин, prŏ-hi-bens – затримуючий.
- Буквосполучення múta cum líquida не розриваються та не дають довго-ти складу: pal-pě-bra – повіка, ce-rě-brum – головний мозок.
- Не подовжують голосного буквосполучення з h – ch, th, rh, ph, наприклад: сho-le-dŏ-chus – жовчний.
- Суфікси -ŏ1(us / a), -ŭl-, -ĭl-, -bĭl-, -ĭd-, -ĭc-, -ăс- короткі, наприклад: alveŏlus – альвеола, комірка, capitŭlum – голівка, insanabĭlis – невиліковний, frigĭdus – холодний, gastrĭcus – шлунковий, cardiăcus – шлунковий.
Наголос
Місце наголосу у латинській мові у багатоскладових словах чітко регламентується певними правилами, а саме:
- наголос не ставиться на перший склад;
- наголос ставиться на другий склад, якщо він довгий, наприклад: in-tér-nus – зовнішній;
- якщо другий склад короткий, наголос переноситься на третій склад, незалежно від його довготи чи короткості, оскільки далі третього складу наголос не ставиться, наприклад: ó-lĕ-um – олія.
Окремо слід запам’ятати такі правила:
- у двоскладових словах наголос ставиться на другий склад, наприклад: fόs-sa – ямка, cόr-pus – тіло;
- у деяких словах наголос ставиться не за загальними правилами, у цих випадках слід звернутись до словника, оскільки у латинській мови прийнято позначати на письмі довготу чи кортокість голосних, наприклад: за словником слід визначати місце наголосу у словах cartilāgo – хрящ, diencephălon – проміжний мозок, Hyoscyămus – блекота та багатьох інших;
- наголос ставиться на другий склад, незважаючи на його короткість, коли слова у словосполученні (реченні) поєднуються між собою ща допомогою сполучника que (перекладається і, та), який ставиться після слова, до якого він відноситься та пишеться разом з ним, наприклад: muscúlus levátor lábii superióris alaéque nási – м’яз – підіймач верхньої губи та крила носа.
Певні складності викликає визначення місця наголосу у клінічних термінах грецького походження, які закінчуються на -іа. Наголос у таких термінах ставиться на голосний і, не зважаючи на те, що він стоїть перед іншим голосним, наприклад: bronchographía – рентгенографія бронхів, angiomalacía – зменшення еластичності судин, choledochotomía – розтин жовчної протоки. Виняток становить термін anatómia – анатомія. У термінах з кінцевим терміноелементом -lógia наголос падає на -ó-, наприклад: neurológia – наука про захворювання нервової системи, cardiológia – наука про серцеві захворювання.
