Відмінності між версіями «Тема 1. Науково-педагогічне дослідження у галузі музичної педагогіки: стратегія, категорії, принципи*»

Поточна версія на 10:13, 3 червня 2019

Тема 1. Науково-педагогічне дослідження в галузі музичної педагогіки

План

1.1. Сутність науково-педагогічного дослідження

1.2. Науковий апарат дослідження;

1.3. Специфіка педагогічного дослідження у галузі педагогіки мистецтва

1.1. Сутність науково-педагогічного дослідження

Наука - історичний продукт людської діяльності (Ф. Бекон ). Наука як пізнавальний процес, що здійснюється з метою розкриття створення та уточнення нових знань, у цілому поділяється на академічну, галузеву та науку, що розвивається у вищих навчальних закладах (ВНЗ). Якщо наука у цілому є творчо-пізнавальною діяльністю, в основі якої полягають процеси відображення закономірностей розвитку певних сторін світу, то педагогіка як наука відображає і досліджує закономірності виховання, розвитку і навчання підростаючого покоління. З одного боку, вона змальовує і пояснює педагогічні явища, з іншого - доводить, як потрібно навчати і виховувати дітей. Варто підкреслити цей факт, адже педагогіка як галузь наукового знання виросла у рамках філософії ще у глибокій давнині зберегла цей зв’язок, а також спадковість з такими науками як психологія, соціологія, естетика і приватні науки. Між тим, педагогіка має свої закони і закономірності, які обумовлюють її саме як наукову галузь. Серед таких законів визначимо наступні: вплив особистості вчителя на особистість дитини; розвиваюче навчання; залежність змісту навчання від суспільно-державної політики; відповідність змісту та обсягу засвоєння навчальної інформації віковим особливостям дитини тощо.

Науково-педагогічну діяльність характеризує:

• Вірогідний характер (залежність від певної кількості спостережень та масиву досліджуваних).

• Унікальність дослідження: пояснюється індивідуальними характеристиками досліджуваних, що в кожному разі потребує індивідуальних підходів, оновлення змістовної бази досліджень.

• Складність, багатомірність, що обумовлено входженням педагогічного сегменту в різні галузі знань, породження синтезу наукового знання: педагогіка - математика; педагогіка - лінгвістика; педагогіка - мистецтво тощо.

• Зростаюча масштабність, трудомісткість, що обумовлено розширенням інформаційного простору, інтеграційними процесами у галузі знань.

• Зв’язок дослідження з практикою, педагогічне дослідження завжди має теоретично-практичний характер. Практика зв'язана з науково обґрунтованою методикою.

Кожна наука ставить за мету свого розвитку розкриття нових знань, які ще не знайшли відображення у теорії науки, але існують об’єктивно у практиці, або можуть існувати потенційно. Такі знання визначаються дослідницьким шляхом. Педагогічне дослідження залежно від концептуальних ідей може бути теоретичним, емпіричним, історичним, таким, що узагальнює педагогічний досвід, якій має ознаки інноваційного. Слід зауважити, що в науковій теорії використовуються лише перевірені і точні факти, доведені експериментально. Факт у науці - це доведене знання, яке входить до якоїсь теорії і стає теоретичним поняттям, одиницею вірогідного знання про педагогічне явище.

Педагогічне дослідження ґрунтується на таких теоріях, що вже вийшли з практики, доказані експериментально. Однак, педагогіка як наука продовжує свій розвиток і спрямована на розкриття нових знань. Тому вона завжди носить теоретико-експериментальний і практичний характер. Це обумовлює два напрямки педагогічного дослідження: теоретичний та емпіричний. У теоретичному дослідженні узагальнюються наукові підходи, концепції, вибудовуються теоретичні моделі, що відображують структуру досліджуваного феномену або методику його формування, розвитку, вдосконалення. Історичні дослідження спрямовані на аналіз сутності феномену в еволюційному процесі, від етапу виникнення до сучасного стану розвитку, що стає предметом осмислення та привертає увагу науковців. Історична проблематика може охоплювати творчу спадщину видатних педагогів минулого, аналіз їх методичних ідей, поглядів та їх застосування в сучасному художньо-педагогічному процесі. Так, наприклад, історичні дослідження можуть бути присвячені творчій спадщині К.Пігрова (хорове диригування), О.Благовидової (вокал), О. Рудницької ( музична педагогіка).

В центрі емпіричного науково-педагогічного дослідження завжди міститься визначення рівня сформованості того або іншого якісного показника, що певним чином характеризує особистість, або колектив у цілому, на якому зосереджено увагу дослідника. Рівні сформованості - це ієрархія прояву характерних ознак дослідженого феномену , на основі чого здійснюється розподіл досліджуваних на групи, відповідно до визначеного рівню.

Науково-педагогічне дослідження у галузі мистецької освіти визначає рівень сформованості певних мистецьких якостей, факторів впливу на їх розвиток. Наприклад, рівень сформованості музичної грамотності школярів, їх творчих , музичних, хореографічних здібностей, їх духовної або художньої культури тощо; рівень сформованості виконавської майстерності студентів в означеному різновиді, їх фахової компетентності тощо.

Мистецька освіта - молода галузь педагогічної науки. Більш розвиненою є музична педагогіка, набирає обертів науково-дослідницька проблематика з питань хореографічного виховання, педагогічно-виховного потенціалу театрального мистецтва, режисури позакласних виховних заходів. Обов'язковою складовою частиною змісту досліджень педагогіки мистецтва є методична робота. Вони обов'язково містять розроблені методичні поради, ефективність яких доведена практичним досвідом та експериментальним шляхом. Завершеністю педагогічного дослідження треба вважати подальше запровадження результатів дослідження у практику, а також перспективність для наступних дослідницьких розвідок.

У науковому дослідженні у процесі створення його концептуальних засад та узагальнюючих положень вчені оперують фактами, які визначені та доведені експериментально самим дослідником або іншими дослідниками. В останньому випадку беруться за основу узагальнені положення таких досліджень, які вже набули статус теоретичних концепцій, викладок, наукових висновків. Безпосередньо експериментальні дані дослідник має отримати самостійно у практичній діяльності у спеціально створених лабораторних умовах, або приближених до них.

1.2. Науковий апарат дослідження

Перш ніж приступити до розробки плану дослідження за обраною проблематикою, доцільно визначитися з науковим апаратом. Він складається з теми, мети, об’єкту, предмету, гіпотези, завдань, методів дослідження. Саме вони виконують регуляційну функцію та спрямовують педагогічне дослідження у відповідному до обраної актуальної проблематики напрямку. Тема - конкретизоване формулювання педагогічної проблеми, яка обрана для дослідження. Педагогічний процес як складна динамічна система, що підлягає впливу суспільних чинників, завжди містить у собі певні протиріччя, які необхідно дослідити та знайти шляхи щодо їх уникнення. Якщо педагогічна проблема стає усвідомленою, вона спонукає до пошуку вдосконалення певної галузі педагогічного процесу, що потребує експериментального втручання, бо ефективність теоретично обґрунтованих, пропонованих засобів удосконалення спід довести експериментально.

Суперечності у педагогіці мистецтва проявляються достатньо яскраво, оскільки питання, наприклад, художніх потреб, смаків у школярів залежать від факторів зовнішнього впливу: засоби масової інформації, швидкоплинність вікових музичних уподобань, привабливість шоу програм, усе, що нерідко вступає в протиріччя з нормативними завданнями програм з галузі Мистецтво. Вчитель має володіти гнучким, критичним мисленням, бути мобільним в моніторингу художньо-естетичних явищ сучасності та методично компетентним щодо позитивного впливу на формування художньої культури школярів в сучасних умовах.

Визначившись з проблемою дослідження, яка має бути доцільною щодо жанру дипломної або магістерської роботи, сформулювавши тему дослідження, слід звернутися до розробки плану , якій бути відповідати змісту роботи. Невиключно, що в ході дослідження назви розділів та підрозділів (параграфів) можуть змінюватися, уточнюватися, але починати все ж треба з попереднього плану-змісту, що робота набула певної необхідної логіки, були зрозумілими зміст наукових джерел, що підлягає аналізу, експериментальна база дослідження, категорія досліджуваних тощо.

Мета у мистецько-педагогічному дослідженні завжди передбачає поєднання двох основних складових: теоретичного обґрунтування основних концептуальних положень дослідження та експериментального доведення ефективності пропонованих методичних засад дослідження. Формулювання мети завжди має бути стратегічно інтегрованим процесом , оскільки вона мусить охопити і теоретичну і практично-експериментальну роботу дослідника. Тому нерідко у формулюванні мети дослідники користуються наступними словесними оборотами: «розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити...; мета полягає в розробці, обґрунтуванні й експериментальній перевірці...; ... теоретично обґрунтувати та реалізувати...».

Завдання дослідження - це дії, що віддзеркалюють процеси і результати поступового розкриття тих або інших необхідних знань щодо дослідженого феномену або інших явищ, що мають відношення до теми дослідження. Завдання вирішуються згідно з попередньо розробленим планом, що відображений у змісті дослідження. У науковій роботі (дипломній або магістерській) доцільно обирати і формулювати завдання згідно з розробленим сумісно з науковим керівником планом. Наприклад, якщо згідно з планом спочатку необхідно розкрити сутність ключового поняття дослідження на основі аналізу літературних джерел, що визначено у плані, припустимо, «Сутність поняття «музичний інтерес», то завдання може бути сформульоване таким чином: розкрити сутність поняття «музичний інтерес» на основі аналізу літературних наукових джерел .

Об’єктом дослідження в педагогіці є сукупність споріднених елементів (О. Рудницька), які складають певний змістовно-процесуальний напрямок педагогічної теорії і практики, що визначений для наукового дослідження. У мистецькій освіті об’єктами можуть бути процеси розвитку творчої особистості, її художньої культури або формування якихось їх складових. В методиці музичного навчання об'єктом дослідження можуть виступати процеси вдосконалення музично - перцептивної сфери особистості, її музично-виконавської майстерності. У підготовці майбутніх учителів музики - це процеси, що визначають підвищення рівня професійних якостей особистості вчителя, його професійного становлення як музиканта - виконавця, вчителя - інтерпретатора музичних творів, здатного до иіипіфікованого творчого розвитку дітей.

Предметом дослідження слід вважати конкретизовані феномени, які є в центрі уваги науковця у даному дослідницькому процесі і складають певний ракурс визначеного об'єкту дослідження. Предмет дослідження тісно пов’язаний саме з темою дослідження і входить до об'єкту. Отже, предмет - це те конкретне, що досліджується і входить до певної сфери - об'єкту пізнання. В мистецько-педагогічній галузі, особливо у сфері навчання, у визначенні предмету дослідження слід орієнтуватися на теоретичний, технологічний або методичний сегмент, що дозволяє підвищити якість навчального процесу. Наприклад, якщо тема дослідження «Формування музичної культури школярів засобами класичної музики», то предметом дослідження можуть бути педагогічні умови формування музичної культури школярів засобами класичної музики. Такий ракурс обирання предмету дослідження відповідає напрямку методики музичного навчання або музичного виховання. В основному саме методичне забезпечення формування, розвитку або вдосконалення того чи іншого феномену стає предметом дослідження у галузі методики музичного виховання, хоча наразі визначення можливостей використання інноваційних технологій в навчально-виховному процесі школи чи ВНЗ в опорі на сучасні наукові підходи набуває все більшої актуальності.

Теоретико-методичні засади дослідження складають основу припущення у мистецько-педагогічному дослідженні. Автор припускає, що завдяки впровадженню визначених на теоретичному рівні педагогічних умов, принципів, методів тощо можуть бути здійсненні позитивні зрушення у рівні сформованості досліджуваного феномену. Взагалі у педагогічному дослідженні гіпотеза - це припущення про ефективність здійснення певних дій, що сприяють отриманню позитивного результату. Гіпотеза формулюється на основі узагальнення аналізу джерел, власного досвіду, досвіду інших, інколи, перш ніж визначитися з гіпотезою, роблять попередні дослідження. Навіть існує особливий етап дослідження, якій має назву попереднього ( пропедевтичного) етапу, що виконує функцію визначення факторів впливу на формування досліджуваного явища або феномену, педагогічних умов, принципів та методів, що можуть бути включені до гіпотези дослідження. Методи у педагогічному дослідженні - це комплекс того інструментарію, за допомогою якого здійснюється дослідження. Існують теоретичні, емпіричні та математико-статистичні методи дослідження. Інколи дослідник конкретизує, з якою метою обиралися певні методи, наприклад:

теоретичні:

- аналіз культурологічної, психологічної, педагогічної, музикознавчої, мистецтвознавчої та навчально-методичної літератури з метою створення теоретичної бази дослідження та обґрунтування інноваційної стратегії компетентнісного підходу у процесі формування художньої компетентності майбутніх учителів музики та хореографії;

- метод художньо-історичного аналізу для визначення динаміки становлення методичних передумов художньої компетентності;

- теоретичне та графічне моделювання, методи порівняння та класифікація в узагальненні проаналізованих теоретичних положень дослідження,

- порівняльний аналіз нормативних документів у межах компаративістського підходу;

емпіричні:

педагогічне спостереження, анкетування, самооцінка, метод експертних оцінок, бесіди, навчальні'тести, інтерактивні методи, педагогічний експеримент (пілотажний, констатувальний, формувальний) для перевірки ефективності визначених педагогічних умов;

методи стимулювання самостійної пізнавальної діяльності;

статистичні:

з метою якісного і кількісного аналізу результатів дослідження та забезпечення його вірогідності. Характерною ознакою педагогічного дослідження у мистецькій освіті є також никористання методів аналізу музичного матеріалу, художніх творів, розкриття їх подагогічного потенціалу. Для цього нерідко використовують методи мистецтвознавства, які допомагають знайти саме такій матеріал, якій найбільш доцільний до поставлених педагогічних завдань. Йдеться і про гармонічний аналіз, і про аналіз форми, і про культурологічний, історичний аналізи, і про художньо- образний, що на практиці сприяють більш якісній художньо-образній інтерпретації і нору.

Музично-педагогічне дослідження у межах жанру магістерської роботи має складатися з двох частин, що охоплюють два основних етапи: теоретичне дослідження з використанням відповідних методів роботи з літературними джерелами, що дозволяє створити методологічну базу дослідження; емпіричне дослідження, яке ставить за мету визначення рівня сформованості досліджуваної икості у школярів або студентів. Саме на цьому етапі використовуються емпіричні мімоди дослідження. Визначений науковий апарат дослідження презентується у вступі магістерської роботи Крім того, слід також вказати структуру роботи. Вона обов’язково містить у собі не менш як два розділі, що описують хід і результати теоретичної та пкі.ііериментальної роботи. Кожний розділ завершується висновками. В у розділі можуть бути два або три параграфи. Кожен з них не може бути представленим короткою презентацією проведеної роботи, оскільки проаналізовані джерела потребують теоретичного узагальнення, а експериментальна робота конкретного понідомлення про її хід і результати. Автор повідомляє наприкінці вступу про обсяг роботи та джерельну базу.

1.3. Специфіка педагогічного дослідження у галузі педагогіки мистецтва

Педагогіка мистецтва як наукова галузь складає особливий напрямок педагогічної науки, яка досліджує процеси впливу мистецтва на духовно-творчій розвиток дітей, школярів, студентів, майбутніх учителів у галузі мистецтва Музична педагогіка є складовою педагогіки мистецтва. Як наукова галузь знань музична иодагогіка вже має достатній обсяг наукових досліджень, концепцій. Серед корифеїв музичної педагогіки слід назвати Б.Асафьєва, В. Шацьку, Н.Вітлугіну, О. Апраксіну, Д Кабалевського, А.Румер. Серед зарубіжних - це К.Орф, З.Кодаї, Б.Барток. Серед сучасних науковців різні аспекти музичної педагогіки розкриті та находять відображення в працях таких науковців, як Е.Абдуллін, Н.Гуральник, А.Козир, О.Михайличенко, О.Олексюк, Г .Падалка, А. Растригіна, О.Ростовський, О. Рудницька; проблематика художнього виховання представлена в роботах О. Щолокової, Л. Масол, О.Отич, проблематика наукового дослідження у педагогіці мистецтва представлена в роботах О.Рудницької, Г.Ніколаї, А.Болгарського, Т.Свістельнікової. Першою порушила питання експериментальної діяльності вчителя музики О. Апраксіна в своєї праці « О праве учителя музыки на эксперимент» (1978 г.).

Музично-педагогічна наука має свою специфіку. Сутність її полягає в тому, що вона стратегічно поєднує дві сторони наукового пошуку: наукові дослідження у галузі теоретико-методичних засад впливу музичного мистецтва на ті або інші сторони становлення і розвитку духовної культури особистості школярів і студентів, професійного становлення майбутніх вчителів музики тощо; дослідження виховного потенціалу самого мистецтва, у тому числі і музики. Актуальними й такими, що наразі потребують наукових розвідок є питання інтерпретації художніх творів (О.Ляшенко, Г.Падалка, С.ІІІип, О.Щолокова), проблеми, що спрямовані на розробку нового знання на рівні теорії музичної освіти ( Е. Абдуллін, О. Олексюк, І. Шевченко) та розвитку професійно-особистісних якостей з огляду на виклики сьогодення ( О. Горбенко, О. Горожанкіна, О. Отич, О. Яненко) та впровадження інноваційних технологій в практико - орієнтовано складову підготовки майбутніх фахівців мистецького спрямування ( А. Растригіна, Т. Стратан- Артишкова, О. Реброва).

Щодо другого напрямку, то тут значення має таке явище, як поліфункціональність мистецтва. Мистецтво взагалі та музика безпосередньо виконують ряд функцій, які були помічені ще в античну добу. Мова йде про виховну, естетичну, пізнавальну, гедоністичну, аксіологічну, комунікативну, терапевтичну, розважальну, катарсичну функції мистецтва, серед видів якого саме музиці великою мірою притаманний феномен поліфункціональності. З цього виходить, що й музична педагогіка з прадавніх часів до сьогодення в в цілому виконує функціяхряд певних суспільних функцій.

Г. Падалка зауважує на наступних функціях, які притаманні художньо-навчальній діяльності в цілому: мотиваційно-виховна, культурологічна, пізнавальна, комунікативна, творчо-спонукальна, гедоністична, психологічної розрядки. О. Рудницька визначала іще й світоглядну функцію мистецтва, яка проявляється у такому виді художньо-навчальної діяльності, як інтерпретація образу твору. Орієнтуючись на поліфункціональність мистецтва дослідник обирає саме той напрямок наукового пошуку, який спрямовує увагу на ту або іншу функцію мистецтва.

Запитання для перевірки знань: 1. З якою метою проводиться педагогічне дослідження, що є завданням педагогічного дослідження? 2. Які музично-педагогічні проблеми можуть бути вирішені дослідницьким шляхом? 3. Що є науковим апаратом дослідження, з чого він складається? Розкрийте сутність кожного з компонентів наукового апарату з урахуванням галузі мистецької педагогіки. 4. Що може бути об’єктом, предметом, метою, завданнями та методами педагогічного дослідження у галузі мистецької освіти? 5. У чому полягає специфіка наукового дослідження у галузі мистецької педагогіки?

Завдання для практичних занять: 1. Визначити науковий апарат дослідження у відповідності до зазначеної проблеми. 2. Розробити план наукового дослідження у відповідності до сформульованої проблеми, наукової ідеї.

Рекомендована література

1. Абдуллин Э.Б. Научные исследования в области педагогики музыкального образования: проблемы и пути совершенствования // Педагогическое образование и наука. - № 5 – 2011. – С. 4-10

2. Артемчук Г.І., Курило В.М., Кочерган М.П. Методика організації науково-дослідної роботи : Навч. Посібник для студенів на викладачів ВНЗ . – К.: Форум, 2010 . – 271 с.

3. Реброва О.Є. Методологія і методи досліджень педагогіки мистецтва: навчально-методичне видання для студентів і магістрантів інститутів мистецтва педагогічних університетів. – Вид. 2-ге, переробл. та доповн. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова. – 2012. – 127с.

4. Д. Ушинського, 2001. -218 с.

5. Николаї Г. Методологія та технологія науково-педагогічних досліджень: Навч. посібник для студентів музично-педагогічних факультетів вищих закладів освіти та аспірантів / Г. Ю. Николаї. - Суми: СДПУ, 1999. - 108 с.

6. Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання митецьких дисциплін) / Г. М. Падалка. - K.: Освіта України, 2008.- 274

7. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / [3. Н. Курлянд, P. І. Хмелюк, А. В. Семенова та ін.] (За ред. 3. Н. Курлянд) / 3-тє вид., перераб і доп. - K.: Знання, 2007. - 495 с.

8. Растригіна А.М. Магістратура: проблеми та перспективи // Наукові записки / Ред. Кол.: В.В. Радул, С.П. Величко та ін. – Випуск 125. – Кіровоград РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2014. – С.17-21

9. Растригіна А., Яненко О. Сучасний формат підготовки магістра музичного мистецтва // Етика і естетика педагогічної дії / Зб. наук.праць – Вип.6. – Київ-Полтава – 2014 – С. 145-155

10. Таланова Ж.В. Докторська підготовка у світі та Україні: монографія. – К.: Міленіум, 2010. – 476 с.

Повернутися на сторінку Навчальний курс "Методологія музично-педагогічних досліджень"