|
|
(не показані 114 проміжних версій 38 учасників) |
Рядок 1: |
Рядок 1: |
− | хто такі хіпі?
| |
− | Серед соціальних причин виникнення молодіжної субкультури найбільш важливими є такі:
| |
| | | |
− | 1) ріст доходів середнього класу молодіжного суспільства;
| |
− |
| |
− | 2) поява нових засобів запису і поширення музикальної продукції (радіоприймачів, магнітофонів);
| |
− |
| |
− | 3) ріст науково-технічного прогресу.
| |
− |
| |
− | Молодіжна субкультура є досить новим поняттям. Вона вперше з’явилася в Америці та Західній Європі приблизно в 50-ті роки. Ще в 40-ві роки молодь купляла ті ж самі речі. що і їхні старші батьки, танцювала у тих самих клубах, що і їхні батьки. У 50-ті роки країни Заходу вступають в етап економічного підйому. Виросли матеріальні статки батьків в вони стали виділяти своїм дітям більше грошей на кишенькові витрати. На це моментально відгукнулися підприємці, і як наслідок розширилася мережа молодіжних клубів, барів, виросли тиражі книг та журналів для молоді, в обіходь ввійшло поняття молодіжної моди. У кишенях молоді з’явилися гроші, які вони могли спокійно витрачати на подорожі, культурний відпочинок. Багато із молоді прагнули здобути вищу освіту, а це означає більш пізнє створення власної сім’ї і підвищення вимог до проведення відпочинку. Процес розвивався із надзвичайно великою швидкістю.
| |
− |
| |
− | У кінці 50-х років в США з’явилися бітники – попередники хіпі та панків. У 60-ті Америку заполонила хвиля хіпі – сотні тисяч учасників і мільйони тих, хто їм співчував. У 1968 році Францію потрясла хвиля студентських бунтів, а в 70-ті роки Німеччину заполонили „червоні бригади”. Західні бізнесмени відчули зміни в суспільстві, і як наслідок ринок наповнився недорогими пластинками, магнітофонами, тобто розвинувся молодіжний шоу-бізнес.
| |
− |
| |
− | Молодіжна субкультура різко відмінна від субкультури дітей, дорослих чи старих людей. Зазначу, що в середині молодіжна субкультура також є неоднорідною (стосовно класифікації ми поговоримо дещо пізніше). Першим і самим відмінним виступає класова належність.
| |
− |
| |
− | Соціологи встановили, що практично у всіх країнах молодь середнього класу одівається, відпочиває і веде спосіб життя інший молодих людей із вищого та нижчого класів. Таким чином, базою для виникнення молодіжної субкультури став середній клас. У нашій країні також така тенденція зберігається. Переважна більшість молоді 18 – 22 років середньо забезпечених вчиться у вузах і як правило живе в гуртожитках (робітнича молодь вже в цей час працює, або служить в армії). У середньозабезпечених молодих людей сильно виражена мотивація до досягнення кар’єри, вищий рівень амбіцій, вони романтичні та ідеалізують життя.
| |
− |
| |
− | Вчені вважають, що молодіжній субкультурі сучасності властиві такі риси
| |
− |
| |
− | 1. Переважно відпочинково-рекреативна спрямованість. Поряд із комунікативною (спілкування один із одним) відпочинок виконує в основному рекреативну функцію (більшість опитаних старшокласників та студентів зазначили, що під час відпочинку їхнє улюблене заняття – пасивний відпочинок), пізнавальна функція не реалізується зовсім, або в незначній степені. Рекреативні відпочинкові орієнтації підкріплюються змістом сучасних теле- і радіопередач.
| |
− |
| |
− | 2. „Вестернізація” (американізація) культурних потреб і інтересів. Цінності національної культури як класичної так і народної витісняються стереотипами масової культури, які орієнтовані на поглиблення цінностей „американського способу життя” в його примітивному відтворенні.
| |
− |
| |
− | 3. Пріоритет споживацьких орієнтацій. Споживацтво проявляється як в соціокультурному, так і в інших сферах життя.
| |
− |
| |
− | 4. Слабка індивідуальність та винахідливість культури. Вибір тих чи інших культурних цінностей найчастіше пов’язаний із груповими стереотипами, а також із престижною ієрархією цінностей в неформальній групі спілкування. Групові стереотипи і ієрархія цінностей пов’язані із статевою належністю, рівнем освіти, місцем проживання, та навіть національністю.
| |
− |
| |
− | 5. Позаінституційна культурна самореалізація. Дослідження довели, що відпочинок молоді здійснюється поза закладами відпочинку, найчастіше поряд телевізора. Зазначу, що сьогодні більшість молодіжних та підліткових телепередач є низькопробними.
| |
− |
| |
− | 6. Відсутність етнокультурної самоідентифікації. Це пов’язане із тим, що народна культура (традиції, звичаї, фольклор) більшість молоді сприймають як глибокий пережиток минулого.
| |
− |
| |
− | Українська молодіжна субкультура має своєю особливістю те, що вона орієнтована або на проведення відпочинку, або на передачу і поширення інформації. У той час як на Заході альтернативний рух, який виріс із молодіжних субкультур 60-70 років активно приймає участь в соціальних програмах, допомагає хворим, інвалідам, наркоманам.
| |
− |
| |
− | Враховуючи зміни, які відбулися за останні 50-ть років із часів виникнення, а також специфіку України, С. Сергєєв запропонував наступну класифікацію молодіжної субкультури на такі типи:
| |
− |
| |
− | – романтико-ескапістські субкультури (хіпі, індіаністи, толкіністи, байкери);
| |
− |
| |
− | – гедоністично-відпочинові (мажори, рейвери, репери);
| |
− |
| |
− | – радикально-конструктивні (панки, екстремістські політизовані субкультури лівого і правого напрямку);
| |
− |
| |
− | – кримінальні (гопники, любери).
| |
− |
| |
− | У кінці 80-х – початку 90-х роках в Україні спостерігався „субкультурний бум”, проте на сьогоднішній день він вже стих.
| |
− | [http://www.example.com назва посилання]
| |