Відмінності між версіями «Стаття учня»

Матеріал з Вікі ЦДУ
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показані 28 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 
==Назва проекту==
 
==Назва проекту==
−
Розвиток туризму в межах НПП "Бузький гард"
+
<big>Моє рідне місто і село</big>
  
 
==Автори проекту==
 
==Автори проекту==
−
учень 8-А класу Петров Іван Степанович
+
<big>Олейнікова Анастасія Валентинівна</big>
  
−
==Тема дослідження==
+
==Історія==
−
Особливості розвитку туризму в межах природо-заповідних територіях. Особливості функціонування туристичної інфраструктури в регіоні.
+
У межах та околицях сучасного Кропивницького є значна кількість пам'яток археології. На території сучасного міста знаходилась велика кількість курганів, поховань. Розкопувати кургани починає перший очільник Новоросійської губернії Олексій Петрович Мельгунов. Наприкінці 19-го на початку 20-го століть дослідженнями займається краєзнавець Павло Рябков. Цікаві знахідки виявлено наприкінці 20-го на початку 21-го століть. Зокрема, в долині Інгулу знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини в околицях сучасного Кропивницького з часів середнього палеоліту (доба мустьє). Також знайдено пам'ятки середньостогівської культури, пізньоямної культури, катакомбної культури, пам'ятки епохи бронзи[11]. Так, у 2004 році був виявлений практично не пошкоджений дерев'яний човен у ході розкопок на кропивницькій вулиці Космонавта Попова[12].
  
−
==Проблема дослідження==
+
На території, до якої входила територія сучасного міста, в різні часи перебували кімерійці, скіфи, сармати. Згодом на зміну прийшли тюркомовні племена гунів, аварів, хозарів, угрів та печенігів, слов'янське плем'я уличів (угличів)[11].
−
За останні роки туристична галузь в Україні почала дуже розвиватись і стала масовим соціально-економічним явищем. Її швидкому розвитку сприяє розширення політичних, економічних, наукових і культурних зв’язків між Україною та іншими державами. Основною проблемою розвитку туризму в Україні є
+
−
неефективне та нераціональне використання природних ресурсів, а також відсутність чіткої стратегії розвитку індустрії туризму та її регулювання. Недостатньо розвинена інфраструктура, погана система транспортного обслуговування туристів та населення стають на заваді швидкому піднесенню та поширенню туристичного іміджу країни, тим самим відлякують потенційних туристів.
+
  
−
==Гіпотеза дослідження==
+
У XVI — 1-й половині XVIII століття землі сучасного Кропивницького і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі. Тут існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились на свій страх і ризик, оскільки знаходились на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці 17-го — на початку 18-го століття[13].
−
Природо-заповідні території і межах Південнобузького екокоридору відіграють дуже важливу роль. Дані обєкти є ключовим територіями, які входять до складу туристичної інфраструктури, адже в їх межах охороняються унікальні природні комплекси.
+
  
−
==Мета дослідження==
+
До 1751 року за версіями краєзнавців на території сучасного Кропивницького існували слободи, засновані козаками: Кущівка[14] (увійшла до складу міста у 19 ст.), Завадівка[15], Інгульська слобода, яка пізніше злилась з Лелеківкою (всі увійшли до складу міста у 20-му ст.) та Знаменська слобода, заснована старообрядцями[16].
 +
[[Файл:My country.jpg|My country.jpg]]
  
−
==Результати дослідження==
+
==Рідне місто і село на карті Google==
−
Національний природний парк «Бузький Гард» розташований в Арбузинському, Братському, Вознесенському, Доманівському та Первомайському районах Миколаївської області. Парк розташований в долині річки Південний Буг, від міста Первомайськ до смт Олександрівка Вознесенського району, а також у долині річки Велика Корабельна від села Благодатне до села Семенівка Арбузинського району, та річки Мертвовод від села Петропавлівка Братського району до села Актового Вознесенського району, включаючи долину річки Арбузинка від села Трикрати до села Актового.
+
[[Файл:Karta-Kropivnitskij infoportal.ua .jpg|Karta-Kropivnitskij infoportal.ua .jpg]]
  
−
Найвища висота на території Національного природного парку — 120 м над рівнем моря біля села Мигія Первомайського району в урочищі «Літній хутір». Найвища висота 17 м — урочище Гард з правого берега річки Південний Буг в околицях села Богданівка.
 
  
−
Загальна площа території парку становить 6138,13 га, в тому числі 2650,85 га земель, що надаються парку у постійне користування, і 3487,28 га земель, що включаються до його складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів.
 
  
−
Адреса: 55223, Миколаївська область, Первомайський район, с. Мигія, вул. Первомайська, 85, тел./факс (05161) 6-13-70, ел. пошта: [[email protected]]
+
{| class="wikitable" border="1"
 +
|-
 +
! <big>Дата</big>
 +
! <big>Історичні події</big>
  
−
Національний природний парк «Бузький Гард» розташований на південно-західному схилі найбільшої геоструктурної області України — Українського кристалічного щита, що складений товщею тріщинуватих скельних порід нижнього протерозою, продуктами їх вивітрювання, яка вкрита осадовими утвореннями різного ступеня обводненості.
+
|-
 +
| у 17-му столітті
 +
| існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились тут на свій страх і ризик, оскільки перебували на незахищених прикордонних землях.  
 +
|-
 +
|  від 29 грудня 1751 р
 +
| була утворена Нова Сербія. 
 +
|-
 +
|На початку 1752 року
 +
|генерал Іван Глєбов доручив геодезисту Омеляну Гур'єву обрати місце для майбутньої фортеці. Гур'єв та два його помічники зупинили свій вибір на місці за межами Нової Сербії на правому березі Інгулу до впадіння Сугокле
 +
|-
 +
|З 1764 року
 +
|фортеця стає центром Єлисаветинської провінції
 +
|}
  
−
У межах парку чітко виділяється плато з пологими схилами. Плато розсічене долинами річок Південний Буг, Мигійський Ташлик, Корабельна, Мертвовод, Арбузинка та Бакшала на окремі ділянки, що у свою чергу розчленовані мережею балок та ярів, найбільш крупні з яких впадають безпосередньо у долину річки Південний Буг. Таких балок на лівобережжі річки нараховується 13, а на правобережжі — 16.
+
==Посилання==
  
−
[https://drive.google.com/open?id=1MVLN3-Ywj8t4rL48uhON6mEZZUBcKMcB Презентація учня]
+
[[Передісторія та заснування міста на Веб-сторінка Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського]]
−
 
+
[[Матеріали щодо краєзнавства Кіровоградської області на Веб-сторінка Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського]]
−
==Висновки==
+
[[«Канал Кіровоград», веб-сторінка Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії (веб-портал міських новин)]]
−
Завдяки своєму розташуванню територія національного природного парку «Бузький Гард» у достатній кількості має мальовничі куточки, придатні для відпочинку, оздоровчо-пізнавальної рекреації тощо. Найбільш привабливими для відвідувачів є: урочища «Протич», «Громове», «Лабіринт», «Гард» та інші.
+
−
 
+
−
Для гірського туризму, скелелазіння найбільш цінними є виходи кристалічних порід в урочищі «Громове» (скеля Громова), в урочищі «Романова Балка» (скеля «Крапля») в Актовському каньйоні.
+
−
 
+
−
Основна частина водних рекреаційних ресурсів представлена річкою Південний Буг, де проходять водні маршрути по порогах II—III категорії складності на плавзасобах різних класів (рафти, катамарани, каяки). Вся ділянка русла річки, де проходять водні маршрути (від с. Мигії до с. Богданівки), має популярність серед любителів активного виду відпочинку. Найбільш відвідуваними є: урочище «Протич» та гирло річки Велика Корабельна.
+
−
 
+
−
З подальшим використанням рекреаційних ресурсів у рекреаційній і туристичній діяльності адміністрації парку необхідно здійснити організаційно-господарські заходи, які включають у себе будівництво та обладнання візит-центру, еколого-інформаційних пунктів, створення нових і облаштування уже існуючих екскурсійних та туристичних маршрутів, стежок, рекреаційних пунктів тощо. Саме ці заходи направлені на здійснення регулювання чисельності відвідувачів та підвищення місткості рекреаційних ділянок.
+
−
 
+
−
==Корисні ресурси==
+
−
 
+
−
Притоки Південного Бугу [електронний ресурс] / Режим доступу: http//www. Uk.wikipedia. org.
+
−
 
+
−
Мертвовід [електронний ресурс] / Режим доступу: http//www. Uk.wikipedia. org.
+
−
 
+
−
Актовський каньйон [електронний ресурс] / Режим доступу: http://10ukraine.com.ua.
+
−
 
+
−
Бузький Гард [електронний ресурс] / Режим доступу: http://pzf.menr.gov.ua
+
−
 
+
−
 
+
−
Сторінка проекту [[Назва проекту]]
+
−
 
+
−
[http://kspu.kr.ua/ Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка]
+

Поточна версія на 11:13, 17 жовтня 2019

Назва проекту

Моє рідне місто і село

Автори проекту

Олейнікова Анастасія Валентинівна

Історія

У межах та околицях сучасного Кропивницького є значна кількість пам'яток археології. На території сучасного міста знаходилась велика кількість курганів, поховань. Розкопувати кургани починає перший очільник Новоросійської губернії Олексій Петрович Мельгунов. Наприкінці 19-го на початку 20-го століть дослідженнями займається краєзнавець Павло Рябков. Цікаві знахідки виявлено наприкінці 20-го на початку 21-го століть. Зокрема, в долині Інгулу знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини в околицях сучасного Кропивницького з часів середнього палеоліту (доба мустьє). Також знайдено пам'ятки середньостогівської культури, пізньоямної культури, катакомбної культури, пам'ятки епохи бронзи[11]. Так, у 2004 році був виявлений практично не пошкоджений дерев'яний човен у ході розкопок на кропивницькій вулиці Космонавта Попова[12].

На території, до якої входила територія сучасного міста, в різні часи перебували кімерійці, скіфи, сармати. Згодом на зміну прийшли тюркомовні племена гунів, аварів, хозарів, угрів та печенігів, слов'янське плем'я уличів (угличів)[11].

У XVI — 1-й половині XVIII століття землі сучасного Кропивницького і прилеглих територій були володіннями Запорозької Січі. Тут існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились на свій страх і ризик, оскільки знаходились на незахищених прикордонних землях. Колонізаторство Задніпровських місць, а саме так тоді називались землі між Дніпром та Південним Бугом, почалося козаками Миргородського та Полтавського полків наприкінці 17-го — на початку 18-го століття[13].

До 1751 року за версіями краєзнавців на території сучасного Кропивницького існували слободи, засновані козаками: Кущівка[14] (увійшла до складу міста у 19 ст.), Завадівка[15], Інгульська слобода, яка пізніше злилась з Лелеківкою (всі увійшли до складу міста у 20-му ст.) та Знаменська слобода, заснована старообрядцями[16]. My country.jpg

Рідне місто і село на карті Google

Karta-Kropivnitskij infoportal.ua .jpg


Дата Історичні події
у 17-му столітті існували розрізнені зимівники запорізьких козаків: слободи та хутори. Мешканці поселень селились тут на свій страх і ризик, оскільки перебували на незахищених прикордонних землях.
від 29 грудня 1751 р була утворена Нова Сербія.
На початку 1752 року генерал Іван Глєбов доручив геодезисту Омеляну Гур'єву обрати місце для майбутньої фортеці. Гур'єв та два його помічники зупинили свій вибір на місці за межами Нової Сербії на правому березі Інгулу до впадіння Сугокле
З 1764 року фортеця стає центром Єлисаветинської провінції

Посилання

Передісторія та заснування міста на Веб-сторінка Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського [[Матеріали щодо краєзнавства Кіровоградської області на Веб-сторінка Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського]] «Канал Кіровоград», веб-сторінка Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії (веб-портал міських новин)

Отримано з https://wiki.cusu.edu.ua/index.php?title=Стаття_учня&oldid=358395